Тексти гаївок можна знайти на сторінці: http://www.zhydachiv.in.ua/2010/bavymos-hajivky/

Місце проведення: подвір’я церкви Св. Воскресіння Господнього (вул.Шашкевича)

Початок:  15 квітня(неділя) о 18.00 год.

Як повідомляє офіційний сайт жидачівської міської ради, до акції щодо впорядкування території Ботанічного саду доєдналися представники громадської організації “ЕКО-Довкілля”, працівники комунального підприємства міста та міський голова.

Згідно інформації із прес центру університету на впорядкованій території планують висадити дендропарк, що стане навчально-науковою базою для спостережень і окрасою ландшафтного заказника «Базиївка». Місцева влада покладає великі надії, що саме за сприяння науковців університету вдасться реалізувати краєзнавчий проект.

Нагадаємо, згідно ухвали сесії міської ради від 6 грудня 1991 територія в розмірі двох гектарів урочищі «Гора» передана у користування Ботанічному саду Львівського національного університету імені Івана Франка. А відповідно до рішення сесії міської ради від 28 лютого 2012 ця територія передана у постійне користування із дозволом на розробку відповідної документації із землеустрою.

Фото із сайту: lnu.edu.ua

“Відсутність коштів на реалізацію — це не причина викинути пристойну Ідею“,- стверджують організатори проекту «Ідея Ікс» від Нескафе. Вони пропонують надати 100 000 гривень на реалізацію найкращих ідей.  Щоб перемогла ідея створення івент-студії “Оріон” потрібен твій голос. Підтримати ідею нашого міста можна на сторінці проекту: Ідея створення івент-студії “Оріон” на базі старої котельні.

Дякуємо за твій голос!

Ця подія носила євангелізаційний характер, оскільки мала на меті популяризацію Божого Слова через заохочення до щоденного читання Біблії у християнських родинах. Долучитися до спільної молитви організатори запросили керівників району, голів сільських, селищних та міських рад,  парафіяльних священиків, директорів шкіл Жидачівського району та всіх небайдужих християн.

Громада та духовенство урочисто зустріли Владику біля воріт храму, а парох Жидачівського деканату о. Василь Юрів виголосив привітальне слово.

Після цього Преосвященний Владика Тарас Сеньків звернувся до людей із проповіддю, у якій зауважив, що Біблія – це не просто одна із книг у нашій домашній бібліотеці і це не книга про історичні події. Біблія – це живе Слово до кожного з нас. Ми часто наповнюємо наше життя шумом та гамором, забуваючи, що Бог, так само як прийшов до пророка Іллі, так само і до нас приходить у тиші. Владика заохотив стишити свої серця і, читаючи Біблію, дати можливість Богу нас поучати.

Наприкінці своєї проповіді ієрарх наголосив на важливості щоденного читання Святого Письма у родинах, адже родина – це єдине місце, де народжується людина, як фізично, так і духовно.

Далі Преосвященний Владика Тарас Сеньків відслужив Акафіст до страстей Христових, а після закінчення Акафісту урочисто вручив Святе Письмо головам сільських, селищних та міських рад Жидачівського району. Після цього до слова запросили представників влади: голову райдержадміністрації Сергія Коваля, голову районної ради Ігоря Коса та депутата обласної ради Андрія Кота.

На закінчення всі присутні заспівали церковний гімн України “Боже Великий, Єдиний”, а Владика побажав, щоб весь український народ об’єднався через читання Святого Письма.

Після урочистостей дитячий та дорослий хори церкви Святого Воскресіння Господнього проспівали великопосні пісні.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

Команда УКУ приїхала до міста з презентацією Університету та лекцією Сюська Петра,тренера Інституту громадського лідерства та управління УКУ про вплив новітніх технологій на молоду людину.

Тренер говорив про позитиви та негативи використання новітніх технологій в буденному житті молодої людини. Позитиви назвали самі школярі, лектору ж довелось наводити негативи.

Петро розповів про експеримент, коли групі молодих людей запропонували відмовитись від Інтернету, мобільних телефонів та інших технологій. У результаті протягом доби молодь відчувала себе стривоженою та самотньою.

Леся Крижанівська школярка Жидачева теж хотіла спробувати прожити день без технологій, але у неї не вийшло. Інша ж школярка Світлана Прокопенко коментує тему лекції: «Я не маю залежності від технологій. Хоча, коли їду до школи – дорога довга, то завжди включаю плеєр. Без музики все-таки на можу. От від комп’ютера, Інтернету у мене немає такої великої залежності».

Лекцію слухали також вчителі, зокрема Салій Іван Євстахійович, вчитель ЗОШ №2 стверджує: «Цікаво було послухати. З інформаційними технологіями знайомий, бо мої сини програмісти. Дуже багато правди є в тому, про що розповідав хлопець. Часом самого затягує. Сядеш і не можеш відірватись. Взагалі цікаво і про сам Університет.»

Презентуючи Університет гості розповіли про про навчальні програми, на які можна вступити після школи та магістерські програми, куди вступають студенти після четвертого курсу з українських університетів.

В УКУ можна вступити на історію, богослов’я, соціальну педагогіку та журналістику. Можна також додатково вивчати біоетику, психологічне консультування, некомерційний маркетинг, управління неприбутковими організаціями, менеджмент та адміністрування. Окрім цього, щоліта вуніверситеті відбуваються літні школи. Тут можна вивчати англійську, італійську та німецьку мови, богослов’я, філософію та іконопис.

Вчені сверджуть, що сумарна вартість усіх хімічних елементів, з яких складається людське тіло, складає близько п’яти гривень. Чи є серед вас, шановні читачі, хтось, хто готовий за цю ціну продати своє життя? Мабуть, ні. А все тому, що Людина – це щось більше, ніж звичайний набір хімічних елементів, Людина – це не тільки матеріальне тіло…

І саме в цьому місці зазнає краху вся атеїстична ідеологія більшовизму. Ідеологія страху та терору. Ідеологія диктатури та тоталітарної влади. Ідеологія, яка посягнула на найсвятіше – Людське життя…

На жаль, у жорнах сталінського режиму під час штучного голоду 1932-1933 років за приблизними підрахунками загинули до 8-ми мільйонів українців. І це не «враги народу», це не політичні терористи й не злочинці. Це робочий клас нації, працьовиті селяни землероби, які були «винні» лише в одному – всі вони були українцями. І цього, на думку режиму, було достатньо, щоб їх приректи на жорстоку смерть від голоду.

Нам, людям, які живуть у 21 столітті, важко усвідомити масштаби цього страшного злочину. Є навіть люди, які заперечують причетність тодішньої влади до смерті 8–ми мільйонів людей. Але факти та очевидці, які пережили голодомор, стверджують протилежне.

1932 рік для селян був врожайним. Але зі сіл вивезли не тільки все зерно, яке було вирощене в колгоспах, але весь урожай, що люди виплекали на власних городах. Більше того, спеціально створені загони більшовиків конфісковували в людей худобу, всі залишки їжі та продуктів. Вони обшукували будинки, хліви, комори; спеціальними штирями намагалися знайти закопане в землю зерно – останню надію селян на порятунок. Забирали навіть із печей свіжий хліб, що матері приготували для своїх вже попухлих від голоду діточок. Не мали жалю ні до кого. В людей забрали все, залишивши сам-на-сам із холодною зимою та голодом.

Ми не можемо змінити минулого і ми не маємо права судити причетних до голодомору людей. Та ми можемо запалити свічку пам’яті та помолитися за душі невинно замордованих українців у 1932-1933 роках.

26 листопада вшанувати пам’ять українців, що загинули під час голодомору, на площу біля райдержадміністрації прийшли й мешканці міста Жидачева. Запалені свічки, символічний сніп пшениці, хвилина мовчання…

Вічна пам’ять всім загиблим. Слава Україні.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

Не згасайте, ясні зори,
Не вій, вітре, зниз Дністра,
Не темнійте, красні звори,
Днесь, Галиче, честь твоя!

М. Шашкевич

Перші дні листопада багаті на важливі дати в історії України. 1 листопада 1918 року Українські Січові Стрільці на чолі із сотником Дмитром Вітовським взяли під свій контроль всі стратегічно важливі об’єкти міста Львова, яке входило до складу Австро-Угорської імперії та встановили у місті українську владу. Ця подія ввійшла в історію України як Листопадовий чин. Метою цього військового перевороту було встановлення влади української держави, ЗУНР, на теренах західноукраїнських земель. Іншою знаменною датою є 6 листопада, адже в цей день 1811 року народився видатний український письменник та поет, священик та громадський діяч Маркіян Шашкевич.

6 листопада у міському будинку культури “Папірник” відбулися урочистості та святковий концерт із нагоди 93-ї річниці створення Західно Української Народної Республіки(ЗУНР) та 200-річчя з дня народження Маркіяна Шашкевича. Святковий вечір розпочався із винесення державного синьо-жовтого прапору та виконання гімну України. Після цього на сцені виступив голова райдержадміністрації Сергій Коваль, який окреслив історичне значення та важливість Листопадового перевороту в умовах сьогодення. П. Сергій зауважив, що інший переворот здійснив Маркіян Шашкевич, але даний переворот був культурним та став передумовою формування літературної української мови. Згодом із ґрунтовною та цікавою доповіддю про життєвий і творчий шлях Маркіяна Шашкевича виступила методист районного відділу освіти Ольга Прокопів.

Святковий концерт розпочав народний хор «Дністер» із смт. Журавно. Численні учасники колективу, вбрані в український однострій, своїм величним співом змогли створити справді святкову атмосферу у залі та у серцях глядачів. Не залишив байдужими запальні виступи народних танцювальних колективів «Удеч» та «Молодість».

Варто відзначити зворушливий виступ чоловічого вокального квартету народного дому с. Грусятичі.

Під час святкового концерту глядачі мали змогу побачити вокальні виступи народного дому с. Любша, наймолодшої учасниці концерту Ліпковської Ярослави, народного тріо народного дому с. Грусятичі, солістки жидачівської музичної школи Березнюк Анастасії. Неабияк повеселив присутніх гумористичний номер “Заробітчани” у виконанні Марії Шарабури.

Справжній фурор у залі викликав в залі уривок з опери «Запорожець за Дунаєм» у виконанні Ольги Кобринович(у ролі Одарки) та Григорія Вавричина (у ролі Івана Карася). Акторам акомпанував народний оркестр ходорівської дитячої музичної школи.

Останнім акордом святкового концерту був вихід на сцену народного оркестру народних інструментів «Дністрові Зорі» жидачівської дитячої музичної школи.

Під час концерту у фойє МБК “Папірник” була організована тематична виставка про ЗУНР та творчий шлях Маркіяна Шашкевича. На жаль, мені не вдалося побачити дану виставку, оскільки після концерту всі виставкові експонати були забрані.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

УПА була створена 14 жовтня 1942 року з метою захисту мирного населення України від німецької окупаційної влади. Щоб вшанувати  цю вагому історичну подію, мешканці міста, представники влади, священики, ветерани національно-визвольної боротьби та одягнені у військову форму воїнів Української Повстанської Армії  активісти товариства “Пам’ять” зібралися на марш Слави УПА на площі Свободи. Попереду колони хлопці на конях везли державний прапор України та червоно-чорний стяг УПА, за ними представники молоді несли великий синьо-жовтий прапор.   Відтак всі учасники маршу під звуки духового оркестру вирушили до Хреста пам’яті жертв політичних репресій, де священнослужителі храму св. Воскресіння Господнього о. Василь Юрів, о. Ярослав Турик та о. Роман Котів відслужили поминальну панахиду за всіх невинно закатованих людей.

Далі  колона із вигуками “Бандера, Шухевич – герої України”, “Слава нації – смерть ворогам” рушила на Замкову гору до меморіалу “Борцям за волю України”. Тут священики та всі присутні помолилися за упокій душ всіх жертв сталінських репресій 1940-1950 рр., а учасники товариства “Пам’ять” вшанували загиблих трьохразовою сальвою.

Урочистості продовжилися біля будинку райдержадміністрації, де  перед присутніми виступили голова районної ради Ігор Кос, голова райдержадміністрації Сергій Коваль, міський голова Жидачева Володимир Левко, багатолітній політв’язень та учасник національно-визвольних змагань Олексій Данилишин, член товариства пошуку жертв війни «Пам’ять» Володимир Гаврон.

Згодом в рамках святкування 69 річниці створення УПА члени товариства  «Пам’ять» показали реконструкцію подій другої світової війни, зокрема бою між бійцями Української Повстанської Армії та підрозділами військ НКВД. Бій відбувався у сквері біля райдержадміністрації.

Перші події відбувалися неподалік імпровізованої сільської хати, в якій повстанці викопали криївку та переховували там поранених солдатів. Та незабаром за доносом сексота Панька саме до цієї хати вдираються із обшуком енкаведисти. Знайшовши пораненого бійця УПА, більшовики його одразу розстріляли.

Потім було показано бій упівців із енкаведистами та перемогу перших. Після закінчення бою бійці УПА зірвали червоний прапор зі штабу НКВД, а загиблих побратимів вшанували пострілами з рушниць. Під час реконструкції бою глядачі побачили історичні факти знущань  совєтських спецслужб над мирним населенням і жорстокі допити людей, які були запідозрені у зв’язках із УПА.

Як розповів член товариства пошуку жертв війни «Пам’ять» Володимир Гаврон, спершу товариство займалося перезахороненням воїнів, які були вбиті та поховані в лісі, біля дороги чи в інших місцях. Згодом під час перепоховання члени товариства почали одягалися у військові форми часів другої світової війни та салютувати із зброї. Після цього виникла ідея реконструкція таких боїв. П. Володимир, наголосив, що, на жаль, молоді люди не завжди розуміють, що відбувається, і регочуться, коли чують, як лаються енкаведисти. Володимир Гаврон вважає, що такі військово-історичні дійства потрібно показувати, бо це один із способів  достукатися до свідомості людей.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

У рамках програми «Бібліоміст» Жидачівська РЦБС отримала 10 комп’ютерів, 4 сканери, 4 принтери та 4 комплекти мережевого обладнання,  Жидачівська райдержадміністрація у бібліотеках учасниках програми провела ремонти, встановила засоби охорони,  виділила 15тис. грн. для закупівлі комп’ютерних столів і крісел та оплати за підключення інтернету до кінця 2011 року.

Під час урочистості у м. Жидачеві регіональний представник програми «Бібліоміст» у Львівській області Юлія Галій подякувала представникам влади за підтримку, а працівникам бібліотеки за ініціативність, в наслідок якої відкрито нові пункти безкоштовного доступу до Інтернету.

Представники районної та міської влади у своїх виступах вітали всіх бібліотекарів із професійним святом, а також дякували їм за наполегливу та віддану працю.

Ініціатор участі у конкурсі, провідний бібліотекар Леся Басник зауважила, що без підтримки дирекції бібліотеки та співпрацівників нічого не вдалося б досягти.  Працівники Жидачівської бібліотеки пройшли спеціалізовані курси і вже 7-й рік поспіль допомагають читачам освоювати роботу в Інтернеті. Саме цей досвід, на думку п. Лесі,  допоміг правильно поставити цілі, а згодом,  перемогти у конкурсі.

Лариса Лугова, директор Львівської обласної бібліотеки для дітей повідомила, що Жидачівська бібліотека входить в десятку найкращих та найпрогресивніших бібліотек області та заохотила владу міста та району продовжувати підтримувати бібліотеку, щоб вона стала культурним центром міста.

Голова благодійного фонду “Добре Серце” Олег Канівець під час виступу наголосив на важливості професії бібліотекаря. “Бібліотеки – це аптека для душі, яка допомагає людям знайти віру, надію і любов”,- сказав меценат. З нагоди дня бібліотекаря від фонду “Добре Серце” п. Олег подарував всім працівникам бібліотеки квіти і привітальні листівки.

Також бібліотекарів зі святом вітали учениця Жидачівського НВК Оксана Касараба та методист районного відділу освіти Ольга Прокопів.

Наприкінці урочистостей присутнім запропонували переглянути привітальний ролик з нагоди дня бібліотекаря за участю відомих діячів сфери культури. Пропонуємо і вам переглянути це відео.

Одна з фігур була встановлена на першому поверсі приміщення Жидачівської ЗОШ №2. “Там стояв пам’ятник Тарасові Шевченку, а тепер замість нього поставили фігуру Матері Божої”,- розповідають два третьокласники.   Причини таких змін школярі-початківці не знали. “Фігуру Матері Божої встановили недавно і тепер будемо мати де молитися. А кожного вівторка там буде служитися Молебень до Пресвятої Богородиці”, охоче розказала семикласниця.

Варто зазначити, що встановлення фігури на території школи – це додаткова відповідальність. Адже, школярів, які за старою звичкою байдуже пробігають повз фігуру Матері Божої,  потрібно навчити як правильно поводитися, щоб облаштований куточок став справді духовним.

У цей же день священнослужителі міста освятили іншу фігуру Матері Божої на території дошкільного навчального закладу  “Барвінок”.  Ініціатором та спонсором встановлення фігури Богородиці є уродженка Жидачева п. Ірина Равлик. Таку офіру жінка зробила перед Богом перебуваючи в Люрді(Франція). Відтоді п. Ірина просила Бога, щоб допоміг знайти місце, де буде встановлена фігура Матері Божої.  І таке місце зайшлося.

Після освячення фігури  о. Степан, звертаючись до п.Ірини, сказав: “Ви кинули добре зерно в добру землю”. Справді, дитячі серця – це найкращий, ще не зіпсутий турботами світу цього “ґрунт” для Божого Слова. Навіть Ісус говорив: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство небесне” (Мт 19,14).

Директор дошкільного навчального закладу “Барвінок” Марія Пендзин зауважила, що у дитячому садочку ” виростає майбутнє нашої держави”. Міський голова Левко Володимир у вітальному слові наголосив, що місце для встановлення фігури було вибрано дуже вдало, оскільки щодня, коли батьки вестимуть дітей в садок, то разом зі своїми синочками та донечками будуть молитися до матері Божої.

Під час урочистості вихованців дошкільного навчальний закладу “Барвінок”, вбрані в українські вишиванки,  співали духовні пісні та величали Матір Божу у віршах. В честь свята всім присутнім діткам священники подарували пам’ятні образочки.