Команда УКУ приїхала до міста з презентацією Університету та лекцією Сюська Петра,тренера Інституту громадського лідерства та управління УКУ про вплив новітніх технологій на молоду людину.

Тренер говорив про позитиви та негативи використання новітніх технологій в буденному житті молодої людини. Позитиви назвали самі школярі, лектору ж довелось наводити негативи.

Петро розповів про експеримент, коли групі молодих людей запропонували відмовитись від Інтернету, мобільних телефонів та інших технологій. У результаті протягом доби молодь відчувала себе стривоженою та самотньою.

Леся Крижанівська школярка Жидачева теж хотіла спробувати прожити день без технологій, але у неї не вийшло. Інша ж школярка Світлана Прокопенко коментує тему лекції: «Я не маю залежності від технологій. Хоча, коли їду до школи – дорога довга, то завжди включаю плеєр. Без музики все-таки на можу. От від комп’ютера, Інтернету у мене немає такої великої залежності».

Лекцію слухали також вчителі, зокрема Салій Іван Євстахійович, вчитель ЗОШ №2 стверджує: «Цікаво було послухати. З інформаційними технологіями знайомий, бо мої сини програмісти. Дуже багато правди є в тому, про що розповідав хлопець. Часом самого затягує. Сядеш і не можеш відірватись. Взагалі цікаво і про сам Університет.»

Презентуючи Університет гості розповіли про про навчальні програми, на які можна вступити після школи та магістерські програми, куди вступають студенти після четвертого курсу з українських університетів.

В УКУ можна вступити на історію, богослов’я, соціальну педагогіку та журналістику. Можна також додатково вивчати біоетику, психологічне консультування, некомерційний маркетинг, управління неприбутковими організаціями, менеджмент та адміністрування. Окрім цього, щоліта вуніверситеті відбуваються літні школи. Тут можна вивчати англійську, італійську та німецьку мови, богослов’я, філософію та іконопис.

Вчені сверджуть, що сумарна вартість усіх хімічних елементів, з яких складається людське тіло, складає близько п’яти гривень. Чи є серед вас, шановні читачі, хтось, хто готовий за цю ціну продати своє життя? Мабуть, ні. А все тому, що Людина – це щось більше, ніж звичайний набір хімічних елементів, Людина – це не тільки матеріальне тіло…

І саме в цьому місці зазнає краху вся атеїстична ідеологія більшовизму. Ідеологія страху та терору. Ідеологія диктатури та тоталітарної влади. Ідеологія, яка посягнула на найсвятіше – Людське життя…

На жаль, у жорнах сталінського режиму під час штучного голоду 1932-1933 років за приблизними підрахунками загинули до 8-ми мільйонів українців. І це не «враги народу», це не політичні терористи й не злочинці. Це робочий клас нації, працьовиті селяни землероби, які були «винні» лише в одному – всі вони були українцями. І цього, на думку режиму, було достатньо, щоб їх приректи на жорстоку смерть від голоду.

Нам, людям, які живуть у 21 столітті, важко усвідомити масштаби цього страшного злочину. Є навіть люди, які заперечують причетність тодішньої влади до смерті 8–ми мільйонів людей. Але факти та очевидці, які пережили голодомор, стверджують протилежне.

1932 рік для селян був врожайним. Але зі сіл вивезли не тільки все зерно, яке було вирощене в колгоспах, але весь урожай, що люди виплекали на власних городах. Більше того, спеціально створені загони більшовиків конфісковували в людей худобу, всі залишки їжі та продуктів. Вони обшукували будинки, хліви, комори; спеціальними штирями намагалися знайти закопане в землю зерно – останню надію селян на порятунок. Забирали навіть із печей свіжий хліб, що матері приготували для своїх вже попухлих від голоду діточок. Не мали жалю ні до кого. В людей забрали все, залишивши сам-на-сам із холодною зимою та голодом.

Ми не можемо змінити минулого і ми не маємо права судити причетних до голодомору людей. Та ми можемо запалити свічку пам’яті та помолитися за душі невинно замордованих українців у 1932-1933 роках.

26 листопада вшанувати пам’ять українців, що загинули під час голодомору, на площу біля райдержадміністрації прийшли й мешканці міста Жидачева. Запалені свічки, символічний сніп пшениці, хвилина мовчання…

Вічна пам’ять всім загиблим. Слава Україні.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

Не згасайте, ясні зори,
Не вій, вітре, зниз Дністра,
Не темнійте, красні звори,
Днесь, Галиче, честь твоя!

М. Шашкевич

Перші дні листопада багаті на важливі дати в історії України. 1 листопада 1918 року Українські Січові Стрільці на чолі із сотником Дмитром Вітовським взяли під свій контроль всі стратегічно важливі об’єкти міста Львова, яке входило до складу Австро-Угорської імперії та встановили у місті українську владу. Ця подія ввійшла в історію України як Листопадовий чин. Метою цього військового перевороту було встановлення влади української держави, ЗУНР, на теренах західноукраїнських земель. Іншою знаменною датою є 6 листопада, адже в цей день 1811 року народився видатний український письменник та поет, священик та громадський діяч Маркіян Шашкевич.

6 листопада у міському будинку культури “Папірник” відбулися урочистості та святковий концерт із нагоди 93-ї річниці створення Західно Української Народної Республіки(ЗУНР) та 200-річчя з дня народження Маркіяна Шашкевича. Святковий вечір розпочався із винесення державного синьо-жовтого прапору та виконання гімну України. Після цього на сцені виступив голова райдержадміністрації Сергій Коваль, який окреслив історичне значення та важливість Листопадового перевороту в умовах сьогодення. П. Сергій зауважив, що інший переворот здійснив Маркіян Шашкевич, але даний переворот був культурним та став передумовою формування літературної української мови. Згодом із ґрунтовною та цікавою доповіддю про життєвий і творчий шлях Маркіяна Шашкевича виступила методист районного відділу освіти Ольга Прокопів.

Святковий концерт розпочав народний хор «Дністер» із смт. Журавно. Численні учасники колективу, вбрані в український однострій, своїм величним співом змогли створити справді святкову атмосферу у залі та у серцях глядачів. Не залишив байдужими запальні виступи народних танцювальних колективів «Удеч» та «Молодість».

Варто відзначити зворушливий виступ чоловічого вокального квартету народного дому с. Грусятичі.

Під час святкового концерту глядачі мали змогу побачити вокальні виступи народного дому с. Любша, наймолодшої учасниці концерту Ліпковської Ярослави, народного тріо народного дому с. Грусятичі, солістки жидачівської музичної школи Березнюк Анастасії. Неабияк повеселив присутніх гумористичний номер “Заробітчани” у виконанні Марії Шарабури.

Справжній фурор у залі викликав в залі уривок з опери «Запорожець за Дунаєм» у виконанні Ольги Кобринович(у ролі Одарки) та Григорія Вавричина (у ролі Івана Карася). Акторам акомпанував народний оркестр ходорівської дитячої музичної школи.

Останнім акордом святкового концерту був вихід на сцену народного оркестру народних інструментів «Дністрові Зорі» жидачівської дитячої музичної школи.

Під час концерту у фойє МБК “Папірник” була організована тематична виставка про ЗУНР та творчий шлях Маркіяна Шашкевича. На жаль, мені не вдалося побачити дану виставку, оскільки після концерту всі виставкові експонати були забрані.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

УПА була створена 14 жовтня 1942 року з метою захисту мирного населення України від німецької окупаційної влади. Щоб вшанувати  цю вагому історичну подію, мешканці міста, представники влади, священики, ветерани національно-визвольної боротьби та одягнені у військову форму воїнів Української Повстанської Армії  активісти товариства “Пам’ять” зібралися на марш Слави УПА на площі Свободи. Попереду колони хлопці на конях везли державний прапор України та червоно-чорний стяг УПА, за ними представники молоді несли великий синьо-жовтий прапор.   Відтак всі учасники маршу під звуки духового оркестру вирушили до Хреста пам’яті жертв політичних репресій, де священнослужителі храму св. Воскресіння Господнього о. Василь Юрів, о. Ярослав Турик та о. Роман Котів відслужили поминальну панахиду за всіх невинно закатованих людей.

Далі  колона із вигуками “Бандера, Шухевич – герої України”, “Слава нації – смерть ворогам” рушила на Замкову гору до меморіалу “Борцям за волю України”. Тут священики та всі присутні помолилися за упокій душ всіх жертв сталінських репресій 1940-1950 рр., а учасники товариства “Пам’ять” вшанували загиблих трьохразовою сальвою.

Урочистості продовжилися біля будинку райдержадміністрації, де  перед присутніми виступили голова районної ради Ігор Кос, голова райдержадміністрації Сергій Коваль, міський голова Жидачева Володимир Левко, багатолітній політв’язень та учасник національно-визвольних змагань Олексій Данилишин, член товариства пошуку жертв війни «Пам’ять» Володимир Гаврон.

Згодом в рамках святкування 69 річниці створення УПА члени товариства  «Пам’ять» показали реконструкцію подій другої світової війни, зокрема бою між бійцями Української Повстанської Армії та підрозділами військ НКВД. Бій відбувався у сквері біля райдержадміністрації.

Перші події відбувалися неподалік імпровізованої сільської хати, в якій повстанці викопали криївку та переховували там поранених солдатів. Та незабаром за доносом сексота Панька саме до цієї хати вдираються із обшуком енкаведисти. Знайшовши пораненого бійця УПА, більшовики його одразу розстріляли.

Потім було показано бій упівців із енкаведистами та перемогу перших. Після закінчення бою бійці УПА зірвали червоний прапор зі штабу НКВД, а загиблих побратимів вшанували пострілами з рушниць. Під час реконструкції бою глядачі побачили історичні факти знущань  совєтських спецслужб над мирним населенням і жорстокі допити людей, які були запідозрені у зв’язках із УПА.

Як розповів член товариства пошуку жертв війни «Пам’ять» Володимир Гаврон, спершу товариство займалося перезахороненням воїнів, які були вбиті та поховані в лісі, біля дороги чи в інших місцях. Згодом під час перепоховання члени товариства почали одягалися у військові форми часів другої світової війни та салютувати із зброї. Після цього виникла ідея реконструкція таких боїв. П. Володимир, наголосив, що, на жаль, молоді люди не завжди розуміють, що відбувається, і регочуться, коли чують, як лаються енкаведисти. Володимир Гаврон вважає, що такі військово-історичні дійства потрібно показувати, бо це один із способів  достукатися до свідомості людей.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

У рамках програми «Бібліоміст» Жидачівська РЦБС отримала 10 комп’ютерів, 4 сканери, 4 принтери та 4 комплекти мережевого обладнання,  Жидачівська райдержадміністрація у бібліотеках учасниках програми провела ремонти, встановила засоби охорони,  виділила 15тис. грн. для закупівлі комп’ютерних столів і крісел та оплати за підключення інтернету до кінця 2011 року.

Під час урочистості у м. Жидачеві регіональний представник програми «Бібліоміст» у Львівській області Юлія Галій подякувала представникам влади за підтримку, а працівникам бібліотеки за ініціативність, в наслідок якої відкрито нові пункти безкоштовного доступу до Інтернету.

Представники районної та міської влади у своїх виступах вітали всіх бібліотекарів із професійним святом, а також дякували їм за наполегливу та віддану працю.

Ініціатор участі у конкурсі, провідний бібліотекар Леся Басник зауважила, що без підтримки дирекції бібліотеки та співпрацівників нічого не вдалося б досягти.  Працівники Жидачівської бібліотеки пройшли спеціалізовані курси і вже 7-й рік поспіль допомагають читачам освоювати роботу в Інтернеті. Саме цей досвід, на думку п. Лесі,  допоміг правильно поставити цілі, а згодом,  перемогти у конкурсі.

Лариса Лугова, директор Львівської обласної бібліотеки для дітей повідомила, що Жидачівська бібліотека входить в десятку найкращих та найпрогресивніших бібліотек області та заохотила владу міста та району продовжувати підтримувати бібліотеку, щоб вона стала культурним центром міста.

Голова благодійного фонду “Добре Серце” Олег Канівець під час виступу наголосив на важливості професії бібліотекаря. “Бібліотеки – це аптека для душі, яка допомагає людям знайти віру, надію і любов”,- сказав меценат. З нагоди дня бібліотекаря від фонду “Добре Серце” п. Олег подарував всім працівникам бібліотеки квіти і привітальні листівки.

Також бібліотекарів зі святом вітали учениця Жидачівського НВК Оксана Касараба та методист районного відділу освіти Ольга Прокопів.

Наприкінці урочистостей присутнім запропонували переглянути привітальний ролик з нагоди дня бібліотекаря за участю відомих діячів сфери культури. Пропонуємо і вам переглянути це відео.

Одна з фігур була встановлена на першому поверсі приміщення Жидачівської ЗОШ №2. “Там стояв пам’ятник Тарасові Шевченку, а тепер замість нього поставили фігуру Матері Божої”,- розповідають два третьокласники.   Причини таких змін школярі-початківці не знали. “Фігуру Матері Божої встановили недавно і тепер будемо мати де молитися. А кожного вівторка там буде служитися Молебень до Пресвятої Богородиці”, охоче розказала семикласниця.

Варто зазначити, що встановлення фігури на території школи – це додаткова відповідальність. Адже, школярів, які за старою звичкою байдуже пробігають повз фігуру Матері Божої,  потрібно навчити як правильно поводитися, щоб облаштований куточок став справді духовним.

У цей же день священнослужителі міста освятили іншу фігуру Матері Божої на території дошкільного навчального закладу  “Барвінок”.  Ініціатором та спонсором встановлення фігури Богородиці є уродженка Жидачева п. Ірина Равлик. Таку офіру жінка зробила перед Богом перебуваючи в Люрді(Франція). Відтоді п. Ірина просила Бога, щоб допоміг знайти місце, де буде встановлена фігура Матері Божої.  І таке місце зайшлося.

Після освячення фігури  о. Степан, звертаючись до п.Ірини, сказав: “Ви кинули добре зерно в добру землю”. Справді, дитячі серця – це найкращий, ще не зіпсутий турботами світу цього “ґрунт” для Божого Слова. Навіть Ісус говорив: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство небесне” (Мт 19,14).

Директор дошкільного навчального закладу “Барвінок” Марія Пендзин зауважила, що у дитячому садочку ” виростає майбутнє нашої держави”. Міський голова Левко Володимир у вітальному слові наголосив, що місце для встановлення фігури було вибрано дуже вдало, оскільки щодня, коли батьки вестимуть дітей в садок, то разом зі своїми синочками та донечками будуть молитися до матері Божої.

Під час урочистості вихованців дошкільного навчальний закладу “Барвінок”, вбрані в українські вишиванки,  співали духовні пісні та величали Матір Божу у віршах. В честь свята всім присутнім діткам священники подарували пам’ятні образочки.

Політична еліта Жидачева зібралася у актовому залі будинку держадміністрації. Під акомпанемент оркестру народних інструментів Жидачівської дитячої музичної школи депутати разом із гостями заспівали гімн України.

Відкрив та розпочав сесію вітальним словом голова районної ради Ігор Кос. П. Ігор зробив короткий екскурс в історію новітньої незалежної України та зауважив, що хоча й за 20 років незалежності не сформувалася українська політична еліта, яка була б еталоном моральності та сумлінності у служінні державі, проте ця еліта формується із молодого покоління ровесників нашої незалежості.

Голова Жидачівської РДА Сергій Коваль привітав всіх зі святом та зазначив, що хоча багато людей вважає, що Україні немає чим гордитися, але основна наша гордість – це незалежність. Він зазначив, що слів замало, і цю незалежність потрібно наповнювати хорошими справими, чим зараз і займається місцева та центральна влада.

Ігор Осташ, Надзвичайний та Повноважний Посол України в Канаді, вважає, що основне завдання влади – повернути розчарованому українському народові віру у світле майбутнє. Привітавши всіх зі святом, п.Ігор закликав всіх до самовідданої праці. Потрібно «засукати рукава і працювати».

Всім наболілим з присутніми поділився депутат 1-го та 2-го демократичного скликання районної ради Василь Турчин. Він наголосив, що у 90-х роках не було такого розриву влади від народу. Депутати – це слуги народу, але як таке може бути, щоб слуга жив у 60 разів краще за свого пана? П. Василь звернувся до влади із закликом, щоб вона перестала дбати тільки про себе і повернулася лицем до народу. Адже саме через ті беззаконня, які чинить влада, люди перестали любити Україну!

«Всі негаразди – явище тимчасове… Народ єдиний, незважаючи на всі спроби політиків нас роз’єднати»,- вважає представник «Фронту змін» Василь Ревер.

Уповноважений представник партії «Батьківщина» Площанський Володимир покладає великі надії на підростаюче покоління – шкільну молодь. Також він наголосив, що нам всім потрібно об’єднатися, бо майбутнє України залежить від нашої, спільної мети, дій та координації.

Бурхливими оплесками відреагував зал на привітальний виступ депутата обласної ради Андрія Кота. П. Андрій заперечив, що ми святкуємо 20-тиліття України, оскільки наша держава має за спиною тисячі років своєї історії. Натомість ми святкуємо 20-ти річчя новітньої України. Депутат висловив жаль, що за 20 років незалежності ми не маємо незалежної України, ми залежні від сусідньої Росії, країн Європи, Америки, бандитських кланів. Але ми є нація, яка може похизуватися перед будь-якою європейською нацією і наше майбутнє залежить від нашого усвідомлення власних сил. Закінчив свій виступ п. Андрій словами Митрополита Андрея: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну».

Наступним на сцену для привітання співвітчизників вийшов депутат першого демократичного скликання, поет та перекладач Олександр Дудин, який сказав, що найбільша наша біда – це Верховна Рада і президент, що не в змозі приймати закони, які б працювали на благо народу. П. Олександр звернувся до керівників держави, щоб ті спам’яталися і щоб не було такого розриву між владою і тою біднотою, яка є в Україні.

Представник ВО «Свобода» Андрій Лялька висловив думку, що 20 років помилок таки дали результат. Народилося нове покоління, ровесників незалежності, які змінять щось в Україні. Ситуацію в країні п. Андрій прирівняв до асфальту і трави. Асфальт – це окупаційний режим, який панує в Україні, а трава, що пробивається крізь асфальт, – це є наш корінь, ідея української національності.

Депутат 6-го скликання Богдан Бойчук заохотив говорити про добре, ми маємо державу, прапор, герб, гімн, а це найважливіше. П. Богдан наголосив, що у світі нас ніхто не чекає, навпаки, всі у нас бачать своїх конкурентів, тому не треба скиглити, а тільки віддано працювати, кожен на своєму місці.

Михайло Марків, УНП, виступив зі словами: «Ми є молода нація, яка тільки вчиться демократії… Ми є винуватими у своїх негараздах, ми самі вибирали Верховну раду, Президента… Українці – європейська нація, але, живучи у прагматичному світі, ми повинні самі кувати свою долю.»

Представник партії «За Україну» та депутат 6-го скликання Овсянецька Люба у вітальному слові закликала українців до самовідданої праці та єдності і попросила у молитві до Бога сил, щоб це вдалося здійснити.

Заступник голови Народної просвіти м. Ходорова Роман Чорний наголосив на тому, що найважливішим є те, що наша Україна є! П. Роман поставив перед всіма присутніми запитання, чому нема радості на наших обличчях у найбільше національне свято? Просвітянин вбачає причину в тому, що ми вийшли поранені духом з антигуманного комуністичного суспільства і не зразу зрозуміли, що таке незалежність, що це не відкрита комора, до якої відкритий доступ всім. Також п. Роман зауважив, що всім варто пам’ятати думку Івана Франка, що якщо ми будемо думати лише про ситість, то будемо завжди паралітиками у сходженні на гору своєї незалежності.

У перервах між виступами депутатів на сцені виступали оркестр народних інструментів викладачів Жидачівської дитячої музичної школи і танцювальний колектив «Молодість».

Закінчилася урочиста сесія врученням грамот з нагоди 20-ї річниці незалежної України мешканцям міста, які проявили активну громадську позицію, невтомну працю на ниві розбудови міцної демократичної української держави. Після закінчення сесії районної ради всі присутні долучилися до процесійного покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку.

Офіційна програма святкування 20-ї річниці незалежності України у місті Жидачеві розпочалася зі святкової літургій у напівпорожніх храмах міста. Як мешканці міста, так і представники місцевої влади змінили пріоритети із пісні «Бог, Україна, Свобода» і вирішили знехтувати спільною молитвою за благополуччя держави.

О 12:00 депутати районної ради всіх скликань, депутати обласної та Верховної рад, керівництво району та міста, мешканці Жидачева зібралися в актовому залі адміністративного будинку РДА на урочисте засідання районної ради. Представник правлячої партії наголошував на досягненнях чинної влади та обґрунтовував необхідність проведених реформ. Опозиціонери та депутати попередніх скликань в унісон говорили про складну політичну, економічну та моральну ситуацію в Україні.

Більшість із тих, хто говорив зі сцени наголошували на тому, що найважливіше – це те, що Україна є незалежна. А все інше ми здобудемо, якщо будемо самовіддано працювати кожен на своєму місці. Великі надії політики покладають на молоде покоління, що є ровесниками незалежності. Та кількість представників цієї молоді у сесійній залі можна було порахувати на пальцях однієї руки.

Після закінчення святкової сесії відбулася урочиста хода та покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку.

А вже о 14:00 розпочалася розважальна програма святкування дня незалежності України, яка проходила під патронатом Благодійного фонду Жидачівщини «Обдаровані діти». На літній сцені у міському парку виступали молодіжні естрадні гурти міста, які попри жахливе звучання музичної апаратури намагалися підтримати святкову атмосферу у місті.

У той же час навколо фонтану поблизу МБК «Папірник» відбувався дитячий конкурс «Малюнок на асфальті». У парку функціонували виставка картин Пельо Юлії, виставка виробів із лози, тематична книжкова виставка від Жидачівської бібліотеки, виставка рушників любительського об’єднання «Вишиванка» Народного дому смт. Гніздичів, виставка виробів з бісеру Пиріг Ірини, фотовиставка народної фото-відео студії «Оберіг». Варто окремо згадати виставку Ірени Олексовської, яка презентувала свої роботи, виконані у дуже оригінальному та цікавому стилі – мозаїка з яєчної шкаралупи. У міському парку підприємці розмістили торгівельні палатки та пропонували мешканцям та гостям міста поласувати солодощами, посмакувати свіжий шашлик та підняти настрій хмільним пивом.

Дивує той факт, що неподалік від сцени привітні жіночки у хустках продавали заборонені церквою книжки вчительки-народознавця Гарафіни Маковій, яка стверджує, що всі свої книги написала під натхненням Святого Духа. Парадокс, але багато «об’явлень» суперечать вченню Біблії, а інші носять відверто язичницький чи окультний характер. Тому дивно, чому влада дала дозвіл на розповсюдження цієї псевдорелігійної літератури…

Урочиста частина розпочалася на літньому майданчику о 17 годині. Учасники визвольних змагань спільно із представниками Пласту винесли державний прапор України, всі присутні урочисто заспівали гімн нашої держави. Із привітальним словом виступили голова Жидачівської РДА Сергій Коваль, голова районної ради Ігор Кос та міський голова Володимир Левко. Опісля розпочався святковий концерт за сприяння Благодійного фонду «Добре серце».

На сцені виступали хор с. Підністряни, танцювальні колективи «Удеч» та «Молодість», вокальний ансамбль «Лілея», фольклорний колектив «Юшківчанка», оркестр народних інструментів Жидачівської музичної школи, гурт «Галичани» та інші. Також під час концерту відбулася презентація «рушника єдності», який вишили жінки із Народних домів Жидачівського району.

Одночасно зі святковим концертом у міському парку відбувалося частування смачним козацьким кулішем та медовухою.

Молоді фанати естрадного гурту «6-те чуття» мали можливість потанцювати і насолодитися творчістю улюбленого колективу.

Надзвичайне враження на всіх присутніх справив Прикарпатський ансамбль «Верховина», який дивував глядачів запальними піснями та веселими танцювальними композиціями, а солістка Львівської обласної філармонії Оксана Гриб тішила публіку свої мелодійним голосом.

Справжній фурор на святковому майданчику своїм виступом викликала заслужена артистка України Андріана Онуфрійчук. Під енергійні мелодії до танцю пустилися не тільки молодь, але і старше покоління, а на танцювальному полі майже не залишилося вільного місця.

Закінчилися святкування 20-ї річниці незалежності України яскравим феєрверком та дискотекою до пізньої ночі.

[Show as slideshow]

[View with PicLens]

Торгівля «зарядженою літературою» відбувається поза межами церковної території, тому священнослужителі не мають жодного важеля впливу на розповсюджувачів магічної літератури. Даною статтею маю за мету застерегти прихожан храму від покупки книжок Герафіни Маковій та ознайомити мешканців міста із вченням «монахині миру».

Моя розмова із прихильницею «вчення» Герафіни Маковій розпочалася із запитання, про що ця література. Жінка мені розказала, що продає духовну літературу і саме через читання цих книг вона навернулася,  наново пізнала Бога і зрозуміла сенс життя. Однак після того, як я поцікавився чи дані книжки були затверджені церквою, виявилося, що є дозвіл від міністерства освіти України і ці книги не мають духовного характеру, а є лише навчальними народознавчими посібниками. Народознавство … пізнання Бога … навернення – не зовсім логічний ланцюжок. А оскільки наші предки до хрещення Русі у 988 році були язичниками, то стає цікаво, чого саме «вчать» книги п. Герафіни.

Як виявилося, учителька-народознавець Гарафіна Маковій досліджує фолькльор Буковини і є автором багатьох книг, у  яких під видом невинних речей пропагуються відверті забобони. Крім того, часто використовуються нехарактерні для християнства запозичені з індуїзму терміни: аура, карма, енергетика.

Наведу декілька прикладів дивних цитат із творчості Гарафіни Маковій:

• Маковій викладає відверто нехристиянські погляди на посмертне існування душі, зокрема вчить про реінкарнацію, свідомо протиставляючи своє вчення церковному: «Помер з плямою – Матір Божа тебе не забрала, коло гробу свого застряг. Родичі молитвами не відмили – стирчатиме твоя душа певний час, і якщо її далі не відмиватимуть, піде на переселення. Християнська мораль, що іде через церкву, заперечує переселення душ, але як на мене, з того, що я бачу, забуваючи додати: не переселяється та душа, котра жила за християнськими заповідями, була з Христом, а котра стала на узбіччі християнської моралі, а від гріхів її нащадки не омили, йде зовсім по іншій лінії» («Діалоги з неба», с. 35).
• У своїх творах Гарафіна Маковій не раз детально описує непристойні гріховні статеві дії (див. «Діалоги з неба», с. 368, с. 386 та ін). Загалом у її вченні непропорційно велика увага приділяється статевим органам, питанням статевих відносин, збочень тощо.
• Деякі з пропонованих Г. Маковій ритуалів для своїх послідовників  мають відверто язичницький характер. Наприклад, вона вчить, що для нейтралізації хвороби сина, яка начебто трапилася через забруднення його матір’ю водоймища, необхідно принести жертву воді. Щоб, за словами Гарафіни Маковій, «залатати витворену поганим поступком діру, вибило такий ритуал: Мама має свідомо розкаятися, потім піти до тої річечки, взяти жовтої глини з берега, виліпити людину і з кладки кинути глиняну людину у воду, сказавши: Водичко-сестричко, прости мене, що тебе сквернила, би Бог мене простив. На тобі пожертву, а мого сина не бери» (див. «Діалоги з неба», с. 236).
• За годування свійських тварин залишками їжі зі столу необхідно обмастити тваринячими нечистотами різні частини тіла (в тому числі інтимні), а потім все це змивати з себе за особливим ритуалом (див. книгу «Прошу прийняти», с. 376)
• Якщо мати позбавила дитину материнського молока до того часу, поки дитина не почала ходити, то необхідно «полизати дитині (хай і дорослій) місце вище заднього проходу, сплюнути, капнути воску з одночасно запалених трьох свічок, свічки загасити одночасно, уткнувши у скляну банку з свяченою водою, мовлячи : «Був гріб – став чоловік, бо я уже з Богом»» (див. «Прошу прийняти», с.379).

Цікаві нюанси вчення Герафіни Маковій:

• Один з численних забобонів: Свіча, яку людина поставила в церкві, має обов’язково догоріти до кінця… Огарків переплавляти не можна, бо вони мають бути закопані біля церкви в землю, котра стає для людини, що поставила свічку й надалі своєрідним оберегом.
• Трохи комічне: у хаті не може бути унітазу… Теж і басейну, тому що це служить для примноження неминучого зла: збирання при домі фатальностей… Заборонено купатись у ставку, бо де плаває риба, там не можна плавати людям… Звідси випливає, що не можна теж плавати і в морях, в озерах з рибою чи як? Чи чули ви колись щось подібне з боку представників Церкви, святих і самого Ісуса?
• Все рукотворне у відображенні Господа, крім ікони та розп’яття із виглядом хреста – спотворення і омертвіння Господньої святині. Гарафіна не признає статуй.
• Коли щось робити після молитви на нічний спочинок, то вона… розряджається цілком. Якесь нехристиянське розуміння молитовної практики.
• Хрещення важливе тільки у храмі, ні в якому разі поза ним. Обов’язково треба «купола з хрестом», бо всюди є «астральний бруд». Тільки з потрійним окунанням дитини у воду. Коли душпастирі так не чинять, тоді вони свідомо чи не свідомо служать антихристові, не заблоковуючи на клітинному рівні родоначального зла.
• Герафіна виступає проти імпорту товарів з інших країн. Бо коли хто споживає щось із чужого краю (банани, ківі, апельсини…), то до своїх нечистот – рідних додає карму (нечистоти) чужої землі.
• Не можна дарувати дітям іграшкових звірів, птахів – відбитків того, що не має знаходити притулку в живому вигляді у християнській оселі. Тобто слоники, собаки, зайчики.
• Вчителька стверджує, що не можна використовувати електричні праски, а лише на деревному вугіллі.
• Герафіна навчає, що не можна споживати їжу, приготовану чужою людиною, бо це тоді стає отрутою – не наші думки, емоції. І як тоді піти в гості? Сам Ісус Христос колись гостював, заходив до Марти й Марії і не тільки.
• Прихильникам вчення народознавця заборонено переливання крові. Вони не признають лікарів та офіційної медицини в державі.

Як можна побачити із написаного вище, «вчення» Герафіни Маковій є дивним симбіозом поганства, забобон та чаклунства. Не дивно, чому 17 березня 2011 учасники синоду Української Православної Церкви КП визнали вчення п. Гарафіни таким, що істотно суперечить вченню Православної Церкви, тому що містить елементи окультизму, язичництва і магії, анімізму (віри в існування особливих духів неживої природи), духовної самоомани (облещення), марновірств, вірувань у переселення душ, карму та інші елементи нехристиянських віровчень і практик, які прямо суперечать Священному Писанню, Священному Переданню та вченню Православної Церкви.

Тепер вибір за Вами!

Корисні тематичні посилання:

• Архімандрита, який заборонив її вчення, Гарафіна Маковій назвала сатаністом
• Журнали засідання Священного Синоду УПЦ КП 17-18 березня 2011 р.
• Аналіз вчення Гарафіни Маковій
• Дискусія на офіційному форумі УГКЦ?

Заказник розташований на території прощею 20 га (з них 10 існуючий ліс). 18 га ­­ землі належить Жидачівськой міській раді та 2,0 га перебувають у користуванні Львівського національного університету імені Івана Франка.

За збереження заказника відповідатиме місцева громада.

Голові Жидачівської міської ради депутати доручили в установленому законодавством порядку забезпечити винесення в натуру (на місцевість) меж ландшафтного заказника місцевого значення “Базиївка”. Управлінню Держкомзему у Жидачівському районі внести зміни у відповідні земельно-облікові документи. Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в Львівській області передати під охорону з оформленням охоронного зобов’язання ландшафтний заказник місцевого значення “Базиївка” Жидачівській міській раді та Львівському національному університету імені Івана Франка.

Контроль за виконанням рішення поклали на постійну комісію з питань екології, природних ресурсів та рекреації ЛОР.

Як повідомляє Львівська Хвиля начальник державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області Мирослав Хом’як сказав: “Вони підпишуть з нами охоронні зобовязання, тобто змушені будуть відвести межі землі, тих двадцять гектарів, і пам`ятати, що на цій землі заборонена забудова. Фактично це є гора. На цій горі немає сільськоосподарських угідь, нема забудови. Там є вільна територія. Сподіваємося, що це буде природною відпочинковою зоною мешканців міста Жидачева”.