Метою зібрання було вирішення питання щодо підтримки звернення Львівської обласної ради до Європейського Парламенту з приводу Резолюції Європейського Парламенту щодо ситуації в Україні.

Результатом президії були наступні рішення:

1. Підтримати звернення Львівської обласної ради до Європейського Парламенту Парламенту з приводу Резолюції Європейського Парламенту щодо ситуації в Україні та розглянути його на сесію районної ради
2. Текст звернення депутатів районної ради опублікувати в народному часописі “Новий Час”
3. Рекомендувати органам місцевого самоврядування району розглянути звернення та прийняти рішення, в якому висловити свою думку.

У свою чергу, Українська Інформаційна Служба ініціює збір підписів під петицією, що закликає депутатів Європейського парламенту відмінити 20 пункт Резолюції ЄП по Україні, в якому європарламентарі закликають новообраного президента Віктора Януковича переглянути рішення щодо героїзації Голови ОУН Степана Бандери.

Петицію буде відіслано Президентові Європарламенту Єжи Бузеку, в Комітет ЄП з розгляду звернень, а також інціаторці скандальної поправки щодо Бандери польській парламентарці Лєні Коларській-Бобінській.

Всі бажаючі можуть ознайомитися та залишити свій піднис під петицією на сайті Українська Інформаційна Служба за посиланням: Звернення до депутатів Європарламенту.

Глава МНС Володимир Шандра заявив, що проблеми можуть бут пов’язані із самовільно побудованими будинками поблизу річок, а також недоробками місцевих комунальних служб, наприклад, засмічення водостоків та зливових каналізацій. При цьому, за словами В. Шандри, рівень води буде залежати від обсягу опадів та швидкості танення снігу.

Міністр заспокоїв, що його відомство готове до подолання можливих наслідків паводку. “Можу сказати, що країна до середнього та вище середнього паводка готова” – сказав він.

Глава МНС додав, що МНС України відпрацював можливості взаємодії з рятувальниками Польщі, Румунії, Угорщини, Словаччини, Білорусі та веде постійний обмін відповідною інформацією з колегами.

За інформацією міністра, в цілому в Україні рівень вологи, накопиченої в сніговому покриві, в середньому в 2-3 рази вище норми, однак надію на уникнення негативних наслідків після танення снігу дає малий і середній рівень вологи в грунті і незначне його промерзання .

Та жителям міста Жидачева варто бути обережними та готовими до підняття рівня води у річках Стрий на Дністер. Не даремно перша згадка про Жидачів датується 1164 роком, та пов’язана із загибеллю 300 чоловік з купецького каравану поблизу міста під час повені.

Перші тривожні знаки наближення “великої води” можна побачити на фото нижче:

Усі трупи були роздягнуті, і все зняте з них тут же розподілялося на очах у натовпу. Коли ж на місце розстрілів приїхав Муравйов і побачив, що його оточує натовп озвірілих червоногвардійців з награбованим майном, він нічого не сказав про те, щоб не грабували, а навпаки —закликав їх до подальших розстрілів, говорячи, що передусім і головне тепер — бути нещадним».

Ще одна цікава деталь: перед взяттям Києва Муравйов пообіцяв кожному з бійців по 100 тис. рублів, пораненим — по 500, сім’ям загиблих — до 1 тисячі рублів.

А що ж було в цей час під Псковом? Історики до цього часу на знайшли ніяких слідів бою. Правда, жертви серед німців були від вибуху снарядів на станції.

Навіть авторитетні радянські джерела, наприклад шеститомна «Історія Комуністичної партії Радянського Союзу», не дають чіткої відповіді: які ж героїчні події послужили приводом для святкування «Дня радянської армії». Переважно мова ведеться про те, що в лютому 1918 р. (іноді навіть називається дата 23 лютого) зорганізовані частини Червоної армії вели «героїчні бої» з німцями під Петроградом. Але коли спробувати з’ясувати, що це були за частини і що це були за бої, то тут починається «терра інкогніта». І це не випадково. Просто таких боїв (принаймні 23 лютого 1918 р.) не було.

Якщо відкинути пропагандистське словоблуддя і звернутися до фактів, то вони такі: 18 лютого 1918 р. Німеччина почала широкий наступ на російському фронті. Причиною цього було те, що большевицька делегація не підписала мирного договору на переговорах у Бресті. 19 лютого більшовицький уряд (Совнарком) послав уряду Німеччини радіограму, де виявив бажання підписати мир. Однак згоду з боку німців на підписання договору (щоправда, уже на нових, принизливих для більшовиків, умовах) він отримав лише (зверніть увагу!) 23 лютого. У цей час, з 19 до 23 лютого, в газетах був опублікований декрет Совнаркому «Социалистическое отечество в опасности!». У Петрограді оголосили воєнний стан, а наступного дня почалася мобілізація петроградців у Червону армію.

Тож 23 лютого було не більш як днем мобілізації, а не «героїчних боїв». Того ж дня більшовицький Центральний Комітет прийняв дуже «героїчне рішення» — підписати на принизливих умовах мир із Німеччиною. Отже, можна вважати 23 лютого днем своєрідної капітуляції більшовиків перед Німеччиною. Хоча в тій же «Історії…» туманно розповідається про якийсь «героїчний супротив» перших полків Червоної армії, загонів червоної гвардії і окремих революційних частин старої армії німецьким військам, які зайняли Псков, Ревель та інші міста, загрожуючи Петрограду. Де і як відбувався цей «героїчний спротив — згадувана «Історія…» мовчить. Таким чином, серйозних підстав для святкування 23 лютого як Дня радянської армії не було. Але чому більшовики призначили свято на цей день? — Їм важливо було приховати те, що 23 лютого вони фактично капітулювали перед німцями, підписавши ганебний Брестський мир.

Міф про «День радянської армії» нав’язувався протягом багатьох поколінь. До нього звикли, не особливо задумуючись над тим, що ми святкуємо. З часом це свято перетворилося на такий собі ґендерний «чоловічий день», який служив серйозним приводом для не менш серйозних застіль.

Це свято і далі продовжує жити на пострадянських просторах, зокрема і в незалежній Україні.

Росіян ще можна зрозуміти. Вони правонаступники СРСР, а значить, і його історії. А чи випадає нам, українцям його святкувати?

Як уже згадувалось вище, з грудня 1917 року Москва почала окупацію України. Чотири роки тривали Визвольні змагання. Хіба цим святкуванням ми не ображаємо священну пам’ять героїв Крут? Та, очевидно, міфи радянської пропаганди безнадійно зомбували старші покоління, яких можна ще зрозуміти. А чи можна зрозуміти нинішніх політиків, які, борючись за електорат, консервують радянські міфи, зраджуючи правду історії.

Історія — становий хребет нації, її самосвідомости. Виправімо, нарешті, свій «хребет» і будемо гідно жити на своїй землі.Будьмо Україцями і не будем святкувати, а вшануємо пам`ять тих хто загинув заради нас – мабутнього покоління!

Джерело: hurtom.com

У вечірці взяли участь такі MC як з міста Жидечева, так і з інших міст, а саме: ДНК, Rclan,  Юльчик МС, Титри, Сам-Собі ПРОдакшн, Many, Tha Lost Souls, West City, Доккі Док, Steel, Shake MC, B-City (Qwan&A-Tone), Вуличний Тандем, Хочу ЩЕ!, Тулим, T.Den, SИНDИКАТ SVОБОDИ, а також бітбоксери Агіф, K-beat crew. Ведучими були Доккі Док та Тихий(Титри).

Вечірка відбулася у невимушеному стилі невеличкого хаосу: учасники у невизначеному порядку з’являлися на сцені, так і з неї зникали. Та саме цей хаос додав присмаку дружнього затишку всім присутнім. Всіх виконавців підтримувала хоч і не багато чисельна, але віддана публіка.

Звісно, що не обійшлося без недоліків в організації. Зокрема, звук в залі був настільки невдало налаштований, що зрозуміти тексти пісень було практично неможливо.

Але сам факт проведення таких заходів не може не тішити: молодіжна культура Жидачева активно розвивається та дає свої плоди.

[View with PicLens]

У рамках підготовки  аплікації до цього проекту відбулась робоча зустріч усіх партнерів у Жидачівській міській раді, а саме за участю міського голови м. Жидачева Михайла Щуйка, голови громадської організації Богдана Бойчука, директора центру творчості для дітей та молоді Оксани Полівчак, членів
громадської організації “Нове місто” з Томашова Любельського (Польща) Норберта Панкєвича та Славоміра Здибека.

Проектом передбачається реновація приміщення міського будинку культури “Папірник”, проведення прес-турів на Україну та Польщу, ведення інформаційного порталу та багато інших цікавих речей.

З нетерпінням очікуватимемо результатів оцінки даного проекту експерною комісією ЄС.

Автор:  antonivna

Трейлер до фільму “The TEAM” (2009):

Список виборчих дільниць у місті Жидачеві:

ВД №102 – народний дім, 81700, м. Жидачів, вул. Грушевського, 69

ВД №103 – ЗОШ №2, 81700, м. Жидачів, вул. Грушевського, 38

ВД №104 - НВК №1, 81700, м. Жидачів, вул. Шкільна, 8

ВД №105 – 81700, м. Жидачів, вул. Шашкевича, 1

ВД №106 - Жидачівська гімназія, 81700, м. Жидачів, вул. І. Франка, 7

ВД №222 - Жидачівська районна лікарня, м. Жидачів, вул. Я. Мудрого,29

Результати голосування по кожній із дільниць:

Загальні сумарні результати голосування у Жидачеві наведено нижче:

Кандидат	Графік	% ЗА	Голосів ЗА
Тимошенко Ю. В.		85.97	5360
Янукович В. Ф.		7.14	445

Не підтримали жодного кандидата на пост Президента України 332 особи, що у процентному співвідношенні до загальної кількості виборців, що проголосували, становить 5.33%.

Інформація взята із офіційного сайту ЦВК

Кандидат	Графік	% ЗА	Голосів ЗА
Тимошенко Ю. В.		90.60	141 360
Янукович В. Ф.		5.63	8 791

Інформація взята із офіційного сайту ЦВК

17 лютого

То ж задумайся, що б ти вcтиг за цей день зробити: почитати дитині казку, помогти одинокій людині принести води чи відремонтувати паркан, порозмовляти з власною бабусею, яка тебе давно не бачила, допомогти сироті… Зробити те, що є у  “формулі твого серця”!

Автор: Антонівна

Ми вибрали не дуже легку тему, але цікаву. Зараз проводимо інтерв’ю зі своїми дідусями та бабусями, вчителями історії , громадськістю, вивчаємо підшивки газет, спостерігаємо як змінився дизайн нашої районної газети за такий великий період часу.

А може у Вас збереглися ще кілька номерів чи “Червоної зірки” , чи “Радянського шляху” – приносьте до нас. Напишемо разом історію нашої місцевої преси.

Автор: Антонівна