З Кракова до Праги їхали потягом. Вирішили що витримаємо сидячи. Ну і зекономити знову ж таки теж хотіли. Цікаво щодо квитків до речі. Окремо сплачується сам проїзд і окремо місця. Тобто можна придбати лише квиток на проїзд не сплачуючи за місця і сподіватись, що вони будуть. І якщо є вільні місця ви їх просто займаєте. Але ми не ризикували, бо все могло статись, а нам по-любому треба було їхати. Білети не іменні. Якщо купувати в обидва кінці дешевше, як і на літак. Їхали 2-м класом. Це такі купешечки з 6-ма сидячими місцями. Двері прозорі, але є шторочки, які можна закрити. Світло регулюється на ваш розсуд. Також можна і температуру регулювати. Столик є, але дуже манюній. Полички для речей зверху. На перший погляд сидіння зручні, бо великі і широкі. Але за годину максимум стає зрозуміло, що автобус просто рай в порівнянні з такими сидіннями. Коротше переїзд був важкенький. Бо лягти теоретично можна було, бо купе в нас з часом звільнилось. Дівчинка вийшла на станції, а хлопчик перейшов у вільне купе, щоб теж лягти. Але! Не всі поручні у крісел піднімаються, а буває піднімаються, але не фіксуються. Тому лежати таки важко і ніфіга не зручно, бо сидіння таки тверденькі.
Їхати більше 10 годин. Висновок — більше ми так не поїдемо. Краще переплатити.
Дері в купе зачиняються, але нема сенсу. Бо постійно вас будитимуть. 1. На зупинках постійно підсідають люди. 2. Рази 4 в нас перевіряли білети і ставили штампи на них.
У вагоні є як туалет, так і просто кіпнатка для вмивання. Між вагонами дуже зручні переходи. Білети на вході перевіряють лише у спальні вагони. В сидячі перевіряють по ходу потяга. І я так зрозуміла один контролер на весь потяг.
Потяг їде доволі швидко, але на кордоні чомусь стоїть годину-півтори. Незрозуміло чому, бо колеса міняти не треба, паспортного контролю нема, митниці нема. Навіть контролери в цей період не ходять. Власне „нєпанятна“. Ну і ще одне. Хто таки вирішить так їхати — бережіть свої речі. Я от спала в обнімку з руюкзаком. Ну по-перше там були наші документи, по-друге він мені був за подушку : ) Але у хлопчика, який перейшов з нашого купе у сісіднє порожнє, з сумки, яка була в нього під ногами!!! витягли iPad поки він спав. майстерно нічо не скажеш. Валізу не стириш, надто шумно і важко. Але лізти під ноги пасажиру і копирсатись в сумці…Ну скажімо так, в зворотньому напрямку я вже не змогла спати, бо боялась за рюкзак.
Ну а тепер про приємне : )
Прага — неймовірно гарне місто. Особливо вранці поки місто лише прокидається.

В нас знову ж таки був готель у центрі і ми пішки до нього пішли. Цього разу трохи далі від вокзалу ніж в Кракові, але ми особливо не поспішали, бо заселення то аж о 14-й. Спочатку пішли снідати. Окрім Старбакса ми нічого так рано не знайшли путнього. Там і сіли. А я зовсім і не проти, бо там смачна велика кава, яку я люблю. Трохи прокинулись і таки вирішили піти в готель попросити лишити речі до поселення. І о диво! Там це як раз передбачено. Мені дууууууже сподобалось обслуговування. Коротше там є спеціальна кімнатка для багажу. Ви навіть якщо вже виселились можете там лишити речі скільки треба вам до від’їзду, і витратити цей час на прогулянку містом. А ну і хвилинка реклами, Готель Kampa Garden. Він знаходиться біля Карлового мосту, в затишному місці. Готель цілком для тих, хто не палить. Також обладнаний для людей з фізичними вадами. В готелі є навіть сейф. Ну і сам номер дуже дуже кльовий і зручний.
Там ціла купка готелей та ресторанчиків і дуже затишний чи то скверик чи що

так тут теж багато велосипедів і різноманітних велостоянок : )

Кинули ми валізи і пішли гуляти.
Відвідали музей Кафки

Пройшли багато гарнезними вуличками

Подивились зміну почесної варти

та пройшлись трошки поряд

Пообідали і в готель селитись і відпочивати.

Ну а далі на пошуки пива і пригод.
Довго гуляли, а потім знайшли рекомендований друзями „U Fleků“

Тут своє пиво, темне з давньою історією. Його просто розносять на великому підносі і ставлять на столи, помічаючи на папірці скільки кухлів : ) Їжа дуже смачна.

Ну і як же ж без цього годинника

Тут вечірнє відео

Місто готувалось до Великодня, тому отакі прикраси

Ввечері Прага ще гарніша.

На мосту бачили отакого музику

Наступного дня ми гуляли Празьким градом.
Гарно, але така велика кількість туристів дуже напрягає. Особливо допікали величезні групи італійських школярів та росіяни. Тому ми просто літали по королівських територіях.
Ну який чоловік не любить зброї))

У Соборі Святого Віта дуже гарні вітражі

ну і вибрались на Ратушу

На останок вирішили покататись на метро. Відвезли валізи на вокзал залишили в камері схову. До речі дуже зручно. Як в Кракові. Різного розміру шафки, сплачуєш монетками, береш ключик і йдеш. Ключом то точно відкриєш.

Так от. Метро мені не дуже сподобалось. Якесь воно ніяке. Вагони у нас подібні є, на зеленій гілці. Самі станції нічим не цікаві.
Далі катались на трамвайчику. Вони є старенькі, в Києві теж такі їздять. А є сучасні, схожі на Краківські. Але ми так і не знайшли де купити квитки. На зупинці автомату не було. Вирішили, що мабуть як і в Кракові вони продаються у самому трамваї. Не знайшли. Спитали пасажирів — виявилось їх в метро продають. О_о Ну мені цього не зрозуміти. А якщо людина далеко від метро і ним взагалі не користувалась? Як так можна?

Вечеряли ми в ресторанчику “U Vejvodů”. Він не зовсім в центрі, тому сіли там без проблем. Офіціант дуже люб’язний попався. Все хотів нас російською обслуговувати. Ми вперто говорили англійською, але в кінці я перейшла на українську.
І хоча він сказав, що сам з Росії родом, таки все зрозумів. І обслуговування там таки дуже приємне. І чекати не довго, і про вас не забудуть, і підкажуть. Та і не нак галасливо було, як в інших розкручених і більш центральних. Але місце немаленьке. Думаю десь так о 21-й і там буде забито. Але нам сподобалось.

Набрали сувенірчиків в скляній тарі і поїхали на вокзал. Треба було повертатись до Кракова, де ми сідали на автобус до Києва.

Часу було не так багато, тому всього можливого ми звичайно не побачили, тому колись приїдемо ще. Але все що подужали встигли. А головне накуштувались пива. І дізнались, що пляшковий Козел від розливного дуже відрізняється : )

А ще. Зовсім забула. Ми звичайно ж тревел чеки купували для посольства більше ніж для використання. Але довелось міняти. І як і в Парижі стикнулись з проблемою. Банки не хотіли нам їх міняти. Але ми таки знайшли той, який зробив це без проблем. Ще одна реклама — банк KB/ Тут дійсно допомогають.

п.с. більше світлин тут

Їхали автобусом. Пошкодували трошки згодом, але на такий вибір були свої причини. Автобус від’їжджає з автостанції, яка прямо за нашим будинком, 200 метрів пройти. В автобусі немає плати за багаж і він не обмежений. Автобус їде прямо з Києва, тому не треба їхати через інші міста. Ну і дешевше, бо отримали знижку за отакою карткою

Хоча мали отримати за моєю, отакою

Але в автобуса один (як ми думали) недолік — їхати сидячи. Виявилось, що це найменший недолік.
Приїхали на кордон ми вчасно. І навіть були перші. І навіть одразу і швидко пройшли українську митницю. Але…тут то ми і лишились на 6 з чимось годин. Автобус спочатку зламався. Довго стояв, потім чоловіча половина автобуса його відштовхала в бік, щоб не заважав. Потім приїхав новий. Ми в нього перетягали всі свої речі і поїхали до польської митниці. Де простояли дуже довго. Спочатку дооооооооовга перевірка документів. Потім перевіряли весь багаж. Зрештою запізнились лише на 2 години.
Вздовж автострад в поляків такі от захисні щити. А пташки для того, що птахи не вбивалися об них.

Погода була чудова. З цим нам однозначно пощастило.
Поселились в готель. І відпочивши годинку почали витягати своїх друзів.
Повечеряли та проговорили весь вечір. Трошки прогулялись містом звісно ж. Готель наш в центрі, тому гуляти можна довго і не хвилюватись як дістатись до нього.

Наступного дня зранку на прогулянку.
Місто дуже гарне і дійсно схоже на Львів.
Моя слабкість ліхтарики. Я їх нафоткала безліч, ось один з безлічі))

Пройшлись і до Вавеля

В Кракові багато велосипедистів і відповідно велостоянок.

Але і трамвайчики бігають містом дуже часто й швидко.

Дуже зручна система квитків, які можна придбати на зупинках і майже завжди в самому трамваї. Різний час проїзду — різна ціна. Дуже вигідно. І головне легко пробивати. Просто втавляєш білетик в компрстер,і навіть його не торкаєшся. Двері відчиняються лише за вимогою, тобто не натис на кнопочку то і не відкриються.

Вдень з’їздили у Величка, в соляну копальню.
Поки чекали друга біля вокзалу, бачили організовану ходу футбольних фанатів.

До Величка їхали потягом

А потім ще трошки до самої копальні автобусом. Один білетик на два види транспорту.
Неймовірно гарно та цікаво. Якби не Роман ми б звичайно не так просто дістались туди, але впорались би. Бо польську відсотків на 70 ми розуміємо, та і англійська завжди з нами.

На обід повернулись до Кракова, покуштували національну кухню.

Так хотіла забрати цю серветку, але захопилась обідом та „Зимовим чаєм“

Погуляли і пішли в паб на ржане пиво.

Наступного дня відвідували музеї, катались на трамвайчику,гуляли біля річки та милувались Краковом.

А ввечері потяг на Прагу.
Ще раз хочу від нас обох дуже подякувати друзям, які з нами панькались два дні. Павлино та Романе — дуже вам вдячні. Чекаємо в Києві, будь-коли : )

п.с. більше світлин в коханого отут
та відео ще є, ходи футбольних фанатів

ну а купивши одні квитки, мені сподобалось і практично одразу я купила квитки і на ДДТ. нова програма.

тексти у ДДТ не такі легенькі та ніжні, як у Вакарчука, але я їх люблю. і Шевчук надзвичайно гарна людина. хто ще може отак просто вийти на сцену, коли зала ще майже порожня і світло горить. і так по-людськи сказати „любі мої, вибачте що затримуємо, але так багато ще на вулиці в чергах, а їм же теж хочеться на початок встигнути. почекайте трошечки і ми почнемо“. та і не зважаючи на жорсткість програми настільки тепло на душі після концерту. ууууух!
щодо нової програми. виступ супроводжувався бомбезним відеорядом. якщо матимете нагоду відвідайте. звичайно якщо любите і знаєте, що таке ДДТ.

тут я пошкодувала, що не взяла фан-зону. бо важко було всидіти. а цього разу з сусідами за спиною не пощастило.

відчуття ностальгії за студенством не полишало мене на обох концертах. але все одно було все інакше. і дуже бракувало моїх дівчаток для компанії для покричать, поревіть та пострибать.

Цікаво було звичайно не лише про людські стосунки та особливо неорадинарну особистість, таку як Лісбет читати. Технічний бік теж дуже зацікавив. Ще для такої хронічної хворої на топографічний кретинізм як я було цікаво дізнатись і щось про Швецію.

*ліричний відступ* дякую дівчаткам, що подарували мені це диво на ДН! : )***

Звичайно ж важко було втриматись і від перегляду екранізацій за цими книжками. На жаль першу частину дивилась ще до прочитання. Хоча з радістю читала книжку. Бо у фільмі багато що випушено, а в шведській екранізації ще й перекручено. До того ж кожна наступна гірша за попередню. Поки що я лишаюсь при думці, що Фінчер зробив кращий фільм. І з нетерпінням чекаю продовження. Особливо розчарувала третя частина фільму, там такий важливий момент просто викинули і лише в кінці якось кривенько і дрібненько його вліпили ще й невірно. От.

далі вітали колеги, але вже офіційніше))
вдома мене чекав коханий з квітами. ось : )

а на наступний день мене вітали мої дівчатка. хоча нам було важко таки зібратись докупи в силу певних обставин, але ми таки зійшлись. культурна програма плюс звичайні дівчачі посиденьки : ) а оце мої скарби!

дякую дякую дякую всім, що зробили цей день веселим, приємним і позитивним. люблю вас!