Мира

зріст ~ 109.5 см
вага ~ 17.6 кг
зуби — втратила вже два : )

ця дитина дуже соціальна і легко йде на контакт. вона дуже легко влилась в навчання та і колектив свого класу. легко знайшла друзів. вже от-от кінець навчального року і загалом в неї чудові результати. в неї поки яскраво йдуть гуманітарні питання (бо це дівчинка-радіо), трошки гірше математичні. та всі пункти оцінювання в неї на потрібному рівні чи перевищують. і от на момент написання цього допису її вже перекласифікували і вона вийшла зі статусу тієї, що вивчає англійську як іноземну і переведена у статус білінгва (Яся почекає початку першого класу вже і нового тестування).

характер в неї дуже важкий, сильно вибивається з усіх нас. вона максимально вимагає щоб все було тільки їй і як вона хоче. і одразу тут і зараз. дуже легко влаштовує скандал на рівному місці. і це дуже голосно, а головне фізично небезпечно для оточуючих та для усього навколо власне. всі троє можуть робити шкоду, але тільки Мира влаштує такий концерт, наче то усі навколо винні, а вона янголятко невинне. я намагаюсь терпіти, забезпечити решті безпечне місце перетерпіти, і локалізувати можливі травматичні наслідки. далі ми з нею розмовляємо, багато розмовляємо. я пояснюю, що вона має поважати свою сім’ю і свій дім, що сестри, тато і мама заслуговують іншого ставлення, що нам боляче і неприємно. вона вибачається і наче все розуміє. та настає новий день, і Мира знаходить нові й нові причини для своїх емоційних вибухів. справжня drama queen. важко з цим. я часто зриваюсь, бо я за ці два роки дуже втомилась і вже мої гальма нервові протерлись добряче. тоді вже я вибачаюсь, що кричу. мені не подобається, що я так зриваюсь. і знаю причини, але поки нічого з тим не можу зробити. та я бачу, що вона теж старається і вже легше і швидше минають такі напади. вона єдина дякує за все. буквально за все. багато вимагає, але й віддає своєю ніжністю в результаті. і водночас завжди думає про сестер. навіть коли після походу до лікаря я повела її купити якийсь подаруночок за страждання, вибрала таке, щоб із сестрами поділитись. це дуже розчулює.

Яся

зріст ~ 104.5 см
вага ~ 16.6 кг
зуби — втратила два, але вже після Дня народження, з різницею в 3 дні.

ця дитина менш соціальна ніж сестра і не так легко йде на контакт. вона теж дуже легко влилась в навчання, але певний час соромилась і була дуже тихою. теж знайшла друзів і комфортно себе почуває. в Ясі теж чудові результати в навчанні. в неї легше йде математика ніж говоріння, але вона дуже наполеглива та зосереджена, тому хоч не балакуча та з мовою теж все добре. всі пункти оцінювання в неї на потрібному рівні чи перевищують.

Яся теж може зробити доволі шкоди. це буде тихо, але вражаюче : ) вона це робить рідко, та мітко. поряд з сестрою теж їй не просто, може втекти і ображатись. їй бракує уваги певно найбільше. вона дуже ніжна, і попри все слідує правилам. та може за себе постояти і якщо її розсердити, то і Мирі прилетить.

цього разу я змогла кілька разів приходити в школу до дівчат допомогти учителям і трошки вгамувати свою цікавість. були вже і виступи в них, і різні цікаві заходи і навіть маленька екскурсія в бібліотеку. від школи вони в захваті і від своїх вчителькок теж.
загалом дуже багато активностей цікавих в школі і я частенько бувала там цього року. трошки важко звісно розірватись на два чи три класи практично одночасно, бо двійнята в різних класах, а різні події в них одночасно. як от День Матері. довелось трошки побути з однією, потім бігти до іншої.

вперше стикнулась із запрошенням американських друзів на ДН дітей. це ще те задоволення. весь клас (а в нашому випадку два класи) я одразу відмовилась запрошувати. та судячи з результату можна було : ) ДН Мири і Ясі ми святкували в неділю, бо в суботу в нас українська школа. а ця неділя була Днем Матері. тому майже ніхто і не прийшов. дівчата трошки засмутились, але така вже їх доля. двійнята в нас на День Матері, Даринка на День Подяки. важкувато було мені маневрувати між українськими і англомовними гостями. знала б що так мало прийде, робили б то вдома таки. я просто боялась, що всі не вмістяться. певно поки ще малі обмежимось пакетиками з подаруночками в клас, а святкуватимемо походом в якийсь парк атракціонів чи подорожами. я передбачала, що не всі прийдуть, але не аж так. але вони дуже просили і хотіли свято.

Дарина

ця наша дівчинка дуже активно прогресує. мені дуже подобається, що вона стає розкутішою. навіть мала вже одну з головних ролей у шкільному мюзиклі. і для Дарини це величезний крок. бо вона боїться сцени і це було дуже сміливо. з навчанням все теж понаднормово. але головне, що вже не замикається від оточуючих, а стає активною.

цей рік ще й відзначився захопленням світом Гаррі Поттера. прочитали всі книги українською (частково вона, частково я їй перед сном. десь 40/60 ). тепер сама перечитує вже англійською. я англійською з дітьми не говорю і не читаю, то ж захотіла і читає все сама. поки в пошуках чогось подібного, але всі мої пропозиції вона поки відкидає.

вона дійсно багато читає і швидко, що не може мене не тішити. (меншими займусь цього літа вже точно. вони можуть по складах і короткі слова, але їм важче йде. ну але й часу на їх навчання в мене фактично не було так як я займаюсь питаннями батьків останні 2 роки).

Даринка дуже відповідальна і організована. хоча на її столі ще той завал. але організований : ) просто поки що її шафа зайнята і нема куди то розпихати.

в неї чудово виходить орагінзувати менших. вона їм придумає різні забави. не без сварок. буває, що вони діляться на групи — хтось вдвох, хтось один. але загалом можуть прекрасно гратись всі разом. Даринка любить їм готувати різні сюрпризи і маленькі подаруночки приємні зі своїх речей, які вона як малий хом’як накопичує з різних свят і Днів народження. і для нас з Олегом завжди щось готує. це дуже мило запаковано завжди і страшенно розчулює.

ну і до загальних пригод. наші діти вирішили цього року покататись до лікарів поза межами звичних річних планових оглядів, як було раніше. тому ми пережили коньюктивіт у Ясі (а потім і у всіх нас), скарлатину в Мири, запалення вуха в Дарини і Ясі, зашивання чола в Ясі. діти вперше пили антибіотики, Мира і Дарина вперше боролись з алергією на ті антибіотики. кількість сивого волосся на моїй голові активно близиться до того, щоб перевищити кількість несивого. на щастя до ДН вони всі видужали і всі рани загоїлись. дівчата мужньо витривали всі огляди, черги та процедури. ми трохи витратились на заспокоювальні подарунки (і на самі візити теж) звісно.

в українській школі в нас було багато цікавих подій та чудових свят. Дарина в нас не сценічна дитина, але Мира і Яся залюбки виступають. то схоже наступного року спробуємо активніше їх залучати. єдине, що ми тепер живемо далекувато і це зупиняє мене від участі в усіх репетиціях. не хочеться, щоб діти надто пізно лягали, бо і так важко вставати в школу. мені не менш важко. в першій Дарининій школі було ідеально — початок о 9й. якби так було й в цій школі, то все було б знайно простіше. але дякую, що не на 7му : )

черепах (ми чогось зупинились на думці, що то він) наш перезимував успішно. правда хвилюючись за малюка я його викопувала (так, він заривався і там спав) раз на 7-10 днів напоїти-нагодувати. теоретично він не мав би спати, бо температура не падала аж настільки, щоб він впадав у сплячку. та наступної зими мабуть не чіпатиму вже. але настала весна і він оживився. їсть 3 рази на день. встає зранку разом з дівчатами, проводжає їх в школу. обідає і вечеряє з ними. здається навіть виріс, але ми забули його сфотографувати в день придбання для контролю, то вже почнемо з наступного ДН Дарини фіксувати.

попереду літні канікули на які в мене багато сподівань та планів. будуть нові „вперше“ для дітей і нехай вони будуть лише позитивні. хочу нарешті трошки часу на себе, хочу відпустку і цікавих пригод з дітьми.

Школа

минув вже перший семестр двійнят в американській школі і хочеться трошки зафіксувати враження.
цього року Мира і Яся почали навчання в Kindergarten. це такий нульовий клас, куди йдуть діти з 5 років. є ще Transitional Kindergarten, для дітей які ще не мають 5 років на 1 вересня і яким виповниться 5 в проміжку між вереснем і лютим (в нашій школі, але може різнитись в інших школах). наші травневі, то ж не потрапили. зараз у великих містах вже є можливість потрапити в TK усим 4річним.
Мира та Яся як і Даринка йшли до школи не знаючи англійської. двійнят розділили у різні класи. так як тут роблять традиційно. в Даринки на паралелі вчаться трійнята і всі в різних класах. ми планували то робити з наступного року як вони трохи освояться, але нас випередили працівники школи. це не примусово, ми могли відмовитись. спитали дівчат і вони були не проти. я спочатку переживала, але зараз бачу позитивний результат. на перервах і загальних заходах для Kindergarten класів вони все одно бачаться постійно.

в них немає домашніх завдань. пам’ятаю, що Даринка мала доволі багато в цьому класі, проте в іншій школі. трошки незвично. але от минули перші батьківсько-вчительські зустрічі і я зрозуміла чому так і маю певний план дій.
Мира однозназно краще ладнає з мовою. вона не боїться говорити і легко схоплює всі нові слова і вирази. вона дуже соціальна і легко йде на контакт. але вона лінується довго і акуратно писати. також в неї гірше з математичною частиною. Яся першу половину семестру дуже соромилась та була надмірно тихою. як і Даринка в її віці. зараз вже стало краще, намагаюсь її заохочувати. вона вже подружилась з дітками свого класу, та й Мириного. і в шкільному звіті видно, що вона непогано впоралась з навчанням. в них надиво співпали темпераменти вчителів. в Ясі дуже спокійна і ніжна вителька, а в Мири вчителька ураган (я не знаю де вона бере стільки енергії взагалі).
ми вже побували і на зборах всього класу, й індивідуальних зустрічах з кожною вчителькою. також я ходила до двійнят в клас. до Ясі читати книжку для дітей. батьки могли собі записатись і прийти почитати класу книжечку. а до Мири в клас ходила допомагати з творчими завданнями. мені завжди дуже було цікаво подивитись з середини як воно. порівняти зі своїм досвідом. зрозуміла, що вчителі тут, які і наші самі багато витрачають власних коштів на ту школу. єдине, що отих зборів на штори нема. тут просять зазвичай хто може принести якісь штуки для класу: канцелярія різна, серветки усілякі.
уроки Kindergerten та решти класів тривають різний час. різниця між закінченням уроків малих та Дарини 40-45 хв. я пробувала чекати з меншими і забирати всіх разом. не вдалось. я і забавки брала, і книги. то був провал. там власне не сильно де є чекати і це ускладнює задачу. тому ми поділились з Олегом і цей рік я забираю менших, він потім їде за Дариною. наступного будуть закінчувати одночасно.
перед зимовими канікулами менші класи мали цікаву забаву — Різдвяний експрес. вдома вони мали підготувати свій вагончик з коробки і потім всі менші класи разом і цих вагончиках „об’їжджали“ всю школу і заходили в кожний клас. це було дуже круто. я зрозуміла, що ми виявлись чи не найлінивішими батьками, бо наші вагончики були дійсно прикрашені дітьми. і хоч ми допомогли їх зробити, вони були такі простенькі та бліденькі 🙂

але сама забава дуже крута. взагалі я кайфую від того, що можу на все це ходити дивитись і брати участь. вже всі троє наших дівчат отримали свої „Leader of the month“ сертифікати. і президент школи цього року вже навіть прізвище наше правильно називав : ) ну ви зрозуміли, діти школу люблять і радісно відвідують. ще б трошки пізніше уроки починались було б взагалі чудово.

Дарина

дуже хоче допомагати мені з якимись справами домашніми.

любить читати. цього року активно відвідуємо бібліотеку, бо англомовних книжок в нас дуже мало і дві бібліотеки збирати поки не потягну. то англомовні поки з бібліотеки. а українською я купую і збираю. у вересні почала читати Гаррі Поттера. я його ніколи не читала, так що знайомимось разом. в кінці кожної книжки дивимось фільм. ми вже на 5й частині і таки лишаюсь при своїй думці як і після перегляду фільмів. світ Толкіна мені цікавіший і складніший, а книжки захопливіші та краще написані. (тому на Різвдяні канікули ми з Олегом передивились Володаря перснів та Гобіта). ну принаймні тепер я знаю, що у фільмах викинули чи змінили 🙂

в неї прогресує зелено-черепашача залежність. майже всі прохання подарунків пов’язані із черепахами та зеленим кольором. хоча почав повертатись і синій колір в улюблені.
тому на День народження вона отримала багато черепашачих подарунків і власне черепашку. її перша домашня тваринка. знайомтесь це Макс.

ми не знаємо це хлопчик чи дівчинка, і дізнаємось можливо років за 5 лише. так воно у них складно визначається : ) черепашатко манюсіньке, десь 5-6 см. зараз прохолодно то заривається і спить. я раз на 5 днів його відкопую купаю в теплій воді та даю їсти. бо то так складно виявилось. пес чи кіт хоч розумієш що і як, а тут взагалі невідома істота. хоча й доволі проста в догляді. саме тому ми й погодились. можна на тиждень лишати спокійно саме. вибрали таке що не виросло в слона і звичне до нашого клімату.

Мира

ця дівчинка тримає нас в тонусі постійно, бо з нею не розслабишся. ця дитина завжди хоче чогось неможливого чи неіснуючого. і дуже голосно засмучується, якщо цього не отримує.

Мира як кішка, не любить щоб її торкались чи чіпали без її бажання. але часто приходить обіматись, коли сама хоче.

дуже важко з нею стало в машині. одразу щось тисне і заважає. дорога довше 5 хвилин викликає обурення, що то дуже довго і скільки можна ще їхати. тому плануючи поїзду треба запасатись терпінням та купою відволікаючих елементів.

люблю її за життєрадісність та соціальність. знайде друзів будь-де і це мене тішить, бо мені з цим завжди було важко. та й її сестри теж важче йдуть на контакт.

в неї чудово йде вивчення англійської і школа їй подобається. про школу вже написала вище.

вона не боїться сцени і дуже любить увагу до себе.

Яся

вона хоч і найменша, але це не завжди відчувається. бо теж може дати жару всім.

Яся дуже любить порядок. в неї завжди все буде акуратненько і рівненько. це для неї важливо.

вже навчилась відстоювати себе і теж наполегливо вимагатиме чогось, якщо їй це треба. часом надто наполегливо і вперто : )

в неї ще краще розвинулись математичні та технічні навички і це навіть видно зі шкільних звітів.

лишається дуже ніжною і контактною. їй важливі обійми і дотики.

також йде Даринкиним шляхом в розвитку лазильних здібностей. має дуже міцні руки і чудово підкорює всі доступні лазилки. єдине обмеження то довшина рук, бо вона манюня. також вже сама гойдається і часто сама на ту гойдалку може залізти.

також любить виступати, співати й танцювати. хоч і сором’язливіша за Миру.

нам дуже сподобалося подорожувати машиною. особливо враховуючи те, що літаком поки складно. знайти аренду машини з трьома автокріслами чи тягти з собою то дуже нецікаво. тому поки не доростуть хоча б до бустерів вивчаємо все в межах доступу машиною протягом тижня.
цього разу вирішили глянути на Долину Монументів і сформували маршрут навколо. додали ще цікавих місць дорогою і залучили друзів в цю авантюру.
Маршрут: Сан Дієґо (Каліфорнія) — Фінікс (Аризона) — Седона (Аризона) — Олджато-Моньюмент (Юта) — Моаб (Юта) – Селайна (Юта) — Лас Вегас (Невада) — Оушнсайд (Каліфорнія)

День перший

я хотіла виїжджати в неділю, бо в суботу українська школа. ми всі втомлені (особливо я після 4 проведених уроків) та й виходить пізно дуже приїжджаємо. але я була в меншості. то ж виїхали в суботу о 15й. перший пункт Фінікс, Аризона.
чистої дороги годин п’ять. але зупинки на рестеріях та вечерю, і маємо плюс 2-2.5 години. ну і маленький сюрприз — інший час. Каліфорнія вже перейшла на зимовий, а Аризона не змінює свій. от і ще година втрачена.

до Фінікса їхали в темряві, дорогою далекою від міст і світлового шуму. небо всіяне зірками. краса!

День другий

зранку поснідавши швиденько відвідали цікавий парк з дірявим камінчиком.


далі ми поспішали вже в наступний пункт подорожі, бо мало часу лишалось до закриття.

а приїхали ми в Седону. в цій частині вже червоний колір ґрунту та каміння яскравіший.

сходили на невеличкий хайк біля Red Rock Ranger District Visitor Center.

далі заселились і гуляли вже поблизу.

це був День Народження Даринки тому трохи святкували в подорожувальних умовах.

День третій

наступного дня відвідували гарнезні місця.
почали з хайкінгу серед червоних скель, поки всі мають багато сил.

зробили перерву на обід і вже легшими маршрутами поїхали. бачили поселення корінних племен в скелях і гарні осінні дерева.

бачили ставок, дуже глибокий, який дає великий запас води і печери з рідкісними кажанами. кажанів не бачили.
пощастило і на захід сонця ми встигли до церкви на скелях.

звідти шикарний вид і червоні каменюки в західному сонці просто шикарного кольору.

День четвертий

наступного ранку вирушили до Великого Каньйону.

ми з Олегом там вже були 9 років тому. тепер показали і дітям це дивовижне місце.
тут розповідати особливо нічого хіба дивитись.

після каньйону вирушили далі на ночівлю вже в Юті

День п’ятий

наш готель був зовсім поряд з Долиною Монументів, тому дозволили собі трошки довше поспати і не поспішати. але я таки встала рано, що побачити оце

а так виглядає сам готель

парк Долина Монументів знаходиться на території земель племені Навахо. і то ще Аризона. види шикарні, камені величні, дороги важкуваті для нашої машинки. пару разів човгнули пузо добряче. пощастило з погодою, було сухо і сонячно. бо якби тільки після дощу, ми б не ризикнули туди навіть заїжджати.

смачно пообідавши вирушили в наступний пункт нашої подорожі.

День шостий

цього дня нас чекали Арки. великі кам’яні арки Arches National Park. до найвідоміших ми не дістались, бо наші менші подорожувальниці ще таких довгих маршрутів не витримують (і то швидше їм стає нудно від тривалості ніж вони втомулюються фізично). але трохи походили і полазили у каменюках.

надивились на гарнезні краєвиди.

це був саме День Подяки тому дуже пощастило знайти місце для обіду.
підкріпились і вирушили в наступне місто ночівлі.

День сьомий

ранок подарував мені і дітям сніг. водіям звісно то не сильно було в радість, особливо Олегу, який не має досвіду водіння в таких погодних умовах. але ми з дівчатами тішились.
дороги в принципі розчищені, але коли вперше їдеш в мороз і сніг, то воно не дуже затишно за кермом.
трошки скорегували маршрут зважаючи на погоду і вирушили без зупинок до Лас Вегаса.

прогулянка Стріпом то ще той хайкінг. як на мене то Вегас не для дітей. принаймні віку наших. але показали їм цікаве — інсталяції в Беладжіо і їх танцюючі фонтани, готель Париж та Венеційський, покатались на монорейці.

і діти так змучились, що засинали вже на стільцях в ресторані на вечері. та й ми самі дуже виснажилися. важко в таких натовпах не завжди адекватиних, і найчастіше п’яних димлячих людей контролювати, щоб малих не штовхнули чи не налякали.

День восьмий

зранку довше поспали цього разу. смачно поснідали і поїхали кататись на оглядовому колесі.

нагодували дітей морозивом.

вирушили по-малу додому. дорога чекала довгувата ще й забита.

Висновки-підсумки

— ця подорож була фізично значно легшою, бо відстані були значно коротші цього разу. ну і відсутність спеки звісно робила пересування комфортнішим.
— наша Мирослава таки припиняє бути мирною як тільки сідає в автокрісло : ) ніякі розваги не допомагали. 3-5 хв і починається ”мені не зручно„ ”мені тисне„ ”я хочу вийти, випустіть мене„
але за кілька хвилин верещання вгамовується і як нічого не було. малює, клеїть наклейки, дивиться мультик чи робить завдання, які я наготувала. шкода інших дівчат звісно, але окрім як перетерпіти ми не знайшли поки виходу.
— також треба себе змушувати не лише детально складати списки речей, а й починати їх складати не в останній день. бо таки дещо забула, хоч і підготувала та купила в дорогу.
— маю тепер кілька корисних штук купити, які варто мати з собою. підгледіла в друзів. наприклад маленький електрочайник. в номерах зазвичай є кавоварка, але Олег не п’є каву. та і я ввечері хочу чаю, а не кави. гріти воду в кавоварці видалося невдалою ідеєю. тому вже собі приглядаю чайника на майбутнє. так само ще варто мати додаткове термогорнятко чи навіть термос зі собою.
— варто таки брати одноразовий посуд і чай в пакетиках. особливо, якщо це подорож в прохолодну пору року. США не дуже чайна країна, треба піклуватись про свої вподобання самим.
— також дуже допомогли зручні дошки-органайзери для малювання, які я купила дівчатам перед мандрівкою. дуже крута штука. все що треба вміщається всередину, листок зручно тримається. треба їм наступного разу ще рюкзачки поновити теж.
— взяти дві валізи і промаркувати торбинки з одягом було вдалим вдосконаленням. це значно спростило наші пересування. треба тепер щось зручне для продуктів на наступний раз.
— ще думаю за можливості брати і свою подушку, бо в деяких готелях не могла спати практично, бо жахливі подушки.
— подорожувати з друзями дуже кльово. дітям разом веселіше, нам є з ким дорослим поспілкуватись, підстрахувати є кому в складних місцях (бо часом стрьомно самим в деяких місцях застрягти без зв’язку). але і задовільнити побажання більшої кількості людей важче, синхронізуватись важче.
— відкрила для себе іншу Аризону і загалом вперше відкрили для себе Юту.
— наїлись дуже смачного мняска і напились багато гівняної кави.
— подорож була прекрасна, ми побачили все, що планували і це було дуже гарно і велично.
— в передостанній день подорожі ми побачили практично всі пори року. бо із зими приїхали майже в літо.
— наші діти вперше побачили як падає сніг і вперше грали у сніжки. це незабутні враження для них.
— ну і ми вже почали обирати наступне місце для подорожі машиною : )

наш маршрут: Оушнсайд — Сан Хозе (Каліфорнія) — Кламет-Фоллс (Орегон) — Крейтер-Лейк (національний парк) – Юджин (Орегон) — Портленд (Орегон) — Флоренс (Орегон) — Кресент-Сіті (Каліфорнія) — Сакраменто (Каліфорнія) — Оушнсайд і багато проміжних зупинок на цікаві місця.

День 1

перший переїзд в нас мав бути довгим (Оушнсайд — Сан Хозе) і через ЛА. тому я подужала і таки встала дуже рано щоб виїхати о 8й з дому. і ми легко проскочили найважчий проміжок та їхали спокійно далі. все йшло доволі добре. зупинки на рест еріях (туалет, розім’яти ноги) та на обід-каву. згадуючи минулу подорож і ті полуниці, які дивом вихопили в Пасо Роблес, вирішила таки зупинитись і взяти трохи. і не пошкодувала.
це були найсмічнші полуниці за багато років. навіть ліпші за згадані вище. ми купили їх проїжджаючи Гілрой. я чула, що пахне скрізь часником, але не уявляла наскільки сильний той аромат : ) доїхали до Сан Хозе вкладаючись в наш план, навіть трошки раніше. заселились в готель, видихнули і поїхали зустрітися з друзями. дуже душевно провели вечір. шкода, що мало. наступного разу треба закладати більше часу на такі приємнощі. дякую, братику, за нашу зустріч.

День 2

раненько встали, поснідали і виселились. нас чекала далека дорога, тому багато часу ми не мали. прогулялись у рекомендованому трояндовому садочку. але певно краще туди хоч на місяць раніше, бо майже все відцвіло. проте місце дуже приємне і гарне.
далі нас чекав ще один довгий переїзд (Сан Хозе — Кламет-Фоллс). дорога дуже гарна. це гора Шаста — потенційно активний вулкан. ми її об’їхали майже з усіх боків поки рухались в напрямку Орегону.
щодалі їхали, то ставало більше лісів та гір. все навколо зеленішало за вікном. ввечері ми вже заїхали в Орегон. маленьке містечко з прекрасним озером і нарешті прохолодною.
вечеря в парку, дітям майданчик, мені трава і дерева (нормальні дерева, а не пальми). з цього дня розпочали традицію їсти перед сном морозиво. така маленька компенсація дітям за те, що витримують дорогу з батьками, яким припекло в подорож їхати : )

День 3

традиційно ранній підйом, сніданок і одна з головних цілей подорожі — Озеро Крейтер (Crater Lake). озеро утворилося в кратері вулкана, який вивергнувся більше 7000 років тому. воно наповнюється за рахунок дощів та снігу, ніякі річки туди не мають доступу. тому має чисту воду і неймовірний синій колір.
воно є частиною національного парку і однією з найвідоміших цікавинок Орегону. навколо озера ліс, яким ми добре прогулялись. дітям видали заздалегідь приготовані компаси і біноклі, щоб веселіше йшлось : ) (за кольором бінокля можна визначити улюблені кольори дівчат)


об’їхали всі доступні оглядові місця. бо частина парку досі не відкрита після зими. навіть бачили сніг, хоча температура повітря була +20-22.
дівчата добре тримались, але останні кілька зупинок вже відмовились виходити з машини і більше не хотіли ”знов дивитись на те саме озеро„. (отак буває, коли просимо когось сфотографувати. штатив був в машині, але там він і лишася. це був єдиний кадр, то хай вже лишається на згадку)
це вже фотографували самі себе по-черзі

електрику в той день вирубило тому нічого не працювало, то ж навіть магнітика не змогли купити.
сам ліс мені дуже нагадав Карпати. якщо відкинути озеро та асфальтовані дороги, то місцями чисто Карпатські ліси.

вирушили далі і ввечері вже були в Юджині. повечеряли, вигуляли дітей на майданчику, взяли дітям морозиво собі місцевого сидру і заселились в готель.

День 4

після сніданку вирішили трохи змінити плани і вирушили одразу у Портленд. там нас чекав гарнезний водоспад Multnomah Falls і страшенна спека.

вирішили ховатися від неї в Японському саду. дуже гарне місце і діти були в захваті.
(ще раз ризикнули і попросили нас сфотографувати)
далі ми планували прогулятись центром Портленда, але це було вище наших сил (температура під +40 надворі) і поїхали охолоджуватись в готель.

День 5

з цього дня ми почали наш шлях в зворотньому напрямку. тільки поверталися ми узбережжям. це був довгий, проте дуже мальовничий переїзд. і головне прохолодний : ) їхали і зупинялись в цікавих місцях, яких узбережжям просто неймовірна кількість. пляж в тумані Cannon Beach.


скелі понад океаном.
чудова прогулянка стежкою до величезного кедра. весь маршрут викладений дошками понад стежкою серед лісу. дітям забава там бігати, нам спокійно, бо безпечно і чисто. і головне нікуди не дінуться. навколо казкові хащі, величезні лопухи та дерева. свіже прохолодне і дуже запашне повітря

зупинка на ночівлю у містечку Флоренція. де температура була близько +18 і накрапав дощик.

День 6

ранок почали прогулянкою Орегонськими дюнами.
тут трохи не врахували масштаби і наявність комарів. просто за дюнами виявився маленьких лісочок зі стадами комарів. а після лісочку ми вийшли до узбережжя океану. там осягнули довжину маршруту і що ми його не подужаємо з дітьми і повернулись тим же шляхом назад. тому я була дуже зла, коли довелось дертись вгору з’їжджаючи по тому піску. ще й зрозуміла, що мені на насутний раз потрібне інше взуття для таких походів. витрусили весь пісок з себе і дівчат, я видихнула та продовжили шлях узбережжям.
смачно пообідали в малесенькому ресторанчику десь напівшляху в містечку Порт-Орфорд, де здувало вітром з ніг. і перед тим як залишити територію Орегону ми заїхали помилуватися секвоями (The Oregon Redwoods Trail). шлях до початку доріжки був непростий і я дійсно трохи налякалась. дорога розбита, вузька, серед дерев над урвищами. один раз в нас мало не влетів пікап. я навіть не знімала ту дорогу, бо вчепилась в машину. в нас все ж таки не для таких доріг машинка. та прогулянка була дуже гарна. і дівчата дуже легко її подужали. були ми там відносно пізно, то ж кількох людей зустіли аж коли виходили з лісу. тому назад виїхали відносно спокійно.

ночували ми вже в Каліфорнії, в містечку Кресент-Сіті. це був найкращий готель з усих цього разу. мали аж три ліжка і величезну кімнату. дівчатам було де розгулятись і комфортніше спати. та й температура повітря була чудова +16-18. в номері навіть не було кондиціонера : )

День 7

зранку ми встали дуже рано бо хотіли ще заїхати до Каліфорнійських редвудів (секвой).
та й це була субота, то ж туристів очікувалось більше. тому ми економили час та мали нагоду прогулятись майже порожніми стежками серед дерев-велетнів.

цього разу нас навіть вдало сфотографували : )

а далі довгий шлях до Сакраменто. температура активно піднімалась і часом сягала +45
Сакараменто був пекельно спекотним. навіть вночі повітря було гаряче. тут ми зустрілись з друзями, і весь вечір просиділи в охолоджуваному готелі.

День 8

пробіглись зранку центром столиці Каліфорнії, поки можна було дихати взагалі. (виявилось, що знайти туалет в центрі зранку практично неможливо. все ще зачинене, публічних не знайшли.)


відвідали чудовий музей залізниці.

пообідали і в дорогу додому. це був найдовший переїзд, бо ми ще й застрягли в ЛА через аварію на трасі.

висновки-підсумки

— цього разу подорож була довшою і на більші відстані. переїзди машиною довші і відповідно давались дітям нелегко. я їх розважала як могла, але Мира давала нам жару. треба на наступний раз ще більше різноманітних розваг, бо їй треба частіше змінювати діяльність.

— я зробила висновки з попереднього роуд-тріпу і зібрала з собою багато усього потрібного, що влізало тільки в багажник. цього разу навіть швабру з одноразовими серветками. і вона навіть згодилась один раз. ми ходимо босі, а підлога була страшенно брудна в одному з готелів. не врахувала я тільки один момент — щоденні змінити готелю. речі то в багажник накидати легко, але тягати туди-сюди, коли воно по різних торбах дуже незручно. наступного разу то буде ще одна валіза на ту всю дрібноту. ще був недолік пакування. я то маю купу таких торбиночок в які компактно можна скласти одяг. єдине, що вони всі однакові. на майбутнє треба продумати систему маркування. бо щоб знайти футболку чи шорти комусь з дівчат то треба всі повідкривати щоб знайти.

— ще наступного разу таки трошки сумлінніше обиратимемо готелі, бо деякі були дуже лячні.

—Олег гарно спланував маршрут на кожен день і врахував багато наших (точніше дитячих) певних забаганок. ми розрахували приблизно важкість переїздів, особливо в зворотньому напрямку і довго рухали місця зупинок. єдине, що трошки погодні умови нам наламали плани. ми відкинули один з пунктів щоб довше побути в Портленді, але там була така спека, що прогулянка набережною і центром відмінилась, бо неможливо було то витримати. це єдине мене дуже засмутило, бо ніжно люблю це місто.

— машина після подорожі дууууууже загажена рештками збитих комах. ледве відмили їх. ще було щось, що і мийка не взяла і довелось спеціальними засобами віддирати. на заправках в Орегоні завжди були спеціальні щітки для скла. бо постійно забруднюється. тому багато відео з подорожі страждали від цього. до речі, сам машину не заправиш там. лише робітник заправки то робить. ми перед поїздкою вичитали, що це вже змінилось але ні. на якійсь зі заправок Олегу сказали, що то тільки в дуже маленьких містечках. ця заправка була в дуже маленькому, не знаю куди вже менше має бути : )

— найважче подорож давалась Мирі. так довго всидіти на місці для неї просто нестерпно. вона починала зачіпати сестер і я не сильно могла на це вплинути. ну ніяк її не локалізувати в машині на 5 місць. часом і в мене здавали нерви та уривався терпець. не сподобалось мені сваритись. думаю як навчаться і менші гарно читати, то буде легше.

— та загалом це було круто! дуже гарний Орегон! якби не певні обставини то можна було б ще тиждень покатати. мені дууууже сполобалось. вже маємо плани на іншу подорож : )

цей рік проживання з іншими окрім нас людьми на одній території відчутно вплинув на дівчат.і правду кажучи я не в захваті. з січня я майже забила на всі спроби бути зручною та правильною і врубила повний захист, то мною тепер ще більше не задоволені, але я відвойовую собі себе і своїх дітей. та поки повільно, бо навантаження побутові не зменшились, а додаткові ще й додались. моя роздратованість ситуацією передається дівчатам. хочеться взяти їх і кудись тікати, але не виходить.

вирішила заземлятись банальним способом. вперше у 40 років завела городик. ми з дітьми експериментально саджаємо щось, сіємо щось. дивимось як воно проростає чи ні. боремось з ”поганими грибами”, які чогось там ростуть замість посаджених овочів. вболіваємо за виживших і чекаємо врожай. огірки не вижили. один єдиний дав плоди, але не дожив до їх дозрівання. помідори виживші таки зріють і непогано. кілька з’їли пташки. морква так і не виросла. редиска добре почала, але схоже на листі все і завершиться. зараз ми тішимось полуницями та вболіваємо за єдиного цукіні, який ще має шанси вирости (на момент додавання фото його вже хтось з’їв, так і не давши вирости).

гарно виросли соняшники, які ми посіяли перед будинком. чекаємо на квіти.
ну і про дітей.

Дарина

дівчинка дорослішає все більше. стає самостійною. допомагає мені в усяких дрібницях. несподівано і без мого прохання, що ще більше приємно.

малює мені та Олегу різні листівочки-малюночки з приємними словами. і сестри за нею підтягуються і теж так роблять.

гарно організовує молодшим розваги. і хоча частенько можуть в результаті посваритись, бо не зійшлись у розподілі ролей. та загалом гарно бавляться разом. наш домашній дитсадок (який вже перетворюється на школу) функціонує.

Дарина закінчила перший клас. це був цікавий насичений рік. багато днів народження у однокласників відвідано, кілька шкільних заходів, перший виїзд класом за межі школи. нові друзі, нові здібності. новий ящик усіляких робіт зі школи. мені неймовірно цікаво було читати її щоденні записи в журналі, які вони роблять в школі.

вона має чудову уяву. може з нічого створити цілий світ. це все правда накопичується і перетворюється у завали, які я раз на квартал намагаюсь розгрібати і сортувати. та все ж це дуже цікава риса.

її постійно цікавить щось нове і вона любить створювати про це книги.

якщо її питати про школу, то може нічого і не розповісти толком. та в кінці дня її може прорвати і вона мені годину розповідатиме про все все все. і я навіть не серджусь, що вона не засинає, а розповідає. я хочу щоб вона завжди могла все мені розповісти.

ми ще якось не налагодили систему кишенькових грошей. єдині, які вона мала і має то від зубної феї. та мені подобається, що вона їх майже всі витратила на книги : ) до того ж з власної ініціативи. треба на майбутнє цим питанням заморочитись таки.

Мира

зріст – 105.1 см
вага — 16.42 кг

ця панянка в нас гуру фешна. нова фішка вдягати кілька шарів одягу. дві-три різні сукні, або комбінує з футболками. вже я практично ніяк не впливаю на одягання. єдине ще часто доводиться фізично це робити. особливо як кудись поспішаємо.

вже дуже покращились малювальні здібності. та все ж довго всидіти їй важко. ця дитина любить найчастіше змінювати рід діяльності. так само з усим. постійно хоче те, чого нема. і головне щиро і голосно засмучується у результаті.

Мира дуже цікавиться англійською і вже багато чого вивчила самостійно з мультиків, які я дозволяю часом Дарині обирати англійською. та й просто з навколишнього світу. я вже писала, що має чудову пам’ять і підвішений язик. як і з Дариною ми двійнят не вчимо англійської, а віддаємо цю місію носіям мови.

Яся

зріст — 100.6 см
вага — 16.44 кг

почала частіше вередувати. це зрозуміло, поряд з такою сестрою і собі хочеться таки уваги. проте часто здає позиції сестрам і вони тим користуються і виманюють в неї якісь забавки. а Яся добрячка і віддає. я намагаюсь її вчити таки хоча б мінятись, а не просто все віддавати.

дуже любить малювати. часто малює наш будинок, себе і нашу родину. обожнює розмальовувати все в кольори веселки. і фломастери так розкладає. така маленька педантка. вона і на місця все покладе, і ліжко застелить, і двері закриє, і взуття на місце рівненько поставить. навіть піжамку красиво так складає в ліжку. любить порядок і щоб все красиво.

в неї дуже яскраві технічні здібності і чудова здатність зосереджуватись. вона дуже гарно пише. ще не всі літери вони знають, але це мій план на літні канікули — навчити двійнят читати українською. сподіваюсь хоч трошки той план виконати.

менших вже записали в школу. відвідували день відкритих дверей, то ж і потенційний їх клас вже показали. в серпні буде знайомство з вчителькою (або вчителем, бо є чоловіки вчителі в цій школі). відвідуючи шкільні заходи чули ворожу мову і в альбомі річному знайши її носіїв. тримайте разом зі мною кулаки, щоб наші дівчата не потрапили в один клас з цими носіями.

ми активно досліджуємо всі цікаві парки і майданчики в нашому містечку та сусідніх. бо подвір’я то чудово, але бракує можливості полазити.

цього року знов не дуже склалось зі святкуванням Дня народження. роблю собі помітку на майбутнє — завчасніше зарпошувати та планувати. ну або план Б — забити і розраховавувати на святкування з однокласниками з американської школи, наприклад. бо цього разу мені було дуже образливо за дівчат. та ми дуже постарались їм влаштувати гарне сімейне свято, шоб вони не сильно засмучувались. здається нам вдалося : )

Дарина

Зріст 116.8 см
Вага 21.38 кг

Їй вже 7 і вона страшне яка доросла. Водночас така ще маленька.
Вже минуло майже 7 місяців в новій школі. Не те щоб легко їй далась зміна, але все налагодилось. Основне, що як на мене впливає, це значно раніший початок. Їй важко рано вставати і тому вона може бути дратівлива і легко засмучується. Вкласти її раніше за весь час навчання не вдалось. Раніше навчання починалось на годину пізніше і це відчутна різниця. Хоча трошки зсунути графік таки вдалось.
Вже мали перші збори класу і з вчителькою персонально. Все в Даринки чудово. Вже її навіть вивели з категорії тих, хто вчить англійську і тепер вона офіційно носій мови. Я не знаю як вони то роблять, бо правил читання як нас вчили тут не вчать. Але вона шикарно читає. І пише як виявилось теж непогано. Математика в неї теж у фаворі. Навіть улюблені мультики певний час були якісь мультики про математику на Нетфліксі. Зараз вже зацікавилась більше різними шоу з експериментами та різні наукові факти.

Вона перфекціоністка і кожна помилка це трагедія, хоча її в житті ніколи ніхто не сварив, навіть не критикував. Щоразу боляче мені на це дивитись.
Вже побувала на ДН в двох однокласниць. На один не потрапила, бо в неї самої в цей день ДН. Хоча рвалась, але я вмовила таки лишитись на своєму святі : ) На інший не встигали, бо в той день українська школа.

З відміною масочного режиму повернулось трохи життя в школи, і трохи більше вірусів : ) Так перший тиждень навчання Даринка пропустила, бо повернулась після першого дня з короною, і з усима нами поділилась нею. Але з іншого боку повернулись різні заходи та свята на території школи. Наприклад, перед Днем подяки першокласники мали концерт „Свято Осені“. Дуже миле і зворушливе дійство.

В Даринки закріпився вже улюблений колір — зелений. А улюбленою твариною тепер стала черепаха. Ми ще не готові до домашніх тварин, поки вдається відмазатись.
В неї шикарні гімнастичні здібності і я шкодую, що зараз не маю можливості знайти їй якийсь гурток. Взагалі дуже мене пригнічує, що не можу зараз дітям якісь гуртки організувати.

Вже відчувається вплив англійської сильніший. Має свої англоукраїнізми.

парта — частина. моя улюблена парта цієї книжки.
проблема — задача. мама задай нам проблему.
пенслики — олівці
сплешити — бризкатись (у ванній. Яся сплешала і сплешала, а тепер тут калюжа)

Мира

Ця дівчинка і далі випробовує наші нерви та силу волі.
Мира дівчинка, яка дуже любить увагу. Вона дуже компанійська, знайде собі з ким бавитись запросто. Спрокійно йде на контакт.
Страшенна егоїстка, та буває водночас дуже турботливою. Як їй щось дають для сестер попросить завжди теж.
Дуже енергійна й непосидюча. Страшенно балакуча.

В Мири шикарна пам’ять. З одного разу може запам’ятати пісню, вірш чи текст казки. Але то неконтрольована здібність. Коли з нею цілеспрямовано вчу віршик на свято, то впирається. Бо така вона є. Але насправді його легко запам’ятовує і просто вибрикується. Любить і не боїться виступати на різних заходах.
Найбільша любителька хліба в нашій родині.

Яся

Дуже відповідальна. Знає правила і буде слідувати їм. Хоча і шкоду робить, але як просиш швидко зупиняється. Вона дуже ніжна і дуже тактильна. Любить обійматись і на ручки.
Єдина рання пташка в нашій родині. Навіть якщо пізно заснула встане раненько. Тому частенько включаю їй мультик і йду долежати в ліжечко.

Це найпосидючіша дитина і в той же час найшвидша. Вона може годинами малювати і в неї чудово виходить.
Добре ладнає з різною технікою.

Дівчата вже адаптувались до нової хати і нового режиму. Багато різних „вперше“ сталось. Вперше хтось ще живе з нами так довго. Їм це дається легше ніж мені, але теж незвично. Я насправді страшенно втомилась. Важко не мати можливості видихнути і розслабитись. Мало хто (практично ніхто) розділяє мої почуття і від цього ще важче.

Вперше ходили збирати солодощі на Геловін та прикрашали хату до цього свята. Вперше до нас в хату приходили дітки по цукерки і ми вже боялись, що в нас не вистачить всім смачненького (попередні роки до нас заходили лише кілька дітей). Вперше зовні прикрасили хату до Різдва. В нас дуже милий закуточок і сусіди просто неймовірно прикрашають хатки. Ми навіть пройшлись ввечері перед всіма хатками і я зняла невеличке відео

Вперше катались на потязі тут. Їхали з Оушнсайда до Сан Дієґо і назад. Діти були в захваті від подорожі.

Також наша українська школа змінила приміщення. Маємо вже більше класів і дівчата дуже люблять заняття. Мали невеличке Свято Осені та неймовірне свято до Дня Святого Миколая. Зараз готуємось до Шевченкових днів.

Цього року мали багато різних заходів на підтримку України і це сильно вплинуло й на дітей. Вони дуже хочуть знов туди поїхати. І ми обов’язково поїдемо, як тільки матимемо можливість. Я мрію показати їм улюблені куточки та відкрити разом з ними нові.

Перемоги нам всім!

Ще я встигла злітати до Варшави і забрати батьків до нас. Це спільне життя дається мені дууууууже важко, але що вже поробиш. Ще ми переїхали з Сан Дієґо у передмістя, в містечко Оушнсайд (Oceanside). І поки я трохи хочу перепочити від розкладання речей та інших побутових справ, вирішила таки написати щось сюди. Отже, про дітей. В травні Мирослава та Ярослава відсвяткували свій 4й День народження!

Мира

Вага ~ 14.9 кг
Зріст ~ 99.7 см

Їй вже 4 роки і стає зрозуміло, що з цією панночкою нам буде нелегко завжди.
Бо то вже не вікові приколи, а риси характеру. Страшенно вперта, дууууже егоїстична з рідкісними винятками. А ще має сильний голос, бо верещить добряче. Якщо не на всю Каліфорнію, то на все Сан Дієґо каунті точно.

Мира продовжує лінію найдівчачішої дівчинки з усіх трьох (рожеве, сукенки, капризи, позування-любування ну все оте стереотипне дівчаче).

Найговірливіша наша дитина. Заговорить до сказу. Вставити слово не може ніхто, а якщо намагаєшся, нариваєшся на докір „Ти не даєш мені говорити!“.

Лінива дупця. Швидко починає нудіти, що вже втомилась робити будь-що і зробіть це за мене.

Може бути фурією і махати кулаками, а може бути ніжнятком і горнутись та цілуватись. Ця дівчинка найчастіше випробовує моє терпіння, міцність нервової системи та барабанних перетинок.

За останній рік вони з Ясєю дуже зблизились і все частіше знаходять спільну мову. Далося в знаки Даринине навчання і відповідно її відсутність вдома.

Яся

Вага ~15.4 кг
Зріст ~95.5 см

Це найбільш педантична наша дитина. Яся любить щоб все будо чітко та на своїх місцях. Знає що куди коли і як.

З Ясєю завжди можна домовитись. Просто іноді на це треба більше часу.

Дитина обіймашка, дуже ніжна дівчинка. Дитина ураган, бо дуже швидка і шустра. В той же час може годину чи більше робити щось одне і доволі монотонне.

Яся найлегше засинає, і найраніше прокидається. Та вже може і сама погратись, і сама одягнутись і застелити ліжечко. Навіть може трошки почекати і сестер не будити. Але не дуже довго.

Дуже любить малювати і писати. Зараз захоплюється веселкою і все розфарбовує у кольори веселки. І досі фанатіє від пазлів.

Має чудову візуальну пам’ять та надзвір. Знайде що завгодно.

Даринка

Найтворчіша наша дитина. Любить створювати всякі різні штуки, які собі уявляє чи вигадує.

Вже на цей момент закінчила свій перший рік в школі (Kindergarten). Дитина із задоволенням щодня ходила до школи, жодного пропуску. Закінчила рік однією з найкращих в класі, не зважаючи на те, що починала рік не знаючи англійської. І ми дуже пишаємось нею. Дуже вдячні її вчительці та решті персоналу за їх роботу. Ми отримали зі школи три коробки всякого різного і крутого, що вони робили за цей рік. А головне це Даринкин результат за цей рік. Наступний рік в новій школі, в яку ми її вже зареєстрували. Шкода звісно, що друзів не перевезеш з собою, але будуть нові. Тут така система, що дітей щороку перемішують і вчителя міняють. Тому як у нас від початку до кінця одним складом не виходить. Але про це вже іншим разом.

Дарина втратила свій перший молочний зуб і отримала свою премію від Зубної феї. Тепер намагається розхитати решту зубів : )
Покращує свої навчики читання та писання двома мовами щодня.
Дуже тішиться, що тепер в нас є подвір’я та сходи : )

Всі троє наших дівчат люблять книжки і це мене не може не тішити. Вже чекаю, коли матиму більше часу і зможемо читати більше. Бо за останній місяць я їх майже не бачила за тими коробками та шафами, прибиранням, розкладанням і біганиною між кімнатами та гаражем.

Дівчата вже вивчили гімн України, ще так 5 чи 6 пісень з наших місцевих протестів. Вивчили хто є ворог і дуже хочуть перемоги! Дарина часто в мене уточнює чи українські військові правда найсильніші і переможуть. Запевняю, що найсильніші і найкращі та обовʼязково переможуть.

Дарина

їй вже 6 і вона неймовірна.
вона чудова дитина, прекрасна донька і найкраща старша сестра.

відвідали педіатра. засоромилась чогось на перевірці зору. налякала мене. але потім наодинці сказала, що просто забула як називається якась там картинка і засмутилась. завжди трошки заспокоююсь після розмови з лікарками (в нас їх дві, залежить в яку зміну записатись) щодо її перебіливості в їжі. завжди мені розповідають свої історії з дітьми та різні хитрощі як ”запхати„ овочі в дитину : ) так я заздрю батькам чиї діти всеїдні : )
перевірили слух, тиск, пульс і все все все.
зріст 112 см
вага 19.5 кг
всі вакцини на 5+ зробили (власне то лише від грипу і від того самого іншого вірусу – реакція приблизно як в нас. 1ша доза ніякої, 2га доза боліла рука і трошки підвищилась температура наступного дня).

вона вже школярка і неймовірно швидко вчиться. я про перший місяць в школі писала. вже минуло 3 місяці і ми самі в шоці від її успіхів. я знала, що вона швидко навчиться, але щоб аж так швидко…
мали приватні онлайн-збори з її вчителькою (тут не роблять отого збіговиська і привселюдного гнобління батьків при інших батьках. успішність дитини приватна). з говорінням їй поки ще непросто, бо словниковий запас не такий великий, та з друзями на перервах говорить, сказала вчителька. в класі ще помовкує. та вона і в українській школі не сильно активно і голосно, тому хто зна. а все решта на гарному рівні звичайних англомовних дітей, а дещо і понад норму.

хто не знає, ми її не вчили англійської, в садочок вона не ходила, вдома в нас лише українською все, мультики до цього року вона завжди дивилася лише українською, англомовних друзів в нас немає і в неї до школи не було. зараз Даринка пише і читає двома мовами. англійською знайомі та прості одно-двоскладні слова і намагається незнайомі й довгі. українською простіше звісно, бо вже давно вміє. хоча активніше пішло читання українською, як почала читати англійською. скрізь тепер все читає. вдома з сестрами грає в школу : )

в школі навчилась лазити на такій лазилці перебираючи руками. і ще гарно самостійно гойдатись, бо раніше не виходило. загалом стала якась така доросла і самостійна.

ще чудовий бонус школи — дитина засинає за 5 хв!

Мира

ця дитина то ходяча драма. вона компенсує все, чого нам пощастило уникнути з Дариною. і в 99% випадків дуже голосно. поки що домовитись з нею практично неможливо.

вона дуже соціальна. без проблем йде на контакт з іншими людьми. завжди знайде когось щоб її розважив, на ручки взяв і смачненьким пригостив. дуже любить гратись зі старшими дітьми. вже Дарина навіть страждає від того, що забирає від неї нацкращу подругу.

чудово говорить. багато говорить. дуже багато. дуже голосно. іншим ніколи слово вставити. але довго на місці не висиджує. довго не малює.

ця в нас дівчинка-дівчинка найбільше. любить сукні, прикраси, просить сама фото робити, нігті фарбувати (набір лаків Дарині подарували, але клянчить Мира. Дарина раз чи два намалювала і все). але не любить зачіски. хоча б розчесати волосся то треба бігати за нею.

Вже минули нічні крики і прокидання. Сплять всю ніч з Ясею.

Яся

це дуже мила й ніжна дівчинка, яка за секунду перетворюється в хижака із готовністю розірвати на шматки, коли їй щось треба. вона нам компенсує іншу категорію прогавленого з Дариною, а саме шкідницьку частину (наносити води і зробити море у вітальні, залізти у шафки і вкрасти печивко, знайти гаманець і витягти всі картки та готівку, обмалювати всю кімнату фломастером, розмотати рулон туалетного паперу і кинути то все в унітаз… і таке інше).

в той же час вона може дуже зосереджено щось робити. дуже акуратно розмальовує чи обводить, вирізає. розкладає все акуратненько і любить щоб все на місцях.

ця дівчинка більше любить усамітнитися і грати в своє щось. та лише на трошки. потім з радістю бавиться з сестрами.

цього року Яся і Мира почали навчання в українській школі.

група їх віку в нас найбільша в школі. і якщо Дарина на початку цього навчального року ще хотіла, щоб з нею хтось сидів на занятті, то ці пішли самі і без жодних проблем. дуже їм подобається. навіть на виступі до Свята Миколая танцювали. але вони в тій школі практично з народження тусували, то певно і звикли.

ну а загалом, вони як і раніше — то сваряться, то обіймаються, то розбігаються в різні боки.

я вчилась в Україні і як тут все воно звісно знаю дуже поверхово. запис до школи починається десь в травні. ми подали інформацію трохи раніше (бо я трошки панікерка). заповнили різні форми онлайн, підписали дозвіл на доступ до інформації про вакцинацію дитини і все. ми записали дочку в школу, до якої прикріплені за адресою проживання. як виявилось (для мене то було новиною), приблизно за рік до того можна подаватись в якісь інші школи і можливо виграти місце там. але ця має непоганий рейтинг, та й то лише початок. і ми не сильно переймались. ніяких тестів і розмов з дитиною перед початком навчання.

вже закінчувалось літо, а інформувати нас про подальші дії ніхто не поспішав. питати друзів особливо ніяк не допоможе, бо кожна школа — окремий світ. як сказали місцеві бувалі ”це ж Каліфорнія, ніхто нікуди не поспішає„ : ) ну власне так і було. за кілька днів до початку навчання надіслали емейл з датою і часом знайомства з вчителькою. я думала, що взагалі буде кожна родина окремо, але нас поділили на групки. це наслідки карантину, зазвичай все інакше. кабінет великий, просторий. є дитячий маленький туалет, умивальнички. багато книжок, іграшок та лего. окремо зона з килимком де вони слухають історії. великий екран для перегляду відео та завдань різних. окремо де читають. є парти манюсінькі. всякі різні прикольні стільчики. навіть м’ячик а ля фітбол для особливо активних : ) кондиціонер, фільтр повітря. коротше кльово там, я б дитиною була в захваті.
фото не робила, бо було не зручно ми були не одні там.

в місцевих школах є така річ як батьки-волонтери. це і допомога в різних заходах чи ще там щось для школи. але найцікавіше це допомога на уроках. зараз це покищо призупинено в зв’язку з ситуацією. я б дуже хотіла побувати на уроках, але це вже хіба з меншими, бо зараз ніяк, з іншими дітьми ж не можна : )

мене дуже хвилювало питання завезення в школу. там дуже вузеньке місце, і не дуже багато місця на вулиці щоб паркуватись. та ми знайшли як то робити.
на другому тижні навчання з’явились дітки регулювальники з прапорцями та свистками (звісно і вчителька з ними, не самі). вони регулюють рух машин і пішоходів в межах школи.

навчання в Даринки з 9:05 до 15:35. як на мене то дуже довго для таких малюків. 6.5 годин то дуже багато. звісно вони мають багато перерв, багато ігор і навчання в них легко й весело минає, та так довго не вдома. але один день скорочений, коли навчання до 12:50

школа забезпечує безкоштовне харчування (сніданок, обід, вечеря. обід в школі, вечерю і сніданок дають з собою в кінці дня додому). наша перебірлива дитина то все не їсть. тому щось перепадає меншим, а щось Олегу на обід (і мені менше готувати). з собою просять давати корисні перекуси та пляшку з водою. Каліфонія спекотне місце, треба багато пити. просили не давати горіхи, бо є дітки з алергіями в класі.

перший день минув без урочистих заходів, букетів, подарунків та лінійок. і це прекрасно! через карантин, на жаль, батьків до класу в перший день не пустили, але перед навчанням було ж знайомство з вчителькою і кабінет я бачила. це мав бути день відкритих дверей, але не цього разу. діток прийшла привітати директорка школи, а вчителька теж зробила багато цікавих речей присвячених початку навчання.

територія школи огороджена парканом. просто так на територію не потрапити. і мені це подобається. так безпечніше. це маленька молодша школа (Elementary school). тут класи від TK (Transitional Kindergarten — клас для дітей, яким на 1 вересня ще не було 5 років, але хотіли б вже вчитися. там полегшена програма Kindergarten) до 5го (всього класів 12, і зазвичай молодша, середня і старша школи це різні будівлі. буває, що разом якісь два етапи. та буває і всі три, особливо в приватних школах). Даринка пішла в Kindergarten (такий початковий, нульовий клас молодшої школи. теоретично він необов’язковий і можна йти одразу в 1й клас. та я не бачу сенсу пропускати, тим більше, що Дарина практично не знала мови, коли почала навчання) до звичайної публічної школи. в цій школі лише один такий клас. їх 23є в класі. загалом в школі від 200 до 240 учнів. маленька дуже затишна школа. TK i K мають окрему будівлю, своє подвір’я та майданчик. решта класів в іншій більшій будівлі (яку ми поки не бачили, але колись же той карантин закінчиться : ) )

як видно з фото, дітки в школі в масках. вчителі і весь персонал вакциновані. вони мають багато перев, коли маски знімають. якщо хтось забуває видають на вході. ще всю школу тестують прямо на місці раз на тиждень (звісно з дозволу батьків, який треба підписати). бо це молодша школа, діти ще не вакциновані і часто хворіють безсимптомно. за весь місяць лише раз прийшов лист, що хтось мав контакт з хворим. якби то в нашому класі, то прийшов би ще додатковий лист, але не було.

Даринка і школа

— минув перший навчальний тиждень.
все знаааааачно краще ніж я думала.
Дарині дуже подобається школа і вона туди біжить з радістю.
— минув другий тиждень і в дитини змінилось звучання „р“ на неукраїнське. дитина біжить в школу із задоволенням і підстрибуючи. почали видавати картки заохочення. збираєш 10 карток вибираєш собі подарунок зі скрині скарбів у класі.
— минув третій тиждень. дали перші домашні завдання. простесенькі. ну і купу папірців для батьків : )
— минув четвертий тиждень. завдання трохи більше. почали давати книжечки з бібліотеки та класу.
— минув п’ятий тиждень. досі подобається. аж біжить до класу.

в нас були перші батьківські збори. онлайн. вчителька детально розповіла що вони роблять і будуть робити цього року. купу цікавих деталей. ще від шкільного управління Сан Дієго купа різних онлайнових конференцій про безпеку, про різні онлайнові сервіси і їх дуууууже багато. я на кількох посиділа і зрозуміла, що мені того не треба. все це можна прочитати текстом. є звісно і батьківський комітет, але ми не місцеві, перший рік, ще й маємо менших дітей. тому це поки точно не для нас.

я не знаю які там в неї результати, як вона поводиться на уроках і все таке (про це ми дізнаємось десь в листопаді на зустрічі з вчителькою). та якщо їй цікаво і подобається, то певно все добре. хто читає цей блоґ знає, що ми не вчили дітей англійської і від нас вони її не чують. мультиків до цього року англійською теж не було. це наш вибір, щоб зберегти українську і нам це вдалось. я зумисне уникаю говорити англійською, що говорити вона вчилась від носіїв мови і не перебирала мій акцент. і хоча я філолог і знаю, що вона легко вивчить мову, бо живе в цьому мовному середовищі, я хвилювалась. перший день я кілька разів поривалась йти до школи підглядати, але перспектива бути арештованою поліцією мене зупиняла : ) дитина вийшла щаслива, і сказала, що школа це круто. вона переповідає все, що вони робили та читали. питає часом якесь слово. та загалом розуміє все.

далі буде…

2 роки ми ніде не були і захотілось в подорож. але ковід і літати не сильно хочеться. та й заморочуватись арендою авто з 3ма автокріслами теж. то ж їхали своєю рідненькою. це і зручно, і звично, і безпечно.
вибрали місця в межах штату, але і не просто собі такі. Олег тут колись (10 років тому) жив, я ще не бувала. тут як багато цікавих географічно, так винолюбно місць. Центральна Каліфорнія.
чистого часу ~5 годин. але ж діти, малі діти. і тому мали кілька зупинок. вони звиклі до поїздок в межах 2-2.5 годин. більше ще ніколи і тому звісно втомились від дороги. та я чесно думала буде гірше.

мали зупинку на заправку машини і нас неподалік ЛА біля озера Балбоа (Balboa Lake).

швидко втекли звідти, бо спека була страшна +36. діти за 5 хв перетворились на помідорчиків. далі дорогою дійшло до +42.

наступна зупинка була в містечку Солванг (Solvang), неподалік Санта Барбари. це така маленька Данія в Каліфорнії.

засноване данцями, які хотіли створити там свою данську спільноту. воно поступово перетворилось в тематичне містечко з набуттям популярності. будинки в традиційному архітектурному стилі, багато крамничок, майстерень, ресторанів та пекарень, що знайомлять туристів з данською культурою та традиціями. є навіть скульптура Русалоньки і звісно пам’ятник Андерсену. дуже миле й затишне. та думаю основний потік туристів тут на Різдво. впевнена там в цей час дуже атмосферно.

відео

ну і остання зупинка вже в Сан Луіс Обіспо (San Luis Obispo). це одне з найстаріших міст заснованих європейцями, яке знаходитьсь приблизно посередині між ЛА та Сан Франциско. невелике місто. симпатичні будиночки. незвично, що до всього дуже близько, не як в Сан Дієго.

заселились в готель, перепочили і пішли вигуляти дітей в парк. вони мужньо витримали випробування дорогою і заслужили розваги.

готель. ну ми зекономили трохи. могло бути гірше, але могло бути і краще. та важливо було мати холодильник і мікрохвильовку. з 3 дітьми виявляється не так просто знайти ще номер, бо більше 4 людей вже інші вимоги. навіть якщо ті 3є то маленькі ще люди і сплять всі в одному ліжку. та нам тут лише ночувати, тому не критично. хоча наступного разу я обиратиму краще.

і хоча я не задоволена чистотою підлоги в номері, діти в дикому захваті від готелю. ну, а ми маємо ще одну швабру : )

відео дороги

Пасо Роблес (Paso Robles)

дуже миле містечко. ще менше відповідно. але центр чистенький і без безхатьків.

місто відоме своїми численими винарнями та оливковою олією. ми відвідали аж одну винарню.

самим якось не дуже весело. з дітьми то непросто. а ще дуже спекотно було. але хоч одну треба ж було в місці де купа винарень.

відео

ну і щоб зовсім легко не було, то я примудрилася якось зловити ногою бджолу в траві (взута, але в сандалі). на диво обійшлось не сильно важко. напухло лише начтупного ранку, але не як раніше. останній раз бджола жалила мене років у 20. на комарів реакція була з дитинства сильна. тут їх рідко де зустрічала, та й реакція була значно слабша ніж на українських. я думала вже капці нашій прдорожі, але нічо так.

ще скатались далі горами понад узбережжям.ця частина узбережжя в Центральній Каліфорнії зветься Біг Сюр (Big Sur). гарно, трошки страшнувато, але гарно.

там неймовірні краєвиди. доїхали майже до Монтерея, далі вже ні ми, ні діти не стягнули б. але міст відомий побачили : ) цей шлях славиться неймовірними краєвидами, лісами з секвоями, чудовими туристичними маршрутами та пляжами (хоч і доволі важкодоступними).

сходили на трейл в лісі (Pfeiffer Big Sur State Park). дівчатка дуже молодці все пройшли і майже не скаржились. було дуже комфортно, не пекло сонце. навколо один з видів секвой (redwoods) і повітря дуже смачне. йти треба було в гору і велику частину маршруту там зроблені сходи. як не дивно, але дітям йти сходами подобалось, якби їм не було важко.

заїхали і до морських слонів у Сан Сімеон (San Simeon). вони величезні створіння.

на жаль, одна з найвідоміших атракцій — Замок Герста (Hearst Castle, якщо дивились „Громадянин Кейн“, то це той самий замок) зачинена в зв’язку з карантином.

відео за цей день

наступного дня вже їздили поближче і відвідали два містечка.

Камбрія (Cambria) — має дуже гарне узбережжя з водою неймовірного кольору.

в іншому є величезний камінчик Морро Рок. це така пробка у вулкані. там таких камінчиків ціла серія. містечко Морро Бей (Morro Bay) біля нього.

відео дня

і останній день — дорога додому. зупинялись так щоб дітям покраще набавитись. тому це був більше тур майданчиками : )

спочатку заїхали в динозаврячий парк (Dinosaur Caves Park). дуже кльовий майданчик з цікавими лазилками і яйцями динозаврів.

а внизу печери та океан.

наступна зупинка Санта Барбара. ми тут були ще до появи в нас дітей, тому знов таки ціль була не туристична, а перепочити і розім’ятись дітям. майданчик, обід і майданчик.

а далі нас чекав найдовший проміжок у 5 годин. ледве виїхили з Санта Барбари якимись дрібними шляхами, бо скрізь ремонти. потім надовго застрягли в ЛА. я не знаю як люди там щодня це терплять.

відео дня

Висновки-підсумки

це було непросто. очікувано.

я найбільше я переживала за сон. всі троє в одному ліжку вони ще не спали і я хвилювалась. Загалом краще ніж я думала. прокидались звісно, бо всі вертяться і пхають одна одну. один раз Яся звалилась з ліжка.

їжа. ну діти і їжа поза домом то завжди складно. щось їли і вже добре.

розваги. ми намагались скрізь знайти якийсь кльовий майданчик, щоб вони теж були задоволені. бо природа і краєвиди то чудово, але дітям 3х і 5ти років це ще не є пріорітетним. в машині важче. Даринка ще нічо, вміє себе зайняти вже. меншим важче так довго без особливих змін діяльності. та і з трирічками загалом дуже непросто, це і без подорожей. книги, пісеньки, мультики і малювалки. це власне все, що можна було в таких умовах.

дуже рада, що ми придбали похідний туалет дитячий. виручав нас не раз.

ще я зрозуміла, що відвикла збиратись в подорожі. основне і найнеобхідніше я то взяла. але купу дрібниць не взяла. хоча ж в машину можна купу всього спакувати і не паритись. треба детальніше продумувати такі речі в майбутньому.

загалом мені дуже сподобалося. ми не з любителів лінивого відпочинку, любимо рух. діти великі молодці і чудово впорались. не без капризів, але все ж це була чудова подорож.