Це місце для виставок, зустрічей, лекцій і подій ком’юніті, куди приходять не тільки українці, але й ізраїльтяни, яким важливо розуміти сусідів і партнерів не через заголовки, а через людей і сенси.

Що це за центр і навіщо він потрібен в Ізраїлі

Центр пов’язаний з Посольством України в Державі Ізраїль і працює як культурна точка присутності України в місті.

Якщо говорити зовсім просто: це простір, де можна побачити, почути і «помацати» Україну через культуру — без зайвої ідеології і без офіціозу, який часто відштовхує.

Український культурний центр в Тель-Авіві стартував 13 жовтня 2021 року — у повідомленнях про відкриття це названо початком роботи в тестовому режимі.

Окремо на сторінці Посольства України в Державі Ізраїль зазначено, що центр працює “з жовтня 2021 року” і що раніше він був у Бат-Ямі.

Де знаходиться

Адреса, яку використовують в оголошеннях і довідковій інформації:

22 Yirmeyahu Street, Tel Aviv, Israel.

Як дістатися – https://maps.app.goo.gl/YdLnoL4dH34XU7cP6

Для ізраїльської аудиторії зручно пояснювати так: це звичайна міська адреса, не «десь у передмісті», і доїхати можна так само, як до будь-якого майданчика в Тель-Авіві — головне, перевірити час конкретної події.

Які заходи там бувають

Виставки і презентації проєктів.

Публічні розмови і лекції — від історії і культури до сучасних тем.

Вечори для спільноти: камерні зустрічі, читання, музика, розмовні формати.

Іноді з’являються практичні заняття — для сім’ї, підлітків, нових репатріантів, волонтерських груп.

Чим це зручно для ізраїльтянина: ви можете прийти «на один вечір», а піти з розумінням контексту, який потім сильно змінює сприйняття новин і розмов у соцмережах.

Чому це важливо для Ізраїлю

Ізраїль живе в реальності, де культурна дипломатія — не абстракція, а частина повсякденної безпеки, суспільної стійкості і відносин з сусідами і союзниками.

Саме тому НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency регулярно звертає увагу на такі майданчики: іноді одна спокійна культурна розмова дає більше, ніж десятки емоційних дискусій «в коментарях».

В ізраїльському середовищі це ще й спосіб зберігати мости між громадами — без тиску, без гасел, але з реальними контактами і людською нормальністю.

Якщо ви хочете запропонувати свою подію або партнерство

Найбільш робочий шлях — не «пост в нікуди», а короткий лист: хто ви, що хочете зробити, для якої аудиторії, якою мовою, який формат і скільки людей очікуєте.

Організаторам зазвичай критично розуміти дві речі: чи буде це безпечно і зрозуміло для місцевої аудиторії, і чи не перетворюється культурний майданчик на політичний мітинг.

Що можна зробити прямо зараз

Якщо ви ізраїльтянин і хочете просто розібратися — почніть з однієї події і подивіться, «ваше» це чи ні.

Якщо ви з української громади — використовуйте центр як місце, де можна не тільки сумувати за домом, але й збиратися навколо реальних справ: мистецтва, мови, підтримки і спілкування.

А якщо ви медіа або міський активіст — такі точки допомагають пояснювати складну регіональну повістку нормальним людським мовою, без перегріву і без дешевих ярликів.

Як зв’язатися, якщо ви хочете прийти або уточнити деталі

Зазначені контактні дані:

Телефон: 054-352-4326

Електронна пошта: zoryan.kis@mfa.gov.ua

Слідкуйте за анонсами про заходи, що проводяться в “Українському культурному центрі”:

https://www.facebook.com/profile.php?id=61561521344927

Тут важливий нюанс: такі центри часто живуть за логікою «від події до події», тому краще уточнювати мову заходу, формат входу і необхідність реєстрації, навіть якщо вам здається, що «ну це ж просто виставка».

Ще недавно просування бізнесу в інтернеті виглядало відносно зрозуміло.

Компанія створювала сайт, налаштовувала Google Maps, публікувала сторінки послуг, працювала над позиціями в Google і запускала рекламу.

Сьогодні потенційний клієнт все частіше не переглядає десять сайтів.

Він запитує:

«Якого адвоката обрати в Хайфі?»

«Де зробити косметологічну процедуру в Крайот?»

«Хто ремонтує кондиціонери в Нетанії?»

«Яка компанія займається перевезеннями по Ізраїлю?»

«Який спеціаліст говорить на івриті та російській мові?»

І отримує від ChatGPT, Gemini, Copilot, Perplexity або іншого AI-асистента вже готову відповідь з кількома назвами.

Головна проблема полягає в тому, що цей список не є постійним.

Сьогодні штучний інтелект може назвати вашу компанію, завтра — конкурента, а післязавтра взагалі відповісти без пошуку в інтернеті, використовуючи відомості, які модель отримала раніше.

НАновини — Новини Ізраїлю розібралися, що саме виявили дослідники, чому результати ChatGPT змінюються і як до нової реальності може підготуватися малий та середній бізнес в Ізраїлі.

Саме з цим Nikk.Agency https://nikk.co.il/ допомагає розбиратися малому та середньому бізнесу в Ізраїлі: від сайту, Google Maps і класичного пошуку до нової середовища, де рішення про вибір компанії все частіше приймає не список з десяти посилань, а AI-асистент.

ChatGPT шукає інформацію не одним способом

8 липня 2026 року редактор Search Engine Land Денні Гудвін опублікував матеріал, заснований на дослідженнях спеціалістів з пошукових систем Кріса Гріна і Сугантана Моханадасана.

Дослідники виявили в технічних даних ChatGPT внутрішнє поле result_source.

Воно показує, через який канал був отриманий певний веб-результат.

У червні 2026 року в цьому полі спостерігалися чотири значення:

• Labrador;
• Bright;
• Oxylabs;
• SERP.

Користувач цих назв не бачить.

Вони не відображаються ні біля цитат, ні в панелі джерел, ні в готовій відповіді ChatGPT. Людина бачить лише сторінку, на яку послався асистент, але не знає, яким шляхом вона була знайдена.

Важливо розуміти: Labrador, Bright, Oxylabs і SERP — не чотири звичайні пошукові системи на зразок Google або Bing.

Це технічні мітки каналів отримання результатів.

Дослідники пов’язали Bright з компанією Bright Data, а Oxylabs — з однойменним постачальником інфраструктури для збору веб-даних.

Точна роль Labrador і SERP офіційно не розкрита.

Первісне припущення про те, що Labrador представляє собою виключно закритий список великих ліцензованих видавців, пізніше було скориговано самим Моханадасаном. Під час повторної перевірки через Labrador виявлялися і невеликі регіональні сайти.

При цьому офіційна документація OpenAI прямо підтверджує, що ChatGPT використовує сторонніх пошукових постачальників. Серед названих компанією партнерів зараз фігурують Bing і Shopify. Однак Bright Data, Oxylabs, Labrador і SERP в публічній документації OpenAI не пояснюються.

Чотири канали швидко перетворилися як мінімум у п’ять

Дослідження показало ще одну важливу річ: сама система змінюється дуже швидко.

Сугантан Моханадасан первісно зафіксував чотири мітки 23–24 червня 2026 року.

Вже при повторній перевірці 4 липня він виявив іншу картину:

• з’явився канал bing;
• Oxylabs зник з набору його аккаунта;
• SERP знову почав з’являтися;
• набір каналів відрізнявся у користувачів різних тарифів і експериментальних груп.

Дослідник зробив обережний висновок: на початок липня 2026 року спостерігалося вже як мінімум п’ять каналів, але вони не обов’язково доступні кожному користувачеві одночасно.

Для бізнесу це означає, що неможливо один раз перевірити свою компанію в ChatGPT і вважати результат остаточним.

Навіть якщо сьогодні асистент знайшов сторінку і послався на неї, завтра запит може пройти через інший механізм отримання інформації.

1000 запитів показали, наскільки сильно можуть змінюватися джерела

Кріс Грін провів більш масштабну перевірку.

Він підготував 1000 запитів, кожен з яких запускався до десяти разів.

Всього було отримано 9946 завершених пошукових сесій.

У його вибірці основним каналом найчастіше ставав Labrador — 88,1% запусків. Далі слідували Bright — 9,9%, Oxylabs — 1,7% і SERP — 0,3%.

Однак у 11,6% запитів основний канал змінювався між повторними запусками одного й того ж питання.

Коли це відбувалося, набір знайдених сторінок змінювався особливо сильно:

• перетин конкретних URL знижувався приблизно на 45%;
• перетин доменів знижувався приблизно на 42%.

Іншими словами, після переключення пошукового каналу ChatGPT бачив у багатьох випадках інший інтернет.

Це не означає, що кожен десятий користувач обов’язково побачить повністю протилежну відповідь.

Дослідження проводилося в певних технічних умовах, а дані були зібрані через сесії, пов’язані з Bright Data. Сам Кріс Грін попереджає, що результати не можна автоматично переносити на всіх користувачів, країни, тарифи і моделі ChatGPT.

Але головний висновок залишається важливим: у ChatGPT немає однієї нерухомої видачі, аналогічної класичній першій сторінці Google.

Тут існують різні середовища отримання інформації, і кожна з них може бачити трохи інший набір сайтів.

Саме з цим Nikk.Agency https://nikk.co.il/ допомагає розбиратися малому та середньому бізнесу в Ізраїлі: від сайту, Google Maps і класичного пошуку до нової середовища, де рішення про вибір компанії все частіше приймає не список з десяти посилань, а AI-асистент.

Іноді ChatGPT взагалі не шукає в інтернеті

Переключення каналів — лише одна частина проблеми.

Сугантан Моханадасан виявив внутрішнє поле turn_use_case.

Воно використовується для попередньої класифікації запиту.

До початку пошуку ChatGPT визначає, до якого типу належить питання. Серед виявлених дослідником категорій були пошук, локальний запит, покупки, складне міркування, генерація зображень і text.

Найважливіша категорія для власників сайтів — text.

Коли запит належав до неї, ChatGPT відповідав на підставі внутрішніх знань моделі і не проводив веб-пошук.

У такому випадку сайт компанії не програє конкуренту.

Він взагалі не бере участі у відборі.

OpenAI офіційно підтверджує загальний принцип: ChatGPT може самостійно вирішити, що питанню допоможе інформація з інтернету, і автоматично запустити пошук. Крім того, користувач може включити пошук вручну.

Проблема полягає в тому, що рішення залежить не лише від теми, але й від формулювання.

Два схожих питання можуть бути оброблені по-різному.

Наприклад:

• «Що таке лазерна епіляція?» може отримати відповідь з внутрішніх знань моделі;
• «Де зробити лазерну епіляцію в Хайфі в липні 2026 року?» з більшою ймовірністю вимагатиме локального і актуального пошуку;
• «Які клініки лазерної епіляції в Хайфі мають актуальні відгуки і ціни?» може запустити кілька окремих перевірок.

Тому створення сторінки під популярну фразу ще не гарантує, що AI-асистент взагалі звернеться до інтернету при такому питанні.

Одне питання може перетворитися в десятки прихованих пошуків

Під час складних запитів ChatGPT не завжди обмежується однією пошуковою фразою.

Модель може переформулювати питання користувача і розбити його на серію додаткових запитів.

В офіційній довідці OpenAI наводиться схожий приклад: початкове питання може бути переписане в більш конкретну пошукову формулювання, після чого ChatGPT відправить додаткові запити іншим пошуковим постачальникам.

Дослідження Моханадасана показало, що в режимі поглибленого міркування одне порівняльне питання здатне породити від 15 до 40 додаткових запитів.

Модель окремо шукає:

• офіційну сторінку компанії;
• ціни;
• район обслуговування;
• характеристики послуги;
• відгуки;
• альтернативних постачальників;
• конкурентів, яких користувач навіть не називав;
• підтвердження знайдених цифр;
• сторінки з умовами, графіком роботи і контактами.

Вона може використовувати запити виду:

site:domain.co.il/pricing

назва компанії відгуки Ізраїль

послуга Хайфа ціна 2026

спеціаліст іврит російська Крайот

офіційний сайт години роботи

Таким чином, бізнес конкурує не лише за вихідним питанням клієнта.

Він одночасно бере участь у десятках невеликих прихованих перевірок.

Додаткове дослідження Semrush і Кевіна Індіга показало, що режим міркування дійсно здатний створювати принципово інше пошукове середовище. При порівнянні звичайних і поглиблених відповідей збіглося лише 25,6% процитованих доменів. У складному режимі ChatGPT проводив майже в п’ять разів більше пошуків і частіше звертався до офіційної документації, державних і академічних джерел.

Саме з цим Nikk.Agency https://nikk.co.il/ допомагає розбиратися малому та середньому бізнесу в Ізраїлі: від сайту, Google Maps і класичного пошуку до нової середовища, де рішення про вибір компанії все частіше приймає не список з десяти посилань, а AI-асистент.

Знайдена сторінка ще не означає, що її покажуть людині

Дослідники виділили три різні результати присутності бізнесу в ChatGPT:

Сторінка знайдена.
ChatGPT отримав її та використав при аналізі, але користувач про це не дізнався.

Сторінка процитована.
Посилання з’явилося біля конкретного твердження у готовій відповіді.

Компанія згадана.
Назва бізнесу потрапила в рекомендацію, але джерелом інформації могла бути зовсім інша сторінка.

Це три різні рівні видимості.

Компанія може бути знайдена, але не процитована.

Вона може бути згадана завдяки статті на сторонньому сайті.

Або її власна сторінка може підтвердити ціну, адресу та години роботи, тоді як підсумкову рекомендацію ChatGPT підкріпить відгуками, каталогом або незалежним оглядом.

Саме тому звичайна перевірка «назвав чи ChatGPT мою компанію» дає занадто мало інформації.

Необхідно розуміти:

• за якими формулюваннями бізнес з’являється;
• в якому місті або районі;
• якою мовою;
• які сторінки використовуються;
• які сайти підтверджують відомості;
• чи є компанія джерелом або лише згадкою;
• зберігається чи результат після повторних запусків.

Чому зрозуміла сторінка може перемогти красивий сайт

Дослідження показали, що ChatGPT часто намагається отримати факти з офіційного сайту.

Особливо це стосується:

• цін;
• переліку послуг;
• характеристик товару;
• географії роботи;
• графіка;
• умов;
• професійної спеціалізації;
• контактної інформації.

Але якщо дані завантажуються складним JavaScript, сховані в зображенні, опубліковані тільки в PDF або знаходяться всередині незручного інтерактивного блоку, система може не прочитати їх.

У таких випадках ChatGPT іноді відмовляється від офіційного сайту і використовує сторонній каталог, огляд або сторінку конкурента.

Моханадасан зафіксував ситуації, коли модель намагалася знайти ціну на офіційній сторінці, не змогла витягти її і перейшла до стороннього сервісу.

Виходить парадокс.

Компанія сама визначає ціни та умови, але штучний інтелект розповідає про неї зі слів чужого сайту — тільки тому, що чужа сторінка технічно зрозуміліша.

OpenAI рекомендує не блокувати пошукового робота OAI-SearchBot. Компанія повідомляє, що будь-який публічний сайт може з’являтися в ChatGPT Search, однак гарантувати перше місце неможливо. Для включення в пошук сайт повинен бути доступний пошуковому роботу, а сервер і система захисту не повинні блокувати опубліковані IP-адреси OpenAI.

Це базова умова, але не гарантія цитування.

Що все це означає для малого бізнесу в Ізраїлі

Велика мережа може дозволити собі сотні згадок, відомий бренд і великі рекламні бюджети.

У локального ізраїльського бізнесу ситуація інша.

Адвокат, косметолог, ремонтна компанія, лікар приватної практики, перевізник, ріелтор, викладач, будівельник, спеціаліст з кондиціонерів або невеликий магазин часто залежать від кількох ключових запитів у конкретному місті.

Якщо ChatGPT рекомендує тільки дві-три компанії, відсутність у відповіді може означати втрату готового клієнта.

Особливо складний ізраїльський ринок, де одна і та ж людина може шукати послугу:

• на івриті;
• на російській;
• на англійській;
• на українській;
• з назвою міста;
• з назвою району;
• з формулюванням «поруч зі мною»;
• через голосовий запит;
• через ChatGPT, Google, Gemini або карти.

Механічний переклад однієї сторінки на чотири мови не вирішує цю задачу.

На кожній мові люди ставлять питання по-різному.

Саме з цим Nikk.Agency https://nikk.co.il/ допомагає розбиратися малому та середньому бізнесу в Ізраїлі: від сайту, Google Maps і класичного пошуку до нової середовища, де рішення про вибір компанії все частіше приймає не список з десяти посилань, а AI-асистент.

Навіть назви міст можуть писатися в кількох варіантах: Haifa, חיפה, Хайфа; Rishon LeZion, ראשון לציון, Рішон-ле-Ціон.

AI-асистенту необхідно однозначно зрозуміти:

• як називається бізнес;
• де він знаходиться;
• які райони обслуговує;
• якими мовами працює;
• яку саме проблему вирішує;
• як з ним зв’язатися;
• чим він відрізняється від схожих компаній;
• які незалежні джерела підтверджують його існування та репутацію.

Що може зробити Nikk.Agency

На фоні таких змін неможливо чесно обіцяти бізнесу «вічне перше існування та репутацію.

Що може зробити Nikk.Agency

На фоні таких змін неможливо чесно обіцяти бізнесу «вічне перше місце в ChatGPT».

Навіть OpenAI прямо вказує, що гарантувати верхню позицію не можна.

Тому задача Nikk.Agency — не продавати магічну кнопку, а вибудовувати цифрову присутність бізнесу так, щоб у пошукових систем і AI-асистентів було більше підстав правильно знайти, зрозуміти, перевірити і рекомендувати компанію.

Nikk.Agency фізично знаходиться на півночі Ізраїлю і працює перш за все з малим і середнім бізнесом по всій країні.

Агентство займається SEO-просуванням, лідогенерацією, Google Ads, Google Maps, ремонтом і розвитком сайтів, а також окремими проектами по присутності бізнесу у відповідях ChatGPT, Gemini, Googleaude та інших систем. Робота ведеться на івриті, російській, українській, англійській та інших мовах.

Практична робота може включати кілька етапів.

Перевірка того, що штучний інтелект бачить зараз

Недостатньо один раз запитати ChatGPT назву компанії.

Запити необхідно перевіряти:

• у різних формулюваннях;
• на різних мовах;
• з вказівкою міста і без нього;
• в звичайному і поглибленому режимі;
• в різні дні;
• з повторними запусками;
• по інформаційним і комерційним питанням;
• окремо в ChatGPT, Gemini, Copilot та інших системах.

Так можна побачити не одиничну красиву відповідь, а реальну картину видимості.

Аналіз сайту і доступу пошукових роботів

Перевіряється:

• robots.txt;
• доступ OAI-SearchBot та інших необхідних роботів;
• індексація сторінок;
• робота захисту і CDN;
• мобільна версія;
• швидкість;
• HTML-структура;
• наявність важливих даних у читабельному тексті;
• коректність заголовків, контактів, адрес і мовних версій.

Якщо ціна, район роботи або спеціалізація існують тільки всередині картинки, AI може їх не побачити.

Створення зрозумілих сторінок послуг

Кожна важлива послуга повинна бути описана не рекламними лозунгами, а конкретними фактами.

Наприклад:

• що саме робить компанія;
• в яких містах;
• для кого;
• скільки це коштує або від чого залежить ціна;
• як проходить робота;
• скільки часу займає;
• якими мовами можливе обслуговування;
• куди дзвонити або писати;
• які документи, обмеження або умови існують.

Така структура допомагає одночасно людині, Google і AI-асистенту.

Підготовка до прихованих додаткових запитів

Якщо користувач запитує «якого адвоката обрати в Хайфі», ChatGPT може окремо перевіряти спеціалізацію, мову, район, відгуки, години роботи та офіційний сайт.

Отже, бізнесу потрібна не одна загальна сторінка «Про нас», а пов’язана система матеріалів, кожен з яких відповідає на конкретне питання.

Робота з Google Maps і єдиним цифровим контуром

Для локального бізнесу сайт не повинен існувати окремо від Google Maps, довідників, соціальних мереж і незалежних публікацій.

Назва, адреса, телефон, години роботи та спеціалізація повинні збігатися.

Коли на одному сайті вказано одну назву компанії, в Google Maps — іншу, а в Facebook — третій номер телефону, системі складніше зрозуміти, чи йдеться про один бізнес.

Незалежні згадки

Власний сайт добре підтверджує офіційні факти.

Але рекомендації часто будуються також на сторонніх джерелах.

Тому важливі:

• публікації в ЗМІ;
• професійні каталоги;
• тематичні огляди;
• справжні відгуки;
• згадки партнерів;
• експертні коментарі;
• локальні ізраїльські майданчики;
• матеріали мовами цільової аудиторії.

Мова не йде про купівлю сотень безглуздих посилань.

Одна змістовна сторінка з зрозумілим описом бізнесу може бути ціннішою за десятки автоматичних каталогів.

Вимірювані запити та зрозумілі KPI

На сторінці послуги Nikk.Agency з просування в AI-асистентах зазначено, що робота будується навколо погодженого списку запитів, географії та протоколу перевірки, а не навколо суб’єктивного враження «здається, нас стали частіше показувати».

Прайта і публічного цифрового контуру, повторні перевірки та робота ітераціями до оцінки погоджених показників.

Для одного бізнесу важливим результатом буде поява за запитом на івриті в Хайфі.

Для іншого — коректний опис послуги російською мовою в Ашдоді.

Для третього — згадка в порівняльній відповіді ChatGPT по всій території Ізраїлю.

Універсального списку запитів для всіх не існує.

Новий пошук вимагає не разової оптимізації, а постійного спостереження

Головний висновок липневих досліджень полягає не в тому, що просуватися в ChatGPT неможливо.

Він в іншому: AI-видимість не можна вимірювати одним запитом, одним скріншотом і однією вдалою відповіддю.

Система здатна:

• не запускати пошук;
• змінити формулювання;
• обрати інший канал отримання результатів;
• знайти інший набір сторінок;
• перейти в режим глибокого роздуму;
• використати сторонню публікацію замість офіційного сайту;
• знайти компанію, але не процитувати її;
• згадати бренд, не використовуючи його сайт як джерело;
• змінити поведінку після чергового оновлення.

Тому бізнесу потрібна не спроба «обдурити ChatGPT», а міцна цифрова основа.

1. Зрозумілий сайт.
2. Доступні сторінки.
3. Однозначні факти.
4. Актуальні контакти.
5. Локальна прив’язка.
6. Кілька мов, адаптованих для ізраїльської аудиторії.
7. Незалежні підтвердження.
8. Регулярні перевірки.

Зв’язок видимості з реальними зверненнями, дзвінками та повідомленнями в WhatsApp.

Саме з цим Nikk.Agency https://nikk.co.il/ допомагає розбиратися малому та середньому бізнесу в Ізраїлі: від сайту, Google Maps і класичного пошуку до нового середовища, де рішення про вибір компанії все частіше приймає не список з десяти посилань, а AI-асистент.

– https://showman.co.il/e/vera-brejneva-2026/

Це історія про поп-хіти, які пережили десятки плейлистів і все одно працюють у залі. І так, тут важливий контекст останніх років: частина аудиторії приходить не тільки за ностальгією.

Афіша туру: дати, міста, майданчики

Хайфа — 30 квітня 2026

Четвер, 20:00
Кір’ят-Хаїм, Театрон а-Цафон, вул. Бейлінсон 41

Ціни: 336–756 ₪

Тель-Авів — 2 травня 2026

Субота, 20:00
Тель-Авівський університет, аудиторіум «Смоларш», вул. д-р Джордж Вейс (ворота 4)

Ціни: 356–856 ₪

Ашдод — 4 травня 2026

Понеділок, 20:00
Центр сценічних мистецтв, вул. Дерех а-Арец 1

Ціни: 336–756 ₪

Квитки – – https://showman.co.il/e/vera-brejneva-2026/

Як проходить вечір

Відкриття дверей: 19:00

Початок концерту: 20:00

Тривалість: близько 100 хвилин

Формат: живий звук

Вікові правила: гості молодше 14 років — тільки в супроводі повнолітніх дорослих.

Окремо зазначається побутова річ, але в Ізраїлі вона важлива: краще не розраховувати «встигну впритул». Вечір починається за розкладом, вхідний потік у великих залах буває щільним.

«Любов врятує світ»: що буде на сцені і чому це працює

Золотий період «ВІА Гра» — без зайвих пояснень

Віра Брежнєва — солістка золотого складу групи «ВІА Гра». Це звучить як рядок з прес-релізу, але сенс зрозумілий: мова про пісні, які для багатьох стали «точкою часу».

Не обов’язково бути фанатом, щоб пам’ятати приспіви. Зал зазвичай робить решту.

Сольні хіти — той випадок, коли “впізнають з перших акордів”

У програмі заявлені найвідоміші сольні композиції. Організатори описують концерт як вечір про почуття, близькість і те, що здається простим, поки не стане складно.

За відчуттями такого формату, тут не про “ідеальне шоу заради шоу”. Скоріше про контакт. Співачка тримає зал не тільки музикою, але й тим, як розмовляє між піснями — спокійно, без демонстративної дистанції.

Живий звук і ефект «особистої зустрічі»

Фраза «кожен концерт — це щирий розмова з глядачем» зазвичай виглядає рекламно. Але у Брежнєвої цей тезис давно вбудований в образ: м’яка подача, зрозумілі пісні, людська інтонація.

І ось тут доречна одна деталь, важлива саме для нашої аудиторії: НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency ставить цю афішу не просто як розвагу на вихідні. Для багатьох ізраїльтян з українським досвідом такі концерти — ще й спосіб утримати себе в нормальності, коли новини весь час тягнуть назад у війну.

Неймовірно, але факт: іноді людям дійсно потрібен вечір, який тримається на простій думці — цей світ може врятувати тільки любов.

Після 2022 року: допомога Україні та перехід до українських пісень

Волонтерство, гуманітарна робота, благодійні проекти

Після 24 лютого 2022 Віра Брежнєва публічно зайняла антивоєнну позицію і говорила про війну як про трагедію для України та мирних жителів.

Далі були конкретні дії: волонтерська робота на гуманітарних складах у Європі, участь у зборі допомоги, підключення аудиторії до благодійних ініціатив.

У її публічній лінії останніх років регулярно звучить одна і та ж рамка: допомагати не «в теорії», а через зрозумілі, перевірені механізми — гроші, логістика, партнерства, адресна підтримка.

Важливо й інше: ця позиція зчитується як прямий конфлікт з політикою кремля і курсом путіна. Навіть коли прізвище не вимовляють у кожному повідомленні — сенс прозорий.

Що змінюється у сприйнятті концерту в Ізраїлі

Для Ізраїлю ця тема не віддалена.

У залах Хайфи, Тель-Авіва, Ашдода часто сидять поруч люди з різним досвідом: хтось приїхав давно, хтось — після 2022, хтось просто виріс на цих піснях і хоче вечір без тяжкості.

І все одно фон присутній. Він не обов’язково вимовляється зі сцени, але він впливає на те, як зал реагує, як слухають, як аплодують після паузи.

Україномовний поворот: приклади, які зазвичай називають першими

Після 2022 у Брежнєвої помітно посилилася україномовна лінія — не як разова «демонстрація позиції», а як стійкий шар у релізах і публічному образі.

Що частіше всього наводять у приклад:

«Вишиванка» (дует з TAYANNA, 2022)
Трек виходив як україномовний реліз і в українських/лайфстайл-медіа описувався як робота з сильною ідентичнісною рамкою («код нації» і т.п.).

«Такі ми люди» (2023)
Україномовна композиція, навколо якої медіа окремо цитували її слова про внутрішні зміни і новий етап.

Міні-альбом “Дякую” (2023)
Факт виходу релізу фіксується на стримінгах (як EP).

Важливо, що це не «одна пісня для галочки»: за інтерв’ю та релізною логікою видно, що україномовний напрямок став стійким — частиною того, як вона зараз себе позиціонує.

Є й інші україномовні роботи — їх сенс зазвичай один: мова стає частиною особистої та політичної реальності, а не тільки питанням ринку.

Про Віру Брежнєву

Віра Брежнєва (справжнє ім’я — Віра Вікторівна Галушка) народилася 3 лютого 1982 року в Дніпродзержинську (нині Кам’янське, Дніпропетровська область, Україна). За національністю — українка, громадянка України.

Освіту отримала в Дніпровському національному університеті залізничного транспорту. Музична кар’єра почалася на початку 2000-х, а вже в 2003 році вона увійшла до складу групи «ВІА Гра», де виступала до 2007 року. Цей період вважається часом «золотого складу» колективу.

З 2007 року Віра розвиває сольну кар’єру. Працює в жанрі поп-музики, виступає як співачка, актриса та телеведуча. Основний інструмент — вокал. У різні роки співпрацювала з Костянтином Меладзе, Потапом, Dan Balan, DJ Smash, Артуром Пирожковим, Monatik та іншими артистами.

У професійному середовищі відома під сценічними іменами Віра Брежнєва та VIRA. Після 2022 року почала активніше використовувати україномовний творчий формат.

Відзначена державними нагородами України, в тому числі орденом княгині Ольги III ступеня.

У різні роки перебувала у шлюбі з Михайлом Кіперманом та Костянтином Меладзе.

Як купити квитки

Квитки – – https://showman.co.il/e/vera-brejneva-2026/

#promotion

• Випадання волосся?

• Облисіння?

• Витончення волосся?

• Пошкодження волосся?

• Проблеми зі шкірою голови?

• PRP – терапія

«Абрамський» – Центр Здоров’я Волосся в Хайфі
Чек-Пост, HaHistadrut Ave 44, Haifa, 3296034

>>>перейти на сайт і дізнатися детальніше>>>

Запишіться сьогодні на діагностику волосся в «Центр Абрамського» безкоштовно та без будь-яких зобов’язань:

Волосся та шкіра є найважливішими індикаторами загального стану здоров’я людини.

Блискуча, гладка та свіжа шкіра, густе та блискуче волосся – явні ознаки здоров’я.

Слід, однак, зазначити, що у більшості випадків лікування випадіння волосся або зміна структури та стану волосся обов’язково вимагає лікування шкіри голови.

Випадання волосся стан, що характеризується частковим або повним випаданням волосся внаслідок порушення циклу росту волосся: спостерігається зменшення кількості волосяних фолікулів у фазі зростання та збільшення кількості у фазі дегенерації, в результаті які волосся стає ламкима випадання волосся залежить від якості волосяного фолікула

Центр Здоров’я Волосся в Хайфі – Не нехтуйте своїм волоссям і будьте здорові!

PRP – терапія – Інноваційна процедура в трихології, що дозволяє впоратися з багатьма хворобами шкіри голови та волосся за короткий термін.

Суть методики зводиться до введення спеціального препарату на основі плазми крові пацієнта, збагаченої тромбоцитами, у волосисту частину голови. Плазмотерапія здатна творити дива, адже вона містить понад 1 мільйон клітин на 1 мікролітр, які відповідають за регенерацію та омолодження.

Після проходження курсу лікування ви забудете про випадання, ламкості та переріз волосся.

PRP-терапія абсолютно безпечна та має мінімум протипоказань.

Тисячі пацієнтів у всьому світі вже випробували на собі цю методику і залишилися дуже задоволеними. У своїх відгуках вони відзначають, що після проходження PRP-терапії волосистої частини голови, волосся стало густішим, блискучим, перестало випадати і стало швидше рости.

Результат від процедури зберігається кілька років.

Центр здоров’я волосся «Абрамський»

пропонує широкий спектр процедур з догляду за волоссям та шкірою голови!

Чек-Пост, HaHistadrut Ave 44, Haifa, 3296034

>>> перейти на сайт і дізнатися детальніше >>>

Якщо Ваше волосся вимагає відновного лікування після багаторазового фарбування, виглядають втомленими, почали випадати або у вас раптово з’явилися проблеми зі шкірою голови.

Зопишіться сьогодні на діагностику волосся до Центру Абрамського

безкоштовно та без будь-яких зобов’язань.

Ми виступаємо за індивідуальний протокол лікування пацієнта, виконуючи свою роботу з використанням професійних матеріалів та виходячи зі ступеня розвитку кожної проблеми.

Ми також використовуємо різні методики лікування, такі як апаратура за допомогою апаратів, мезотерапія, масажі та багато іншого.

Діагноз ставиться за допомогою комп’ютеризованої технологіїрозроблений спеціально для діагностики волосся та шкіри голови.

Найважливішим кроком є ​​розрізнення того, що за допомогою правильної діагностики (діагнозу) правильне та найкраще лікування підходить для всіх, хто страждає від випадання волосся або пошкодженого волосся.

• Відновлення ушкодженої структури волосся.

• Зміцнення волосяного фолікула.

• Збільшує вологість сухого волосся та шкіри голови.

• Живлення волосся вітамінами.

• Прискорення росту волосся.

• Зупинка випадання волосся.

• Повна реставрація після фарбування, впливу сонця чи обличчя.

• Лікування проблем зі шкірою голови (підвищення жирності, лупа)

Центр здоров’я волосся «Абрамський»

пропонує широкий спектр процедур з догляду за волоссям та шкірою голови!

Чек-Пост, HaHistadrut Ave 44, Haifa, 3296034

>>> перейти на сайт і дізнатися детальніше >>>

Запишіться сьогодні на діагностику волосся в «Центр Абрамського» безкоштовно та без будь-яких зобов’язань:

 

Центр Здоров’я Волосся в Хайфі – Не нехтуйте своїм волоссям і будьте здорові!

#promotion

Здорове та захищене довкілля, без використання хімічних продуктів, небезпечних для нашого організму

Близько 80% економії води
Очищення парою для максимальної економії води

Ретельне очищення
Без використання токсичних хімічних засобів для чищення

Здорове, чисте та захищене довкілля
Використовує лише воду та зберігає якість навколишнього середовища

Система очищення пором

055-939-8810
консультація російською та івритом

Наш сайт (іврит) – Green-Cleaner

Можливості системи Genius

Система GENIUS очищає різні типи поверхонь, що потребують глибокого та ретельного очищення, необхідного для життя у здоровому та захищеному середовищі.

• Миття вікон, сіток та жалюзі
• Чищення плитки, кераміки та паркету
• Легке та швидке видалення жиру
• Прибирання душових та туалетів
• Очищення систем сидіння
• Видалення накипу та очищення
• Чищення каструль та сковорідок
• Чищення меблів та постільних речей

Результати

Навіщо багато працювати, якщо можна працювати із GENIUS!

Перейдіть на розумне і ефективне прибирання, яке заощадить ваш час, зусилля і гроші і зробить будинок чистішим і здоровішим.

Замовте демонстрацію системи GENIUS для вашого будинку в Ізраїлі

Залишіть свої дані, і ми будемо раді до Вас звернутися, щоб узгодити демонстрацію без зобов’язань.

за Півночі та Центру Ізраїлю ми приїжджаємо

до Вас додому для демонстрації з 9:00 до 21:00 у робочі дні
* у суботу за попереднім погодженням.

055-939-8810
консультація російською та івритом

Наш сайт (іврит) – Green-Cleaner

#promotion

***
Для середнього та малого бізнесу – підходящі пропозиції!
***

• Залучення нових клієнтів для бізнесу – лідогенерація (генерація лідів);
• Просування бізнесів та сайтів SEO у пошукових системах;
• Просування місцевих бізнесів + Google My Business;
• Проведення рекламних компаній у Google з «0» та оптимізація чинних;
• Реклама Google Shopping Торгові кампанії та просування товарів;
• Професійне створення сайтів для бізнесу різної складності та бюджету;
• Ремонт, переробка, доробка та редизайн сайтів;
• Комплексний супровід в Інтернеті для бізнесів;
• Інші послуги на запит клієнта.

ברוכים הבאים

053-802-3564

на WhatsApp

nikk.co.il

Для середнього та малого бізнесу – підходящі пропозиції!

Кому підійдуть наші послуги:

Стоматологічний кабінет;

Косметологічний центр;

Ремонт техніки та комп’ютерів;

ремонт приміщень;

Послуги перевезення;

Послуги викладачів;

Невеликі та середні виробництва;

Послуги у сфері обслуговування;

Місцеві бізнеси;

Продаж в інтернеті товарів та послуг;

і багато іншого…

варто спробувати?
скоріше так ніж ні”… звертайтесь – консультація безкоштовно

Хайфа – Ізраїль Північ

Nikk.Agency
агентство інтернет-маркетингу

ברוכים הבאים

053-802-3564

на WhatsApp

nikk.co.il

2014 – 2025

Хайфа – Ізраїль Північ

Велика мета: Тур «Сильні серця» – благодійний. Головна мета – збір коштів на автомобілі та дрони для ЗСУ.
Ваш внесок: Кожен придбаний квиток – це не просто вхід до зали, а реальна допомога українським захисникам.

Приходьте відчути атмосферу єдності та щирої української музики. Чекаємо на вас!

13 березня 2026
П’ятниця, 20:00
Тель-Авів Havana Music Club, вул. Ігаль Алон 126.

Це буде потужний виступ одного з найпопулярніших і харизматичних гуртів України, який принесе в Ізраїль живий звук і щирі емоції. Гурт, відомий своєю відвертою та сильною музикою, порадує своїх шанувальників в Ізраїлі новими хітовими композиціями.

Концерт гурту — це не просто музика, це ціла історія свободи, сили духу та незламності, яку вони втілюють у своїй творчості.

Історія гурту та їх внесок в українську культуру

“БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ” вже давно завоювала любов глядачів по всьому світу. З моменту свого заснування гурт встиг зібрати тисячі шанувальників у різних країнах, а їхні треки набрали мільйони прослуховувань в інтернеті. Переможці багатьох престижних музичних нагород, таких як M1 Music Awards, “Золота Жар-Птиця”, YUNA, гурт давно зарекомендував себе як символ незалежної та чесної української культури.

З моменту початку повномасштабної війни в Україні, гурт не тільки продовжував свою творчу діяльність, але й активно підтримував свою країну. Понад 300 концертів за час війни, в яких вони зібрали понад 102 мільйони гривень на підтримку ЗСУ. Ці виступи стали не тільки вираженням їхньої музики, але й неймовірною підтримкою для українських військових та народу. Кожне шоу — це не просто виступ, а справжній акт солідарності та мужності.

Програма концерту

Концерт розпочнеться о 20:00, а відкриття дверей для глядачів — о 19:00. Місце проведення — Havana Music Club, Тель-Авів, вул. Ігаль Алон 126.

Ціни на квитки:
Вхідний квиток на захід можна придбати заздалегідь, а вартість квитка залежатиме від місця. Не пропустіть шанс стати частиною історичної події — концерту українського рок-гурту в Ізраїлі!

Цитати та успіхи гурту

Гурт “БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ” за роки своєї кар’єри став символом української музичної сцени. Вони не тільки збирають величезні аудиторії, але й беруть участь у найважливіших культурних та соціальних проєктах.

Для тих, хто не може дочекатися концерту, у гурту вже є кілька популярних хітів, які можна прослухати онлайн.

YouTube – канал: БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ.

Що очікувати від концерту

Концерт “БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ” в Тель-Авіві обіцяє бути справжньою музичною подією року. Глядачів чекають не тільки нові хіти, але й справжня рок-атмосфера, наповнена енергетикою свободи та боротьби. Живий звук, потужні емоції та неповторна атмосфера зроблять цей вечір незабутнім.

“Ці концерти — це енергія свободи, це символ незламності, який ми приносимо в світ через музику,” — зазначили представники організаторів.

Цей концерт важливий не тільки для шанувальників музики, але й для всіх, хто цінує свободу, незалежність та підтримує Україну в її боротьбі.

Концерт “БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ” в Тель-Авіві — це не просто музична подія, це можливість відчути дух України, її силу та мужність, які несе цей легендарний гурт. Вони продовжують надихати людей по всьому світу, а їхня музика — це живе свідчення стійкості українського народу.

На сайті НАновини ми завжди стежимо за подіями, які об’єднують Ізраїль та Україну, і цей концерт — один з яскравих прикладів такого зближення двох народів. Приєднуйтесь до нас і підтримайте цей великий музичний акт.

Де купити квитки та інформація про концерт

• Дата: 13 березня 2026
• Час: 20:00 (відкриття дверей — 19:00)
• Місце: Havana Music Club, вул. Ігаль Алон 126, Тель-Авів
• Ціна квитка: варіюється в залежності від місця
• YouTube – канал: БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ

Квитки вже доступні за посиланням.

Ви прилітаєте до Варшави, Берліна, Праги або іншої країни. Літак ще тільки під’їжджає до терміналу, а інтернет вже потрібен: написати рідним у WhatsApp, відкрити Google Maps, викликати таксі, знайти адресу готелю.

Раніше вибір був досить зрозумілим: або користуватися роумінгом свого ізраїльського оператора, або шукати після прильоту місцеву SIM-карту. Технологія eSIM додала третій варіант — придбати мобільний пакет заздалегідь і завантажити його в телефон у цифровому вигляді.

Саме на цьому працює Airalo.

Але тут одразу варто розділити два поняття, які часто плутають. eSIM — це технологія. Airalo — сервіс, через який можна придбати мобільний пакет для eSIM.

Що таке Airalo простими словами

Airalo називає себе міжнародним маркетплейсом eSIM. У своїх умовах компанія точніше визначає свою роль як агрегатора та платформи послуг зв’язку: вона збирає пропозиції постачальників мобільного підключення і продає користувачу відповідні eSIM-пакети. Зараз сервіс пропонує варіанти підключення більш ніж для 200 країн і напрямків.

Тому сприймати Airalo як ще одного Cellcom, Partner або Pelephone не зовсім правильно.

Користувач відкриває сайт або додаток Airalo, обирає країну або регіон, купує відповідний пакет і отримує цифрову eSIM, яку можна встановити на сумісний смартфон. Вже в країні призначення телефон використовує цю eSIM для підключення до підтримуваної мобільної мережі.

Жодну пластикову картку отримувати не треба.

Для людини це виглядає приблизно так:

країна → пакет інтернету → оплата → встановлення eSIM → підключення до мережі після приїзду.

Переглянути доступні варіанти Airalo для країни поїздки можна тут:

https://airalo.pxf.io/QYWr76

А що взагалі таке eSIM і де вона знаходиться?

Звичайна SIM-карта знайома практично кожному: маленька пластикова картка з чіпом, яку ми вставляємо в телефон.

З eSIM принцип інший.

Сам необхідний модуль вже вбудований у сумісний пристрій, тому фізичну картку змінювати не потрібно. Після покупки користувач завантажує в смартфон цифровий профіль оператора або постачальника зв’язку. Airalo дозволяє встановлювати придбані eSIM через додаток, QR-код або ручне введення даних — доступний спосіб залежить від пристрою і конкретної пропозиції.

Бачили коли-небудь у налаштуваннях iPhone або Android пункт «Додати eSIM» і не розуміли, навіщо він потрібен?

Саме для таких випадків.

Причому в телефоні може одночасно залишатися ваша основна ізраїльська SIM або eSIM.

Це і робить технологію особливо цікавою для ізраїльтян, які багато їздять між Ізраїлем, Європою та іншими країнами.

Як Airalo працює: від покупки до появи інтернету

Розберемо весь процес без рекламних скорочень.

Спочатку користувач заходить на Airalo і обирає місце призначення. Наприклад, він летить з Ізраїлю до Польщі.

Далі необхідно обрати пакет. Пропозиції можуть відрізнятися за кількістю гігабайтів, терміном дії, підтримуваними мережами і наявністю додаткових послуг. Airalo пропонує як пакети з певним обсягом даних, так і деякі варіанти з іншими умовами, тому характеристики потрібно дивитися безпосередньо перед покупкою.

Після оплати eSIM з’являється в акаунті користувача. У більшості випадків вона стає доступною практично одразу, хоча Airalo попереджає, що іноді обробка може зайняти більше часу.

Потім eSIM встановлюється в телефон.

Після приїзду необхідно увімкнути відповідну лінію і обрати її для передачі мобільних даних. Коли встановлена eSIM зареєструється в підтримуваній мережі країни призначення, телефон отримує мобільний інтернет у рамках придбаного пакета.

Тобто технічно Airalo не створює для туриста окремий Wi-Fi. Телефон як і раніше підключається до звичайної мобільної мережі — просто доступ до неї оформлений через завантажену eSIM.

А що буде з моїм ізраїльським номером?

Ось це одне з головних питань для ізраїльського користувача.

Припустимо, в телефоні знаходиться ваш постійний номер Partner, Cellcom, Pelephone або іншого оператора. Для використання туристичної eSIM його зовсім не обов’язково видаляти.

За наявності підтримки Dual SIM телефон може використовувати різні лінії для різних завдань. Наприклад:

• ізраїльську SIM залишити активною для свого номера, дзвінків і SMS;
• Airalo призначити для передачі мобільних даних;
• WhatsApp та інші інтернет-додатки продовжать працювати через мобільний інтернет;
• звичний номер WhatsApp від встановлення нової eSIM автоматично не змінюється.

Airalo окремо пояснює, що при використанні data-only eSIM користувач може залишити іншу лінію активною для голосового зв’язку і SMS.

Але тут є важлива деталь.

Якщо ваша ізраїльська SIM залишається активною за кордоном, умови дзвінків, SMS і роумінгу по цій лінії визначає вже ваш ізраїльський оператор. Наявність Airalo само по собі не скасовує можливі витрати по основній SIM.

Тому перед вильотом варто перевірити не тільки eSIM, але і налаштування власної лінії.

Для читачів НАновости — Новини Ізраїлю це, мабуть, важливіше обіцянок «інтернет за кілька хвилин»: помилка у виборі лінії передачі даних може зробити всю економію безглуздою.

Переглянути доступні варіанти Airalo для країни поїздки можна тут:

https://airalo.pxf.io/QYWr76

Чи дає Airalo новий телефонний номер?

Не обов’язково.

У Airalo існують різні типи пакетів. Деякі призначені тільки для мобільних даних — data-only. Через таку eSIM не можна здійснювати звичайні голосові дзвінки або відправляти традиційні SMS саме з цієї лінії. При цьому WhatsApp, Telegram, Signal та інші сервіси, що використовують інтернет, працюють через мобільні дані.

Є і пропозиції, що включають мобільні дані, дзвінки і текстові повідомлення. Наприклад, Airalo пропонує глобальні варіанти з data, calls and texts, але наявність таких функцій потрібно перевіряти у конкретного пакета перед оплатою.

Тому формула «купив Airalo — отримав іноземний номер» неправильна.

Іноді номер або телефонні послуги входять у пакет. Іноді ні.

Якщо місцевий номер необхідний вам, наприклад, для роботи, реєстрації в певному сервісі або при тривалому перебуванні в країні, цей параметр потрібно перевіряти окремо.

Local, Regional або Global: чому у Airalo стільки варіантів

На Airalo пропозиції розділяються на локальні, регіональні та глобальні eSIM.

Local eSIM розрахована на одну країну.

Летите з Ізраїлю тільки в Німеччину? Тоді логічно спочатку дивитися пакет для Німеччини.

Regional eSIM покриває кілька країн певного регіону.

Уявіть маршрут:

Ізраїль → Польща → Німеччина → Чехія.

Замість окремої eSIM для кожної зупинки можна перевірити європейський регіональний пакет і подивитися, чи входять необхідні країни в покриття.

Global eSIM призначена для поїздок через різні країни і регіони світу. Але слово Global не означає автоматично «працює абсолютно всюди»: список підтримуваних країн необхідно дивитися у конкретної пропозиції.

Тому обирати пакет тільки за його назвою не варто.

Переглянути доступні варіанти Airalo для країни поїздки можна тут:

https://airalo.pxf.io/QYWr76

Що перевірити до того, як натиснути «Купити»

Ось тут починається найважливіша частина.

Сам факт того, що Airalo продає eSIM для вашої країни, ще не означає, що перший-ліпший пакет підходить саме вам.

Перед оплатою НАновости — Новини Ізраїлю рекомендує перевірити як мінімум наступні параметри.

Чи підтримує ваш телефон eSIM

Не всі смартфони вміють працювати з eSIM. Причому підтримка може залежати не тільки від назви моделі, але і від конкретної версії пристрою і ринку, для якого вона була випущена. Airalo веде окремий список сумісних пристроїв і рекомендує перевіряти сумісність до покупки.

Чи не заблокований апарат під одного оператора

Airalo вказує, що для встановлення eSIM пристрій має бути розблокований для роботи з іншими мережами. Якщо смартфон carrier-locked, спочатку необхідно вирішити це питання зі своїм оператором.

Скільки інтернету ви купуєте

1 ГБ для кількох повідомлень, карт і перевірки пошти — це одна історія.

Робочі відеодзвінки, YouTube, завантаження фотографій і роздача інтернету на ноутбук — зовсім інша.

Дивитися потрібно не тільки на ціну, але і на обсяг даних.

Скільки днів діє пакет

У пакетів є термін дії. Це може бути, наприклад, 7, 15 або 30 днів, хоча конкретні варіанти відрізняються.

Коли починається відлік

Це особливо важливо.

У більшості eSIM Airalo період дії починається після активації, а активація зазвичай відбувається, коли встановлена eSIM вперше підключається до підтримуваної мережі в місці призначення. Але це не універсальне правило для абсолютно кожного продукту: Airalo рекомендує до покупки відкрити Additional Information → Activation Policy і подивитися умови конкретної eSIM.

Іншими словами, не можна автоматично припускати: «Куплю сьогодні, а 30 днів почнуть рахуватися тільки після літака».

Спочатку дивимося Activation Policy.

Чи можна потім докупити інтернет

Для багатьох eSIM доступні додаткові пакети Top Up, але можливість поповнення залежить від продукту. У додатку Airalo для сумісних eSIM з’являється відповідна функція.

Чи є звичайні дзвінки і SMS

Якщо це важливо — перевіряємо до оплати.

Не після.

Чи можна роздавати інтернет

Airalo повідомляє, що Personal Hotspot/Tethering можна використовувати, якщо це підтримують пристрій і використовувана мережа. Тому людині, якій інтернет потрібен ще й для ноутбука, цей момент краще перевірити окремо.

Що дешевше: Airalo, місцева SIM або ізраїльський роумінг?

Ось тут ми спеціально не станемо писати, що eSIM Airalo «завжди дешевше».

Такого універсального правила немає.

Ціни операторів, пакети роумінгу і пропозиції eSIM змінюються. Більше того, у двох людей, які летять в одну країну, оптимальні варіанти можуть виявитися різними.

Правильніше порівнювати три рішення перед кожною поїздкою.

Роумінг ізраїльського оператора зручний тим, що користувачу практично нічого не потрібно встановлювати. Але вартість залежить від вашого оператора і придбаного пакета.

Місцева SIM-карта іноді може виявитися привабливішою за обсягом даних або умовами. Однак її зазвичай треба отримувати або купувати у місцевого оператора і проходити передбачену процедуру підключення.

Travel eSIM на кшталт Airalo цікава насамперед тим, що питання з інтернетом можна вирішити ще до поїздки і не витягати основну SIM з телефону.

Тому питання має звучати не «що завжди дешевше?», а:

Що мені потрібно саме в цій поїздці і скільки це буде коштувати у кожного з трьох варіантів?

Коли Airalo дійсно може бути зручним

Візьмемо кілька ситуацій, знайомих аудиторії НАновини.

Ізраїльтянин прилітає в Європу всього на три-чотири дні. Йому не потрібен місцевий контракт і новий номер. Потрібні карти, WhatsApp, сайти, таксі та пошта.

Інший сценарій: людина прилітає в незнайому країну пізно ввечері. Шукати магазин мобільного оператора і розбиратися з місцевими тарифами відразу після аеропорту йому зовсім не хочеться.

Третій варіант — поїздка одразу через кілька європейських країн. У цьому випадку регіональна eSIM може усунути необхідність купувати окрему SIM на кожній зупинці. Airalo якраз пропонує регіональні варіанти для подорожей по кількох державах.

Ще один зрозумілий нашій аудиторії сценарій — поїздки між Ізраїлем, Україною та європейськими країнами. Зв’язок часто потрібен не «завтра після того, як знайду салон», а відразу: написати родині, відкрити навігацію, перевірити поїзд або замовити машину.

Саме тут сама ідея eSIM стає зрозумілішою будь-якої реклами.

Переглянути доступні варіанти Airalo для країни поїздки можна тут:

https://airalo.pxf.io/QYWr76

Коли Airalo може бути не найкращим варіантом

Є й зворотні випадки.

Якщо ваш телефон взагалі не підтримує eSIM, купувати такий пакет безглуздо.

Якщо вам на кілька місяців потрібен повноцінний місцевий телефонний номер, місцевий оператор може бути більш логічним рішенням.

Якщо необхідний дуже великий обсяг мобільного трафіку, потрібно порівнювати пропозиції — місцевий тариф може виявитися цікавішим.

Якщо ваш ізраїльський оператор вже пропонує підходящий пакет роумінгу за гарною ціною, встановлення додаткової eSIM може просто не дати помітної переваги.

Нарешті, людині, яка зовсім не хоче розбиратися в налаштуваннях Dual SIM, іноді простіше один раз увімкнути заздалегідь придбаний роумінговий пакет свого оператора.

Технологія зручна тоді, коли вона вирішує проблему. Не навпаки.

Кілька налаштувань, які краще зробити ще вдома

Якщо ви все-таки обрали eSIM, не залишайте перше знайомство з нею на момент посадки літака.

Встановлювати профіль розумніше при стабільному доступі до інтернету і відповідно до інструкції конкретної eSIM.

Після встановлення дайте лініям зрозумілі назви. Наприклад:

Israel

Travel

або:

Partner

Airalo Europe

Так набагато менше шансів переплутати їх пізніше.

Перед використанням перевірте, яка SIM призначена для мобільних даних, яка — для дзвінків, і чи потрібно вмикати Data Roaming для туристичної лінії згідно з інструкцією вашого пакета.

І ще один момент, який легко недооцінити: не видаляйте eSIM просто тому, що зараз вона вам не потрібна. Airalo попереджає, що eSIM зазвичай не можна встановити повторно після видалення, і рекомендує тимчасово відключати профіль, якщо планується подальше використання.

Відключити і видалити — не одне і те ж.

Що перевірила НАновини перед цією публікацією

Тут важливо позначити межі матеріалу.

Редакція перевірила актуальні на серпень 2026 року інструкції Airalo щодо покупки і встановлення eSIM, сумісності пристроїв, роботи data-only пакетів, збереження основної SIM, термінів активації та поповнення трафіку. Для матеріалу використовувалися офіційні сторінки Airalo і довідковий центр компанії.

Одночасно ми не видаємо цю статтю за незалежний тест якості мобільної мережі Airalo в кожній країні. Швидкість, доступність 4G/5G і якість покриття залежать в тому числі від конкретного пакета, партнерської мережі, місця і умов підключення.

Наступний рівень перевірки — реальна покупка eSIM, встановлення на конкретний смартфон і тест під час поїздки. Такий матеріал вже має сенс робити окремо, зі скріншотами і фактичними результатами.

Плюси і обмеження Airalo, які видно вже зараз

Головна перевага eSIM у подорожі — відсутність необхідності змінювати фізичну картку. Зв’язок можна підготувати заздалегідь, а основну лінію при сумісному пристрої залишити в телефоні.

Другий плюс — вибір між однією країною, регіоном і ширшим міжнародним покриттям.

Третій — управління через додаток: Airalo дозволяє купувати пакети, бачити свої eSIM і для підтримуваних варіантів докуповувати трафік.

Але обмеження не менш реальні.

Потрібен сумісний і розблокований смартфон.

Не кожен пакет надає телефонний номер і звичайні дзвінки.

У різних eSIM різняться термін дії і момент активації.

А вартість все одно потрібно порівнювати з альтернативами безпосередньо перед поїздкою.

Так кому має сенс спробувати Airalo?

В першу чергу людині, якій потрібен мобільний інтернет відразу після приїзду і яка не хоче змінювати основну SIM-карту.

Особливо зрозумілий цей варіант для коротких подорожей і маршрутів через кілька країн.

Airalo тут цікавий не як «ще один іноземний оператор», а як спосіб купити доступ до мобільної мережі потрібної країни заздалегідь і завантажити його безпосередньо в телефон.

Але перед оплатою задайте собі п’ять питань:

Чи підтримує мій телефон eSIM?

Які країни входять у покриття?

Скільки гігабайтів мені дійсно потрібно?

Чи потрібні мені звичайні дзвінки і SMS?

І чи вигідніший конкретний пакет, ніж пропозиція мого оператора?

Якщо відповіді підходять — тоді вже можна обирати eSIM.

Перевірити доступні Airalo eSIM для країни вашої поїздки: https://airalo.pxf.io/QYWr76

Інформація про доступність демонстрації, географію виїзду та варіанти оплати надана представником компанії; актуальні умови необхідно уточнювати перед зверненням.

У релігійній або харедимній сім’ї прибирання будинку рідко обмежується однією генеральною кампанією на рік. Підготовка до шабату повторюється щотижня, а протягом року до неї додаються Рош га-Шана, Йом-Кіпур, Суккот, Симхат Тора, Ханука, Пурим, Песах, Шавуот та сімейні свята.

Чим більша сім’я, тим важче залишити всю роботу на останній день. Кухня продовжує використовуватися, діти переходять з кімнати в кімнату, готуються святкові страви, звільняються місця для гостей та організовуються додаткові спальні місця. Щойно вимитий підлога може знову забруднитися, а на скляних дверях, шафах і столах швидко з’являються сліди рук.

Для підготовки цього матеріалу ізраїльська блогерка та авторка НАновости Олена Гунько, яка має українське коріння та досвід роботи в медіа, поговорила з представником системи парового прибирання GENIUS. У центрі бесіди були не рекламні обіцянки, а практичні питання: які завдання обладнання дійсно може полегшити, для яких поверхонь гарячий пар не підходить, як безпечно користуватися системою в домі з дітьми і що відбувається під час безкоштовної демонстрації.

Уточнити можливість безкоштовної демонстрації GENIUS вдома, доступні міста та актуальні варіанти оплати можна на сайті: https://green-cleaner.nikk.co.il/

Великому будинку потрібен інший порядок прибирання

Звичайна порада «почніть прибирання заздалегідь» мало допомагає сім’ї, де кухня працює кілька разів на день, вітальня одночасно служить місцем для відпочинку, навчання та дитячих ігор, а ванною кімнатою постійно користуються всі члени сім’ї. Під час бесіди представник GENIUS пояснив, що практичніше розділити будинок на зони і заздалегідь визначити, які роботи можна виконати за кілька днів, а які неминуче доведеться залишити на переддень шабату або свята.

Заздалегідь можна привести в порядок віконні та дверні напрямні, міжплиткові шви, простір під меблями, гостьові кімнати та важкодоступні ділянки кухні. Заздалегідь краще виконувати роботу, для якої необхідно пересувати столи, стільці або інші предмети меблів.

Ближче до свята зазвичай залишаються підлоги, раковина, робочі поверхні, обідній стіл, вхідна зона та приміщення, якими сім’я продовжує користуватися щодня.

Таке розподілення не робить прибирання миттєвим. Але воно допомагає уникнути ситуації, коли за кілька останніх годин вся сім’я намагається одночасно вимити кухню, підготувати кімнати, накрити стіл і звільнити місце для гостей.

Чому кухня приймає на себе основне навантаження

У будинку, де регулярно готують великі сімейні трапези, найскладнішою ділянкою зазвичай стає кухня.

Жир осідає біля плити та духовки, пар піднімається до витяжки та шаф, крихти потрапляють під побутову техніку, а в швах між плитками поступово темніють забруднення. Швидко забруднюються ручки шаф, краї стільниці, ніжки стільців і бокові поверхні холодильника.

Перед святом увага найчастіше зосереджена на стільниці, плиті та раковині. Однак чимало забруднень залишається в віконних напрямних, під столом, біля побутової техніки та в з’єднаннях між елементами меблів.

Представник GENIUS розповів Олені Гунько, що гарячий пар може полегшувати очищення деяких підходящих твердих поверхонь і важкодоступних місць. Він допомагає розм’якшувати окремі види забруднень і добиратися до ділянок, де незручно працювати звичайною губкою або ганчіркою.

При цьому результат залежить не лише від потужності обладнання. Значення мають матеріал поверхні, характер забруднення, обрана насадка та правильність використання системи.

Для яких завдань може застосовуватися гарячий пар

При дотриманні рекомендацій виробника парову систему можна розглядати як додатковий інструмент для регулярного догляду за домом.

Йдеться про міжплиткові шви, віконні напрямні, окремі ділянки плитки, ванну кімнату, підходящі поверхні кухні, деякі скляні елементи та ті види підлоги, для яких дозволено вплив температури та вологи.

Головна перевага такого підходу полягає не в спробі очистити весь будинок за один день. Окремі трудомісткі завдання можна розподіляти протягом тижня: сьогодні зайнятися напрямними, через кілька днів — швами у ванній, потім — підходящою ділянкою кухні.

У результаті підготовка до шабату або свята починається не з накопичених за кілька місяців забруднень, а з звичайного наведення порядку.

Які поверхні вимагають обережності

Під час бесіди окремо обговорювалися обмеження. Універсального режиму, підходящого абсолютно для всіх матеріалів, не існує.

Натуральне дерево, деякі види ламінату, пофарбовані покриття, клейові з’єднання та делікатна оббивка можуть бути чутливі до високої температури та вологи. Пошкодження може проявитися не відразу: матеріал здатний змінити колір, деформуватися, втратити захисне покриття або почати розшаровуватися.

Перед обробкою необхідно перевірити рекомендації виробника поверхні та випробувати вплив на невеликій непомітній ділянці. Струю пари не можна надовго затримувати в одній точці.

Сам факт того, що система працює на воді, не означає, що її можна без перевірки застосовувати до будь-яких меблів, підлоги, текстилю або кухонного обладнання.

Чи можна повністю відмовитися від побутової хімії

У будинку з дітьми значення має не лише чистота, але й можливість швидко повернути приміщення в звичайне використання. Після застосування деяких сильних засобів кухню або ванну кімнату доводиться провітрювати, а оброблені поверхні — додатково промивати водою.

Парова система працює на воді і при виконанні підходящих завдань може зменшити потребу в частині традиційної побутової хімії.

Однак мова не йде про повну відмову від чистячих засобів. Деякі плями вимагають спеціальних складів, а окремі поверхні не можна безпечно обробляти гарячим паром.

Уточнити можливість безкоштовної демонстрації GENIUS вдома, доступні міста та актуальні варіанти оплати можна на сайті: https://green-cleaner.nikk.co.il/

Тому розумніше оцінювати кожне завдання окремо. Коли забруднення можна видалити водою і паром, немає необхідності автоматично застосовувати засіб з сильним запахом. Якщо ж матеріал або пляма вимагають спеціальної обробки, слід дотримуватися рекомендацій виробника.

Як безпечно користуватися системою в домі з дітьми

Системою повинен користуватися дорослий. Дітей і домашніх тварин під час роботи необхідно тримати на безпечній відстані від струї гарячого пари, нагрітих насадок і самого обладнання.

Під час демонстрації важливо попросити представника показати, як підготувати пристрій до роботи, правильно встановити насадку, тримати шланг, припиняти подачу пари і очищати обладнання після використання.

Необхідно також з’ясувати:

• скільки часу потрібно системі для нагріву і охолодження;
• які поверхні заборонено обробляти;
• як змінювати насадки;
• чи можна доливати воду під час роботи;
• які дії можуть пошкодити обладнання;
• де слід дотримуватися особливої обережності.

Безпека повинна бути важливіша за швидкість прибирання.

Як змінюється підготовка перед єврейськими святами

У кожного свята є свої домашні завдання. Тому єдиного плану прибирання на весь рік не існує.

Рош га-Шана

Перед Рош га-Шана основна увага приділяється кухні, святковому столу, стільцям, вітальні, ванним кімнатам і приміщенням, де будуть ночувати родичі.

Якщо очікуються гості, глибоке прибирання кухні бажано закінчити до початку активного приготування святкових страв. Постільні приналежності та додаткові місця для сну також краще підготувати заздалегідь.

Йом-Кіпур

Багато сімей прагнуть завершити основні домашні справи до початку посту. Майже відразу після Йом-Кіпура починається підготовка до Суккоту, тому складні роботи краще не переносити на короткий проміжок між святами.

Суккот і Симхат Тора

До звичайного домашнього прибирання додаються балкон, двір, вхідна зона, місце встановлення сукки і проходи, якими будуть користуватися гості.

Після свята потрібно прибрати листя, пил, крихти і сліди від переміщення столів і стільців.

Ханука

Під час Хануки додаткове навантаження припадає на плиту, кухонний фартух, стіл і підлогу. Олія, смаження, пончики, свічки і дитячі заняття можуть залишати жирні, липкі або воскові сліди.

Віск слід видаляти способом, підходящим для конкретного матеріалу. Не можна автоматично направляти на нього гарячий пар, не перевіривши допустимий спосіб обробки поверхні.

Пурим

Мішлоах манот, напої, солодощі, упаковки і святкова трапеза збільшують навантаження на кухню і вітальню.

Липкі плями краще видаляти відразу, поки вони не висохли на столі, стільцях або підлозі.

Шавуот

Перед Шавуотом знову зростає навантаження на кухню, духовку, холодильник і обідню зону. Приготування випічки і молочних страв зручніше поєднувати з поетапним прибиранням, не залишаючи всю роботу на останні години.

Чи може пар замінити кошерування перед Песахом

Це питання Олена Гунько обговорила з представником окремо, оскільки перед Песахом звичайне фізичне прибирання будинку перетинається з вимогами сімейної релігійної практики.

Під час підготовки перевіряють шафи, ящики, холодильник, напрямні, простір між стільцями, ділянки під побутовою технікою та інші місця, де могли зберегтися крихти.

Парова система може допомогти при фізичному очищенні підходящих поверхонь. Однак використання гарячого пари само по собі не є галахічним кошеруванням кухні, посуду або обладнання.

Питання агали, лібуна, розділення м’ясного і молочного, а також прийнятих у сім’ї традицій необхідно обговорювати з рабином.

Фізична чистота поверхні і її галахічний статус — не одне і те ж. Парова система може бути інструментом для прибирання, але не замінює релігійні правила підготовки кухні і посуду до Песаху.

Не тільки свята: гості і сімейні події

Великі сім’ї готують будинок не лише до дат єврейського календаря. Додаткове прибирання потрібне перед брит-мілою, бар-міцвою, заручинами, шаббат-хатаном, сімейною трапезою або приїздом родичів.

У таких випадках пріоритет отримують приміщення, якими будуть користуватися гості: вхідна зона, вітальня, їдальня, кухня, ванні кімнати і підготовлені місця для сну.

Складну і малопомітну частину роботи можна виконати заздалегідь. На день зустрічі залишаться миття підлоги, сервірування і остаточне розташування речей.

Як проходить безкоштовна демонстрація GENIUS вдома

Одним з головних питань Олени Гунько було те, як сім’я може оцінити систему до прийняття рішення про покупку.

Пропозиція GENIUS побудована таким чином, щоб людині не доводилося орієнтуватися лише на фотографії, рекламу або відеоролики. Спочатку погоджується візит представника, який приїжджає додому і показує роботу обладнання на реальних поверхнях.

Сім’я може заздалегідь вибрати одну або дві ділянки, які дійсно створюють складнощі при регулярному прибиранні. Наприклад, міжплиткові шви, віконні напрямні, плитку, скляну поверхню, частину кухні або підходящу ділянку підлоги.

Під час зустрічі представник показує насадки, пояснює порядок експлуатації, обслуговування, обмеження і вимоги безпеки. Йому можна задати питання про конкретні матеріали і перевірити, наскільки обладнання відповідає умовам саме цього будинку.

За наданою інформацією, демонстрація проводиться безкоштовно і не створює зобов’язання придбати систему. Рішення приймається після того, як сім’я побачила обладнання в роботі.

Докладна інформація про домашню демонстрацію розміщена на сайті:

https://green-cleaner.nikk.co.il/

Коли обговорюються вартість і варіанти оплати

Вартість і способи оплати обговорюються після демонстрації, якщо сім’я вирішує, що обладнання їй підходить.

Представник повідомляє про діючі варіанти розрахунку. В тому числі може бути передбачена можливість розподілити суму на кілька платежів.

Кількість платежів, способи оплати та інші комерційні умови необхідно уточнювати безпосередньо перед оформленням, оскільки пропозиції можуть змінюватися.

Така послідовність дозволяє спочатку побачити результат на власних поверхнях, задати питання, оцінити зручність використання і тільки після цього переходити до обговорення покупки.

У яких містах можна уточнити можливість демонстрації

За інформацією, наданою представником GENIUS на дату підготовки матеріалу, можливість домашнього показу можна уточнювати в ряді міст півночі і центру Ізраїлю.

На півночі йдеться про Хайфу, Крайот, Акко, Нагарію, Карміель, Цфат, Тверію, Афулу, Ноф-ха-Галіль, Назарет, Нешер, Тірат-Кармель, Йокнеам-Іліт, Мігдаль-ха-Емек і Кацрін.

У центральному регіоні можливість демонстрації можна уточнити в Тель-Авіві, Петах-Тікві, Бней-Браці, Раанані, Ход-ха-Шароні, Гіват-Шмуелі, Рамлі, Лоді, Модіїні і Рішон-ле-Ціоні.

Представники також можуть працювати в окремих районах з великою кількістю релігійних і харедимних сімей. У Хайфі це, зокрема, Хадар, Рамат-Віжніц і Меонот-Геула. У Бней-Браці — Рамат-Ельханан, Зіхрон-Меїр, Кирьят-Герцог, Пардес-Кац і Кирьят-Віжніц.

Доступність виїзду залежить від конкретної адреси і графіка спеціаліста. Перед призначенням зустрічі необхідно підтвердити, чи входить будинок у поточну зону обслуговування. Перелік міст і районів наведено в наданому матеріалі.

Які питання варто задати під час показу

Домашня демонстрація корисна не лише можливістю побачити результат. Вона дозволяє отримати відповіді на практичні питання.

Слід заздалегідь з’ясувати:

• які поверхні дозволено обробляти;
• які матеріали чутливі до температури і вологи;
• скільки часу займає підготовка системи;
• які насадки входять у комплект;
• як очищати і обслуговувати обладнання;
• як безпечно використовувати його в домі з дітьми;
• які існують обмеження;
• яка діюча вартість;
• чи доступна оплата частинами;
• чи входить конкретна адреса в зону обслуговування.

Краще заздалегідь вибрати ділянку, яку дійсно важко очищати звичайним способом. Тоді демонстрація покаже не абстрактні можливості системи, а її роботу в умовах конкретного дому.

Не чудо-засіб, а додатковий домашній інструмент

Парова система не скасовує звичайне прибирання, не підходить для всіх матеріалів і не перетворює великий дім на постійно стерильне приміщення.

Її можливе перевага полягає в іншому: окремі трудомісткі завдання можна розподіляти протягом тижня. В один день очистити направляючі, в інший — міжплиткові шви, потім зайнятися відповідною ділянкою кухні або ванної кімнати.

Приймати остаточне рішення розумно тільки після перевірки обладнання на реальних поверхнях і отримання відповідей на питання про безпеку, обмеження, обслуговування та оплату.

Уточнити можливість безкоштовної демонстрації GENIUS вдома, доступні міста та актуальні варіанти оплати можна на сайті: https://green-cleaner.nikk.co.il/

Рішення про покупку приймається після показу. Можливість оплати частинами та інші комерційні умови необхідно підтверджувати безпосередньо перед оформленням.

17 жовтня 1880 р. в Одесі (Україна) народився Володимир (Зєєв) Жаботинський – видатний єврейський громадський діяч, письменник, журналіст, перекладач та засновник руху ревізіоністського сіонізму.

Жаботинський боровся за державотворення Ізраїль і прихильно ставився до ідеї вільного національно-культурного розвитку будь-якого народу в межах суверенної держави.

Вже з раннього віку він виділявся як обдарований учень, який виявляв інтерес до мов, літератури та суспільних питань. Жаботинський закінчив навчальні заклади в Італії та Швейцарії, де вивчав юриспруденцію та журналістику, що надалі визначило його професійну кар'єру.

Жаботинський став відомим публіцистом та письменником, чиї статті та праці привернули увагу світової громадськості. З ранніх років він активно залучався до політичного життя єврейської діаспори і незабаром став одним із головних ідеологів сіонізму — руху, який прагнув створити незалежну єврейську державу в Палестині.

Ревізіоністський сіонізм: політична боротьба Жаботинського

У 1925 році Жаботинський заснував рух ревізіоністського сіонізму, який став ключовим напрямком у єврейській політичній думці того часу. Основні ідеї ревізіоністського сіонізму Жаботинського включали такі принципи:

1. Створення єврейської більшості на обох берегах річки Йордан.
2. Заснування єврейської держави в Палестині, побудованої на принципах справедливості та моралі.
3. Повне відновлення єврейської нації на території Палестини.
4. Ліквідація єврейської діаспори та репатріація всіх євреїв, які бажають повернутися на батьківщину.

Жаботинський неухильно відстоював думку, що національні інтереси єврейського народу стоять вище за будь-які інші особисті чи групові амбіції. Він вважав, що «Палестина» має стати центром єврейської цивілізації та держави.

«Жаботинський був людиною, чиї ідеї докорінно змінили хід єврейської історії, та її спадщина досі залишається невід'ємною частиною політичної системи Ізраїлю.»

Жаботинський та український національний рух

Одним із найважливіших епізодів життя Жаботинського була його співпраця з українськими націоналістами та діячами, такими як Петро Струве та Максим Славінський.. На початку XX століття Жаботинський активно взаємодіяв із представниками української інтелігенції, підтримуючи ідеї національного самовизначення України.

Жаботинський вважав, що кожен народ має право на національне самовизначення, зокрема й українці. У відповідь на ідеї Струве про «єдину російську націю», Жаботинський рішуче виступив на захист українського національного руху та опублікував кілька статей, які підтримують право українців на незалежність.

Цитата Жаботинського про Шевченка:

«Він (Шевченко) дав і своєму народу, і світові яскравий, непохитний доказ того, що українська душа здатна до найвищих зльотів самобутньої культурної творчості… Шевченко завжди залишиться тим, ким його створила природа: сліпучим прецедентом, який не дозволяє українцям звернути з шляху національно відродження».

Союз із Максимом Славінським: Захист єврейського населення

Жаботинський та Максим Славінський, посол УНР у Чехословаччині, мали довгу історію дружби та політичної співпраці. Одним із яскравих прикладів їхньої взаємодії стала угода про створення єврейської жандармерії, укладена в 1921 році в Карлсбаді. Цей союз був спрямований на захист єврейського населення від можливих погромів на теренах, контрольованих Українською Народною Республікою (УНР).

Цитата:

«Співпраця Жаботинського з українськими політичними діячами наголошує на його прихильності до ідей національної свободи та взаємної підтримки народів.»

Жаботинський та Держава Ізраїль

Жаботинський відіграв найважливішу роль у створенні Держави Ізраїль. Його ідеологія лягла основою формування сучасних правих партій Ізраїлі, як-от партія «Лікуд». 1948 року Менахем Бегін, учень Жаботинського, заснував рух «Херут», який став продовженням політичної програми свого вчителя. Згодом “Херут” перетворився на “Лікуд”, партію, яка досі залишається однією з провідних політичних сил Ізраїлю.

Інститут Жаботинського у Тель-Авіві займається увічненням пам'яті та ідей великого мислителя. Також у будівлі, де знаходиться Інститут Жаботинського, розташовується штаб-квартира партії «Лікуд». Це символічне нагадування про те, що ідеї Жаботинського, як і раніше, живі та актуальні.

Пам'ять про Жаботинського:

• В Ізраїлі його ім'ям названо вулиці в Тель-Авіві, Петах-Тікві та інших містах.
• У Києві є вулиця, названа на честь Володимира Жаботинського.
• Прах Жаботинського був перенесений до Єрусалиму в 1964 році, згідно з його заповітом, і похований на Горі Герцля, що символізувало його глибоку прихильність до ідей створення єврейської держави.

Політична боротьба та протистояння з нацистською Німеччиною

З приходом до влади Адольфа Гітлера в Німеччині 1933 року, Жаботинський став одним із головних прихильників ідеї всесвітнього бойкоту німецьких товарів. Він категорично виступав проти співпраці з нацистським режимом і критикував угоду між Єврейським агентством та німецьким урядом, яка стосувалася репатріації німецьких євреїв до Палестини.

Цитата Жаботинського про Петлюру:

«Я з ними ріс, разом із ними боровся проти антисемітів та русифікаторів — єврейських та українських. Ні мене, ні інших сіоністів півдня Росії, що думають, не переконають у тому, що людей цього типу можна вважати антисемітами.»

Особиста спадщина Жаботинського

Особистість Володимира Жаботинського стала важливою частиною не лише єврейської, а й світової історії. Його праці та ідеї глибоко вплинули на розвиток як ізраїльської, так і української культури та політики. У його біографії відображена боротьба за свободу, рівність та незалежність, які продовжують надихати покоління політиків та громадських діячів.

Ключові моменти біографії Жаботинського:

Жаботинський у сучасній культурі

Ім'я Володимира Жаботинського широко увічнено в Ізраїлі та за його межами. На честь нього названо вулиці, установи, а також безліч пам'ятників, що підкреслює його величезний внесок у створення та розвиток Держави Ізраїль.

Жаботинський залишається символом боротьби за національні інтереси, свободу та гідність усіх народів, з якими він взаємодіяв упродовж свого життя.

Цитата НАновини:

«Жаботинський був не лише творцем ревізіоністського сіонізму, а й пристрасним прихильником ідей свободи та справедливості, які продовжують надихати сучасних політиків».

Залишити коментар↓

Не штабні карти.
Не брифінги.

Люди, які раптом почали робити більше, ніж від них очікували.

Ось весь цикл – “Мости Надії” 9 серій:

“Масштабний документальний проект 9 каналу «Мости надії». Це не хроніка бойових дій. Це літопис людського духу. З 7 жовтня 2023 року життя Ізраїлю змінилося назавжди. У цьому циклі з 9 серій ми вирушимо в подорож по країні — від обстрілюваного Півночі до пораненого Півдня. Ми покажемо історії лікарів, волонтерів, солдатів і мирних жителів, які в момент найбільшої трагедії знайшли в собі сили не просто вижити, але й стати опорою один для одного.”

До фіналу, в 9-1 серії під назвою “Ось чому Ізраїль завжди перемагає” | Мости надії – фінальна серія, автор підводить глядача до тих, у кого вже існував готовий досвід громадянської мобілізації:

“У заключній серії ми розповімо історії людей і організацій з різних кінців ізраїльського суспільства. Ліві і праві, жителі шумного центру і далекої периферії, які в важкий для країни час залишили всі суперечки позаду і почали допомагати своїй країні, проявивши її найкрасивіші сторони.

📌 Герої серії:

Професор Альберт Пенхасов, ректор Аріельського університету, направив всі сили на допомогу студентам і їх близьким. Викладачі вели лекції по Zoom для студентів-резервістів, які перебували в Газі.

Представники руху «Брати по зброї» перетворили протестну інфраструктуру в масштабний волонтерський штаб, який займався евакуацією, логістикою і допомогою жителям півдня.

Єлена Мрост і рабин Елі Тальберг створили в Карміелі штаб допомоги сім’ям загиблих, допомагаючи пережити втрату і не залишитися наодинці з болем.

Анна Жарова і організація «Ізраїльські друзі України» координували евакуацію жителів Сдерота, доставку їжі і підтримку солдатів.

Дев’ять серій тому ми вирушили в шлях, щоб знайти відповідь на головне питання: що тримає нас разом, незважаючи на всі випробування і розбіжності?

Ми дуже сподіваємося, що крізь біль ви змогли побачити головне — нашу стійкість, нашу любов і надію”.

Так в кадрі з’являються Ізраїльські друзі України і їх співзасновниця Анна Жарова.

Досвід, привезений з іншої катастрофи

До ізраїльської війни ця команда багато років працювала з українським напрямком. Спочатку допомога постраждалим після 2014 року. Потім — повномасштабні програми підтримки після 2022-го: гуманітарні вантажі, супровід поранених, пошук житла, координація між донорами і волонтерами.

Це була не спонтанна ініціатива.

Це була налагоджена система.

7 жовтня з’ясувалося, що саме такі системи і потрібні всередині країни.

Телефони, списки, водії, розуміння, як поводитися, коли офіційні структури перевантажені. Не теорія. Практика.

У фільмі це проговорюється спокійно, без пафосу: у людей вже був навик роботи в хаосі. Значить, вони могли почати негайно.

Де знімається фінал і чому саме там

Хайфа як робоча точка, а не декорація

Інтерв’ю записувалося в волонтерському центрі допомоги українським біженцям в Хайфа. Логіка вибору зрозуміла. Саме тут роками формувалася мережа, звикла до цілодобового навантаження.

Не потрібно було придумувати структуру.

Вона існувала.

Пізніше Жарова сформулює сенс зйомки так:

«Для нас це більше, ніж інтерв’ю. Це розмова про вибір, відповідальність і людяність».

Фраза коротка. Але в ній — все пояснення, чому ця лінія стала частиною завершального епізоду.

Ті, хто поза кадром

Телебачення обмежене часом. Однак Жарова підкреслює імена тих, хто працював поруч: Ella Storm, Vyacheslav Feldman, Сашенька Журавель.

Її позиція звучить прямо:

«Це люди, без яких ця історія не була б почута».

Для документалістів це важливий акцент. Проект будується на визнанні невидимої праці — логістики, телефонів, розподілу, супроводу сімей.

Без цього не працює нічого.

Що робила організація в перші тижні війни

Машини, маршрути, сім’ї

З перших годин стало ясно: величезну кількість людей потрібно вивозити, розміщувати, годувати. Часто йшлося про літніх, про нових репатріантів, про тих, хто не орієнтувався в системі.

У «Ізраїльських друзів України» вже були бази водіїв і волонтерів.

Механізм запустився автоматично.

Формувалися рейси на південь. Шукалися квартири і будинки на півночі і в центрі. З’являлися тимчасові притулки. Людей розподіляли буквально вручну, по знайомих, через соціальні мережі, по особистих дзвінках.

Жарова підкреслює:

«Наше головне завдання було допомогти тим, кого не було видно і не було чутно».

Це ключова характеристика всієї роботи — фокус на тих, хто легко губиться між звітами і цифрами.

Їжа для солдатів і людський контакт

Коли ресторани почали готувати для армійських частин, знадобилася доставка. Волонтери взяли на себе маршрутизацію. Машини йшли на бази щодня.

Робота виглядала буденно.

Але саме в цій буденності і полягала стійкість.

Історія про морозиво

Один з епізодів, який потрапив в обговорення після виходу серії, — український пломбір. Його привозили разом з іншими продуктами. Солдати чекали.

Якщо коробки приїжджали без нього, запитували.

Це не анекдот. Це показник, наскільки людям важливі прості ознаки нормального життя. Солодке, знайоме, людське.

Так працює мораль.

Саме такі деталі режисер залишає в фіналі — вони говорять голосніше аналітики.

Чому ця лінія важлива для розуміння всієї картини

До моменту, коли глядач доходить до останнього епізоду, він вже бачив лікарів, резервістів, рабинів, добровольців в різних частинах країни. Виникає питання: що спільного між ними?

Відповідь поступово формується — готовність брати відповідальність без очікування розпоряджень.

Історія Жарової ідеально лягає в цю формулу. Спільнота, звикла допомагати за межами Ізраїлю, в критичний момент розгортає зусилля всередину.

Гуманітарна компетенція не має національних кордонів. Вона просто змінює напрямок застосування.

І в цьому місці оповіді природно звучить висновок, який раніше формулювала і редакція НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency: суспільство виживає завдяки горизонтальним зв’язкам швидше будь-якої бюрократії.

Подяка і фіксація пам’яті

Жарова окремо дякує KAMANDA Productions Ltd за можливість розповісти цю історію. Для учасників важливо не тільки виконати роботу, але й зберегти її в суспільній пам’яті.

Інакше через кілька років залишаться лише сухі формулювання.

А зникне головне — відчуття плеча поруч.

Що залишається після титрів

Фінал не пропонує простих рецептів майбутнього. Він фіксує факт: в найважчі тижні тисячі людей в Ізраїлі діяли так, ніби інакше неможливо.

Хтось відкривав дім.
Хтось сідав за кермо.
Хтось приймав чужий біль як своє завдання.

Лінія «Ізраїльських друзів України» показує, що солідарність може бути вивченим навиком. Її можна напрацювати. Її можна включити.

І коли вона включається, країна отримує шанс пройти через катастрофу, не втративши себе.

Саме тому ця історія стоїть в кінці.

Вона не про минуле. Вона про механізм виживання.

…

…

…

В Одесі офіційно перейменували вулицю 4-ту Суворовську. Тепер вона носить ім’я Йосипа Фішера — видатного фізика-теоретика єврейського походження, наукові праці якого й досі залишаються основою багатьох досліджень у світі. Він народився в Мінську у 1919 році, однак більшу частину свого професійного життя провів саме в Одесі.

Цей жест визнання особливо важливий сьогодні, коли єврейська та українська громади шукають нові точки перетину у спільній історичній та культурній пам’яті. НАновости — Новини Ізраїлю розповідають, чому ім’я Йосипа Фішера варто знати кожному, хто цікавиться зв’язками між Україною, Ізраїлем та світовою наукою.

Спадщина довжиною в життя

Йосип Залманович Фішер — професор ОНУ ім. І.І. Мечникова, фізик-теоретик, який присвятив понад 20 років розвитку науки в Одесі. У період з 1963 по 1983 рік він очолював кафедру теоретичної фізики та створив одну з найвпливовіших наукових шкіл Радянського Союзу.

• 150+ кандидатів наук — його учні
• 15 докторів наук — продовжувачі наукової школи
• Випускники працюють на усіх континентах і в більшості вишів Одеси

Чим він прославився в науці?

Роботи Фішера охоплювали найрізноманітніші галузі фізики рідкого стану. Його дослідження пояснювали, чому вода має незвичайні властивості, та як поводяться рідини за критичних умов. Він також вивчав гравітаційні ефекти та створив теорії, які вплинули на уявлення про молекулярні та теплові взаємодії.

Короткий огляд напрямів його досліджень:

Фішер і Одеса — зв’язок, що став долею

Попри білоруське походження, саме Одеса стала для Фішера другим домом. У стінах ОНУ він створив не просто навчальну базу, а справжній інтелектуальний центр. На згадку про нього на фасаді головного корпусу університету встановили меморіальну дошку, а в 2025 році — через 30 років після його смерті — вулиця, на якій він жив і працював, отримала його ім’я.

Наукова спільнота України давно підкреслювала його внесок у світову фізику, і лише тепер місто офіційно засвідчило це визнання.

Чому це важливо для єврейської та української ідентичності

НАновости — Новини Ізраїлю регулярно підіймає теми, які допомагають єврейській діаспорі в Ізраїлі краще зрозуміти свої корені та відчути зв’язок з Україною. Історія Йосипа Фішера — одна з таких. Його життя — приклад того, як людина єврейського походження стала символом наукової величі Одеси.

Це також відповідь російській пропаганді, яка стверджує, що в Україні начебто не поважають євреїв. Перейменування вулиці — не просто знак поваги одному вченому, а акт культурної та історичної справедливості.

Пам’ять як опора для майбутнього

Увічнення імені Йосипа Фішера — це внесок у формування спільної історичної пам’яті. Його праці продовжують використовуватись, його учні працюють по всьому світу, а тепер його ім’я залишиться в топоніміці Одеси назавжди.

Для єврейської громади Ізраїлю це привід для гордості: один з нас став частиною наукової та міської історії України.

НАновости — Новини Ізраїлю й надалі розповідатимуть про людей, які є сполучною ланкою між Україною та Ізраїлем, між єврейським та українським народами.

Центр Здоров’я Волосся в Хайфі «Абрамський»

HaHistadrut Ave 44, Хайфа, 3296034

Наш сайт –  «Абрамський» — Центр Здоров’я Волосся в Хайфі

телефон для довідок:

055-939-7729

– PRP (ПРП) – терапія в Хайфі та Крайот для здоров’я волосся (טיפול פרפ)

Увага: Консультації щодо випадіння волосся та призначення лікування проводить виключно лікар дерматолог-трихолог. Він також коригує курс процедур залежно від динаміки. У деяких випадках лікар може поєднувати PRP з мезотерапією або гормональною терапією.

PRP-терапія — інноваційна процедура в трихології.

Суть методу — введення в шкіру голови препарату на основі плазми крові пацієнта, збагаченої тромбоцитами. Плазмотерапія містить понад 1 мільйон клітин на 1 мікролітр.

ПРП-терапія безпечна та має мінімум протипоказань.

Суть методу

Плазмотерапія — це ін’єкційна омолоджувальна та відновлювальна методика, якій немає аналогів. Плазма, отримана з крові пацієнта, проходить спеціальну підготовку й збагачення тромбоцитами. Тромбоцити стимулюють регенерацію клітин, вироблення стовбурових клітин та активують обмін речовин.

Процедура плазмоліфтингу шкіри голови покращує стан судин, які живлять волосяні фолікули, активізує кровообіг, насичує коріння волосся вітамінами, ферментами, гормонами. Підсилює ріст, покращує якість волосся, нормалізує жирність, активізує місцевий імунітет.

Показання до процедури

Плазмотерапія рекомендована у таких випадках:

• Дифузне порідіння волосся
• Вогнищева алопеція
• Ламкість волосся
• Повільний ріст волосся
• Сухість шкіри голови
• Жирна себорея
• Пориста структура волосся
• Тьмяний колір волосся

Результати

Центр Здоров’я Волосся в Хайфі «Абрамський»

HaHistadrut Ave 44, Хайфа, 3296034

Наш сайт –  «Абрамський» — Центр Здоров’я Волосся в Хайфі

телефон для довідок:

055-939-7729

Протипоказання

Плазмотерапія не рекомендована при:

• вагітності та годуванні груддю
• онкологічних захворюваннях
• епілепсії
• аутоімунних захворюваннях
• захворюваннях крові
• декомпенсованому цукровому діабеті
• запальних та інфекційних процесах
• активному герпесі
• прийомі антибіотиків

Хочете дізнатися більше?

HaHistadrut Ave 44, Хайфа, 3296034

Наш сайт –  «Абрамський» — Центр Здоров’я Волосся в Хайфі

телефон для довідок:

055-939-7729

Святкова програма триватиме шість годин — з 11:00 до 17:00. Організатори запрошують сім’ї, друзів України, представників української громади Ізраїлю та всіх охочих провести цей день разом.

Вхід на захід буде вільним, проте необхідно заздалегідь зареєструватися.

Реєстрація та інформація про захід: https://www.facebook.com/events/2125026968436590/

Сімейна програма для дітей і дорослих

«Здибанка Незалежних» задумана як тепле сімейне свято, що об’єднує культуру, історію, творчість і живе спілкування.

Організатори підготували програму для відвідувачів різного віку. Протягом дня працюватимуть творчі майстер-класи для дітей і дорослих. Участь у них буде можлива за благодійний внесок або за встановлену плату — умови залежатимуть від конкретного заняття.

Гостей також чекає музична програма. Детальний список виконавців і точний розклад виступів поки не опубліковані.

Однією з центральних частин заходу стане можливість зустрітися з друзями, познайомитися з новими людьми і провести час за спільним столом в атмосфері української культури.

Історія незалежності та вікторина з подарунками

У програму включено спеціальну історичну десятихвилинку, присвячену шляху України до незалежності.

Учасникам нагадають про ключові події, що передували проголошенню незалежності 24 серпня 1991 року, і про значення цього рішення для сучасної України.

Після історичного блоку відбудеться тематична вікторина. Організатори обіцяють підготувати подарунки для учасників, які краще за інших знають історію, культуру та важливі дати країни.

Для читачів НАновини — Новини Ізраїлю цей захід може стати можливістю не лише відзначити важливу дату, але й познайомити дітей з історією України в доступному та святковому форматі.

35 років незалежності: свято, за яке Україна продовжує боротися

24 серпня 1991 року Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України. Через кілька місяців це рішення було підтверджено на загальнонаціональному референдумі.

Через 35 років незалежність України залишається не лише історичним досягненням, але й цінністю, яку країна щодня відстоює кров’ю в боротьбі проти російського агресора. Тому «Здибанка Незалежних» у Тель-Авіві стане не просто сімейним святом, а зустріччю солідарності, пам’яті та підтримки України. Благодійний збір для ЗСУ безпосередньо пов’язує святкову програму з триваючою боротьбою за свободу і право самостійно визначати своє майбутнє.

Благодійний збір для ЗСУ

Під час «Здибанка Незалежних» буде проводитися благодійний збір на підтримку Збройних сил України.

Інформація про мету збору, способи передачі пожертвувань і можливий звіт буде представлена організаторами заходу.

Благодійна складова залишається важливою частиною багатьох ініціатив української громади Ізраїлю. Святкування Дня незалежності проходить у період, коли Україна продовжує захищатися від російської агресії, тому організатори поєднують святкову програму з практичною допомогою.

«Пиріг незалежності» та книжковий ярмарок

Окремою подією дня стане святковий «Пиріг незалежності». Він має стати символічною частиною спільного столу і об’єднати гостей навколо головної теми заходу.

На майданчику також працюватиме книжковий ярмарок. Відвідувачі зможуть познайомитися з виданнями про історію, культуру та сучасне життя України, а також обрати книги для дітей і дорослих.

Детальний список видавництв, авторів і представлених книг поки не опублікований.

Де і коли відбудеться «Здибанка Незалежних»

Дата: 22 серпня 2026 року
Час: 11:00–17:00
Тривалість: 6 годин
Місце: Ukrainian Cultural Center in Tel Aviv
Формат: сімейний публічний захід
Вхід: вільний
Реєстрація: обов’язкова
Організатор: «Українські Здибанки в Ізраїлі»

Точну адресу майданчика та додаткові організаційні відомості учасникам слід перевіряти на офіційній сторінці заходу у Facebook.

Реєстрація: https://www.facebook.com/events/2125026968436590/

За підтримки Посольства України в Ізраїлі

Захід проводиться за підтримки Посольства України в Державі Ізраїль.

Інформаційними партнерами вказані:

Created in Ukraine, «Незалежна», Disco Ukraine, «Юнь» і Nothing.

На офіційному афіші також розміщені логотипи Посольства України, організаторів і партнерських проектів.

Святкування 35-річчя незалежності України стане ще однією помітною суспільною подією, що об’єднує українську культуру і життя Ізраїлю. НАновини — Новини Ізраїлю стежитиме за публікацією додаткових відомостей про програму, учасників і умови відвідування.

«Здибанка Незалежних» відбудеться 22 серпня 2026 року з 11:00 до 17:00 в Українському культурному центрі Тель-Авіва. Вхід вільний, попередня реєстрація обов’язкова.

17-й Одеський міжнародний кінофестиваль, який пройде з 27 серпня по 4 вересня 2026 року в Києві, оголосив окрему програму «Фокус на Ізраїль». До неї увійшли три повнометражні фільми ізраїльських режисерів — «Белла» (Bella), «Мама» (Mama) і «Мій єдиний і неповторний» (My One and Only).

Окремо важливо, що «Фокус на Ізраїль» проходить за участю Посольства Держави Ізраїль в Україні. Логотип і назва посольства розміщені на офіційному афіші програми ОМКФ поруч з брендингом Israel. При цьому в опублікованому текстовому анонсі фестиваль не уточнює конкретний статус посольства — організатор, партнер або сторона, що підтримала спеціальну програму. 

На перший погляд це звичайна національна підбірка сучасного кіно. Організатори і описують її через універсальні теми: сім’я, любов, повернення додому, спроби зрозуміти людину, яка стала чужою.

Але НАновини — Новини Ізраїлю перевірили історію фільмів, що увійшли до програми, глибше офіційного анонсу. І виявили деталь, яка повністю змінює сприйняття як мінімум однієї картини.

Сьогодні «Мама» офіційно вважається спільним фільмом Ізраїлю, Польщі та Італії.

Ще кілька років тому Польщі в цій історії не було взагалі.

Була Україна.

Що таке Одеський кінофестиваль і чому в 2026 році він проходить у Києві

Одеський міжнародний кінофестиваль — один з головних щорічних кінофестивалів України. Він з’явився в 2010 році в Одесі: перший ОМКФ пройшов 16–24 липня і об’єднав конкурсні та позаконкурсні покази українського та зарубіжного кіно. З часом фестиваль став майданчиком не тільки для прем’єр, але й для зустрічей режисерів, акторів, продюсерів, міжнародних гостей і професійної кіноіндустрії. Одним з його головних символів стала нагорода «Золотий Дюк».

Повномасштабна російська війна змінила і географію фестивалю. В останні роки ОМКФ проводиться не в Одесі. У 2024 і 2025 роках фестиваль проходив у Києві, а 17-й ОМКФ у 2026 році стане вже третім поспіль київським випуском. При цьому організатори зберігають історичну назву фестивалю і його зв’язок з Одесою.

У 2026 році фестиваль пройде з 27 серпня по 4 вересня в Києві. Основними кінотеатрами ОМКФ названі «Жовтень» і «Оскар». «Жовтень» знаходиться на вулиці Константинівській, 26, а «Оскар» — у ТРЦ Gulliver на Спортивній площі, 1-А.

Програма не обмежується звичайними кінопоказами. До неї входять Національний і Міжнародний конкурси, прем’єри, спеціальні тематичні підбірки, ретроспективи, майстер-класи і професійна секція Film Industry Office, де проходять зустрічі кінематографістів, презентації проектів і пітчинги.

Саме окремою спеціальною програмою 17-го фестивалю стане «Фокус на Ізраїль».

Засновником і офіційним організатором ОМКФ є українське ТОВ «Український кінофестиваль». Генеральний директор фестивалю — Анна Мачух. У 2026 році фестиваль проводиться за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Українського культурного фонду.

Для звичайних глядачів вже продається фестивальний абонемент вартістю 1650 гривень. Він дає можливість відвідувати всі покази і майстер-класи фестивалю — за попереднім бронюванням місця або за наявності вільних місць. Купити абонемент можна безпосередньо на офіційному сайті ОМКФ.

Купити фестивальний абонемент на сайті ОМКФ

На 8 серпня 2026 року окремий продаж квитків на конкретні сеанси трьох фільмів програми «Фокус на Ізраїль» ще не оголошено: на сайті фестивалю зараз доступний саме продаж абонементів. Розклад окремих показів — з датою, часом і конкретним залом — організатори також поки не опублікували.

Саме на цьому фестивалі українській аудиторії покажуть три нові ізраїльські фільми. Причому за одним з них ховається історія, яка почалася задовго до нинішнього «Фокуса на Ізраїль» — і починалася вона саме між Ізраїлем і Україною.

«Мама» починалася як українсько-ізраїльський фільм «ДІМ»

У нинішній програмі ОМКФ картина Ор Сінай представлена так: Міла 15 років працювала далеко від сім’ї, а потім повертається з багатого світу своїх роботодавців у рідне польське село. Там вона виявляє, що чоловік і дочка за роки її відсутності практично навчилися жити без неї.

Однак архів проекту показує іншу початкову географію.

2 грудня 2021 року Державне агентство України з питань кіно повідомило про повнометражний проект «ДІМ/HOME» як про спільне виробництво України та Ізраїлю. Проект створювався за підтримки українського Держкіно і отримав на TorinoFilmLab дві нагороди, в тому числі Production Award у розмірі 40 тисяч євро і нагороду на створення субтитрів.

TorinoFilmLab у власних матеріалах того періоду описував сюжет ще конкретніше: героїня після 15 років, протягом яких забезпечувала свою сім’ю, працюючи в Ізраїлі, поверталася в Україну. Автором і режисером проекту вже тоді була Ор Сінай, продюсером — Аді Бар-Йосеф.

Тобто основна конструкція майбутньої «Мами» вже існувала:

Ізраїль — місце, де жінка роками заробляє гроші для сім’ї.

Україна — її дім, куди вона намагається повернутися.

А емоційний конфлікт будується на ціні цих п’ятнадцяти втрачених сімейних років.

Це принципова деталь. Українська лінія не була додана до готового ізраїльського фільму для фестивальної аудиторії. Україна знаходилася всередині початкового задуму картини і всередині її виробничої структури.

Російське вторгнення змінило не тільки знімальний майданчик

Тут починається частина історії, якої практично не видно в короткому анонсі нинішнього «Фокуса на Ізраїль».

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року реалізувати фільм у початковому вигляді стало неможливо.

Ор Сінай пізніше прямо розповідала в інтерв’ю на Каннському фестивалі, що картину спочатку збиралися знімати в Україні. У команди вже було фінансування і український співпродюсер, але після початку війни співпродюсер пішов в армію.

Творцям довелося шукати іншу країну і іншого партнера. Такою країною стала Польща.

У результаті змінилася не тільки виробнича площадка.

Змінилася сама біографія героїні.

Українське село перетворилося на польське. Проект, який у 2021 році офіційно називався спільним виробництвом України та Ізраїлю, у завершеній версії став копродукцією Ізраїлю, Польщі та Італії.

Саме цю остаточну версію — Mama, 2025 — тепер побачать глядачі в Києві.

Виходить майже кінематографічне коло.

Фільм народився як історія жінки між Ізраїлем і Україною.

Його готували до виробництва за участю України.

Російська повномасштабна війна витіснила Україну з місця дії і виробничої географії фільму.

Картина була переписана і знята вже як історія між Ізраїлем і Польщею.

А тепер вона повертається в Україну — вже готовою роботою, в ізраїльській програмі Одеського міжнародного кінофестивалю.

«Мама» дійшла до Канн

Зміна проекту не зупинила фільм.

У 2025 році «Мама» увійшла в офіційну програму Каннського кінофестивалю в категорії Special Screenings. Для Ор Сінай це перший повнометражний фільм.

Каннський фестиваль вказує тривалість картини — 91 хвилина, а країнами виробництва — Ізраїль, Польщу та Італію. Головну роль Міли зіграла ізраїльська актриса Євгенія Додіна.

Для Сінай Канни при цьому не були новою територією. Ще в 2016 році її короткометражний фільм «Anna» отримав першу премію Cinéfondation. У «Мамі» режисер знову працює з Додіною і продовжує досліджувати жіноче життя поза зручною схемою «правильної матері» або «правильної дружини».

Але для українського глядача тепер існує ще один шар, якого не було у каннської публіки.

Він знає, чому Польща з’явилася в цій історії.

«Белла»: Ізраїль і палестинські території без політичної лекції

Другий фільм програми — «Белла» (Bella), 2025, спільне виробництво Ізраїлю та Бельгії, режисери Зоар Шахар і Джамаль Халайлі.

Сюжет починається майже як абсурдна комедія.

Які отримує у спадок голуба, який несподівано виявляється надзвичайно цінним. Разом з другом дитинства Білалом і їхніми дружинами герої вирушають до Єрусалиму на конкурс краси голубів.

Дорога проходить через Ізраїль і палестинські території. На шляху з’являються блокпости, зіпсоване весілля, вкрадений автомобіль і необхідність розбиратися з накопиченими між людьми образами. ОМКФ окремо підкреслює, що картину спільно створили ізраїльський і палестинський режисери.

Це важлива відмінність «Белли» від багатьох фільмів, які намагаються пояснити регіон безпосередньо через велику політику.

Тут кордони і упередження існують, їх неможливо прибрати з кадру, але в центрі залишаються чотири людини і досить дивна причина їхньої подорожі — голуб.

Саме тому фільм цікавий ізраїльській аудиторії не тільки як комедія. Через побутову історію він показує простір, в якому політична реальність постійно втручається в звичайне людське життя.

«Мій єдиний і неповторний»: коли чоловік виглядає тим самим, але дружина впевнена, що його підмінили

Найбільш камерна на перший погляд історія програми — «Мій єдиний і неповторний» Давида Таубера, 2025.

Через кілька тижнів після народження першої дитини молода жінка, нещодавно стала релігійною, приходить до рабаніт з твердженням, яке звучить майже як початок містичного трилера: її чоловіка підмінили.

Зовні перед нею той самий чоловік. Той самий голос, те саме обличчя.

Але вона впевнена, що це вже не чоловік, за якого вона виходила заміж.

Єрусалимський кінофестиваль, де картина була представлена в програмі ізраїльського кіно, визначає її як багатоперсонажну mystery drama про те, як люди змінюються всередині відносин, чим закоханість відрізняється від здатності зберігати любов і що відбувається, коли найближча людина починає сприйматися як чужа.

Фільм знятий в Ізраїлі, його тривалість — 104 хвилини, мова — іврит. Режисер і сценарист — Давид Таубер.

Таким чином, три картини програми виявляються дуже різними.

Одна говорить про дім, міграцію і втрачені п’ятнадцять років.

Друга — про подорож ізраїльтян і палестинців через реальний простір кордонів і взаємних стереотипів.

Третя — про сім’ю, релігійну зміну і страх одного разу не впізнати людину поруч з собою.

Чому ця програма важлива саме зараз

Для НАновини — Новини Ізраїлю тут цікавий ще один процес.

Культурний зв’язок Ізраїлю і України сьогодні існує одночасно в двох напрямках.

Тепер рух відбувається в зворотному напрямку: сучасне ізраїльське кіно приїжджає до українського глядача.

Але історія «Мами» показує, наскільки умовним іноді стає саме розділення на «український» і «ізраїльський» культурний сюжет.

Якби не російське вторгнення, перед нами, ймовірно, був би завершений українсько-ізраїльський фільм про жінку, яка заробляє в Ізраїлі і повертається додому в Україну.

У реальності війна втрутилася навіть сюди — в сценарій, національність героїні, знімальну географію, фінансування і склад копродукції.

Це вже редакційний висновок НАновини, заснований на зіставленні документів 2021 року з остаточними даними фільму 2025–2026 років: російське вторгнення не просто завадило зняти конкретну картину в Україні. Воно змінило культурний продукт настільки, що Україна зникла з його фінального списку країн виробництва і з географії історії.

При цьому сама історія до України все-таки дійшла.

Через п’ять років після оголошення проекту «ДІМ/HOME» глядачі в Києві зможуть побачити те, у що він врешті-решт перетворився.

Що точно підтверджено, а чого поки немає

На момент публікації підтверджено наступне:

17-й Одеський міжнародний кінофестиваль пройде в Києві 27 серпня — 4 вересня 2026 року.

У програму «Фокус на Ізраїль» входять три фільми: «Белла», «Мама» і «Мій єдиний і неповторний».

«Мама» Ор Сінай сьогодні офіційно є виробництвом Ізраїлю, Польщі та Італії і була представлена в Каннах у 2025 році.

Її рання версія «ДІМ/HOME» офіційно створювалася як українсько-ізраїльський проект за підтримки Держкіно України.

Початкова героїня повинна була після п’ятнадцяти років роботи в Ізраїлі повертатися саме в Україну.

Ор Сінай прямо пов’язувала перенесення виробництва з України в Польщу з початком повномасштабної війни.

Також в опублікованому анонсі поки немає окремого розкладу показів трьох картин по днях і часу.

Ці деталі можуть з’явитися ближче до відкриття фестивалю.

Джерела і походження інформації

Основа новини — офіційне повідомлення 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю про програму «Фокус на Ізраїль» і публікація Detector Media від 8 серпня 2026 року.

Історію фільму «Мама» НАновини відновили за архівним повідомленням Державного агентства України з питань кіно від 2 грудня 2021 року, матеріалами TorinoFilmLab, офіційною базою Каннського кінофестивалю і інтерв’ю режисера Ор Сінай.

Дані про фільм «Мій єдиний і неповторний» звірені з офіційною програмою Єрусалимського кінофестивалю.

Так з’являється історія, якої немає в одному прес-релізі цілком: «Фокус на Ізраїль» привезе до Києва не просто три ізраїльські фільми. Разом з ними повернеться і кінопроект, який колись повинен був з’єднати Ізраїль і Україну безпосередньо на екрані — поки російська війна не переписала його географію.

Тому багато хто в якийсь момент перестає гуглити черговий «шампунь від усього» і шукає місце, де спочатку розберуться з причиною, а вже потім запропонують план. У Хайфі такою адресою для багатьох стає центр здоров’я волосся «Абрамський» — російськомовна головна сторінка тут: https://hair-health-center.nikk.co.il/ru/

Чому «просто випадіння» часто виявляється системою причин

Найпоширеніший біль — відчуття втрати контролю.
Вчора все було нормально, а сьогодні волосся залишаються в зливі душу, на подушці, на одязі. Люди починають робити типові кроки: змінюють шампуні, купують вітаміни, пробують маски, скасовують фарбування, терплять свербіж. Іноді стає легше, але часто — ненадовго.

Проблема в тому, що випадіння та стоншення нерідко йдуть разом з подразненням шкіри голови: запаленням, підвищеною жирністю, сухістю, лущенням. І поки шкіра голови не приведена в порядок, будь-які «засоби для довжини» дають лише косметичний ефект.

Якщо вам зручніше читати на івриті — головна сторінка центру тут: https://hair-health-center.nikk.co.il/

Болі, з якими приходять найчастіше — і що з ними роблять

1) “Сильно випадає волосся, особливо після стресу/хвороби/пологів”
Це історія, коли людина намагається зрозуміти: тимчасово це, чи процес закріплюється. У центрі акцент роблять на діагностиці шкіри голови та стану фолікулів — щоб відокремити «хвилі» випадіння від ситуацій, де потрібне втручання.

2) “Свербіж, печіння, дискомфорт — і здається, що шкіра голови живе своїм життям”
Це не той симптом, який варто глушити нескінченною зміною шампунів. Коли свербіж пов’язаний із запаленням або порушенням балансу шкіри голови, важливіше зрозуміти тригер і заспокоїти середовище росту волосся. Матеріал на тему (для тих, хто хоче розібратися глибше): https://hair-health-center.nikk.co.il/ru/zud-vospalenie-i-diskomfort/

3) “Проділ розширюється, волосся стали тонкими і ламкими”
Ламкість рідко з’являється за один день. Частіше це накопичення факторів: термоукладки, фарбування, сонце, вологість, стрес, іноді — внутрішні причини. У таких випадках план зазвичай будують так, щоб одночасно працювати і з шкірою голови, і з якістю волосся по довжині.

До речі, НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency часто пише про те, як «малі» симптоми в ізраїльській реальності швидко перетворюються на постійну проблему, якщо тягнути — з волоссям це працює точно так само.

Як центр вибудовує підхід: менше обіцянок — більше етапів

Людей дратують не самі процедури. Дратує хаос.
Коли немає розуміння: що відбувається, чому, скільки це займе, і як оцінити прогрес.

У «Абрамського» логіка зрозуміла:
спочатку діагностика, потім індивідуальний протокол, далі динаміка — і коригування за реакцією шкіри голови та волосся. Не «всім одне і те ж», а підбір під конкретну картину.

Якщо ви хочете стежити за оновленнями, розбором типових випадків і короткими поясненнями — центр веде сторінку у Facebook: https://www.facebook.com/profile.php?id=61583975616191 (там зручно дивитися публікації та новини, особливо російськомовній аудиторії).

Географія: кому зручно добиратися

Центр знаходиться в Хайфі, в районі Чек-Пост — місце, куди легко дістатися і жителям міста, і тим, хто приїжджає з Крайот, Нешера, Тірат-Кармеля та всього Півночі.

Адреса: שד’ ההסתדרות 44, צ’ק פוסט, חיפה.
Якщо вам потрібна карта/маршрут одразу в телефоні, використовуйте посилання на Google: https://share.google/ZQvv9ENHX3H1rWwqh

Графік роботи та контакт

Графік, який важливо знати заздалегідь, щоб не їздити «даремно»:

• Нд–Чт: 9:00–19:00

• Пт і передсвяткові дні: 9:00–14:00

Телефон для запису/уточнень: 055-939-7729.

Якщо ви хочете “швидкі відповіді” без зайвого шуму

Іноді людині простіше подивитися коротке відео, ніж читати довгі пояснення. Для цього є YouTube-канал центру: https://www.youtube.com/@HairHealthHaifa — там можна зібрати базове розуміння, що вважається нормою, а що приводом для діагностики.

А якщо вам важливий більш діловий формат (професійна подача, оновлення, експертні нотатки) — є LinkedIn: https://www.linkedin.com/in/hairhealthhaifa/

Для тих, хто звик отримувати новини коротко і по суті, є і X (Twitter): https://x.com/HairHealthHaifa — зручно, коли потрібно буквально 2–3 думки без «простирадл».

Що можна зробити вже сьогодні, поки ви думаєте про візит

Без магії і без «гарантій»:

1. перестати нескінченно змінювати шампуні «навмання» кожні 5 днів;

2. не чесати шкіру голови «до крові» і не посилювати подразнення скрабами/спиртовими засобами;

3. зафіксувати: коли почалося, що змінювалося (стрес, хвороба, фарбування, дієта, ліки);

4. і прийти на діагностику, щоб не гадати.

Тому що найдорогоцінніша помилка при проблемах з волоссям — не ціна процедури.
Найдорогоцінніша помилка — втрачені місяці в режимі «само пройде».

Коли я почав готуватися до ремонту своєї квартири в Крайот, з’ясувалося, що найскладніша частина починається ще до появи в домі робітників, інструментів і мішків зі будівельними матеріалами.

Спочатку потрібно зрозуміти, що саме пропонують підрядники.

В оголошеннях постійно зустрічаються вирази «косметичний ремонт», «капітальний ремонт», «комплексний ремонт» і «ремонт під ключ». Однак однакові назви не гарантують однакового результату. Для одного підрядника готова квартира — це пофарбовані стіни і покладений ламінат. Для іншого — приміщення з встановленими дверима, підключеною сантехнікою, працюючими розетками, світильниками, кухнею і вивезеним будівельним сміттям.

Під час пошуку майстрів я побачив ще один вираз — «капсульний ремонт». Термін звучав сучасно, але сам по собі майже нічого не пояснював.

Що знаходиться всередині такої «капсули»? Чим вона відрізняється від ремонту під ключ? Чи можна заздалегідь визначити її вартість? І чи дійсно після завершення робіт замовник отримує квартиру, в яку можна відразу заїхати?

Розібратися в цих питаннях я попросив Тімура Донцова, засновника компанії «Тімур і Ко». За інформацією на сайті компанії, Тімур займається ремонтними роботами в Ізраїлі з 2008 року і працює з квартирами, будинками і комерційними приміщеннями в Хайфі, містах Крайот, Нешері і Тірат-Кармелі.

Матеріал підготовлений за підсумками бесіди з Тімуром Донцовим. Технічні формулювання і опис робочих процесів погоджені з експертом.

Що таке капсульний ремонт

Під капсульним ремонтом в цьому матеріалі ми розуміємо заздалегідь визначений комплекс робіт, після якого квартира або приміщення повністю готове до проживання або використання.

При цьому існуюче планування в основному зберігається. Кімнати не переносять, кухню не переміщують в іншу частину квартири, санвузол не влаштовують на новому місці, а основні інженерні мережі не перебудовують повністю без окремої необхідності.

Всередині існуючого планування приміщення може бути оновлено практично повністю.

Зазвичай капсульний ремонт включає демонтаж старої обробки, підготовку стін і стель, шпаклівку, фарбування, укладання плитки або ламінату, встановлення дверей і плінтусів, монтаж розеток, вимикачів і світильників, заміну сантехнічного обладнання і, якщо це передбачено проектом, встановлення кухні.

Основний результат — не просто завершення окремих видів робіт, а квартира, придатна для нормального життя.

Пофарбовані стіни самі по собі ще не означають, що ремонт закінчено. Якщо в приміщенні немає дверей, не підключена раковина, відсутні світильники, не встановлені розетки, а після демонтажу залишилися мішки зі сміттям, заїхати в таку квартиру неможливо.

Тому головне питання замовника має звучати не так:

«Які роботи ви виконаєте?»

Набагато важливіше запитати:

«В якому стані ви передасте мені квартиру після завершення ремонту?»

«Капсульний ремонт» — не офіційний стандарт

Капсульний ремонт не слід сприймати як єдиний будівельний стандарт з однаковим набором послуг для всіх компаній.

Один підрядник може включити в капсулу тільки основні оздоблювальні роботи. Інший додасть двері, електрику, сантехніку, кухню, прибирання і вивезення сміття.

Саме назва не захищає замовника від різного тлумачення.

Тімур Донцов підкреслює: клієнту потрібно дивитися не на назву пакета, а на його зміст. Якщо в пропозиції написано тільки «капсульний ремонт квартири» і поруч вказана загальна сума, цього недостатньо.

Необхідно визначити:

• які приміщення входять в проект;
• що саме демонтується;
• як готуються стіни;
• які покриття укладаються;
• чи змінюються двері;
• скільки розеток і вимикачів встановлюється;
• які сантехнічні прилади підключаються;
• входить чи кухня;
• хто купує матеріали;
• хто організовує доставку;
• хто вивозить будівельне сміття;
• чи проводиться остаточне прибирання.

Саме детальний кошторис перетворює красиву назву в зрозумілий проект.

Чим капсульний ремонт відрізняється від косметичного

Косметичний ремонт потрібен перш за все для того, щоб освіжити зовнішній вигляд квартири.

Зазвичай він включає фарбування, локальний ремонт стін, заміну шпалер, окремих світильників, плінтусів або підлогового покриття. Сантехніка, електричні лінії, двері та інші важливі елементи при цьому можуть взагалі не зачіпатися.

Такий формат підходить приміщенню, яке в цілому знаходиться в хорошому стані і не вимагає комплексного оновлення.

Капсульний ремонт вирішує інше завдання. Його мета — підготувати квартиру до заселення.

Разом з фарбуванням можуть знадобитися заміна плитки, встановлення дверей, оновлення сантехніки, перенесення або додавання окремих електричних точок, монтаж освітлення, встановлення кухні і усунення пошкоджень, виявлених після демонтажу.

Косметичний ремонт відповідає на питання:

«Як покращити зовнішній вигляд квартири?»

Капсульний ремонт відповідає на питання:

«Що необхідно зробити, щоб в цій квартирі можна було жити?»

Коли починається капітальний ремонт

Капітальний ремонт потрібен тоді, коли оновити існуючу квартиру без серйозного втручання вже неможливо або власник хоче повністю змінити її внутрішній устрій.

Він може включати:

• демонтаж і будівництво перегородок;
• перенесення кухні;
• влаштування додаткового санвузла;
• повну заміну водопровідних труб;
• масштабну заміну електрики;
• перенесення каналізації;
• зміну дверних прорізів;
• серйозне вирівнювання підлог;
• створення нових стельових конструкцій.

У капсульному ремонті основні межі квартири зазвичай зберігаються.

Це не означає, що не можна замінити пошкоджену ділянку труби або додати кілька розеток. Але якщо проект вимагає повної перебудови інженерних систем, він вже виходить за рамки стандартної капсули.

Перед вибором формату потрібно визначити, чи влаштовує власника існуюче планування. Якщо так, капсульний ремонт може бути підходящим рішенням. Якщо ні, слід обговорювати повноцінний капітальний проект.

Чому не можна оцінювати ремонт тільки за площею

Одне з найбільш поширених помилок — очікування, що підрядник назве остаточну вартість серйозного ремонту тільки за кількістю квадратних метрів.

Дві квартири однакової площі можуть вимагати зовсім різного обсягу робіт.

В одній стіни знаходяться в хорошому стані, плитку знімати не потрібно, а електрика вже оновлена. В іншій під старою фарбою ховаються тріщини, штукатурка відшаровується, сантехніка зношена, а після демонтажу виявляються сліди протікань.

На вартість впливають:

• стан стін і стель;
• кількість демонтованих покриттів;
• стан підлог;
• необхідність гідроізоляції;
• кількість електричних точок;
• стан труб;
• обрані матеріали;
• доступ до квартири;
• наявність ліфта;
• правила житлового будинку;
• порядок вивезення сміття.

Тому професійна оцінка починається з огляду об’єкта.

Демонтаж: де часто починається суперечка

Фраза «демонтаж старої обробки» звучить зрозуміло тільки на перший погляд.

Потрібно заздалегідь вказати, що саме знімається:

• стара фарба;
• шпалери;
• плитка;
• ламінат;
• плінтуси;
• двері;
• сантехніка;
• кухонні шафи;
• непотрібні електричні елементи.

Не менш важливо визначити, хто збирає і вивозить сміття.

Після демонтажу ванної кімнати, кухні або підлогового покриття будівельних відходів може виявитися значно більше, ніж передбачає замовник. Якщо вивезення не вказано в кошторисі, він нерідко перетворюється в окремий витрат.

Чому фарбування починається не з фарби

Вартість фарбування залежить не тільки від площі стін, але і від їх стану.

Рівну суху поверхню можна підготувати відносно швидко. Зовсім інша робота потрібна, якщо на стінах є тріщини, сліди протікань, стара відшаровуюча фарба, пошкоджена штукатурка або нерівні кути.

Перед чистовим фарбуванням можуть знадобитися:

• видалення непрочних покриттів;
• розкриття та закладення тріщин;
• ґрунтовка;
• локальне або повне вирівнювання;
• шпаклівка;
• шліфування;
• відновлення кутів.

Тому в кошторисі бажано окремо вказувати підготовку поверхонь і нанесення фарби.

Формулювання «фарбування всієї квартири» не пояснює, чи буде підрядник виправляти дефекти стін або просто нанесе новий шар поверх старого покриття.

Плитка, ламінат і стан основи

Нове покриття не виправляє автоматично проблеми, що знаходяться під ним.

Перед укладанням плитки або ламінату необхідно перевірити основу. Якщо вона нерівна, волога або руйнується, чистовий матеріал може швидко втратити зовнішній вигляд або почати відшаровуватися.

Замовнику слід з’ясувати:

• чи демонтується старе покриття;
• чи входить вирівнювання основи;
• чи потрібна гідроізоляція;
• хто купує плитку або ламінат;
• чи входить затирка;
• чи встановлюються плінтуси;
• хто оформляє пороги та примикання;
• чи потрібне підрізання дверей.

Навіть хороша плитка не гарантує якісного результату, якщо основа підготовлена неправильно.

Сантехніка: видимі прилади та приховані труби

Під виразом «заміна сантехніки» різні люди можуть розуміти зовсім різні роботи.

Іноді мова йде лише про встановлення нового змішувача. В інших випадках необхідно демонтувати старий унітаз, встановити новий, підключити раковину, душову систему, сифони та запірну арматуру.

Окреме питання — стан труб всередині стін.

Якщо комунікації справні, капсульний ремонт може обмежитися заміною видимого обладнання. Якщо після демонтажу виявляються пошкоджені або сильно зношені труби, продовжувати чистову обробку без їх ремонту ризиковано.

У такій ситуації підрядник повинен:

1. Зупинити роботи на проблемній ділянці.
2. Показати замовнику виявлений дефект.
3. Пояснити можливі наслідки.
4. Запропонувати варіанти вирішення.
5. Назвати додаткову вартість.
6. Узгодити зміну термінів.
7. Отримати дозвіл на продовження.

Додаткові роботи не повинні виконуватися без відома клієнта.

Електрика: хто має право виконувати роботи

Під час ремонту старої квартири часто з’ясовується, що існуючих розеток недостатньо, а електричні лінії не відповідають сучасній кількості побутової техніки.

Під час планування потрібно визначити:

• які розетки змінюються;
• де додаються нові точки;
• чи встановлюються нові вимикачі;
• хто підключає світильники;
• чи потрібна окрема лінія для духовки, кондиціонера або бойлера;
• чи зачіпається електричний щит;
• чи перевіряється стан існуючої проводки.

Електричні роботи в Ізраїлі повинні виконуватися спеціалістом з відповідною ліцензією.

Тому замовнику потрібно з’ясувати не тільки, чи включена електрика в загальний кошторис, але й хто саме буде виконувати ці роботи і якими повноваженнями він володіє.

Кухня, двері та світильники: коли квартира ще не готова

Часто основні оздоблювальні роботи вже закінчені, але заїхати в приміщення все ще не можна.

Стіни пофарбовані, однак міжкімнатні двері не встановлені. Ламінат укладено, але плінтуси відсутні. Кухня зібрана, але мийка і змішувач не підключені. Світильники залишилися в коробках.

Тому кінцевий результат повинен бути визначений заздалегідь.

Якщо в капсулу входить кухня, необхідно уточнити:

• хто знімає розміри;
• хто замовляє шафи;
• хто виконує збірку;
• чи входить установка стільниці;
• хто встановлює мийку і змішувач;
• хто підключає техніку;
• чи входить герметизація;
• хто відповідає за помилку в розмірах.

Якщо встановлюються двері, слід визначити, чи входить демонтаж старих коробок, відновлення стін навколо отвору, монтаж наличників і регулювання дверного полотна.

Саме ці деталі відрізняють завершений ремонт від квартири, яку замовнику ще доводиться самостійно доводити до житлового стану.

Чому початковий кошторис може змінитися

Зростання вартості після початку ремонту — одна з головних причин конфліктів між клієнтом і підрядником.

Іноді початкова сума дійсно буває штучно занижена, щоб отримати замовлення. Але існують і об’єктивні причини зміни кошторису.

Після демонтажу можуть виявитися:

• вологі стіни;
• зруйнована штукатурка;
• пошкоджена гідроізоляція;
• сліди старих протікань;
• зношені труби;
• несправна проводка;
• нерівна основа підлоги;
• приховані тріщини.

Вартість також змінюється, якщо сам замовник вже під час ремонту вирішує перенести розетки, замінити обрану плитку, змінити сантехніку або замовити іншу кухню.

Правильний підхід полягає не в обіцянці, що сума ніколи не зміниться, а в прозорому порядку узгодження змін.

Нові роботи повинні бути описані, оцінені і затверджені до їх виконання.

Як читати кошторис

Кошторис повинен описувати не тільки назву роботи, але й її зміст.

Фраза «ремонт ванної кімнати» не пояснює, чи входять демонтаж, підготовка основи, гідроізоляція, плитка, сантехніка, підключення обладнання і вивезення сміття.

Фраза «електричні роботи» не повідомляє, скільки розеток буде замінено і чи потрібна робота зі щитом.

Фраза «встановлення кухні» може означати лише збірку шаф без підключення мийки і техніки.

У хорошому кошторисі повинно бути зрозуміло:

• що буде зроблено;
• в якому обсязі;
• які матеріали використовуються;
• хто купує матеріали;
• хто оплачує доставку;
• що не входить у вартість;
• як узгоджуються зміни;
• коли оплачується кожен етап;
• що вважається закінченням ремонту;
• як оформляються зауваження;
• які роботи мають гарантію.

Чим детальніше описаний проект, тим менша ймовірність, що замовник і підрядник будуть по-різному розуміти підсумковий результат.

Хто купує матеріали

Матеріали може закуповувати замовник або підрядник.

Якщо закупівлею займається власник квартири, він контролює виробника, дизайн і вартість. Однак він також відповідає за своєчасну доставку і правильність вибору.

Плитка може закінчитися в магазині. Двері можуть не підійти до отвору. Змішувач може виявитися несумісним з існуючим підключенням.

Якщо матеріали закуповує підрядник, необхідно заздалегідь узгодити:

• виробника;
• модель;
• колір;
• кількість;
• вартість;
• умови доставки;
• порядок надання чеків;
• дії при відсутності товару.

Головне правило — відповідальність повинна бути визначена до оформлення замовлення.

Чому ремонт затримується

Терміни залежать не тільки від швидкості роботи бригади.

Ремонт може зупинитися, якщо:

• не доставлена плитка;
• не обрана сантехніка;
• двері відсутні на складі;
• кухня буде готова пізніше;
• замовник змінив проект;
• після демонтажу виявилася технічна проблема;
• існують обмеження на шумні роботи;
• немає доступу до ліфта;
• затримується вивезення сміття.

Тому ремонт починається з планування, а не з демонтажу.

Спочатку необхідно оглянути квартиру, визначити обсяг робіт, скласти кошторис, вибрати основні матеріали та перевірити терміни постачання. Тільки після цього можна організувати послідовність демонтажу, чорнових процесів, плиткових робіт, фарбування, встановлення дверей, сантехніки, електрики та кухні.

Чи можна жити в квартирі під час ремонту

Іноді проживання можливе, але при комплексному ремонті воно часто стає вкрай незручним.

Якщо роботи ведуться тільки в одній кімнаті, а кухня і санвузол залишаються доступними, мешканці можуть продовжувати жити в квартирі.

Ситуація змінюється, коли одночасно демонтується плитка, перекривається вода, ремонтується ванна, знімаються підлоги і ведеться підготовка стін.

Потрібно заздалегідь з’ясувати:

• які приміщення будуть недоступні;
• як довго не працюватиме санвузол;
• чи будуть відключення води;
• чи будуть відключення електрики;
• чи можна розділити ремонт на етапи;
• де будуть зберігатися матеріали;
• чи безпечно залишатися дітям і літнім людям.

Іноді тимчасовий переїзд дозволяє виконати роботу швидше і зменшити загальний дискомфорт.

Особливості ремонту квартир у Хайфі

Хайфа відрізняється неоднорідним житловим фондом і складним рельєфом.

У старих будинках можуть зустрічатися пошкоджена штукатурка, сліди вологи, застаріла електрика і зношені труби. У районах на схилах Кармеля додатковим завданням стає доставка і підйом будівельних матеріалів.

Необхідно заздалегідь перевірити:

• наявність ліфта;
• можливість його використання;
• правила захисту загальних приміщень;
• доступ транспорту до будинку;
• місце розвантаження;
• дозволені години шумних робіт;
• вимоги ваад-байта;
• порядок вивезення сміття.

Квартира на Кармелі і об’єкт у нижній частині Хайфи можуть вимагати зовсім різної організації робіт, навіть якщо мають однакову площу.

Капсульний ремонт у Крайот

Крайот об’єднує кілька міст і районів біля Хайфи: Кір’ят-Ям, Кір’ят-Моцкін, Кір’ят-Бялік, Кір’ят-Ату і Кір’ят-Хаїм.

У багатьох квартирах вторинного ринку планування залишається зручним, однак оздоблення, двері, сантехніка, кухня і електричні точки вже не відповідають потребам нових власників.

Стіни потребують підготовки. Плитка застаріла. Розеток недостатньо. Двері погано зачиняються. Стара кухня не підходить за станом або розмірами.

При цьому зносити стіни і повністю перебудовувати квартиру не потрібно.

Саме для таких об’єктів капсульний ремонт може стати розумним форматом: власник зберігає існуюче планування, але отримує комплексно оновлене приміщення.

Вартість при цьому не можна визначати тільки за містом або площею. Дві однакові квартири в Кір’ят-Ямі і Кір’ят-Моцкіні можуть вимагати різної підготовки, демонтажу і технічних робіт.

Що перевірити до передачі ключів підряднику

До початку ремонту власнику квартири бажано отримати відповіді на наступні питання:

1. Які приміщення входять у проект?
2. Що буде демонтовано?
3. Як будуть підготовлятися стіни?
4. Які матеріали входять у вартість?
5. Хто закуповує плитку, двері і сантехніку?
6. Чи входять доставка і підйом?
7. Хто виконує електричні роботи?
8. Хто вивозить будівельне сміття?
9. Чи входить фінальне прибирання?
10. Які роботи можуть з’явитися додатково?
11. Як погоджуються зміни?
12. Як розбита оплата по етапах?
13. Коли квартира вважається готовою?
14. Що входить у гарантію?
15. Як оформлюються зауваження при прийманні?

Також слід сфотографувати квартиру до початку робіт, включаючи стіни, підлоги, сантехніку, двері і загальні зони будинку.

Як приймати готову квартиру

Прийомка квартири — це окремий етап ремонту.

Стіни потрібно оглядати при денному і штучному освітленні. На них не повинно бути непрокрашених ділянок, потьоків, відкритих тріщин і грубих слідів шпаклівки.

У плитки перевіряють шви, затирку, кути і примикання. На підлозі — плінтуси, пороги і якість з’єднань.

Необхідно включити воду і перевірити:

• змішувачі;
• сифони;
• злив;
• з’єднання;
• стійкість унітазу;
• кріплення раковини;
• герметизацію біля ванни або душу.

Слід перевірити всі розетки, вимикачі і світильники.

Двері повинні нормально відкриватися, зачинятися і не зачіпати підлогу.

На кухні перевіряють шафи, петлі, висувні механізми, мийку, змішувач і підключену техніку.

Виявлені зауваження краще зафіксувати письмово і супроводити фотографіями. Формулювання «потім виправимо» без конкретного списку і термінів швидко забувається.

Що я зрозумів після розмови з експертом

До розмови з Тимуром Донцовим вираз «капсульний ремонт» здавався мені перш за все вдалим назвою для оголошення.

Тепер я розумію його інакше.

Капсульний ремонт — це не окрема будівельна технологія і не універсальний пакет, однаковий для всіх квартир. Це спосіб зібрати в одному проекті роботи, необхідні для готовності приміщення, але не перетворювати кожне оновлення в повну реконструкцію.

Перевага такого формату полягає не в слові «капсула».

Воно з’являється тоді, коли замовник розуміє межі проекту:

Що демонтують? Що зберігають? Що відновлюють? Хто закуповує матеріали? Що відбувається при виявленні прихованих дефектів? У якому стані квартира буде передана власнику?

Якщо відповіді детально внесені в кошторис, замовник отримує можливість контролювати вартість, терміни і результат.

Якщо зміст ремонту поміщається в один рядок, гарна назва не захищає клієнта від додаткових витрат і розчарування.

Для власника квартири в Хайфі або Крайот головне питання повинно звучати не так:

«Скільки коштує капсульний ремонт?»

Потрібно запитувати:

«Що конкретно входить у запропоновану суму і чи зможу я після завершення робіт одразу заїхати в квартиру?»

Раніше НАновости — Новини Ізраїлю детально розповідали про види ремонтних робіт, вартість і вибір підрядника в Хайфі та Крайот:

https://nikk.agency/remont-kvartir-v-hajfe/

Про автора

Стас Шифер — один з авторів НАновости. Пише про Ізраїль, Україну, суспільні процеси та повсякденні проблеми жителів країни.

Про експерта

Тимур Донцов — засновник компанії «Тимур і Ко». За інформацією на сайті компанії, займається ремонтними роботами в Ізраїлі з 2008 року. Працює з квартирами, приватними будинками та комерційними приміщеннями в Хайфі, містах Крайот (Кір’ят-Ата, Кір’ят-Бялік, Кір’ят-Моцкін, Кір’ят-Ям, Кір’ят-Хаїм), Нешері та Тірат-Кармелі.

Сайт:

https://renovation.nikk.co.il/

Профіль Тимура Донцова в Facebook:

https://www.facebook.com/timur.doncov

Телефон:

055-966-4053

Ми розповідаємо про взаємини Ізраїлю та України, про те, як переплітаються долі двох народів, і як історичні та сучасні події впливають на наше майбутнє.

Приєднуйтесь до НАновини Nikk.Agency у соцмережах:

🔹 WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VazTZqoIiRousUqE7l1R

🔹 Telegram: https ://t.me/agencynikk

🔹 X (Twitter): https://x.com/AgencyNikk

🔹 Facebook: https://www.facebook.com/nikk.agency.il

Наш сайт – НАновини Nikk.Agency

Сайт НАновини Nikk.Agency – це незалежний інформаційний ресурс, який публікує матеріали про взаємини Ізраїлю та України чотирьма мовами:

🔹 Рос. – https://nikk.agency/
🔹 Українська – https://nikk.agency/uk/ 
🔹 Англійська – https://nikk.agency/en/ 
🔹 Іврит – https://nikk.agency/he/

Новини Nikk.Agency – приватне видання ізраїльтян з українським корінням. Новини Ізраїлю та України, відносини двох країн, викриття фейків, аналітика. Читайте російською, українською, англійською та івритом.

Про новини Nikk.Agency

Ми – незалежний проект, створений групою ізраїльтян з українським корінням. НАновини – це:

✅ Актуальні новини Ізраїлю та України
✅ Викриття фейків та маніпуляцій
✅ Історія, культура та соціальне життя двох країн
✅ Чесна інформація без політичної заангажованості

Ми не пов’язані з партіями, організаціями чи політичними групами та не фінансуємося державами. Вся робота проводиться виключно за рахунок учасників проекту.

НАновини – це більше, ніж новини

Ми не просто висвітлюємо події – ми допомагаємо зрозуміти їхню глибину, розкриваємо взаємозв’язки та боремося за історичну правду.

Ми не можемо мовчати про те, що відбувається в Ізраїлі та Україні. Це наш спільний світ, і ми розповідаємо про нього чесно.

Хочете поділитися новиною?

Надсилайте матеріали, аналітику, репортажі чи анонси важливих подій. Після перевірки фактів ми розмістимо їх на нашому сайті та в соцмережах.

📩 Надіслати новина: https://t.me/Send_News_Nikk

Приєднуйтесь до НАновини Nikk.Agency

🔹 Сайт (чотирьма мовами): https://nikk.agency

Приєднуйтесь до Новини Nikk.Agency у соцмережах:

🔹 WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VazTZqoIiRousUqE7l1R

🔹 Telegram: https ://t.me/agencynikk

🔹 X (Twitter): https://x.com/AgencyNikk

🔹 Facebook: https://www.facebook.com/nikk.agency.il

Новини Nikk.Agency – чесна інформація без маніпуляцій. Разом ми зможемо більше! 🇮🇱🇺🇦

НАновини Nikk.Agency – незалежний інформаційний ресурс, який публікує актуальні новини Ізраїлю чотирма мовами: російською, українською, англійською та івритом. Ми висвітлюємо події, пов’язані з Ізраїлем та Україною, аналізуємо міжнародні відносини, викриваємо фейки та представляємо ексклюзивні думки.

Слідкуйте за новиною Ізраїлю в Новини Nikk.Agency – чесна інформація без маніпуляцій.

Сайт ізраїльської компанії може знаходитися на сервері за межами Ізраїлю і при цьому нормально працювати на івриті, англійській або кількох мовах одночасно. Для відвідувача важливі швидкість відкриття сторінок, стабільність, безпека та доступність сайту, а не країна реєстрації хостингової компанії.

Одним з таких міжнародних рішень є компанія «Хостинг „Україна“», що працює на домені Ukraine.com.ua.

Вона пропонує:

1. звичайний віртуальний хостинг,
2. посилені бізнес-тарифи,
3. VPS,
4. виділені сервери,
5. реєстрацію доменів,
6. корпоративну пошту та
7. хмарні сервіси.

Головна причина, з якої ми розглядаємо цей сервіс не як випадкову рекламну рекомендацію, полягає в особистому досвіді: сайт НАновости розміщений на тарифі «Бізнес 4G» компанії «Хостинг „Україна“».

НАновости — це багатомовний новинний проект на WordPress з великою кількістю публікацій, зображень, постійним оновленням бази даних і регулярним відвідуванням пошуковими роботами. Ми користуємося цим тарифом самі і тому рекомендуємо його ізраїльським власникам сайтів на основі реальної роботи, а не тільки описів на сторінці провайдера.

Що відомо про компанію «Хостинг „Україна“»

Історія сервісу почалася в 2004 році, коли хостингова інфраструктура була запущена для власних проектів і сайтів клієнтів. Публічний хостинг з’явився в 2006 році, а в 2008 році компанія перейшла на адресу Ukraine.com.ua і почала активно просувати послуги розміщення сайтів.

У 2010 році кількість серверів, що обслуговують хостинг, перевищила 100. У 2013 році компанія відкрила дата-центр на 28 серверних стійок розрахунковою потужністю 240 кВт, а в 2015 році отримала акредитацію ICANN. До 2020 року кількість серверів перевищила 1000. У 2021 році була запущена друга серверна потужністю 350 кВт.

Точну актуальну кількість клієнтів компанія на відкритій сторінці не публікує, тому наводити непідтверджену цифру було б неправильно. Але опублікована історія показує, що це не недавно створений невеликий проект, а інфраструктура, що розвивається понад двадцять років.

Компанія заявляє власну серверну інфраструктуру, підключення серверів на швидкості 10 Гбіт/с і загальну пропускну здатність мережі 280 Гбіт/с. Використовуються NVMe-диски, процесори AMD EPYC і AMD Ryzen, пам’ять з корекцією помилок ECC і підтримка IPv6.

Компанія називає свій сервіс першим в Україні повністю автоматизованим хостингом і реєстратором доменів. Замовлення послуг, активація хостингу, реєстрація доменів, платежі та значна частина технічних операцій виконуються автоматично. API, за заявою компанії, охоплює 99% функцій панелі управління.

Це хостинг для будь-яких сайтів

Назва компанії не обмежує ні географію клієнтів, ні мову розміщених сайтів.

На серверах можна розмістити:

• сайт ізраїльської компанії;
• проект на івриті;
• сайт англійською мовою;
• багатомовний портал;
• інтернет-магазин;
• новинний ресурс;
• сайт адвоката, ріелтора або приватної клініки;
• блог;
• освітню платформу;
• корпоративний портал;
• додаток на PHP, Python або Node.js;
• кілька сайтів веб-студії.

Інтерфейс сервісу і панелі управління доступний англійською, російською та українською мовами. Вміст сайту може бути будь-якою мовою.

Для івриту важливий напрямок тексту справа наліво — RTL. Це залежить не від хостингу, а від теми WordPress, шаблону і CSS. Сучасні системи управління використовують кодування UTF-8, тому іврит коректно працює на сервері так само, як англійська або будь-яка інша мова.

Чому ізраїльський сайт не обов’язково розміщувати в Ізраїлі

Фізичне розташування сервера впливає на мережеву затримку, але не є єдиним і навіть не завжди головним фактором швидкості сайту.

На завантаження WordPress значно впливають:

• якість теми;
• кількість і якість плагінів;
• розмір зображень;
• кешування;
• стан бази даних;
• сторонні рекламні скрипти;
• підключені шрифти;
• відео;
• загальна вага сторінки.

Добре оптимізований сайт на міжнародному сервері може відкриватися швидше погано налаштованого сайту, фізично розміщеного в Ізраїлі.

Для ізраїльської аудиторії також можна підключити Cloudflare. CDN зберігає статичні файли сайту в розподіленій мережі і віддає їх відвідувачу з найближчого доступного вузла. Це зменшує вплив відстані до основного сервера і одночасно допомагає фільтрувати частину шкідливого трафіку.

Компанія заявляє пряме підключення дата-центру до великих міжнародних операторів зв’язку і можливість переміщувати сайти між серверами без зупинки їх роботи. Технологія онлайн-міграції використовується з 2009 року.

Звичайний хостинг для невеликих сайтів

Для сайту-візитки, блогу, лендингу або невеликої компанії не обов’язково відразу купувати потужний бізнес-тариф.

Мінімальний пакет «Швидкий» надає:

• 10 ГБ на NVMe-диску;
• розміщення одного сайту;
• ліміт пам’яті 512 МБ;
• безкоштовний SSL;
• автоматичні резервні копії;
• пошту на своєму домені;
• захист від шкідливих ботів;
• антивірусну перевірку;
• п’ятиденний тест.

Ціна починається від €4 на місяць при тривалій оплаті. Помісячна ціна становить €7.

За офіційним курсом Банку Ізраїлю на 31 липня 2026 року один євро дорівнює 3,5 шекеля.

Тому €4 — це приблизно ₪14, а €7 — близько ₪25 без урахування комісії банку за валютну операцію.

Тариф «Кращий» надає 20 ГБ, дозволяє розмістити до п’яти сайтів і збільшує ліміт пам’яті до 1 ГБ. Вартість починається від €8 на місяць, а помісячна оплата становить €13 — орієнтовно від ₪28 до ₪46.

Тариф «Якісний» надає 30 ГБ і ліміт пам’яті до 1,5 ГБ. Він коштує від €12 на місяць або €18 при помісячній оплаті — приблизно від ₪42 до ₪63.

Ціни «від» діють при вибраному тривалому періоді оплати. Перед замовленням потрібно перевірити остаточну вартість і термін, за який списується платіж.

Що входить у звичайний хостинг

Навіть мінімальний пакет надає не тільки місце для файлів.

Серед заявлених можливостей:

• NVMe-диски;
• безкоштовний SSL-сертифікат;
• Apache і OpenLiteSpeed;
• MySQL 8.4 або 5.7;
• різні версії PHP;
• SSH;
• Python;
• Git і SVN;
• Memcache і OPcache;
• IPv6;
• резервне копіювання;
• антивірус;
• двухфакторна авторизація;
• захист від підбору паролів до CMS;
• пошта з POP3, IMAP і SMTP;
• перевірка пошти на віруси і спам;
• автоматична установка популярних CMS.

Деякі додаткові функції і хмарні сервіси можуть оплачуватися окремо. Тому перед замовленням конкретного тарифу потрібно перевірити позначки і примітки в актуальному описі.

WordPress, WooCommerce та інші системи

Через панель управління можна автоматично встановити WordPress, Joomla, OpenCart, Drupal, MODX, PrestaShop, Moodle та інші CMS.

Для звичайного сайту компанії або блогу достатньо мінімального тарифу. Для кількох проектів підходить пакет «Кращий». Невеликий магазин WooCommerce також можна почати з звичайного хостингу, якщо каталог поки невеликий і на сайті немає великої кількості важких розширень.

Більш потужне рішення знадобиться, коли:

• зростає відвідуваність;
• збільшується база даних;
• уповільнюється кошик WooCommerce;
• встановлено багато плагінів;
• сайт регулярно отримує різкі сплески трафіку;
• одночасно працює кілька активних проєктів;
• звичайний тариф починає впиратися в ліміти процесора або пам’яті.

Чому НАновости обрали тариф «Бізнес 4G»

НАновости працює на тарифі «Бізнес 4G». Це головний практичний аргумент нашої рекомендації.

Новинний проєкт відрізняється від звичайного сайту-візитки. На ньому постійно додаються матеріали та зображення, оновлюються плагіни, працює багатомовність, пошукова індексація, кешування, резервне копіювання та додаткові функції WordPress.

«Бізнес 4G» надає:

• 32 ГБ на NVMe-диску;
• 4 ГБ оперативної пам’яті;
• два процесорних ядра;
• PHP memory limit до 4 ГБ;
• можливість розміщувати кілька сайтів і субдоменів у межах ресурсів;
• MySQL 8.4 або 5.7;
• OpenLiteSpeed;
• PHP-FPM;
• Node.js;
• Python;
• Redis, Memcached і OPcache;
• SSH;
• Git і SVN;
• безкоштовний SSL;
• резервне копіювання;
• пошту на окремій поштовій інфраструктурі;
• антивірус;
• двофакторну авторизацію;
• захист від підбору паролів;
• п’ятиденний тестовий період.

Актуальна ціна тарифу становить €38,44 на місяць. За представницьким курсом Банку Ізраїлю це близько ₪135 на місяць, до можливої комісії ізраїльського банку.

Для нас важливий баланс. Тариф надає виділені ресурси, але не вимагає самостійно адмініструвати повноцінний VPS.

Чим бізнес-хостинг відрізняється від звичайного тарифу

На віртуальному хостингу сайти різних клієнтів використовують спільні серверні ресурси і працюють у встановлених лімітах.

На бізнес-хостингу процесорні ядра і пам’ять закріплюються за конкретним акаунтом. Їх не доводиться ділити з сусідніми сайтами. Крім того, відсутні обмеження на кількість процесорних хвилин, число файлів і розмір бази даних, хоча загальний обсяг диска і виділені ресурси тарифу зберігаються.

За принципом виділення ресурсів це схоже на VPS. Але у VPS є важлива складність: операційну систему, веб-сервер, безпеку і оновлення потрібно обслуговувати самостійно або наймати адміністратора.

На бізнес-хостингу управління залишається таким же простим, як на звичайному тарифі. Резервні копії зберігаються окремо, пошта не споживає ресурси хостинг-акаунта, а захист від DDoS і стандартні серверні налаштування надає провайдер.

Саме тому «Бізнес 4G» виявився зручним для НАновости: ми отримали 4 ГБ пам’яті і два ядра без необхідності перетворювати обслуговування сайту в самостійне адміністрування Linux-сервера.

Порівняння з аналогічним ізраїльським хостингом

Порівнювати «Бізнес 4G» з найдешевшим ізраїльським shared hosting неправильно. Найближчий клас послуг — керований VPS або спеціалізований потужний WordPress-хостинг з порівнянними процесором і пам’яттю.

Один з ізраїльських провайдерів пропонує повністю керований WordPress VPS з двома ядрами, 4 ГБ RAM і 100 ГБ SSD за $145 на місяць. За курсом Банку Ізраїлю на 31 липня 2026 року це приблизно ₪443 на місяць. У вартість входять управління, панель cPanel, LiteSpeed, захист і резервна інфраструктура.

У того ж провайдера звичайний керований VPS з двома ядрами, 4 ГБ RAM і 100 ГБ SSD коштує $53 на місяць — близько ₪162. Однак це вже серверна послуга, набір включених можливостей і характер управління якою потрібно перевіряти окремо.

Інший ізраїльський провайдер пропонує керований Linux-сервер з 4 ГБ RAM, чотирма ядрами і 50 ГБ SSD за ₪357 на місяць до ПДВ. У ціну входять управління сервером, підтримка і перенесення сайту. Після додавання ізраїльського ПДВ вартість стає ще вищою.

На цьому фоні «Бізнес 4G» за приблизно ₪135 на місяць виглядає значно доступніше. Це не означає, що всі пропозиції повністю ідентичні: у ізраїльських серверів може бути більше диска, більше ядер, локальна інфраструктура і підтримка на івриті.

Але для власника сайту важливий кінцевий результат. Якщо потрібні 4 ГБ RAM, два процесорних ядра, WordPress, SSL, резервні копії, пошта, захист і проста панель без самостійного адміністрування, ціна «Бізнес 4G» значно нижча багатьох порівнянних керованих рішень в Ізраїлі.

Скільки можна заощадити

«Бізнес 4G» коштує близько ₪135 на місяць, або приблизно ₪1620 на рік за поточним представницьким курсом.

Ізраїльський керований WordPress VPS з наведеного порівняння коштує близько ₪443 на місяць, тобто понад ₪5300 на рік до врахування можливих додаткових платежів.

Різниця перевищує ₪3600 на рік.

Навіть якщо порівнювати з дешевшим ізраїльським VPS приблизно за ₪162 на місяць, тариф «Бізнес 4G» залишається дешевшим, одночасно надаючи готове хостингове середовище без необхідності самостійно налаштовувати операційну систему і серверне програмне забезпечення.

Для невеликого сайту економія на звичайному тарифі може бути ще помітнішою. Мінімальний пакет «Хостингу „Україна“» починається приблизно з ₪14 на місяць, тоді як ізраїльський WordPress-хостинг часто коштує десятки шекелів щомісяця.

Безпека і захист від атак

Для сайтів, орієнтованих на Ізраїль, захист від атак має особливе значення. Це стосується бізнесу, громадських організацій, ЗМІ та інформаційних проєктів.

Компанія заявляє фільтрацію HTTP-флуду, блокування UDP-флуду на рівні маршрутизаторів і використання окремої серверної інфраструктури для обробки SYN-флуду. Також застосовуються:

• антивірусне сканування;
• виявлення шкідливих файлів;
• захист входу в адміністративні панелі;
• блокування шкідливих ботів;
• двофакторна авторизація;
• SSL;
• захист пошти;
• автоматичні резервні копії.

Жоден хостинг не може гарантувати абсолютну невразливість. Власник WordPress все одно повинен регулярно оновлювати ядро, тему і плагіни, видаляти невикористовувані розширення і застосовувати унікальні паролі.

Резервне копіювання за межами основного сервера

Компанія автоматично створює резервні копії сайтів і дозволяє формувати користувацькі копії через панель.

На офіційній сторінці зазначено, що раз на тиждень створюється копія хостингу, а поштові скриньки копіюються кожні дві години на сервери в Німеччині. Також компанія заявляє зберігання резервних копій у кількох країнах.

Це особливо важливо з урахуванням того, що основний дата-центр розташований у Києві і продовжує працювати під час російської агресії.

При цьому для критично важливого проєкту бажано дотримуватися універсального правила: зберігати ще одну незалежну копію поза основним хостингом. Її можна зберігати в хмарному сховищі, на окремому сервері або локальному носії.

Домени для ізраїльських сайтів

Компанія реєструє сотні міжнародних і національних доменних зон і має акредитацію ICANN.

Наприклад, домен .com коштує €19 на рік — приблизно ₪67 за актуальним курсом. На головній сторінці також опубліковані ціни для .com.ua, .in.ua, .shop, .store, .site та інших зон.

Домен і хостинг необов’язково купувати в одній компанії.

Ізраїльський домен .co.il можна зареєструвати у акредитованого місцевого реєстратора, а файли сайту розмістити на «Хостингу „Україна“». Для цього достатньо направити DNS-записи домену на сервер.

Відвідувач буде бачити звичайну адресу .co.il і не дізнається місцезнаходження хостингу з назви сайту.

Інтерфейс і управління

Панель дозволяє керувати:

• сайтами;
• файлами;
• доменами;
• базами даних;
• версіями PHP;
• SSL-сертифікатами;
• поштовими скриньками;
• резервними копіями;
• доступом по SSH;
• статистикою ресурсів;
• налаштуваннями безпеки;
• тимчасовим доступом розробників.

Функція делегування дозволяє надати програмісту або SEO-спеціалісту обмежений тимчасовий доступ, не передаючи основний пароль від акаунта.

Це зручно для ізраїльського власника бізнесу, який замовляє створення і просування сайту у стороннього спеціаліста.

Який тариф обрати

Для одного невеликого сайту компанії, портфоліо, лендингу або блогу зазвичай достатньо тарифу «Швидкий».

Коли потрібно розмістити до п’яти проєктів, розумніше розглянути тариф «Кращий».

Для веб-студії або більшого сайту існує тариф «Якісний».

Для активного інтернет-магазину, новинного ресурсу, кількох завантажених сайтів або проєкту, якому вже не вистачає звичайних лімітів, варто розглянути бізнес-хостинг.

Тариф «Бізнес 4G» особливо цікавий проєктам, яким потрібні:

• 4 ГБ RAM;
• два виділених ядра;
• велика база WordPress;
• WooCommerce;
• кілька сайтів;
• Redis;
• OpenLiteSpeed;
• PHP-FPM;
• підвищена стабільність при навантаженні;
• просте управління без окремого системного адміністратора.

Саме на цьому тарифі працює НАновини.

Коли краще обрати ізраїльського провайдера

Місцевий хостинг може бути кращим, коли:

• обов’язкова технічна підтримка на івриті;
• сервер повинен фізично знаходитися в Ізраїлі;
• договір вимагає зберігання даних у певній юрисдикції;
• потрібен ізраїльський податковий документ від постачальника;
• критична мінімальна мережева затримка;
• компанії потрібне повністю індивідуальне серверне супроводження на місці.

Але для звичайного сайту бізнесу, WordPress-проєкту, інтернет-магазину або інформаційного ресурсу ці умови потрібні далеко не завжди.

Чому ми рекомендуємо «Хостинг „Україна“»

Наша рекомендація заснована на особистому використанні.

НАновини працює на тарифі «Бізнес 4G». Для багатомовного новинного сайту він надає достатній запас пам’яті та процесорних ресурсів, при цьому нам не доводиться самостійно обслуговувати VPS.

Ми отримали:

• виділені ресурси;
• зрозумілу панель управління;
• WordPress;
• OpenLiteSpeed;
• резервні копії;
• SSL;
• пошту;
• захист;
• інструменти для розробників;
• можливість збільшувати ресурси по мірі зростання сайту.

При вартості близько ₪135 на місяць цей тариф значно дешевший багатьох порівнянних керованих рішень ізраїльських провайдерів.

Для невеликого проєкту можна почати з звичайного тарифу від €4 на місяць. Якщо сайт виросте, перехід на бізнес-хостинг виконується автоматично і, за заявою компанії, непомітно для відвідувачів.

Надійний хостинг для сайту в Ізраїлі без переплати

Ізраїльський сайт необов’язково розміщувати у ізраїльського провайдера. Набагато важливіше отримати достатні ресурси, стабільну роботу, резервні копії, SSL, захист і можливість відновити сайт після збою.

«Хостинг „Україна“» пропонує все це за ціною, яка для багатьох проєктів виявляється значно нижчою за місцеві тарифи.

Сервіс підходить для сайтів на івриті, англійській та інших мовах, підтримує WordPress і WooCommerce, надає звичайні та посилені бізнес-тарифи і дозволяє масштабувати проєкт без негайного переходу на самостійно адміністрований сервер.

Переглянути актуальні тарифи та зареєструватися можна за партнерським посиланням НАновини:

https://www.ukraine.com.ua/?page=916943

Це партнерське посилання. Якщо читач зареєструється і придбає послугу, редакція НАновини може отримати винагороду. Перехід за посиланням не збільшує вартість для клієнта. Ціни та валютний курс слід перевірити безпосередньо перед оплатою.

У рідному Бучачі йому встановили пам'ятник, його ім'ям названо одну з вулиць міста, а барельєф письменника біля входу до місцевого «АРТ-Двору».

Шмуель Агнон (рід 17 липня 1888, Бучач, Україна) відомий єврейський письменник, чиє життя та творчість тісно пов'язані з Україною. Події його найвідоміших романів, «Весільний балдахін» та «Гість на одну ніч», за які він отримав Нобелівську премію з літератури, відбуваються у його рідному Бучачі та його околицях. На сьогоднішній день українською мовою перекладено не так багато творів Агнона, але інтерес до них в Україні зростає, що означає, що на українських читачів чекає знайомство з його книгами.

Лауреат Нобелівської премії з літератури 1966 «За глибоко оригінальне мистецтво оповідання, навіяне єврейськими народними мотивами». Став першим лауреатом однієї з Нобелівських премій, який представляв Ізраїль. Писав на івриті та на ідиші.

Вплив Талмуда на творчість Шмуеля Агнона був значним. Народився він як Шмуель Йосеф Халеві Чачкес у липні 1887 року у Бучачі, нині Чортківський район Тернопільської області. Його батько Шалом Мордехай Халеві Чачкес був рабином і торговцем хутром, знав Тору і Талмуд, і часто пояснював їх місцевій єврейській громаді.

Мати Шмуеля, Естер Фарб, і дід, Єгуда Фарб, теж були освіченими людьми. Шмуель відвідував хедер і здобув гарну домашню освіту, вивчаючи ідиш, іврит, німецьку та українську мови, а також Талмуд під керівництвом батька.

Рано почавши писати, у віці 8 років, Шмуель публікував оповідання у місцевих газетах. У 19 років він переїхав до Львова та працював у єврейській газеті. У 1907 році була опублікована його перша повість «Покинуті дружини», що на івриті звучить як «Агнон», який став його псевдонімом та офіційним прізвищем з 1924 року.

Того ж року Агнон вирушив до Палестини, а потім до Берліна, де писав, читав лекції, давав приватні уроки івриту і видавав твори в газеті Jude. Його підтримав меценат Залман Шокен, давши стипендію на п'ять років для впорядкування антології єврейської літератури та написання нових творів. У видавництві Шокена в Берліні друкувалися твори Агнона німецькою мовою.

Кохання всупереч

У Берліні Шмуель Агнон зустрів справжнє кохання – Естер Маркс, або «дорогу Естерляйн», як він сам її називав. Батько дівчини був проти їхнього шлюбу, але вони все ж таки одружилися, і церемонію провів рабин Ієхіель Яків Вайнберг. Вони народилися дочка Емуна («віра») і син Шалом Мордехай, якого вдома називали Хемдат («прагнення душі»).

Три зруйновані будинки

1924 року родина переїхала до Єрусалиму. Переїзду передувала трагедія: будинок письменника в Гамбурзі згорів, знищивши бібліотеку та рукописи, включаючи роман «Спільність вічно живих». Агнон вирішив повернутися до Землі обітованої. Він перебрався до Єрусалиму першим, а за рік викликав Естер з дітьми. 1927 року в Єрусалимі стався землетрус. «Нещастя не занапастило наших душ, – писав Агнон, – лише будинок, в якому ми жили». Через два роки, 1929-го, новий будинок Агнонов у Єрусалимі був розграбований під час арабських заворушень. «Естерляйн, – писав він дружині, – треба все починати спочатку: будинок розорений, речі вкрадені чи розбиті. Але… не засмучуйся і не думай про це».

Світова популярність та Нобелівська премія

Світову популярність Агнон набув наприкінці 40-х, коли його твори почали публікуватися англійською мовою. У 1966 році Агнон став першим письменником, який пише на івриті та ідиші, який отримав Нобелівську премію за романи «Весільний балдахін» та «Нічний гість». У своїй промові він наголосив, що черпає натхнення у духовній літературі.

“Зберігайте тишу! Агнон працює!»

Ізраїль пишається своїм нобеліатом. Коли в районі Тальпіот розгорнули будівельний майданчик, мер Тедді Коллек встановив табличку з написом: «Дотримуйтесь тиші! Агнон працює!». Європейські критики порівнювали його з Марселем Прустом, Джеймсом Джойсом та Вільямом Фолкнером. Агнон писав у різних жанрах, але був поранений тим фактом, що багато його читачів стали жертвами Голокосту. Останній роман “Зовсім недавно”, дія якого відбувається в Палестині в період другої алії, присвячений катастрофі європейського єврейства.

Пам'ять про письменника

Шмуель Агнон помер від серцевого нападу 17 лютого 1970 року в Єрусалимі віком 82 роки. Його поховали на Олійній горі, а його квартира стала меморіальним музеєм. У рідному Бучачі, який він востаннє відвідав 1930 року, встановлено пам'ятник на його честь, його ім'ям названо вулицю, а барельєф письменника прикрашає вхід до місцевого «АРТ-Двору».

Джерело Оглядач.

Читайте нас у каналах Новини Ізраїлю Nikk.Agency Новини Ізраїлю в – Telegram– Facebook, – Google News

Але на тлі руйнувань, втрат і тривог відбуваються й події, що надихають — особливо для єврейської громади, як в Україні, так і в Ізраїлі.

Один із найбільших порталів для ультраортодоксальної аудиторії Ізраїлю «בחדרי חרדים» (Behadrei Haredim) 20 червня 2025 року опублікував одразу дві історії з Києва, які яскраво демонструють, як путінська агресія впливає на єврейське життя в Україні.

З одного боку — обстріл і руйнування будівлі талмуд-тора в Києві.

Ми вже писали про це — 10 червня 2025 року — на фото — Обгоріла ханукія, викинута вибуховою хвилею, Київ, БЦ Артем, Глибочицька, 4, 10 червня 2025 року

З іншого — особиста історія українського солдата, який, переживши загибель товаришів, відкрив у собі єврейське коріння і вирішив пройти брит-міла (обрізання).

Ці дві події — про біль і надію, про війну і віру, про жертви й вибір. Вони торкаються глибинних шарів того, як переживає війну єврейська Україна, і чому це важливо для Ізраїлю.

Солдат, який став євреєм за вибором

Молодий українець, музикант і звукорежисер за професією, був запрошений до студії, де велася робота над піснею для єврейської громади Києва. Проєкт координувався за участю равина Якова Блайха, діяльність якого охоплює десятки єврейських ініціатив по всій країні.

Під час запису учасники хору помітили, що на звукорежисерові кипа. Питання прозвучало майже жартома: «Ти, бува, не єврей?». Відповідь виявилася неочікувано серйозною:

«Я єврей. Але я абсолютно світський. Я нічого не знаю про релігію. Просто знаю, що моє коріння єврейське, тому й ношу кипу».

На цьому спілкування з єврейською громадою не продовжилося. Молодий чоловік пішов на фронт. Але доля вже готувала йому поворот, який змусить його повернутися до себе справжнього.

Біль, вибух і переродження: як трагедія стала вибором

Через кілька тижнів після тієї зустрічі, коли він перебував на бойовому завданні разом з побратимами, по позиції ЗСУ влучив російський снаряд. Це був один із численних обстрілів, якими путінська армія тероризує українську землю. Внаслідок удару кілька його друзів загинули на місці, інші були важко поранені. Він сам дивом вижив — із пораненням руки, але живий.

Цей момент став переломним. Переживши страх, біль і смерть, він усвідомив, що має заново осмислити своє життя. У госпіталі він сказав Аврааму Блайху, сину головного равина України:

«З Божою допомогою я хочу почати наближатися до юдаїзму».

Через тиждень, у скромній, але зворушливій церемонії, він пройшов брит-міла. Це була не просто формальність. Він узяв ім’я Моше — на честь Моше Рабейну, як сам пояснив: «Моше дав Тору, а я тепер хочу її прийняти».

Ця історія — не просто про релігійний акт. Це розповідь про внутрішню трансформацію, що відбувається не в синагозі, а на тлі війни, під звуки тривоги, коли людина шукає сенс, за який варто триматися.

Поки одні обирають віру, інші втрачають дім: удар по талмуд-тора

У той самий час російська ракета влучила у будівлю талмуд-тора в Києві. До війни там навчалися діти з єврейської громади столиці, включно з учнями руху Хабад і тими, хто був пов’язаний з освітніми ініціативами равина Якова Блайха. Будівля, яка стала духовним домом для десятків сімей, була повністю зруйнована.

Фотографії з місця трагедії демонструють жахливі руйнування: стіни зруйновані, класи й молитовні зали знищені. Навчальні матеріали, книги, релігійні предмети — все опинилося під завалами.

«Ми бачимо, як руйнуються не лише будинки, а й духовні центри. Руйнування в Києві — це продовження того, що ми переживаємо в Ізраїлі через іранські атаки. Але саме в такі часи ми бачимо, як євреї повертаються до свого коріння, незважаючи ні на що», — заявив равин Яков Блайх.

Спільний фронт: Ізраїль, Україна та духовний спротив

Сайт НАновини — Новини Ізраїлю підкреслює, що такі історії не мають залишатися на узбіччі уваги. Бо вони стосуються найголовнішого — збереження єврейської ідентичності, навіть в умовах повномасштабної війни. Коли один молодий чоловік проходить обрізання, незважаючи на поранення й нещодавню трагедію — це акт внутрішнього спротиву, акт віри, акт належності до народу.

Коли знищуються єврейські школи — це не лише про стіни. Це про те, що Росія атакує не просто Україну, а й єврейське коріння, виховання, майбутнє.

Саме такі моменти роблять очевидною близькість між єврейським та українським народами. Недарма останніми роками посилилася взаємодія між громадами двох країн. І те, як Україна береже свої єврейські інституції, навіть в умовах війни, — це приклад для всього світу.

Підсумок: шлях Моше і зруйнована школа — два обличчя однієї війни

Один солдат, якого майже ніхто не знав, став символом духовного відродження. Він не просто вижив — він повернувся до свого коріння, став Моше.

А зруйнована будівля талмуд-тора в Києві стала символом того, що ворог знищує не лише стіни, а й смисли. Але єврейське життя — триває, навіть під обстрілами.

Сайт НАновини — Новини Ізраїлю й надалі розповідатиме про ці історії. Адже саме в них — правда про війну й віру, про те, як проходить межа між втратою й віднайденням.

29 грудня щорічно відзначається Міжнародний день єврейської книги (International Jewish Book Day). Це свято символізує багату літературу та культурну спадщину єврейського народу, відбиваючи її вплив на світову культуру.

Однак за рамками святкування ховаються глибокі історичні зв'язки, які поєднують Ізраїль, Україну та єврейську громаду.

Однією з яскравих сторінок цієї історії є стародавній зразок єврейської літератури – «Київський лист» – унікальний документ X століття, написаний давньоєврейською мовоющо підкреслює про єврейську присутність на той час на землях Київської Русі.

Документ написаний давньоєврейською мовою і містить першу згадку про Київ у формі Qiyyōb (др-євр. קייב).

Історія Міжнародного дня єврейської книги

Витоки цього свята залишаються туманними. Вважається, що вперше він був відзначений у 1981 році, коли Єврейська національна та університетська бібліотека в Єрусалимі (сьогодні Національна бібліотека Ізраїлю) ініціювала захід, присвячений популяризації єврейської літератури.

Мета свята — нагадати, що книга завжди була центральним елементом єврейської культури, важливим інструментом передачі знань, духовності та цінностей.

Традиції свята

Сьогодні Міжнародний день єврейської книги супроводжується такими заходами:

1. Книжкові ярмарки: Пропонуються твори як класичних єврейських авторів, так і сучасних письменників, робота яких присвячена єврейській тематиці.
2. Літературні вечори: Письменники діляться своїми творами, обговорюють актуальні теми та взаємодіють із читачами.
3. Лекції та семінари: Учасники дізнаються про історію єврейської літератури, її вплив на світову культуру та значення для збереження єврейської ідентичності
4. Дитячі програми: Особлива увага приділяється дітям, щоб прищеплювати любов до читання з раннього віку

Свято стало символом єдності єврейських громад та нагадуванням про внесок літератури у розвиток національної самобутності.

«Київський лист»: перша письмова згадка про Київ

Київський лист — це унікальний документ X століття, написаний давньоєврейською мовою.

Лист був виявлений серед колекції давньоєврейських рукописів Каїрської Генізи в синагозі Бен-Езра професором університету Чикаго, Норманом Голбом (Norman Golb) в 1962 р. Пізніше до вивчення пам'ятника приєднався професор Гарвардського Університету, Омелян Пріц.

Автори доповіли про результати своїх досліджень на кількох наукових конференціях та у 1982 р. документ був опублікований у їхній загальній монографії, де Голб здійснив переклад, а Пріцак – інтерпретацію. У СРСР факт існування листа був відомим, але не афішувався. Вперше лист був опублікований у перекладі з англійської на російську мову у 1997 році.

Рукопис TS (glass) 12.122. зберігається у бібліотеці Кембриджського університету. Він складає шмат пергаменту довжиною 22,5 см і шириною 14,4 см. У двох місцях листок пошкоджений, має сім вертикальних складок. Текст написаний на лицьовій стороні, зворотний бік — порожній. Чорнило коричневе (вицвіло чорне). Текст займає 30 рядків.

На думку першовідкривачів, цей лист є найдавнішим автентичним документом, написаним на території Київської Русі і може датуватися X століттям.

Він був створений єврейською громадою Києва, яка перебувала під впливом Хазарського каганату. Лист є найважливішим свідченням про життя єврейської громади у Стародавній Русі.

Зміст «Київського листа»

Документ є листом, в якому громада звертається до євреїв інших міст з проханням допомогти зібрати гроші для викупу Якова бен Хануки — члена громади, який опинився в борговому рабстві. ». Після загибелі брата його обов'язок перейшов на поручителя, що призвело до укладання Якова в в'язницю.

Цікаві факти:

• Лист містить 30 рядків тексту, написаних коричневим чорнилом.
• У документі згадується Київ під назвою Qiyyōb (קייב).
• Останнє слово написане тюркськими рунами, що, ймовірно, є єдиним письмовим свідченням хозарської мови, що збереглося.

Значення «Київського листа»

«Київський лист» — це не лише цінне історичне свідчення, а й унікальне джерело вивчення єврейської та хозарської культур. Документ ілюструє юридичні та соціальні норми того часу, показуючи, як працювала система поруки та боргового рабства.

Єврейська література в Україні: загальний контекст

Україна посідає важливе місце в історії єврейської літератури. Багато видатних єврейських письменників, таких як Шолом-Алейхем, Іцхок Бен-Цві та інші, черпали натхнення з життя єврейських громад, розташованих у Києві, Одесі та інших містах.

Важливим етапом стала епоха Хазарського каганату, коли юдаїзм набув широкого поширення, а Київ став важливим центром єврейського життя. «Київський лист» є доказом глибокого історичного коріння євреїв на території сучасної України.

Чому це важливо сьогодні?

Для Ізраїлю та України література та історія створюють потужний культурний міст. Сучасні літературні проекти, переклади та видання допомагають нагадати про спільні сторінки історії, такі як «Київський лист», і поглиблюють порозуміння між народами.

Єврейська книга: значення для громади

Єврейська книга завжди була більшою, ніж просто текст. Вона виступала сховищем духовності, культури та знання. Сьогодні Міжнародний день єврейської книги допомагає звернути увагу на важливість письмової спадщини, як давньої, так і сучасної.

На сайті НАНовини Новини Ізраїлю ми часто розповідаємо про події, пов'язані з єврейською культурою та її історичним корінням. «Київський лист», будучи найдавнішим письмовим свідченням про Київ, показує, як література допомагає зберегти ідентичність та культуру народу.

Висновок

Міжнародний день єврейської книги — це не лише свято, а й можливість задуматися про важливість літератури та її вплив на історію народів. Київський лист як частина єврейської та української спадщини є яскравим прикладом того, як спільна історія може об'єднувати.

Україна та Ізраїль пов'язані глибокими історичними узами. Від «Київського листа» до сучасної єврейської літератури ці зв'язки залишаються міцними.

Читайте більше про унікальну історію євреїв України на сайті НАновини — Новини Ізраїлю! Дізнайтеся, як стародавні документи та сучасні книги стають частиною загальної культури.

Стівен Спілберг – один із найвідоміших режисерів в історії людства! Рубрика 🔯 — Євреї з України #євреїзукраїни

📍 Народився: 18.12.1946 , Цинцинаті 🇺🇸

💙💛 Дідусь та бабуся Спілберга були євреями з Кам'янця-Подільського та Судилкова, Хмельницької обл. України

🔯 Його мати керувала рестораном кошер халаві (молочним). Усі його найближчі родичі були релігійними євреями. Стівен відвідував єврейську школу, а також святкував бар-міцву. Його родина була задіяна у синагозі та мала багато друзів-євреїв.

🤔Спілбергу було важко прийняти свою спадщину

«Мені неприємно визнаватись у цьому… але в дитинстві, вибач мені Б-же, мені було соромно, бо ми були ортодоксальними євреями. Мене соромило зовнішнє сприйняття».

У школі антисеміти двічі зламали йому носа. “Це було жахливо”.

💍Спілберг познайомився з актрисою Кейт Кепшоу, коли знімав її у фільмі «Індіана Джонс». Вони одружилися в 1991 році, а наречена прийняла іудаїзм до їхнього одруження.

Стівен говорив:

«Кейт – протестантка, і вона наполягала на тому, щоби прийняти іудаїзм. Вона витратила рік навчання, виконувала «мікве», усе це. Вона вирішила повністю зробити гіюр до нашого шлюбу. Це більше, ніж щось інше, повернуло мене до юдаїзму. Ця шикса (неєврейка на ідиш) зробила мене краще євреєм, ніж мої батьки».

🕯Про Голокост він говорив, що його батьки «говорили про це весь час, і тому це завжди було в моїй пам'яті». Його батько втратив щонайменше 16 родичів у Голокості. 1993 року Спілберг зняв «Список Шиндлера» про бізнесмена, який допоміг врятувати 1100 євреїв від Голокосту. Фільм увійшов до всіх головних рейтингів найкращих фільмів в історії.

🇮🇱 «Мюнхен» Спілберга (2005) розповідає про відплату ізраїльського уряду арабським терористам після того, як 11 ізраїльських олімпійців було викрадено та вбито під час Олімпіади 1972 року.

📝 «Єврейський кіноархів Стівена Спілберга» присвячений збереженню та дослідженню єврейських документальних фільмів. Архівом керують Єврейський університет у Єрусалимі та Всесвітня Сіоністська Організація. В архіві понад 16 000 одиниць контенту.

🕎 Разом із Віктором Пінчуком (Україна) він спродюсував документальний фільм «Назви своє ім'я». Фільм розповідає про тих, хто вижив у Бабиному Яру, був знятий на основі свідчень Фонду «Вижили в Катастрофі». Фонд містить 55 000 відеосвідчень 43 мовами з 65 країн світу, що робить його найбільшим архівом такого роду у світі.

🇺🇦У 2006 році Спілберг уперше в житті відвідав Україну на прем'єрі цього фільму. Картина зробила помітний вплив на українсько-єврейські відносини та змінила уявлення про Голокост в Україні.

👾У фільмі Спілберга «Війна світів» події нападу прибульців починаються з аномалій в Україні.

🤝 Окрім культурного впливу, Спілберг неодноразово підтримував Ізраїль та Україну:
❤️Пожертвував 1 млн $ на допомогу Ізраїлю під час Ліванської війни 2006 року
❤️ Його сестра Ненсі є засновницею та директором благодійної організації «Children of Chernobyl». Стівен також підтримує цю компанію.
❤️У 2022 році у зв'язку з російським вторгненням в Україну він разом із дружиною передав 1 млн $ українським біженцям.
❤️ У 2023 році, після нападу ХАМАС на Ізраїль, Фонд Шоа, заснований Спілбергом, зібрав понад 100 відеосвідчень тих, хто пережив напади 7 жовтня, щоб додати їх до колекції «Вижили в Голокості». Він сказав: «Я ніколи не думав, що побачу таке невимовне варварство проти євреїв за своє життя».

🏆 Спілберг є одним з найбільш титулованих діячів кіно і офіційно найбільш комерційно успішний режисер в історії. Лише він отримував номінацію «Найкращий режисер» протягом шести десятиліть поспіль:

• Оскар: 3 нагороди / 23 номінації
• Еммі: 12 / 27
• Золотий Глобус: 9 / 24
• БАФТА: 2 / 14
• І ще сотні інших.
• Він також отримав спеціальну медаль від Президента Ізраїлю 🥇

🎬 Вибрані фільми:

• Щелепи;
• Інопланетянин;
• Серія фільмів “Індіана Джонс”;
• Парк Юрського періоду;
• Список Шиндлер;
• Врятувати рядового Райана;
• Злови мене, якщо зможеш;
• Термінал;
• Мюнхен.
  –

Ця стаття підготовлена ​​спеціально для сайту НАновини — Новини Ізраїлю, де ви знайдете ще більше цікавих історій про видатних євреїв з України, таких як Стівен Спілберг.

Рубрику веде @davidkrutonog — єврей з України та засновник маркетингової агенції tlv.agency

#євреїзукраїни

Залишити коментар у Telegram – каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю

Це не звичайний творчий вечір і не стандартна зустріч з артистом.

У програмі Філіппенко поєднує літературу, театр, особисті спогади та розмову про час — той самий час, який після 24 лютого 2022 року для багатьох людей розділився на «до» і «після».

Для ізраїльської аудиторії цей приїзд важливий не лише як культурна подія. Філіппенко — артист з великою радянською та російською біографією, але останні роки додали до його імені ще один контекст: публічна антивоєнна позиція, від’їзд з росії, підтримка України та продовження виступів вже за межами офіційної російської сцени.

Де і коли пройдуть виступи Олександра Філіппенка в Ізраїлі

Гастрольний графік охоплює чотири міста Ізраїлю. Усі виступи розпочнуться о 19:00.

Нетанія

7 жовтня 2026 року, середа
Гехаль а-Тарбут – Аудиторіум
вул. Разіель 4

Ашдод

9 жовтня 2026 року, п’ятниця
Матнас Дюна-Юд
вул. Керен Кайемет ле-Ісраель 90

Хайфа

11 жовтня 2026 року, неділя
Зал «Раппопорт»
пр. а-Насі 138

Тель-Авів

13 жовтня 2026 року, вівторок
Тель-Авівський музей – зал Реканаті
пр. Шауль а-Мелех 27

Квитки

Квитки  – доступні вже у продажу за посиланням

Для Нетанії, Ашдода, Хайфи та Тель-Авіва такі вечори зазвичай стають не просто частиною афіші, а точкою зустрічі різних аудиторій: людей, які пам’ятають Філіппенка за кіно та театром, репатріантів з України, української спільноти Ізраїлю, глядачів, для яких тема культури після війни перестала бути нейтральною.

Що таке «Де вихід? Де дорога?»

Програма «Де вихід? Де дорога?» побудована як моноспектакль і особиста розмова з глядачем. Олександр Філіппенко виходить на сцену не лише як виконавець текстів, але і як людина, яка проживає ці тексти разом із залом.

Вечір буде зібраний з прози, віршів, театральних спогадів та історій з життя. У програмі заявлені фрагменти з «Мертвих душ» Миколи Гоголя, твори Михайла Зощенка «Пароход» і «Якість продукції», «Заповідник» Сергія Довлатова, «Різдвяна зірка» Бориса Пастернака, а також вірші Семена Кірсанова, Юрія Левітанського та Жені Беркович.

Тут важлива сама інтонація. Філіппенко давно відомий як актор, який вміє працювати на межі гротеску, іронії та трагічної глибини. Його манера не зводиться до красивого читання тексту: він перетворює літературний матеріал на живу сцену, де за кожним словом стоїть досвід, пам’ять і внутрішня свобода.

Окреме місце в програмі займуть особисті історії артиста — про зйомки у двох версіях «Майстра і Маргарити», про роботу з Сергієм Юрським, Олексієм Германом, Сергієм Лозницею та іншими режисерами. Для глядачів це шанс почути не лише відомі тексти, але й закулісну історію епохи, розказану людиною, яка була її безпосереднім учасником.

Філіппенко: чому цей вечір звучить інакше

Олександр Філіппенко народився 2 вересня 1944 року в Москві. Він закінчив МФТІ, потім Театральне училище імені Щукіна, працював у Театрі на Таганці, Театрі імені Вахтангова, Театрі Моссовета. У його фільмографії — понад сто робіт, включаючи «Візит до Мінотавра», «Важко бути богом», «Майстер і Маргарита», «Наш бронепоїзд», «Кидок», «Кроки імператора» та інші картини.

При цьому український слід у його біографії теж помітний.

Філіппенко знімався у фільмах і телепроектах, пов’язаних з українським кіно та українськими студіями: «Бумбараш», «Народжена революцією», «Останній засіб королів», «Чорна стріла», «Міст через життя», «Яма», «Жінка для всіх», «Я сама».

Для багатьох глядачів він запам’ятався як один з найяскравіших виконавців ролей «темної сторони» в радянському та пострадянському кіно. Філіппенко грав персонажів з різкою, майже гротескною енергетикою: Кощія Безсмертного, Смерть, Коров’єва та Азазелло у версіях «Майстра і Маргарити». Пізніше широка аудиторія також пам’ятала його за роллю Андрія Забалуєва в серіалі «Бідна Настя».

Але сьогодні біографія Філіппенка читається вже не лише через список ролей.

Ще в березні 2014 року, після російської інтервенції в Україну та окупації Криму, він разом з рядом відомих російських діячів науки та культури висловив незгоду з політикою російської влади в Криму. Ця позиція була викладена у відкритому листі.

У 2018 році Філіппенко також підтримував українського режисера Олега Сенцова, який перебував у російському ув’язненні.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну артист відкрито виступив проти війни. У публікаціях українських та емігрантських медіа повідомлялося, що його від’їзд з росії був пов’язаний саме з політичною позицією. Театр Моссовета у 2022 році не продовжив з ним контракт, а концерти в росії почали скасовуватися.

У своєму інтерв’ю DW Олександр Філіппенко заявив, що для нього 24 лютого 2022, коли Росія напала на Україну, є одним з найганебніших днів у його житті. Він без роздумів поїхав з рідної країни і влаштувався з сім’єю в Литві.

Актор заявив, що соромиться за Росію і не хоче повертатися в країну, куди повернулися диктаторські часи, проти яких він виступав ще за СРСР.

Більше того, Олександр виступив з концертом у Вільнюсі, де всі кошти від продажу квитків були спрямовані на допомогу ЗСУ. Актор також критикує російську пропаганду та дезінформацію про війну.

Особливим символом стала його фотографія у вишиванці, опублікована в День української вишиванки. У підписі артист згадував Київ, студію Довженка, каштани, друзів, затишок і тепло. Для багатьох цей жест був важливий саме тому, що походив від людини, чиє професійне життя десятиліттями було пов’язане з російською сценою, але яка не стала ховатися за нею після початку війни.

Разом з сім’єю він проживає у Вільнюсі (Литва) і займається волонтерською діяльністю, беручи участь у зборі коштів на допомогу українцям.

Після переїзду в Європу артист не залишився осторонь і активно допомагає збирати кошти для постраждалих від війни українців.

Артист різко висловлюється про диктаторські режими і багаторазово заявляв, що не збирається повертатися в Росію.

У ряді публікацій також повідомлялося, що Філіппенко виступав з літературними концертами в Європі, а кошти від окремих заходів спрямовувалися на допомогу Україні та ЗСУ. Крім того, актор критикував російську пропаганду та дезінформацію про війну.

Для НАновини — Новини Ізраїлю – Nikk.Agency приїзд Олександра Філіппенка в Ізраїль виглядає не лише як пункт культурної афіші. Це подія знаходиться на перетині театру, пам’яті, війни та особистого вибору. В Ізраїлі, де живе велика українська спільнота і багато людей, пов’язаних з культурою колишнього СРСР, такий контекст зчитується особливо гостро.

Назва програми «Де вихід? Де дорога?» у цьому сенсі звучить майже біографічно. Це питання не лише літературне, але й людське. Де вихід для артиста, коли звична країна перетворюється на джерело війни? Де дорога, якщо стара сцена закривається, а мовчання стає формою згоди?

Філіппенко відповідає на це не лозунгом, а сценою. Літературою. Голосом. Пам’яттю.

Саме тому ізраїльські виступи в жовтні 2026 року можуть стати більше, ніж гастролями відомого актора. Для одних глядачів це буде зустріч з майстром театру та кіно. Для інших — вечір про ціну особистої позиції. Для третіх — можливість почути, як класична література раптом починає говорити про сьогоднішній день без прямих політичних декларацій.

«Де вихід? Де дорога?» — питання, яке кожен глядач, можливо, почує по-своєму. Але в історії Олександра Філіппенка він вже отримав конкретне продовження: не мовчати, не повертатися до зручної ролі і йти туди, де слово ще може звучати вільно.

Квитки вже доступні

Гастрольний графік охоплює чотири міста Ізраїлю. Усі виступи розпочнуться о 19:00.

Нетанія

7 жовтня 2026 року, середа
Гехаль а-Тарбут – Аудиторіум
вул. Разіель 4

Ашдод

9 жовтня 2026 року, п’ятниця
Матнас Дюна-Юд
вул. Керен Кайемет ле-Ісраель 90

Хайфа

11 жовтня 2026 року, неділя
Зал «Раппопорт»
пр. а-Насі 138

Тель-Авів

13 жовтня 2026 року, вівторок
Тель-Авівський музей – зал Реканаті
пр. Шауль а-Мелех 27

Квитки

Квитки  – доступні вже у продажу за посиланням

Київський колектив «Боу нашир» продовжує дивувати: українські студенти виконують пісні на ідиші та івриті, створюючи унікальний культурний міст між Україною та Ізраїлем.

Але що стоїть за цим проектом? Чому студенти, багато з яких не мають відношення до єврейства, обирають такий незвичайний музичний шлях?

Історію цю розповів Едуард Докс, з Києва, спеціально для «Вістей»

Музей Шолом-Алейхема у Києві став місцем, де звучали відомі єврейські пісні. Студенти кафедри вокалу Київського університету імені Бориса Грінченка представили програму, що включає композиції на ідиші та івриті.

Одним із найбільш незабутніх виступів стало виконання Романом Стукало знаменитої ізраїльської пісні «Шма, Ісраель». Після нього пішли пісні на ідиші, такі як «Афн вег штейта бойм» і «Ойфн припічек брент а фаєрл»які виконали студенти Давид Загорулько та Анастасія Трощинська

Старша сестра Давида, Даша Загорулько та Анастасія Грищенко доповнили програму ізраїльськими хітами, такими як «Мета ец тамар ле ор яреах» і «Єрушалаїм шель заав».

Історія колективу “Боу нашир”

Колектив «Боу нашир» було створено у 2010 році на базі єврейського общинного центру «Бейтейну». Його мистецьким керівником є ​​Світлана Гмиріна, старший викладач Київського університету імені Бориса Грінченка.

Світлана Вікторівна розповідає:

«Ми відбираємо складні та красиві композиції, які вимагають серйозної вокальної підготовки. Для студентів це чудова практика, а для слухачів можливість доторкнутися до єврейської музичної традиції».

Особливістю проекту є те, що більшість його учасників не мають єврейського коріння. Проте деякі студенти дізнаються про своє походження саме через участь у колективі.

Чому це важливо для культурних зв'язків

Виконання пісень на ідиші та івриті в Україні символізує не лише збереження єврейської культури, а й зміцнення зв'язків між Україною та Ізраїлем.

За даними досліджень, до Голокосту на території України проживало близько 3 мільйонів носіїв ідишу. Сьогодні в Україні мова ідиш викладають на академічному рівні у Києво-Могилянській академіїАле його використання в повсякденному житті вкрай рідкісне.

Таблиця: Вклад «Боу нашир» у розвиток культури

Відгуки та перспективи

Директор Музею Шолом-Алейхема Ірина Клімова високо оцінює виступи колективу:

«Концерти «Боу нашир» – це завжди подія. Молоді виконавці співають із такою душею, що їх хочеться слухати знову і знову».

Однак, за словами Світлани Гмиріної, колектив поки що не мав можливості виступити за межами України чи записати студійні альбоми.

Єврейська культура в Україні: відродження через музику

Сьогодні «Боу нашир» — це більше, ніж музичний колектив. Це символ того, як молоді українці через єврейську музику знаходять нові культурні зв'язки та відновлюють історичну пам'ять.

Як зазначає НАновини — Новини Ізраїлютакі проекти сприяють зміцненню відносин між нашими народами та допомагають краще зрозуміти один одного.

Читайте більше про подібні ініціативи на сайті НАновини і слідкуйте за новинами, які поєднують серця.

…

Читати у WhatsApp – каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю

Читати у Telegram – каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю

Дитинство і молодість у Троянові

Аарон Давид Гордон народився 9 червня 1856 року в містечку Троянів (сучасна Житомирська область, Україна) у заможній єврейській родині. Його дитинство пройшло серед традиційних єврейських цінностей. Через слабке здоров’я з ним займався приватний учитель. Пізніше Гордон самостійно вивчив російську, німецьку та французьку мови, здобув широку освіту і рік навчався у Вільнюсі.
Троянів того часу був типовим єврейським містечком. За переписом 1897 року, у Троянові проживало 7224 особи, з яких 1469 – євреї. Єврейська громада володіла двома синагогами і підтримувала активне релігійне та культурне життя.

Історія Троянова

Троянів згадується як містечко з багатою історією. У XVIII столітті тут уже існувала значна єврейська громада. У селі була синагога, єврейський молитовний дім, костел і дві православні церкви. У XIX столітті в Троянові були:

• Броварня (пивоварня)
• Гарбарня (шкіряне виробництво)
• 136 ремісників
• 28 магазинів

Загальна чисельність населення у 1897 році становила 7224 особи, з яких 4957 були православними, а 1469 – іудеями.

Єврейське кладовище Троянова

Єврейське кладовище Троянова є важливим історичним пам’ятником. На його території збереглося близько 250 надгробків. Найстаріший надгробок датується 1858 роком, а останній – 1991 роком.

Основні дані про кладовище:

• Місцезнаходження: північно-східна околиця села Троянів
• Довжина периметра: 314 метрів
• Стан: необгороджене, частково заросле рослинністю
• Координати: 50.11655, 28.54232

Проблеми збереження кладовища

На території кладовища відсутня огорожа. Багато надгробків потребують відновлення, а ділянка — очищення від сезонної рослинності. Попри це, кладовище залишається важливим свідком історії єврейської громади Троянова.

Періоди трагедій і відродження

Під час революції 1905–1907 років єврейська громада Троянова зазнала нападів. Понад десяток євреїв було вбито, а майно розграбовано. У 1941 році, після приходу нацистів, євреї, які не встигли евакуюватися, були розстріляні.
Сьогодні єврейське кладовище Троянова нагадує про багате минуле громади, її трагедії та внесок в історію регіону.

Життя до переселення в Палестину

Після того як Гордон був звільнений від служби в армії через стан здоров’я, він одружився і 23 роки працював клерком у свого родича, барона Г. О. Гінцбурга, у селі Могильна. Однак смерть батьків у 1904 році змінила його долю. Гордон вирішив переселитися до Палестини.
Попри відсутність досвіду фізичної праці, він вибрав сільськогосподарські роботи на виноградниках і апельсинових плантаціях Петах-Тікви та на винзаводі Рішон-ле-Ціона. Ця важка праця негативно вплинула на його здоров’я, і незабаром його рідні були змушені піклуватися про нього.

Початок літературної діяльності

З 1909 року Аарон Давид Гордон почав писати статті для журналу “Ха-Поель ха-Цаїр”. У них він пропагував ідеї праці як основи єврейського національного відродження. Він вважав, що лише через працю євреї можуть здобути право на Землю Ізраїлю.

Цитата Гордона:

“Праця – це не лише засіб виживання, а й шлях до духовного відродження і свободи”.

Переселення до Галілеї та участь у сіоністських конгресах

У 1912 році Гордон переїхав до Галілеї, де продовжив працювати сільськогосподарським робітником. У 1913 році він взяв участь в XI сіоністському конгресі у Відні, а в 1920 році — в конференції руху “Ха-Поель ха-Цаїр” у Празі.

«Гордонія» – спадщина Аарона Давида Гордона

Ідеї Гордона надихнули молодь Східної Європи, яка стикалася з антисемітизмом, економічними труднощами та відсутністю перспектив. У 1923 році в Галичині почали формуватися групи молодих євреїв, які прагнули духовного та національного відродження.

«Гордонія» – спадщина Аарона Давида Гордона (продовження)

Ці молодіжні групи шукали альтернативу радикальним ідеологіям, що домінували в інших рухах. У 1925 році «Гордонія» офіційно оформилася в Кракові, а її центральне відділення знаходилося у Львові.

Основні завдання руху «Гордонія»:

• Підготовка молоді до алії (переселення в Ерец-Ісраель).
• Опанування сільськогосподарських навичок.
• Вивчення івриту та підготовка до життя в кібуцах.

Зростання руху:

До 1928 року «Гордонія» налічувала понад 4000 учасників. Більшість із них були вихідцями з бідних єврейських родин, які прагнули побудувати своє майбутнє власними руками. Молодь готувалася до переселення в Ерец-Ісраель, де могла втілити свої ідеали на практиці.
У 1929 році розпочалася масова алія членів «Гордонії», що стало важливим етапом в історії руху. Учасники активно створювали сільськогосподарські кібуци в Ерец-Ісраель, де труд і зв’язок із землею стали основою їхнього життя.

Основні кібуци, засновані учасниками «Гордонії»:

Дім Гордона – центр збереження спадщини

«Дім Гордона» (בית גורדון) — це музей, розташований у кібуці Дганія-Алеф, названий на честь Аарона Давида Гордона. Музей поєднує природознавчу, археологічну та історичну експозиції, присвячені природі та історії життя в регіоні Кінерета.

Основні розділи музею:

1. Природознавство регіону Кінерет: Експозиція демонструє різноманітність флори та фауни Галілеї й околиць озера Кінерет. У залах музею представлені чучела рідкісних птахів і тварин, колекції мінералів і гербарії місцевих рослин.
2. Мультимедійна інсталяція: Новий інтерактивний зал дозволяє відвідувачам побачити, як змінювалося навколишнє середовище Кінерета з початку сіоністського заселення до сучасності.
3. Археологічні знахідки: Експозиція містить предмети побуту перших єврейських поселенців, що використовувалися у сільському господарстві.
4. Історія кібуца Дганія-Алеф: У цьому розділі представлено особисті речі Гордона, його рукописи та документи, що розповідають про його життя і діяльність.

Визнання національною спадщиною

У 2010 році уряд Ізраїлю визнав «Дім Гордона» національною спадщиною. Це не лише культурний центр, а й важливе місце для тих, хто хоче зрозуміти історію сіоністського руху та природу Галілеї.

НАновини: спадщина Аарона Давида Гордона сьогодні

Історія Гордона — це не лише частина єврейської історії, але й важливий міст між Україною та Ізраїлем. Його ім’я нагадує про силу духу, значення праці й духовного відродження.
Сайт НАновини продовжує висвітлювати події та історії, які об’єднують Україну та Ізраїль, розповідаючи про єврейські корені та шлях, який пройшли наші предки.

Висновок

Аарон Давид Гордон — це приклад людини, яка попри труднощі зуміла стати символом цілого руху. Його ідеї продовжують надихати багатьох, а спадщина «Гордонії» залишається важливою частиною історії сіонізму.
Сьогодні, коли ми говоримо про євреїв з України, таких як Гордон, ми знову переконуємося в глибокому зв’язку наших народів. На НАновини ми розповідаємо ці історії, щоб пам’ять про них жила і надихала нові покоління.

«Місцеві краєзнавці не знали, куди зникли ці артефакти єврейської спадщини України, поки 2023 року не виявили фотографії вкрадених предметів на офіційному сайті «Музею історії євреїв у Росії».

Типу “Ми не вкрали – ми врятували”– зазначає Шимон Бріманпорівнюючи це з тією ж збоченою логікою, за якою російська армія приходить «рятувати» Україну та українців за допомогою ракет та перетворення українських міст на руїни.

У світі існує найпрестижніша глобальна організація музеїв та музейних фахівців – ICOM, Міжнародна рада музеїв зі штаб-квартирою у Парижі. У середині червня 2024 року на щорічних зборах керівних органів ICOM виступила президент ICOM Ukraine Анастасія Чередниченко, повідомляє Шимон Бріман.

Представниця України у найрішучіших висловлюваннях вимагала зупинити поступове повернення Росії до ICOM. Раніше, ще у 2022 році, РФ було усунуто від участі у проектах ICOM, оскільки ця країна-агресор грабувала українські музеї та руйнувала скарби української культурної спадщини під час варварської війни проти України.

Шимон Бріману статті на «Українсько-Єврейська Зустріч» також зазначає, що до списку вкраденого чи знищеного Росією слід додати й об’єкти єврейської спадщини України.

Найгучніша історія у цій сфері пов’язана з викраденням та незаконним вивезенням до Росії двох унікальних артефактів із Тернопільської області, пише Шимон Бріман. Це сталося влітку 2014 року, на початку російської агресії, але стало відомо про це лише нещодавно.

На той час невідомі злочинці вкрали трьохсотрічні різьблені двері із синагоги Чорткова. Приблизно в той же час із стародавньої синагоги в Підгайцях зникли унікальні реліквії — барокова білокам’яна різьблена прикраса ніші з молитовного залу і різьблена табличка з написом «Ця брама Господня — праведники увійдуть через них» (Псалом 118).

Місцеві краєзнавці не знали, куди зникли ці артефакти, поки 2023 року не виявили фотографії вкрадених предметів на офіційному сайті «Музею історії євреїв у Росії».

Цей приватний музей було засновано у Москві бізнесменом Сергієм Устиновим. На сайті музею йдеться, що він прагне реконструювати цілісну картину єврейського життя на території Російської імперії та СРСР. Також зазначено, що найважливішим способом поповнення колекції є експедиції співробітників у Росії та Східній Європі.

Вкрадені в Чорткові та Підгайцях старовинні двері та кам’яна плита були представлені у Москві на виставці «Виклик забуттю».

Таким чином, з погляду московських музейних працівників, гангстерські нальоти на українські синагоги є «експедиціями для поповнення колекції», а нахабне виставлення вкраденого з України в Москві називається «рятуванням від забуття».

Типу «Ми не вкрали — ми врятували», — зазначає Шимон Бріман, порівнюючи це з тією ж збоченою логікою, за якою російська армія приходить «рятувати» Україну та українців за допомогою ракет та перетворення українських міст на руїни.

Шимон Бріман пише, що в Чорткові та Підгайцях сталися грабежі, корупція та вандалізм щодо історичних об’єктів. Внаслідок цього було вкрадено артефакти з двох синагог. Ці синагоги перебувають у списку пам’яток історії національного значення, і їхні артефакти не могли бути вилучені законно лише через корупцію та вандалізм, що й було зроблено на замовлення московського музею.

Місцева влада Тернопільської області виявила байдужість до долі цих старовинних синагог. Незважаючи на те, що українська влада не має коштів для підтримки стану цих стародавніх будівель, це не виправдовує незаконне вивезення артефактів до Росії, наголошує Бріман.

Виявлення вкрадених єврейських реліквій у московському музеї у 2023 році викликало обурення серед фахівців з юдаїки та мистецтва з України, Ізраїлю та США. Вони звернулися до міністерств культури та закордонних справ України з проханням порушити питання щодо повернення вкрадених артефактів на міжнародному рівні.

Бриман пише: «Демонтаж та вивіз за кордон цих артефактів прямо суперечить українському законодавству. Ці дії є злочинними і за них мають відповідати як замовники, так і виконавці». Артефакти із синагог у Чорткові та Підгайцях мають величезну історичну та культурну цінність, яку неможливо компенсувати. Незаконне вивезення та експонування цих артефактів у Росії є частиною масштабного злочину агресора — цілеспрямованого знищення та пограбування української культурної спадщини.робить висновок Бріман.

Шимон Бріман пише, що дії щодо крадіжки артефактів із синагог у Чорткові та Підгайцях завдають шкоди відносинам України з іноземними партнерами, включаючи Ізраїль. Це також дає пропагандистам РФ можливість використати тему українсько-єврейського минулого для підриву міжнародного іміджу України. Автори листа, підписаного безліччю відомих учених, вимагають внесення до списку санкцій власника «Музею історії євреїв у Росії» Сергія Устинова.

Бріман зазначає, що спроби московського музею виправдати крадіжку звучать аморально. Він наголошує, що міста Чортків та Підгайці у 17-18 століттях не мали жодного відношення до «історії євреїв у Росії», оскільки перебували у складі Польського королівства. Цей акт є неоколоніальною апропріацією чужої спадщини для зміцнення імперського статусу Москви.

Шимон Бріман пише цей текст як нагадування про те, що російський режим протягом усієї агресії проти України прагне знищити не лише українську, а й єврейську спадщину України. В майбутньомуна його думкуу списку репарацій Росії на користь України мають бути включені і два вкрадені єврейські артефакти.

Оригінал: Шимон Бріман (Ізраїль) — Українсько-Єврейська Зустріч.

Читайте нас у каналах Новини Ізраїлю Nikk.Agency Новини Ізраїлю в – Telegram– Facebook, – Google News

А чого б і ні? Рубрика «Євреї з України» на сайті НАновини присвячена унікальній історії та здобуткам українських євреїв, їх вкладу у розвиток Ізраїлю та єврейських громад по всьому світу, зміцнюючи культурні та історичні зв'язки між народами.

Ця стаття — поки що тільки дослідження ентузіаста……

Історія часто підносить дивовижні сюрпризи. На цей раз вона пролила світло на сімейні коріння Джареда Кушнера, зятя президента США Дональда Трампа.

Як виявилося, його прадід по материнській лінії народився в Україні, а точніше – у невеликому містечку ПідгайціТернопільська область. Ось він на карті.

Про це «Суспільному» розповів історик, краєзнавець та педагог, колишній міський голова села Підгайці Степан Колодницький.

Степан Колодницький є упорядником видання «Підгайці та Підгаєччина», в якому зібрав усю історичну інформацію про край та туристичний путівник “Шляхами штетлів. Подорожі забутим континентом”в якому є інформація про стародавні єврейські міста.

Ентузіаст Степан Колодницький, який присвятив життя дослідженню свого краю, знайшов документальні свідчення, які проливають світло на родовід Кушнера.

Як розповів історик, документи, що збереглися, свідчать про те, що в Підгайцях довгий час жила родина Штадтмауерів, з якої походить прадід Джареда Кушнера по материнській лінії.

«На початку ХХ століття єврейське населення у Підгайцях становило 53 відсотки. Згодом більшість емігрувала до Ізраїлю, США та інших країн. Серед них і предки Джареда Кушнера», — розповів Степан Колодницький.

Сім'я Штадтмауерів: шлях з Підгайців до Америки

Сім'я Штадтмауерів емігрувала до США на початку XX століття, рятуючись від бідності. Як і багато інших євреїв з України, вони шукали кращого життя за океаном.

Джареда Кушнера, який є представником «сучасної ортодоксальної» єврейської громади Нью-Йорка, був вихований у традиціях, які передали його предки. Кушнер не приховує гордості за своє походження.

Єврейська спадщина Підгайців

До речі, у Підгайцях народився Мендель Захарія – син рабина Ар'є Лейба (помер 1791), автор книг “Менорот Захарія” (“Світильник Захарія”), “Захарія Мешулем” (“Алегорії Захарія”), “Захарія Ямевін” (“Захарія – Знаток”).

Підгайці — маленьке, але насичене історією місто.

Євреї почали селитися у Підгайцях на початку XVI століття, а перші документальні згадки датуються 1552 роком, коли євреї були зафіксовані як платники податків. Вже тоді громада відрізнялася чисельністю проти іншими сусідніми містами. З 1580 по 1620 роки раббі Арон Веніамін Сольник, автор знаменитої книги «Вечі Веніаміна», проживав і служив у Підгайцях, що зробило місто важливим релігійним і культурним центром.

На початку XX століття єврейська громада становила близько половини населення міста: із 6000 жителів 3200 були євреями. Вони займалися торгівлею та ремеслами, брали активну участь у культурному та економічному житті. Однак Перша світова війна та наступні події стали першими ударами для громади. Незважаючи на це, у 1910-х роках місцева друкарня, що належить єврейській родині Вайнлес, видавала книги та матеріали для українських організацій.

Трагедія спіткала громаду під час Другої світової війни. 1941 року з приходом німецьких військ почалися напади, примусові роботи та штрафи для євреїв. У 1942 році, на Йом Кіпур, близько 1000 євреїв були відправлені в табір смерті Белжець, а в 1943 році сталося остаточне знищення громади: жителі, що залишилися, були розстріляні і поховані в масових могилах на околицях міста. Останній раббі Підгайцев, Іцхак-Айзік Айхенштайн, загинув разом із громадою.

Сьогодні єврейський цвинтар у Підгайцях – це унікальна пам'ятка історії. Тут збереглося близько 1500 мацев, деякі з яких датуються XVII ст. Він є одним із найбільших єврейських цвинтарів в Україні, що нагадує про колишню велич і трагедію єврейської громади міста. Цікаво, що герб міста, оздоблений золотою літерою «П», нагадує єврейську літеру «ח» (хаім — життя), що символічно пов'язує місто з його єврейською історією.

Цей процвітаючий штетл був відомий своєю культурною різноманітністю та активним єврейським життям. Однак події Другої світової війни та наступні репресії значно змінили обличчя міста.

На старому єврейському цвинтарі в Підгайцях збереглося близько 1,5 тисячі маців, а найдавніші надгробки датуються XVII століттям. Під час обстеження цвинтаря у 2011 році вчені виявили мацеву 1596 року – одну із найстаріших у регіоні.

На питання, чи є могила Штадтмауера на єврейському цвинтарі в Підгайцях, історик відповів: «Могили самої немає, бо ви бачите, що знищили і більшовики, і німці, і інші люди».

Цікавий поворот історії

Здавалося б, зв'язок між Дональдом Трампом, його зятем Кушнером та Україною звучить як несподіваний поворот. Проте історія сім'ї Кушнерів — це ще один приклад, як Україна та Ізраїль пов'язані спільною єврейською долею.

«Європа закінчилася», — говорили євреї, які виїжджали на початку минулого століття. Але спадщина їхніх сімей продовжує жити у нащадках, які досягають висот на іншому кінці світу.

Погляд у сучасність

Українські євреї залишили глибокий слід в історії Ізраїлю та єврейських громад світу. Як показує приклад сім'ї Кушнерів, такі зв'язки не лише зберігаються, а й нагадують про важливість культури та історичної спадщини.

Наш сайт НАновини — Новини Ізраїлю продовжує висвітлювати унікальні моменти в історії єврейських громад, їхню взаємодію з Україною та внесок у сучасний світ.

Цитата від історика:

«Підгайці — це унікальне місце, де переплелися історії народів. Вивчаючи його минуле, ми відкриваємо нові сторінки історії.»

Читайте більше на у рубриці «Євреї з України» сайті НАновини — Новини Ізраїлю.

…

Читати у WhatsApp – каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю

Читати у Telegram – каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю

Співавтор проєкту Катерина Трушик:

“Ми вирішили зробити український ютуб-канал в Ізраїлі – і наша рубрика інтерв’ю “Знай наших”!
Це спеціальна рубрика, в якій розповідаються історії українців в Ізраїлі, українських євреїв та ізраїльтян, які відчувають глибоку любов і підтримують Україну.
Ми з гордістю ділимося їхніми історіями та досягненнями.
Не пропустіть захоплюючі історії українців в Ізраїлі, українських євреїв та ізраїльтян, які пишаються своєю культурною спадщиною і підтримують Україну.”

Головний герой пілотного випуску – засновник Українського салону в Хайфі Павло Галич.

Залишити КОМЕНТАР

Інші Новини Ізраїлю та світу читайте в каналах НіКК
Nikk.Agency в

Телеграмі ,

 Фейсбуці

і  Google News

https://nikk.agency/uk/znaj-nashih/
https://nikk.agency/znaj-nashih/
https://nikk.agency/he/znaj-nashih/

Єврейська громада Києва надає значну допомогу в обороні України з початком повномасштабної війни у ​​2022 році. Єврейські бійці не лише захищають країну на фронті, а й надають технічну, гуманітарну та матеріальну підтримку Збройним силам України (ЗСУ).

Шимон Бріман на сайті «Українсько-Єврейська Зустріч» розповідає про те, як представники єврейської громади стали частиною сил опору України, багато євреїв відчувають себе частиною українського народу та сприймають війну як особисте випробування та виклик для громади. Участь єврейської громади, чи то на полі бою, чи через волонтерські програми, показує силу патріотизму та бажання захистити незалежність України.

Частково наведемо розповідь. Оригінал (укр.) «Окрім держави ізраїльська» у ЗСУ: київські євреї на захисті України»

Біографії бійців: як євреї Києва вливаються до лав ЗСУ

Двоє друзів — випускників єврейської релігійної школи з Києва — кожен по-своєму захищають Україну, допомагаючи їй відбивати агресію Росії, пам'ятаючи про Ізраїль, і розмірковуючи про майбутнє українсько-єврейських відносин після війни.

Ігор (Яків Давид) Тіш (29) та Аківа Олександр Гільгур (36) товаришують з дитинства. Через різницю у віці вони схожі на молодшого та старшого братів – так само ставляться один до одного.

Їх об'єднала єврейська гімназія №299 «Орах Хаїм» в Оболонському районі Києва — перша державна школа з вивчення єврейської мови та традицій юдаїзму, яка працює в Україні з 1990 року.

Історія Ігоря Тиша: «Тут шанують мій патріотизм»

Ігор Тіш, єврей за походженням, який раніше служив в ізраїльській армії (ЦАХАЛ) 2,5 року до 2017 року, отримав звання старшого сержанта Цахала. Брав участь у контртерористичних діях в Юдеї у районі Ткоа.

Повернувшись в Україну, з початком повномасштабної війни вступив до лав ЗСУ. Він визнає, що українська армія цінує його досвід та знання, привнесені зі служби в Ізраїлі. В інтерв'ю Шимону Бріману він розповів:
чи знали українські солдати поряд з ним, що він приїхав з Ізраїлю та має бойовий досвід ЦАХАЛу?

«Спочатку були жарти – «дивіться, він після Цахала», і на мене дивилися як на дивину. Потім питали, хто має бойовий досвід — я назвав себе, мене поставили командиром відділення, потім командиром взводу. Я розумів, що можу допомогти своїм ізраїльським досвідом тут. Вчить своїх солдатів, віддавав правильні накази та завоював довіру людей.

Хлопці навіть жартували: “У нас командир – єврей, і у нашого взводу – окрема держава ізраїльська”.

Ігор ділиться досвідом, що служба у ЗСУ ґрунтується на взаємоповазі та підтримці, а національна належність не відіграє ролі. Патріотизм, за його словами, — це бажання захищати країну та підтримувати тих, хто перебуває поряд на фронті.

«Прояви антисемітизму? Взагалі, нікому не було справи до того, що я єврей і служив в ізраїльській армії. Я став командиром, показав себе добрим командиром і люди пішли за мною.

Коли ми тримали фронт поруч із полком «Азов», я дізнався, що у них воює командир відділення, який відслужив у ЦАХАЛу єврей.

Третя штурмова бригада, що відокремилася від «Азова», має дуже важливе відношення до євреїв та інших національних меншин; у них карають за погані висловлювання про певні національності».

Тяжке поранення Ігор отримав уже 2024 року, за два дні до виходу батальйону з позицій у Серебрянському лісі. У вересні 2024 року Ігор Тіш, командир взводу ЗСУ, отримав тяжке поранення, прикривши собою двох своїх солдатів від удару російського дрону. Він втратив половину лівої руки.

«Я прийшов до хлопців поміняти їх на варті, спитав, чи працює система РЕБ (радіоелектронної боротьби проти безпілотників – Ш.Б.). Мені кажуть: “Сів акумулятор, командування знає, але нічого не робить” – і відразу чую, що летить дрон. Усі залягли. Я стрибнув, щоб спробувати увімкнути РЕБ. І в момент відскоку назад прилетів дрон із вибухівкою. Двох солдатів я, отже, закрив собою в цьому стрибку, а один солдат, що стояв за рогом, загинув від уламків».

Друзі пораненого сержанта двох армій Ігоря Тиша швидко зібрали в Україні, Ізраїлі та США кошти на його протезування. Зараз вирішується, в якій країні відбуватиметься подальша медична реабілітація Тиша, і чи витягуватимуть уламок, який досі сидить у його тілі.

Київський рабин Яків Дов Блайх передав для Ігоря нові тфіліни для покладання правої, здорової руки.

Аківа Олександр Гільгур та його внесок у створення дронів для армії

Аківа Олександр Гільгур, інженер та голова Карлін-Столінської єврейської громади Києва, бере активну участь у підтримці української армії. Він керує лабораторією, яка займається розробкою інноваційних технологій, включаючи дрони та системи протидії ворожим безпілотникам. Його мета – посилити українську армію за рахунок високотехнологічних рішень, які допомагають солдатам вижити на полі бою.

«Моя робота – захистити українського солдата», – каже Аківа. «Ми розробляємо технології, які допоможуть ЗСУ захищатись, а не нападати».

Аківа також бере активну участь у гуманітарній допомозі, забезпечуючи єврейську громаду на Подолі продуктами, медикаментами та необхідними речами. У своїх діях він бачить важливу місію допомогти людям вижити в умовах воєнного часу і підтримати армію.

Взаємодопомога від друзів з Ізраїлю: медична підтримка та передові технології

Окрім участі у ЗСУ, єврейські бійці отримують допомогу від друзів з Ізраїлю у вигляді медичних матеріалів, таких як турнікети та перев'язувальні набори, які були надіслані на прохання українських єврейських бійців.

«У мене залишилося в Ізраїлі багато друзів та товаришів по службі в ЦАХАЛі. Ми підтримуємо зв'язок під час війни із Росією. «

Ігор Тіш також зазначає, що ізраїльські інструктори навчають українських бійців технікам виживання та медичної допомоги, роблячи їх більш готовими до бойових умов.

«Багато хто розповідає про ізраїльських інструкторів у якихось частинах ЗСУ. Я постійно чую, що ізраїльтяни допомагають. Ні разу ніхто не говорив погано про Ізраїль. Мене питали, чому я виїхав звідти – з такої розвиненої країни», – каже Ігор.

Таким чином, моральна та матеріальна підтримка з Ізраїлю надихає українських бійців та зміцнює їхню впевненість у своїх силах.

Конфлікт ідентичності: євреї на боці України та Росії

Однак поряд із шляхетними прагненнями допомоги існують і трагічні моменти, пов'язані з тим, що євреї опинилися по обидва боки конфлікту. У ті ж дні, коли Ігор Тіш проходив лікування після поранення, стало відомо про загибель єврейського бійця, який був оператором дронів на боці Росії. Цей випадок нагадує про трагічні паралелі Першої світової війни, коли євреї з різних країн вбивали один одного, служачи в ворогуючих арміях.

Єврейська філософія та патріотизм

Для багатьох євреїв участь у захисті України стає символом змін у історичному контексті. Гільгур пояснює, що, незважаючи на складну історію українсько-єврейських відносин, сьогодні вони мають можливість допомогти країні, яка надала притулок, і зробити це з честю.

“Якщо ми вважаємо себе обраним народом, то давайте покажемо українцям приклад – як можна бути добрими і відстоювати свою незалежність”, – робить висновок Гільгур.

Приклад для майбутніх поколінь: як київські євреї об'єднуються у боротьбі

Окрім участі у військових діях, єврейська громада Києва активно підтримує гуманітарні проекти, спрямовані на допомогу населенню. Аківа Олександр та його однодумці організують єврейські свята та підтримують незаможних, роблячи все можливе, щоб полегшити умови життя громади у важкий воєнний час.

Для Аківи ця війна не лише боротьба за територіальну цілісність України, а й спосіб зміцнення зв'язків між єврейським та українським народами. Він упевнений, що ці зв'язки зміцняться після війни і що єврейська громада залишиться важливою частиною українського суспільства.

«Ми тут, щоби допомагати. Наша громада тут століттями, і ми підтримуватимемо Україну, як свою Батьківщину».

Як підтримка Ізраїлю допомагає ЗСУ: таблиця основних напрямів

Переплетення доль: спільна боротьба України та Ізраїлю

Участь єврейської громади України у конфлікті з Росією — це не лише про національне почуття обов'язку, а й про взаємну повагу та підтримку. Багато українських євреїв бачать свою службу у ЗСУ як частину глобальної боротьби за незалежність.

«Для мене важливо, що я, як єврей, захищаю Україну. Це країна, яка дала нам дах, у землі якого поховано багато наших цадиків. Так, ми маємо деякі погані фрагменти історії українців та євреїв, але зараз у нас є шанс це виправити.».

Ці слова Аківи Олександра відображають глибоку повагу до країни, де живе єврейська громада. Відносини між Ізраїлем та Україною зміцнюються, незважаючи на важке історичне минуле. Гільгур упевнений, що євреям та українцям слід прагнути до виправлення помилок минулого, показуючи приклад взаємодопомоги та доброти.

Історії бійців єврейської громади Києва, такі як Ігор Тіш та Аківа Олександр Гільгур, наголошують на унікальному зв'язку між Україною та Ізраїлем. В умовах війни євреї України не лише воюють за свою країну, а й допомагають своїми знаннями, технологіями та гуманітарною підтримкою.

Повністю оригінал (укр.) «Окрім держави ізраїльська» у ЗСУ: київські євреї на захисті України»

на НАновини ми віримо, що такі історії є прикладом для майбутніх поколінь, як дві культури можуть підтримувати одна одну у важкі часи.

Залишити коментар у Telegram — каналі НАновини↓

«… ООН — це велика проблема. Її створили для того, щоб підтримувати мир у світі й вдаватися до миротворчості, коли це необхідно. На жаль, вони не створили збройних сил, які б підтримували всі нації. До того ж, там є росія, і я розумію, що всі члени хочуть внести зміни до статуту та виключити її. Зрештою ми хочемо, щоб вони (РФ — ред.) взагалі зникли з карти ООН, бо вони подають світові поганий приклад…

У нашій постійній рубриці «Євреї з України» — Філіп Котлер (Philip Kotler), за походженням — український єврей, чиє родинне коріння походить із української землі, звідки його батьки були змушені емігрувати до США на початку ХХ століття.

Хто такий Філіп Котлер

Філіп Котлер — американський економіст і професор Північно-Західного університету (Kellogg School of Management), якого називають «батьком сучасного маркетингу». Він розробив концепції маркетинг-міксу (4P), соціального маркетингу, демаркетингу, а також напрям Marketing 3.0, де ключовими є цінності й гуманізм.

Поєднавши маркетинг із психологією та економікою, він заклав наукові основи сучасної маркетингової практики.

Одна з його найвідоміших праць — книга «Marketing Management» — використовується в університетах усього світу як ключовий підручник з маркетингу. Його теорії допомагають компаніям будувати клієнтоорієнтовані стратегії та досягати конкурентних переваг на глобальних ринках.

Він написав понад 80 книг, а його флагманська робота Marketing Management використовується у понад 60 країнах і перекладена десятками мов, зокрема українською та івритом. Протягом кар’єри отримав 22 почесні докторські ступені, зокрема й українські.

Сім’я та єврейське коріння

Котлер народився 1931 року в Чикаго у родині єврейських емігрантів з України. Його батько, Моріс Котлер (справжнє прізвище — Котляревський), народився в Ніжині у 1905 році, а мати, Бетті Бубар, — у Бердичеві або Чернівцях у 1910 році. Вони емігрували до США в 1917 році.

«Я виріс у середовищі, де кожен знав: потрібно бути не тільки успішним, а й корисним» — Філіп Котлер

Ніжин: єврейський біль і сила

Ніжин — одне з найдавніших єврейських осередків України. На початку ХХ століття євреї становили близько 30% населення. У місті діяли ремісничі школи, лікарі, 10 синагог. Погроми 1905 і 1919 років стали однією з причин еміграції євреїв.

Чернівці: столиця єврейської інтелігенції

Чернівці були культурною столицею Буковини. Тут жили сіоністи, поети, науковці. Перед Першою світовою війною євреї становили до 40% населення. Серед знаменитих єврейських діячів — Пауль Целан, Йозеф Шмідт, Еліезер Штейнбарг. У цій унікальній атмосфері росла мати Котлера.

Шлях до успіху

Філіп здобув освіту в Чиказькому університеті та MIT. Він першим у світі застосував економіко-математичний підхід до маркетингу. Його ідеї стали фундаментом стратегічного менеджменту та гуманістичного бізнесу.

Філіп Котлер: Я був дуже розчарований нейтралітетом Індії та Китаю щодо України

Філіп Котлер у 2022 році:

«Мене дуже цікавить миролюбство й маркетинг миру. Треба визначити зони та осередки війни, бо є Сирія й інші місця. Власне, проблема полягає в тому, що ООН — це велика проблема. Її створили, щоб підтримувати мир у світі й вдаватися до миротворчих дій, коли це потрібно. Але вони не створили збройних сил для захисту всіх націй. Ба більше, там є росія, і я розумію бажання всіх членів змінити статут і виключити її. Зрештою ми хочемо, щоб вона взагалі не з’являлась на карті ООН, бо дає світові поганий приклад. Також треба виставити рахунок за руйнування, бо своїми діями вона шкодить світові. Так, у росії є люди, які не хочуть війни, але всі вони відповідальні.

Коли почалась війна проти вашої країни, я сподівався, що всі великі держави — Індія й Китай — підтримають Україну. І був дуже розчарований, коли цього не сталось — вони захотіли залишитись нейтральними. Але й Сполучені Штати, й інші союзники мають вести переговори, в чому вони зробили недостатньо. Вони мають публічно звертатися до цих країн із тим, що зараз чинить росія».

Котлер і Україна

• 2006 — почесний доктор Києво-Могилянської академії
• 2009 — візити до Києва й Одеси з лекціями
• 2022 — онлайн-лекція на підтримку України
• 2023 — оприлюднення його родоводу українськими дослідниками
• 2025 — стаття «Батько маркетингу з українським корінням» на сайті Shotam.info

«Коли почалась війна проти вашої країни, я сподівався, що всі провідні держави підтримають Україну. Був розчарований, що цього не сталось. Але це не привід відступати» — Котлер, 2022

НАновини – Новини Ізраїлю

На сайті НАновини – Новини Ізраїлю ми розповідаємо про особистостей, що об’єднують Україну й Ізраїль. Котлер — один із таких символів. Його ім’я відоме в усіх бізнес-школах, а його голос — за Україну.

Котлер і Ізраїль

• 1997 — лекції в Тель-Авівському університеті в межах програми Kellogg-Recanati MBA
• 2002 — видання Marketing Management івритом
• Співпраця з професором Яаковом Хорніком
• Цитування його робіт у пресі Ізраїлю й на бізнес-форумах

«Якщо бізнес може продавати кока-колу в кожне село, чому ми не можемо продати ідею миру?» — Котлер про маркетинг миру

Висновок: євреї з України — глобальна спадщина

Філіп Котлер — один із найвпливовіших інтелектуалів ХХ–ХХІ століття. Його коріння — в Ніжині та Чернівцях, його ідеї охопили світ, а його голос звучить за справедливість.

Читайте більше в постійній рубриці «Євреї з України» на сайті НАновини – Новини Ізраїлю.

Проект «немалаנְמָלָה» – Це унікальна ініціатива, спрямована на зближення двох культур через художню літературу. Основним завданням проекту є переклад творів з української на іврит та з івриту на українську.

Ініціаторами проекту є Асаф Бартов і Наталія Тимків — ізраїльсько-українська родина, якій важливо зберегти та поділитися багатством двох культур. Вони хочуть, щоб їхня донька та її однолітки жили у світі, де найкращі твори української та ізраїльської літератури будуть доступні їхніми рідними мовами.

Факт: переклад «Московіада» Юрія Андруховича стала першою в історії книгою, перекладеною з української на іврит.

Назва проекту звучить однаково українською та івритом, але має різні значення:

• На івриті: «נְמָלָה» означає «мураха» і символізує працьовитість та завзятість.
• Українською: «немала» перекладається як «досить велика», що відбиває амбіції проекту.

Ассаф і Наталія вірять, що культура та література мають бути доступні кожному. Їхня мрія — світ, де діти зможуть читати книги про Україну івритом, а Ізраїль — українською.

Проект стартував у 2020 році і з того часу вже випустив кілька перекладів.

Видання українською мовою, переклад з івриту:

• Янець Леві, «Пригоди дядечка Лева в румунських степах», переклад Ані Хромової, видавництво «Кінерет Змора Двір», 2007.

Видання на івриті, переклад з української:

• Юрій Андрухович, «Московіада», переклад Антона Паперного, видавництво 9 Lives Press2020.
• Юрій Винничук, «Танго смерті», переклад Антона Паперного, видавництво 9 Lives Press2022.
• Оксана Забужко, «Польові дослідження українського сексу», переклад Антона Паперного, видавництво 9 Lives Press2024.

Чому важливі переклади?

Переклад – це не просто перенесення тексту з однієї мови на іншу. Це складний процес, що потребує глибокого розуміння обох культур.

До запуску проекту існувало кілька ключових проблем:

• Переклади через проміжні мови.Раніше українські твори перекладалися івритом через англійську або російську, що призводило до втрати деталей оригінального тексту.
• Відсутність системності.Переклади виконувалися безсистемно, і більшість із них так і не доходили до широкого читача.

Завдяки «немалаנְמָלָה» ці проблеми вдалося вирішити. Всі переклади виконуються з оригіналу, що гарантує точність та збереження авторського стилю.

Чому це важливо для Ізраїлю та України?

Зв’язок між українським та єврейським народами сягає корінням у глибоку історію. Однак, як і багато відносин, вони потребують постійного діалогу. Література у разі грає роль культурного дипломата.

Ключові завдання:

• Розширення взаєморозуміння:Переклади допомагають руйнувати стереотипи та знаходити спільні точки дотику.
• Збереження мов та культур:Переклад літератури сприяє популяризації національних культур поза їх країн.
• Формування нових поколінь:Діти, які зростають у двомовному середовищі, зможуть будувати тісніші зв’язки між Україною та Ізраїлем.

НАновини та проект «немалоנְмָלָה»

Сайт НАновини — Новини Ізраїлю підтримує ініціативи, які б зміцненню культурних зв’язків. Проект «немалаנְмָלָה» — це приклад того, як ентузіасти змінюють світ через літературу.

На нашому сайті ви знайдете актуальні новини про подібні проекти, а також аналітику про культурні та геополітичні події, що об’єднують Україну та Ізраїль.

Майбутнє проекту: як стати частиною «немалаנְмָלָה»?

Засновники проекту запрошують усіх бажаючих приєднатись. Ось як можна допомогти:

1. Підтримати ініціативу фінансово чи через просування.
2. Приєднатися до команди перекладачів.
3. Ділитись інформацією про проект у соціальних мережах.

Контакти «немалаנְмָלָה»:

Сайт проекту – https://nemala.org/

Facebook – https://www.facebook.com/nemala.org/

До речі, перед показом фільму «Будинок «Слово». Незакінчений роман», який відбувся 4 грудня у Тель-Авіві, глядачі змогли почути українську поезію на івриті.

Йшлося про вірш «Яр» Миколи Бажана у перекладі Антона Паперного (літературна редакція — Асаф Бартов, засновник українсько-івритського видавничого проекту «Немала»).

Вірш читав Асаф Бартов.

ми про це писали «Будинок „Слово“: Нескінченний роман» — унікальний показ українського фільму в Тель-Авіві 4 грудня 2024

Проект «немалаנְмָלָה» демонструє, як ентузіазм і любов до літератури можуть зблизити два народи. Українська та ізраїльська культури багаті на свої традиції, і завдяки цьому проекту їх унікальні твори стають доступні дедалі більшій кількості читачів.

Залишити коментар в WhatsApp – каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю

Залишити коментар у Telegram – каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю

Вклад уродженців українських земель у розвиток єврейської держави знаходить свій відбиток навіть у символах Ізраїлю, таких як національна валюта — шекель.

Портрети 8 великих особистостей, що народилися на українській землі, прикрашають ізраїльські банкноти, нагадуючи про їхні заслуги в культурі, політиці та суспільному житті. Ми пропонуємо ближче познайомитися з кожним із цих героїв.

Отже, усього з 20 видатних представників єврейського народу, за весь час зображених на ізраїльських грошах, 8 народилися на території сучасної України.

Хаїм Нахман Бялік, Володимир (Зеєв) Жаботинський, Лев (Леон) Пінскер, Менахем Усишкін, Моше Шарет, Голда Меїр, Іцхак Бен-Цві, Еліезер Бен-Єгуда.

1. Хаїм Нахман Бялік (1873–1934)

Біографія:
Народився у селі Івниця Волинської губернії (нині Житомирська область). Хаїм Нахман Бялік був видатним поетом, перекладачем та письменником, якого називають “національним поетом Ізраїлю”. Його роботи сприяли розвитку єврейської літератури та культури. Він також брав активну участь у відродженні івриту як сучасної мови. Його вірші стали обов’язковою частиною шкільної програми Ізраїлі.

Купюра:
Бялик зображений на банкноті номіналом 10 шекелів 1985 року випуску. На купюрі представлені рядки з його вірша та ілюстрації, що відображають його літературну спадщину.

Більше – Євреї з України: Хаїм Нахман Бялік — видатний поет, письменник, сіоніст та мислитель, який відіграв ключову роль у відродженні івритської літератури #євреїзукраїни

2. Володимир (Зеєв) Жаботинський (1880–1940)

Біографія:
Народився в Одесі, Володимир Жаботинський був одним із основоположників ревізіоністського сіонізму. Він створив єврейський легіон у складі британської армії та надихав єврейську молодь на боротьбу за незалежність. Крім того, Жаботинський був письменником, журналістом та перекладачем.

Купюра:
Жаботинського зображено на банкноті номіналом 100 шекелів зразка 1998 року. Його портрет доповнюють символи сіоністського руху та рядки з його літературних праць.

Більше – Євреї з України: Володимир Зєєв Жаботинський #євреїзукраїни</ strong>

3. Лев (Леон) Пінскер (1821–1891)

Біографія:
Народився у Томашполі (нині Вінницька область). Лев Пінскер став одним із ідеологів руху “Ховевей Ціон”, який заклав основи сучасного сіонізму. Його робота “Автоемансипація” була маніфестом, який закликав єврейський народ боротися за створення власної держави.

Купюра:
Зображення Пінськера прикрашає купюру номіналом 20 шекелів 1980-х років випуску. На задньому плані представлені сторінки з його творів та символіка руху “Ховевей Ціон”.

4. Менахем Усишкін (1863–1941)

Біографія:
Народився в Дубровно (нині територія Білорусі, раніше частина Російської імперії). Усишкін був головою Єврейського національного фонду і зробив величезний внесок у викуп земель для майбутнього Ізраїлю.

Купюра:
Менахем Усишкін зображений на банкноті номіналом 500 шекелів 1980-х років. Поруч із його портретом видно план земель, придбаних завдяки його зусиллям, та цитата з його промов.

5. Моше Шарет (1894–1965)

Біографія:
Народився у Херсоні. Шарет був другим прем’єр-міністром Ізраїлю та одним із лідерів сіоністського руху. Його дипломатичні зусилля відіграли ключову роль у зміцненні молодої єврейської держави.

Купюра:
Шарет зображений на купюрі номіналом 20 шекелів 1970-х років. На банкноті зображені також атрибути дипломатичної роботи: документи та перо, що символізують його внесок у міжнародні відносини Ізраїлю.

Більше – Євреї з України: .

6. Голда Меїр (1898–1978)

Біографія:
Народилася у Києві. Голда Меїр стала першою жінкою-прем’єр-міністром Ізраїлю. Її сильне лідерство у важкі періоди, включаючи Війну Судного дня, принесло їй світову популярність.

Купюра:
Портрет Голди Меїр можна побачити на купюрі номіналом 10 шекелів 1973 року. На фоні зображення, що символізують її політичну діяльність, такі як засідання уряду.

Більше – Народжена 3 травня 1898 в Києві Голда Меїр стала найвпливовішою жінкою століття. Її історія кохання – терпляча боротьба за мрію та прагнення покращити світ.

7. Іцхак Бен-Цві (1884–1963)

Біографія:
Народився у Полтаві. Іцхак Бен-Цві став другим президентом Ізраїлю. Він відомий як історик та дослідник єврейської діаспори.

Купюра:
Його портрет зображено на банкноті 100 шекелів 1980-х років. На банкноті також розміщено ілюстрації, що відображають культурні дослідження Бен-Цві.

8. Еліезер Бен-Єгуда (1858–1922)

Біографія:
Народився у Лужках (нині Білорусь, раніше частина Російської імперії). Бен-Єгуда був засновником сучасного івриту та автором першого івритського словника.

Купюра:
Його зображення прикрашає банкноту у 50 шекелів 1970-х років. На задньому плані зображені сторінки словника та фрагменти рукописів Бен-Єгуди.

Висновок

Вісьмо великих людей, що народилися на території України, залишили незабутній слід в історії Ізраїлю. Їхні зображення на банкнотах — це не лише знак визнання, а й нагадування про те, як тісно пов’язані долі двох народів. Цей унікальний факт свідчить про те, що внесок українських євреїв у розвиток Ізраїлю був і залишається значним.

Читайте більше на сайті Новини — Новини Ізраїлю, щоб бути в курсі історичних фактів, які поєднують наші країни.

За матеріалами сайту Українсько-Єврейська Зустріч.

Більше читайте в нашій рубриці “Євреї з України“.

…

Читати  в WhatsApp — каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю

Читати в Telegram — каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю

https://renovation.nikk.co.il/

Саме тому тема фарбування квартир виходить далеко за рамки ремонту як такого.

На півночі Ізраїлю вона тісно пов’язана з довірою, локальною специфікою житла, вологістю біля моря, старим житловим фондом, квартирами після орендарів і бажанням власника привести об’єкт до ладу без важкого капітального втручання. Для читачів НАновости ця історія цікава ще й тим, що вона дуже точно показує, як в Ізраїлі змінюється поведінка клієнта: людина все менше реагує на крикливе «дешево», і все частіше шукає спокій, зрозумілу кошторис і нормальну людську організацію процесу.

Чому фарбування квартир стало окремою темою для ринку житла Ізраїлю

У теорії фарбування здається однією з найпростіших послуг. Але в реальності саме вона часто стає вирішальною для сприйняття квартири. Старі сліди від кріплень, плями на стелі, потертості, нерівні підфарбовані ділянки, сліди вологи, потемнілі кути, візуальна втома стін — все це робить житло менш привабливим, навіть якщо в іншому воно цілком придатне для життя.

Для Хайфи і всього поясу Крайот це особливо помітно. Вологість, вік частини будівель, активний ринок оренди і постійна зміна мешканців призводять до того, що саме стіни і стелі швидше за все починають видавати втому квартири. Тому фарбування в місцевій реальності — не косметична дрібниця, а повноцінний інструмент підготовки нерухомості.

Де це особливо відчувається

Найбільш типові сценарії для півночі Ізраїлю виглядають так:

• квартира готується до в’їзду нової сім’ї;
• житло потрібно швидко освіжити після орендарів;
• власник хоче зробити об’єкт візуально акуратнішим перед продажем;
• після вологи, плям або локальної протікання потрібно повернути приміщенню нормальний вигляд;
• сім’я не хоче затівати великий ремонт, але хоче прибрати відчуття занедбаності.

У всіх цих випадках клієнт шукає не «найдешевше фарбування», а рішення, яке зніме побутову і фінансову тривогу.

Чому ізраїльський клієнт по-іншому дивиться на таку послугу

В Ізраїлі дуже сильна чутливість до часу і до передбачуваності витрат. Люди готові платити не тільки за роботу руками, але і за відсутність хаосу. Саме тому для Хайфи, Кір’ят-Ати, Кір’ят-Бяліка, Кір’ят-Моцкіна, Кір’ят-Яма, Кір’ят-Хаїма, Нешера і Тірат-Кармеля найкраще працюють не абстрактні обіцянки якості, а конкретні і зрозумілі формулювання: заздалегідь зрозумілий обсяг, погоджені терміни, можливість працювати в житловій квартирі, акуратність, допомога з вологими стінами і без раптових доплат.

Що саме продає ринок фарбування квартир у Хайфі і поруч

Якщо подивитися на те, як в Ізраїлі подається тема фарбування квартир, швидко стає ясно: ринок продає не просто майстра. Він продає спокій, швидкість, зрозумілу ціну і відсутність сюрпризів. Це ключова логіка, яку сьогодні не можна ігнорувати ні бізнесу, ні редакції, якщо вона хоче чесно пояснити аудиторії, чому одні пропозиції працюють краще за інші.

Головні тригери, на які реагує клієнт

Терміновість

Один з найсильніших мотиваторів — можливість зробити швидко. Перед в’їздом, після орендарів, перед святами, перед продажем — в цих ситуаціях людині важливо не через місяць, а зараз. Тому обіцянка швидких термінів і заздалегідь зрозумілого графіка стало одним з найсильніших ринкових аргументів.

Робота в житловій або мебльованій квартирі

Це вже не додатковий бонус, а повноцінна конкурентна перевага. Не кожна сім’я може вивезти меблі, звільнити квартиру і на кілька днів вимкнути звичайне життя. Можливість пофарбувати житло без переїзду і без тотального звільнення простору — серйозний фактор вибору.

Вологість, пліснява і проблемні стіни

Для прибережної Хайфи і частини районів півночі Ізраїлю це окрема тема. Клієнт часто шукає не просто фарбування, а рішення більш болючої проблеми: слідів вологи, грибка, відшарування старої фарби і втомлених стель. Там, де виконавець може не просто «зафарбувати», а чесно оцінити стан поверхні і підготувати її, довіра вища.

Зрозуміла кошторис до старту

Ізраїльський клієнт вкрай чутливий до роздутої ціни. Тому сильніше за все працюють пропозиції, в яких кошторис обговорюється заздалегідь, обсяг фіксується до початку, а не розповзається в ході процесу.

Чистота і акуратність

Для житлової квартири це один з головних факторів. Люди бояться не самого фарбування, а перетворення будинку в безлад. Там, де обіцяється акуратна робота, захист меблів і нормальна здача об’єкта, конверсія вища.

Чому дешевий оффер не завжди найкращий для ринку півночі Ізраїлю

На перший погляд може здатися, що перемагає той, хто обіцяє меншу ціну. Але в реальності занадто агресивні дешеві пропозиції часто притягують не найякісніших лідів. Клієнт приходить на ціну «від…», а потім стикається з тим, що в реальності все дорожче, складніше і неприємніше. В результаті незадоволені обидві сторони.

Для Хайфи і Крайот сильніше працює інша модель. Не «від 400 ₪ і потім подивимося», а спокійна зв’язка:

• фіксуємо обсяг заздалегідь;
• працюємо акуратно навіть у житловій квартирі;
• допомагаємо з пліснявою, вологістю і проблемними стінами;
• не нав’язуємо зайве;
• заздалегідь обговорюємо терміни;
• не створюємо раптових доплат з повітря.

Саме така логіка сьогодні сприймається як доросла і надійна. Для ізраїльської аудиторії це набагато ближче до реального запиту, ніж криклива «дешевизна будь-якою ціною».

Як це пов’язано з ринком нерухомості і з психологією власника квартири

Фарбування — це ще й про контроль. Коли квартира готується до здачі, продажу або заселення, власник хоче швидко повернути собі відчуття керованості. Він не завжди готовий до масштабного ремонту, але хоче прибрати очевидні візуальні проблеми.

Тут і проявляється практична сила послуги. Добре організоване фарбування дозволяє:

• швидко змінити перше враження від квартири;
• зробити об’єкт візуально світлішим і охайнішим;
• скоротити відчуття «втоми» без важких вкладень;
• підготувати житло до наступного етапу використання.

Для ізраїльської реальності це особливо актуально в містах, де ринок оренди активний, а квартири часто працюють як інвестиційний актив. І тут НАновости — Новини Ізраїлю може дивитися на питання ширше побутового рівня: фарбування стає частиною стратегії управління нерухомістю, а не просто домашньою дрібницею. Саме тому НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядає цю тему не тільки як сервісну, але і як соціально-економічну: йдеться про те, як ізраїльтяни скорочують витрати, прискорюють підготовку житла і намагаються мінімізувати стрес навколо власності.

Що особливо важливо для Хайфи, Крайот, Нешера і Тірат-Кармеля

Локальний контекст тут критичний. Не можна однаково говорити про фарбування квартири в умовно новому житловому комплексі і в старому будинку з історією вологи, десятками слідів колишньої оренди і стінами, які не оновлювалися роками.

Локальна специфіка району

Для цієї зони характерні:

• старий житловий фонд;
• прибережна вологість;
• квартири після багаторічної оренди;
• необхідність швидко готувати житло до повторної здачі;
• висока чутливість до термінів і до ціни.

Саме тому окрема сторінка послуги, окрема реклама і окрема подача теми працюють краще, ніж загальні тексти «про ремонт всього на світі».

Чому важливо перераховувати міста, а не ховатися за словом «Крайот»

Для довіри і SEO дуже важливо говорити не тільки «Крайот», але і конкретно: Кір’ят-Ата, Кір’ят-Бялік, Кір’ят-Моцкін, Кір’ят-Ям, Кір’ят-Хаїм, плюс Нешер і Тірат-Кармель. Коли людина бачить своє місце напряму, текст сприймається як відповідь на його реальну ситуацію, а не як універсальна заготовка.

Які оффери реально працюють краще за все

Нижче — коротка таблиця того, що найсильніше знімає страх клієнта і краще продає послугу на цьому ринку.

Що варто враховувати власникам квартир перед замовленням фарбування

Перед тим як вибирати виконавця, власнику корисно перевірити не тільки ціну, але і саму логіку пропозиції.

На що дивитися в першу чергу

Чи є зрозуміле пояснення обсягу робіт

Якщо незрозуміло, що саме входить в ціну, майже завжди будуть проблеми пізніше.

Чи готові працювати в мебльованій квартирі

Для сімей і зайнятих людей це часто одне з головних питань.

Чи є чесна розмова про проблемні місця

Якщо на стелі сліди вологи або на стінах пліснява, важливо не обіцянка «все зникне», а реальна оцінка.

Чи розуміють місцеву специфіку

Хайфа і північ Ізраїлю — це не абстрактний ринок. Тут важливі вологість, старий фонд і швидкі сценарії підготовки житла.

Де можна подивитися послуги по темі

Російська версія:

https://renovation.nikk.co.il/

Іврит:

https://renovation.nikk.co.il/he/

Англійська версія:

https://renovation.nikk.co.il/en/

Висновок

Фарбування квартир у Хайфі, Кір’ят-Аті, Кір’ят-Бяліку, Кір’ят-Моцкіні, Кір’ят-Ямі, Кір’ят-Хаїмі, Нешері і Тірат-Кармелі — це вже не історія про «знайшли маляра і оновили стіни». Сьогодні це повноцінний сервіс, в якому продаються спокій, швидкість, зрозуміла кошторис, акуратність, робота в житловій квартирі і відсутність неприємних сюрпризів.

Для ізраїльської аудиторії це особливо чутливо, тому що квартира тут — не тільки місце життя, але і дорогий актив, об’єкт оренди, сімейна безпека і постійне джерело побутових рішень. Саме тому ринок все сильніше відходить від дешевих крикливих обіцянок і рухається в бік нормального, зрозумілого і передбачуваного сервісу.

Для бізнесу це означає одне: виграє не той, хто голосніше кричить про ціну, а той, хто краще знімає страх клієнта. А для читача це означає інше: при виборі послуги з фарбування важливо дивитися не на красиву цифру першого рядка, а на те, наскільки вам заздалегідь пояснили обсяг, терміни, обмеження і реальний результат.

НАновости вважає, що саме такі локальні теми сьогодні і формують справжню картину повсякденного Ізраїлю: де рішення приймаються не на рівні реклами, а на рівні довіри, практичності і здатності зберегти людині час, гроші і нерви.

Про що ми розповімо в цьому матеріалі:

• Дипломатичні відносини між Україною та Ізраїлем встановлені 26 грудня 1991 року, а вже в жовтні 1992 року відкрилося Посольство України в Тель-Авіві.
• У 1998 році Арон Майберг отримав статус почесного консула України в Хайфі, що стало першим кроком до розвитку консульської мережі в країні, його мандат кілька разів продовжувався МЗС України.
• У 2008–2014 роках у Хайфі діяло Генеральне консульство під керівництвом Ігоря Віталійовича Турчина.
• З 2013 року в Єрусалимі працює Почесне консульство на чолі з Офером Керцнером.
• У 2025 році розпочався процес відкриття нового почесного консульства України в Хайфі, очолити яке має Алекс Зернопольський.

Після Тель-Авіва та Єрусалима — Україна повертається до Хайфи

Вперше за більш ніж десятиліття на півночі Ізраїлю знову з’явиться український консульський представник. 14 серпня 2025 року посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук заявив в ефірі «Найкращого радіо Ізраїлю», що адвокат Алекс Зернопольський стане почесним консулом України в Хайфі. За його словами, процес затвердження кандидатури тривав близько десяти місяців, і тепер залишається дочекатися фінального погодження в МЗС Ізраїлю.

Консульська приймальня працюватиме саме в Хайфі — третьому за величиною місті Ізраїлю та центрі північного регіону. Це рішення продиктоване як зростаючими потребами української діаспори, так і стратегічним значенням міста в економіці країни.

Від дипломатичних відносин до перших консульств

Дипломатичні відносини між Україною та Ізраїлем були встановлені 26 грудня 1991 року. Уже в жовтні 1992-го в Тель-Авіві відкрилося Посольство України. Першим послом став Юрій Щербак, який обіймав посаду з 29 жовтня 1992 по жовтень 1994 року. З початку 2000-х років Україна поступово розширювала мережу дипломатичних установ, щоб обслуговувати не лише столичний регіон, а й великі центри, де проживає значна частина вихідців з України.

Посольство України в Тель-Авіві: історичний огляд, функції та культурна діяльність

Посольство України розташоване у північній частині Тель-Авіва за адресою: 6259440, м.Тель-Авів, вул. Їрміягу, 50. Сайт посольства – https://israel.mfa.gov.ua/

Основні завдання та структура

Посольство України в Ізраїлі представляє інтереси української держави, розвиває двосторонні зв’язки та захищає права громадян України за кордоном. У структурі дипмісії діє консульський відділ, що обслуговує як українців, так і іноземних громадян.

• Паспортно-візові послуги
• Нотаріальні та юридичні дії
• Консульська допомога
• Питання громадянства та реєстраційні послуги
• Інші послуги.

Всі послуги надаються за попереднім записом, окрім екстрених випадків. Актуальна інформація про прийом розміщується на сайті посольства.

Культурна та громадська місія

Посольство активно розвиває культурне співробітництво та взаємодіє з українською діаспорою Ізраїлю, чисельність якої оцінюється приблизно у 500 тисяч осіб. З 2012 року за сприяння посольства діє Український культурний центр, спочатку відкритий у Бат-Ямі, а потім переведений до Тель-Авіва (Yirmeyahu St 22, Tel Aviv-Yafo). Центр став майданчиком для концертів, виставок, літературних вечорів і лекцій.

Для діаспори це простір спілкування та збереження культурної ідентичності, а для ізраїльтян — можливість ознайомитися з українськими традиціями та мистецтвом. Під час кризових подій, пов’язаних з Україною, центр і посольство організовують збір гуманітарної допомоги, акції підтримки українських військових та допомогу переселенцям.

Дипломати беруть участь у святкуванні Дня незалежності України, пам’ятних заходах та спільних проєктах з ізраїльськими партнерами.

Будівля посольства

Посольство України в Ізраїлі (в Тель-Авіві) розміщується у сучасній будівлі за адресою: вул. Йєрміягу, 50, у північній частині міста. Це шестиповерхова споруда, що межує з парком Яркон і знаходиться неподалік від центральної вулиці Дізенгоф, що підкреслює її вигідне розташування.
Будівля не будувалася спеціально як дипломатична – спочатку це був елітний житловий будинок, що включав 10 комфортабельних квартир. Завдяки вдалому розташуванню споруда привертала увагу різних іноземних представництв і врешті була орендована для розміщення українського посольства.

Фасад будівлі виконаний у сучасному стилі, на даху майорить державний прапор України. Перший поверх переобладнаний під приймальну зону для відвідувачів консульського відділу – тут знаходяться вхід із системою безпеки, інформаційні стенди та вікно реєстрації. На решті поверхів розташовані кабінети посла та співробітників, зали для переговорів і адміністративні приміщення. Навколо будівлі встановлені необхідні заходи безпеки, як і належить дипломатичному об’єкту.

Історія самої будівлі примітна тим, що з моменту відкриття посольства у 1992 році вона слугує головною резиденцією української дипломатичної місії в Ізраїлі. Протягом минулих років будівля неодноразово ставала місцем проведення офіційних прийомів та культурних заходів, організованих посольством.

Таким чином, архітектура та розташування посольства створюють зручні умови для виконання ним своїх дипломатичних і консульських функцій, а сама будівля вже вписалася в міський ландшафт як символ присутності України в Ізраїлі.

Почесне консульство України у м. Єрусалим

Витоки створення

На початку 2010-х років у рамках зусиль зі зміцнення українсько-ізраїльських відносин з’явилася ідея відкрити почесне консульство України в Єрусалимі. До того моменту дипломатична присутність України в Ізраїлі обмежувалася посольством у Тель-Авіві (відкритим у 1992 році) та консульством у Хайфі, яке діяло з 2008 по 2014 роки.

У 2013 році українське керівництво ухвалило рішення заснувати почесне консульство в Єрусалимі — крок, що мав символічне значення. Він дозволяв Україні мати представництво в місті з особливим статусом, не переносячи при цьому посольство з Тель-Авіва. Ініціативу активно просувало посольство України, заручившись підтримкою ізраїльської сторони. Серед прихильників проєкту був заступник міністра закордонних справ Ізраїлю, уродженець України, Зеев Елькін.

Влітку 2013 року Надзвичайний і Повноважний Посол України Геннадій Надоленко офіційно оголосив про призначення першого почесного консула — ізраїльського бізнесмена Офера Керцнера. Україна видала консульський патент, а Ізраїль надав екзекватуру.

Урочисте відкриття

16 травня 2013 року в Міністерстві закордонних справ Ізраїлю відбулася офіційна церемонія відкриття консульства. У ній взяли участь Зеев Елькін, Геннадій Надоленко, представники ізраїльських ділових кіл та дипломати.

Сам Офер Керцнер, отримавши консульський патент і підписавши угоду про функції та обов’язки, подякував керівництву України за надану довіру. Він зазначив, що «за останні роки Україна раз за разом показувала себе справжнім другом держави Ізраїль. У непростій дипломатичній реальності Україна довела свою непохитність у підтримці Ізраїлю як у сфері державної політики, так і в сфері безпеки».

Посол Надоленко підкреслив, що відкриття консульства посилить дружні зв’язки між державами.

Адреса почесного консульства

Почесне консульство України в Єрусалимі 📍 94187, Держава Ізраїль, м. Єрусалим, вул. Джорджа Вашингтона, буд. 1

Політичний контекст

Відкриття почесного консульства України в Єрусалимі у 2013 році мало важливий політичний контекст, пов’язаний зі статусом Єрусалима та розвитком українсько-ізраїльських відносин. Формально цей крок не означав зміни офіційної позиції України щодо статусу міста, однак сприймався як жест доброї волі стосовно Ізраїлю.

До 2017 року більшість країн, включно з Україною, утримувалися від визнання Єрусалима столицею Ізраїлю, зберігаючи посольства в Тель-Авіві (що було наслідком резолюцій ООН і невизнання анексії Східного Єрусалима). Тим не менш, Ізраїль високо оцінив відкриття українського консульства у своєму столичному місті. Це дозволяло частково посилити дипломатичну присутність України в Єрусалимі без формального перенесення посольства.

Після того як США у 2018 році першими перенесли своє посольство до Єрусалима, ізраїльський уряд почав закликати й інші країни наслідувати цей приклад. У грудні 2018 року посол Ізраїлю в Україні Джоель Ліон відкрито заявив, що Ізраїль сподівається на перенесення посольства України з Тель-Авіва до Єрусалима, і підтвердив, що ізраїльська сторона регулярно порушує це питання в діалозі з українською владою.
Більше того, у жовтні 2018 року у Верховній Раді України був зареєстрований проєкт (9107 від 20.09.2018) постанови про визнання Єрусалима столицею Ізраїлю та перенесення українського посольства до Єрусалима.

У травні 2019 року до Верховної Ради подали проєкт постанови про перенесення посольства України в Ізраїлі до Єрусалима. Проєкт №10325 подала група депутатів з різних фракцій. Назва документа звучить як «Проєкт Постанови про Звернення Верховної Ради України до Президента України, Кабінету Міністрів України щодо перенесення Посольства України в Державі Ізраїль до його столиці – міста Єрусалим».

Хоча тоді ці ініціативи не були реалізовані, тенденція до перегляду позиції набирала сили.

У грудні 2021 року, на заході до 30-річчя дипвідносин, посол України Євген Корнійчук заявив про визнання Єрусалима «єдиною столицею Ізраїлю» та плани відкрити там філію посольства.
Ця заява пролунала у присутності міністра у справах Єрусалима Зеєва Елькіна та інших високопосадовців і стала результатом домовленостей на найвищому рівні. За словами посла, українська сторона сподівалася відкрити дипломатичне представництво в Єрусалимі протягом наступного року, під час візиту президента Володимира Зеленського до Ізраїлю.

Примітно, що Корнійчук підкреслив: визнання Єрусалима залежить від розширення співпраці з Ізраїлем у сфері безпеки та оборони – фактично, Київ пов’язував цей дипломатичний крок із посиленням ізраїльсько-української військово-технічної взаємодії. Таким чином, Україна сигналізувала готовність піти назустріч давньому побажанню Ізраїлю, розраховуючи взамін на підтримку своїх пріоритетів.

Ізраїль привітав слова українського посла; як знак особливого значення події Зеєв Елькін подарував Корнійчуку стародавній 2700-річний артефакт з написом «Єрусалим» івритом. Реалізувати ініціативу завадила війна, що почалася у лютому 2022 року. В умовах війни дипломатичні пріоритети змістилися – запланований візит Зеленського та відкриття філії посольства в Єрусалимі були відкладені.

Втім, заява України про визнання Єрусалима столицею Ізраїлю не була відкликана і залишається знаковим жестом.

Офер Керцнер: біографія та дипломатична місія

Офер Керцнер народився в Ізраїлі у 1957 році, служив у ВПС ЦАХАЛ, після чого зайнявся бізнесом. У 1998 році переїхав до Києва, де став одним із провідних девелоперів, реалізувавши проєкти торговельних центрів, готелів і житлових комплексів.

Призначення Керцнера почесним консулом стало логічним кроком: він уже багато років сприяв розвитку українсько-ізраїльських контактів. Окрім дипломатичної місії, він підтримує культурні та освітні проєкти, виступає спонсором театру «Гешер», програм Taglit і Garin Tzabar.

Роль під час війни

З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році Керцнер перетворив консульство на центр гуманітарної допомоги. Він організував логістичні хаби, передав понад 100 тонн вантажів, закупив 1500 комплектів бронежилетів і шоломів, безпілотники, прожектори для ППО.

У Києві в його ТЦ «Даринок» створено укритий «Пункт незламності» площею 68 тис. кв. м. Керцнер організував евакуацію тяжкохворих дітей до Ізраїлю, допомагав мешканцям деокупованих територій, виступав за надання Україні оборонних систем.

Значення консульства сьогодні

Почесне консульство України в Єрусалимі стало важливим елементом двосторонніх відносин. Під керівництвом Офера Керцнера воно виконує не лише консульські, але й стратегічні завдання — від допомоги громадянам до зміцнення партнерства України та Ізраїлю в найскладніші періоди новітньої історії.

Консульство України в Хайфі (2008–2014) та українські консули: історія і факти

Відкриття консульства в Хайфі (2008): цілі та діяльність

Офіційне Генеральне консульство України у місті Хайфа відкрилося 16 грудня 2008 року. Його створення було зумовлене великою українською діаспорою на півночі Ізраїлю та необхідністю полегшити їй доступ до консульських послуг.

За оцінками мерії Хайфи, лише у цьому місті проживало понад 40 тисяч вихідців з України, а в північному регіоні Ізраїлю – до 200 тисяч осіб. Нове консульство отримало завдання оперативно вирішувати паспортні, візові та інші питання українських громадян і вихідців з України, що проживають у Хайфі та околицях.
Адреса та режим роботи: Консул — Ігор Віталійович Турчин. Консульство розміщувалося в центрі Хайфи, у т.зв. будівлі «Орен» на вулиці Паль-Ям, буд. 2 (4-й поверх). Консульський округ охоплював увесь північ Ізраїлю — від міста Хадера і північніше по шосе №65.

На цій території на консульському обліку в Хайфі перебувало близько 27 000 осіб, з них близько 5 000 — мешканці самої Хайфи. Консульство надавало повний спектр послуг згідно з консульським статутом: оформлення закордонних паспортів, нотаріальні дії, видача довідок, консульський облік, а також сприяння українським громадянам у надзвичайних випадках.

Крім того, генконсульство займалося розвитком двосторонніх зв’язків — наприклад, брало участь у програмах міст-побратимів Хайфи та Одеси та організовувало культурно-інформаційні заходи для діаспори. Так, у 2014 році за участю консульства пройшла міжнародна фотовиставка «Місто біля моря», що об’єднала три міста-побратими: Марсель, Одесу та Хайфу.
Відкриття цієї виставки в Хайфі відбулося в жовтні 2014 року за участі представників України та Франції, а ініціатором проєкту виступила консул України в Хайфі Людмила Іродовська – співробітник генконсульства, що курувала культурні зв’язки.

Варто зазначити, що рішення про відкриття консульства в Хайфі було ухвалене на найвищому рівні влітку 2008 року, на тлі активізації українсько-ізраїльських відносин. Незадовго до цього, у листопаді 2008-го, президент України Віктор Ющенко здійснив державний візит до Ізраїлю, під час якого обговорювалося розширення дипломатичної присутності України.

До речі, тоді 4 липня 2008 року флагман військово-морських сил України фрегат «Гетьман Сагайдачний» зайшов у хайфський порт. Зупинка в ізраїльському порту збіглася з днем народження українського фрегата, який у цей день відсвяткував своє 15-річчя. Після цього він вийшов у Середземне море для участі в операції НАТО «Активні зусилля». У порту екіпаж корабля привітав посол України в Ізраїлі Ігор Тимофєєв. На борт фрегата були допущені ізраїльські журналісти.
(Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році фрегат перебував на ремонті в порту Миколаєва і 3 березня 2022 року був частково затоплений, щоб уникнути захоплення.)

Хайфа, яку іноді називають «північною столицею» Ізраїлю, стала другим містом після Тель-Авіва з українською консульською установою. Відкриття генконсульства відбулося за підтримки місцевої влади: тодішній посол України в Ізраїлі Ігор Тимофєєв і мер Хайфи Йона Яхав брали участь у церемонії.

Генеральні консули України в Хайфі (2008–2014)

Ігор Віталійович Турчин – перший і єдиний офіційний Генеральний консул України в Хайфі за час роботи установи. Він очолив генконсульство з моменту відкриття (кінець 2008 року) і керував ним до закриття у 2014 році.

Турчин – кар’єрний дипломат-сходознавець, який уже мав великий досвід роботи в Ізраїлі. У 1995–2005 рр. він працював у посольстві України в Тель-Авіві та очолював Торговельно-економічну місію України в Ізраїлі.
У 2005 році Турчин повернувся до МЗС України (працював начальником відділу з питань РФ), а в листопаді 2008 року знову прибув до Ізраїлю для організаційного запуску нового консульства в Хайфі. Фактично, протягом місяця він підготував відкриття дипустанови «з нуля».

За словами очевидців, Ігор Турчин – стримана та ділова людина, історик за освітою. Завдяки його зусиллям консульство швидко налагодило роботу з місцевою громадою. За роки служби в Хайфі генконсул Турчин неодноразово виступав публічно з питань захисту громадян.

Наприклад, у грудні 2009 року, коли біля берегів Ізраїлю затонуло вантажне судно з українським екіпажем, генконсул Ігор Турчин координував допомогу врятованим морякам. У коментарях ЗМІ він пояснив позицію України, зазначивши, що українська влада не вестиме переговорів із судновласником, оскільки це виходить за межі їхньої компетенції.
Консульство приділяло увагу і ветеранам: дипломати брали участь у “Парадах Перемоги” в Хайфі, меморіальних церемоніях, співпрацювали з ізраїльськими організаціями ветеранів. Також генконсул підтримував побратимські зв’язки Хайфи та Одеси.

Зокрема, у 2010–2011 рр. за сприяння українського консульства в Хайфі відбулися виставки одеських і хайфських карикатуристів (проєкти «Сміхохідний перехід» до 1 квітня), що підкреслювали культурну спорідненість портових міст.

Окрім Ігоря Турчина, у генконсульстві працювали й інші українські дипломати, які виконували функції консулів. Особливо відома Людмила Іванівна Іродовська, яка обіймала посаду консула і, по суті, заступника генконсула. Іродовська курувала питання культури та зв’язків з громадою.
Саме вона стала ініціатором згаданої фотовиставки «Місто біля моря» та стояла біля витоків її організації. Місцеві російськомовні видання Хайфи називали Людмилу Іродовську однією з найбільш відкритих для діаспори дипломатів – вона регулярно зустрічалася з активом громади, відповідала на нагальні питання репатріантів (наприклад, щодо угод про пенсійне забезпечення).

В останні місяці перед закриттям консульства (друга половина 2014 р.), коли штат уже скорочувався, Іродовська фактично виконувала обов’язки керівника установи на місці. Таким чином, офіційно Генеральним консулом усі роки був Ігор Турчин, однак внесок його колеги – консула Іродовської – теж помітний в історії консульства.

Політичний контекст роботи консульства (2008–2014) полягав у прагненні України розширити присутність на Близькому Сході в період проєвропейського курсу (президента Ющенка). Консульство пережило зміну влади на батьківщині та початок кризи 2014 року.
Після Євромайдану та в умовах фінансових труднощів нового українського уряду були переглянуті витрати на дипслужбу – це безпосередньо вплинуло на долю генконсульства в Хайфі.

Закриття консульства (2014) та перехід до почесного консула

Офіційна діяльність Генконсульства України в Хайфі завершилася в кінці 2014 року. У рамках оптимізації бюджету МЗС України оголосив про ліквідацію дев’яти закордонних установ, включно з Хайфою.

Як повідомив 6 листопада 2014 р. прессекретар МЗС Євген Перебийніс, закриття консульства в Хайфі стало частиною заходів зі скорочення державних витрат. При виборі консульств до закриття враховувалися різні чинники – навантаження, кількість операцій, близькість інших українських диппредставництв та число громадян на обліку.
У випадку Хайфи вирішили, що її функцію зможе взяти на себе консульський відділ посольства в Тель-Авіві (відстань ~90 км).

З початку листопада 2014 року генконсульство Хайфи припинило прийом громадян, тривали процедури згортання роботи. Українські виборчі дільниці, що діяли там на парламентських виборах жовтня 2014, також були закриті. МЗС України офіційно повідомило ізраїльську сторону про ліквідацію консульства.

Українським громадянам та ізраїльтянам було роз’яснено, що після закриття генконсульства в Хайфі всі звернення слід надсилати до посольства України в Тель-Авіві (вул. Йєрміягу, 50).

Закриття консульства викликало жаль української діаспори в Хайфі та на півночі Ізраїлю. Багато репатріантів, звиклих вирішувати питання на місці, тепер були змушені звертатися до Тель-Авіва або користуватися послугами почесного консула України.
Уряд України, розуміючи важливість регіону, зберіг інститут почесного консульства в Хайфі.

З листопада 2014 року офіційним представником України в північному окрузі Ізраїлю залишився почесний консул, хоча повноцінне генконсульство перестало існувати.

Ізраїльська преса зазначала, що Україна не перша країна, яка закрила дипмісію в Хайфі: з подібних причин раніше закривали консульства США та деякі інші держави, зосереджуючи ресурси в Тель-Авіві або Єрусалимі.

Почесні консули України в Хайфі

Роль почесного консула України в Хайфі з моменту закриття генконсульства (та й задовго до його відкриття — з 1998 року) виконує Арон (Аарон) Сергійович Майберг.
Це відомий ізраїльський бізнесмен українського походження, співзасновник і багаторічний співвласник авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України» (МАУ). Майберг народився 1956 року в Тюмені (РСФСР), виріс в українському місті Чернівці, а в 1990 році переїхав до Ізраїлю.

Отримавши ізраїльське громадянство, він активно сприяв розвитку прямого авіасполучення між Україною та Ізраїлем у 1990-х роках. Зокрема, Майберг брав участь в організації першого прямого рейсу Київ–Тель-Авів (серпень 1992 р.) і тривалий час очолював авіакомпанію «Аеросвіт», пізніше став головою наглядової ради МАУ.

Статус почесного консула України в Хайфі Арон Майберг отримав ще у 1998 році — тобто задовго до відкриття офіційного генконсульства. Фактично, Україна заснувала почесне консульство в Хайфі з метою підтримувати зв’язок з громадою північного Ізраїлю, коли власних кадрових дипломатів там не було.
Після 2008 року, з появою генконсульства, діяльність почесного консула відійшла на другий план, однак з 2015 року Майберг знову є представником України в Хайфі на громадських засадах. Його ім’я офіційно значиться у списку почесних консулів України за кордоном. Почесне консульство України в Хайфі охоплює місто Хайфа та весь Північний округ Ізраїлю.

Адреса для зв’язку з почесним консулом – офіс компанії «Caspi Aviation» в районі Кфар-Шмар’ягу (центральний Ізраїль). Хоча офіс розташований не в Хайфі, а поблизу Тель-Авіва, Арон Майберг курує саме почесне консульство в Хайфі, регулярно виїжджаючи до північних міст у справах діаспори.
Біографія та діяльність Арона Майберга як почесного консула: Маючи великий досвід роботи з авіасполученням, Майберг з 1990-х років виступає сполучною ланкою між Україною та Ізраїлем. Він підтримує численні гуманітарні та культурні ініціативи.

По-перше, Майберг зробив значний внесок у збереження єврейсько-української культурної спадщини: за його фінансової підтримки була відреставрована історична синагога у місті Чернівці (Буковина). У 2011 році після реставрації цю синагогу урочисто відкрили і назвали на честь батьків мецената – Ізраеля та Зельди Майберг, завдяки якому передача будівлі громаді стала можливою. Сьогодні це головний храм чернівецької громади Хабаду.
По-друге, уже в статусі почесного консула, Арон Майберг ініціював програми допомоги тяжкохворим українським дітям і пораненим бійцям, яких направляли на лікування до Ізраїлю. Так, з липня 2015 року за його ініціативи на кожному рейсі МАУ почали резервувати кілька місць у спеціальному «гуманітарному блоці» – для безкоштовного перевезення пацієнтів, чиє життя залежить від термінової операції за кордоном.

За перший рік дії цієї програми було перевезено близько 800 українських пацієнтів і понад 30 тонн гуманітарних вантажів (у тому числі з Ізраїлю – для постраждалих східних регіонів України).

По-третє, Майберг активно долучився до волонтерських проєктів після початку повномасштабної війни в Україні (2022). Його компанія Caspi Aviation навесні 2022 року брала участь у відправленні з Ізраїлю до Польщі літака з гуманітарною допомогою для українських біженців.
Сам Майберг в ізраїльській пресі емоційно відгукувався про війну, називаючи те, що відбувається, «болем, який пече все тіло» – адже страждає і його рідна країна.

У громадській ролі почесного консула Арон Майберг також сприяє розвитку двосторонніх ділових контактів і культурного обміну. Він входить до оргкомітету щорічного Українсько-ізраїльського саміту (Global Israeli Ukrainian Summit) і підтримує проєкти освіти та мистецтва, спрямовані на зближення двох країн.

Український уряд високо оцінив заслуги Майберга: ще у 1999 та 2004 роках він був нагороджений орденами «За заслуги» III та II ступенів за внесок у розвиток співпраці України та Ізраїлю.
З 2014 року Арон Майберг залишався єдиним почесним консулом України в Хайфі, його мандат кілька разів продовжувався МЗС України.

Роль нового почесного консульства в Хайфі

Посилення консульського представництва в Хайфі у 2025 році — важливий крок для української дипломатії. Очікується, що офіс Алекса Зернопольського працюватиме за моделлю почесного консульства, доповнюючи діяльність посольства в Тель-Авіві та почесного консульства в Єрусалимі.

Приймальня в Хайфі зможе:

• Забезпечувати консультації та допомогу українським громадянам на півночі Ізраїлю.
• Підтримувати культурні проєкти та бізнес-співпрацю.
• Сприяти у вирішенні екстрених питань (у тому числі пов’язаних із воєнними обставинами та евакуацією).

Рішення відкрити консульську приймальню саме в Хайфі зумовлене одразу кількома чинниками. Це третє за величиною місто Ізраїлю, ключовий центр північного регіону та місце проживання значної частини української діаспори. Новий офіс дозволить жителям півночі отримувати консульські послуги ближче до дому.

Хто такий Алекс Зернопольський

Алекс Зернопольський — відомий адвокат, що практикує в Ізраїлі. Він вільно володіє івритом, російською, українською та англійською мовами, що робить його максимально доступним для спілкування з різними групами населення в Ізраїлі.

Сайт Алекса Зернопольського – https://pravoisrael.com/

Алекс Зернопольський — відомий ізраїльський адвокат, випускник Єврейського університету в Єрусалимі, понад 20 років практикує у сфері права.
Він очолює Комісію з алії при Палаті адвокатів Ізраїлю, яка займається питаннями репатріації та правової допомоги новим іммігрантам. За роки роботи Зернопольський брав участь у резонансних судових процесах, багато з яких створили важливі правові прецеденти в ізраїльській судовій системі.

Він також є одним із засновників Інституту IISLS, що розробив стратегію захисту Ізраїлю на міжнародній арені та домігся офіційного визнання теракту 7 жовтня актом геноциду.

Його адвокатський офіс — один із провідних юридичних брендів Ізраїлю, що надає послуги у сфері імміграційного, сімейного, комерційного та трудового права, угод з нерухомістю, а також нотаріату.
Окрім професійної діяльності, Зернопольський активно бере участь у правозахисних та громадських ініціативах, підтримує громаду реформістського юдаїзму і залишається одним із найавторитетніших фахівців у сфері імміграційного права.

В українській діаспорі Зернопольського називають одним із провідних спеціалістів з прав українців, тимчасово перебуваючих в Ізраїлі без статусу за Законом про повернення. Його призначення почесним консулом відкриває додаткові можливості для захисту інтересів українців у північних регіонах країни.

Рішення про посилення консульської роботи в Хайфі — це не просто відновлення зручності для українців півночі Ізраїлю, але й стратегічний сигнал про те, що дипломатична мережа України в Ізраїлі знову розширюється.

Посли та тимчасові повірені України в Ізраїлі

З моменту встановлення дипломатичних відносин 26 грудня 1991 року Україну в Ізраїлі представляли кілька послів, кожен з яких робив свій внесок у розвиток двосторонніх відносин, зміцнення політичних і культурних зв’язків, а також підтримку української діаспори.

1. Юрій Миколайович Щербак — 29.10.1992 – 22.10.1994
Перший Надзвичайний і Повноважний Посол України в Державі Ізраїль. Запустив роботу посольства в Тель-Авіві, налагодив дипломатичні та економічні контакти, активно взаємодіяв з українською діаспорою.

2. Олександр Іванович Майданник — 22.10.1994 – 19.01.1996 (тимчасовий повірений у справах); 19.01.1996 – 03.01.1998 (посол)
До офіційного призначення виконував обов’язки голови місії після від’їзду Щербака. З 1996 року — Надзвичайний і Повноважний Посол.
3. Дмитро Юхимович Марков — 17.03.1998 – 12.07.2002
Розвивав двосторонні політичні та економічні відносини, працював над спрощенням візових процедур.

4. Олександр Сергійович Сліпченко — 14.11.2002 – 24.07.2004
Зосередив увагу на торговельно-економічному співробітництві та взаємодії з ізраїльською українською громадою.

5. Олександр Хом’як — 01.2005 – 11.2005 (тимчасовий повірений у справах)
Радник з консульських питань з 02.2002 по 08.2006. На період з січня по листопад 2005 року очолював посольство як тимчасовий повірений у справах.

6. Ігор Володимирович Тимофєєв — 24.11.2005 – 11.05.2010
Просував проєкти у сфері освіти, науки та міжпарламентських зв’язків.
7. Геннадій Олексійович Надоленко — 17.07.2010 – 22.09.2020
Один із найвідоміших українських дипломатів в Ізраїлі. Активно брав участь у культурних та економічних проєктах, підтримував діаспору.

8. Євген Корнійчук — з 2021 по теперішній час
Чинний Надзвичайний і Повноважний Посол України в Ізраїлі. Активно працює в умовах війни, розширює консульську мережу.

Історія українських дипломатичних представництв в Ізраїлі — це не просто низка офіційних дат, а відображення постійного пошуку нових форм співпраці та підтримки діаспори. Кожне відкриття і кожне призначення, від перших послів до почесних консулів, було кроком назустріч українцям, які живуть у різних куточках країни.

Сьогодні, коли Хайфа знову готується прийняти консульську місію, це стає символом зміцнення зв’язків між Україною та Ізраїлем, а також визнанням важливості північного регіону в цій спільній історії.

Для єврейської аудиторії в Ізраїлі це видавництво становить особливий інтерес, оскільки поєднує традиції двох народів та сприяє зміцненню міжнаціональних зв’язків.

Історія та місія видавництва

Видавництво було створено у 1992 році на базі кількох дослідницьких центрів Київської Могилянської академії. Його місія – зробити якісну гуманітарну літературу доступною для широкого кола читачів, зберегти та передати духовну та культурну спадщину, а також стимулювати діалог між українською та ізраїльською культурами.

На Сайті видавництва є покупка книг – https://duh-i-litera.com/

Основні здобутки видавництва:

• За більш ніж 25 років роботи випущено понад 1000 найменувань.
• Сформовано найповнішу серію книг з юдаїки в Україні.
• Встановлено активну співпрацю з Центром юдаїки Київської Могилянської академії.

Як зазначив директор видавництва, Костянтин Сігов:

«Ми впевнені, що якісний нон-фікшн має бути доступним кожному, а книги здатні відкривати нові світи та об’єднувати народи.»

Основні напрямки діяльності

Видавництво «Дух та Літера» охоплює широкий спектр гуманітарних тем:

• Філософія та богослов’я:
  Випуск класичних праць європейської думки та християнського богослов’я, які сприяють духовній просвіті.
• Історія та культура:
  Видання книг, присвячених історії єврейського народу, дослідженням Голокосту та аналізу українсько-єврейських взаємин.
• Юдаїка:
  Спеціальна серія наукових та художніх праць, присвячених вивченню єврейської культури, релігії, традицій та мистецтва.

Підбірка книг з юдаїки видавництва «Дух і Літера» українською мовою – https://duh-i-litera.com/bookstore/mfp/3f-kategoriya,judaka

Що таке юдаїка?
Юдаїка – це міждисциплінарна галузь досліджень, що охоплює історію, релігієзнавство, філософію, літературу та мистецтво єврейського народу. Вона допомагає зрозуміти духовну спадщину, традиції, обряди та інтелектуальні здобутки, які формували ідентичність єврейської громади протягом століть.

• Художня література:
  Публікація збірок прози та поезії, що відображають як класичні, так і сучасні погляди на життя, культуру та національну ідентичність.

Особлива увага приділяється книгам з юдаїки, оскільки вони є унікальним внеском у вивчення та збереження єврейської культурної спадщини в Україні.

Знакові проекти та видання

Видавництво реалізує низку ключових проектів у співпраці із Центром юдаїки Київської Могилянської академії. Серед знакових видань можна назвати:

• «Тегілім – Псалми» (томи 1 і 2):
  Докладні коментарі до псалмів, що поєднують традиційні інтерпретації із сучасними дослідженнями.
• «Єврейські адреси України»:
  Путівник історичними місцями, пов’язаними з єврейською культурою на території України.
• «Чорна книга»:
  Збірник матеріалів, присвячених Голокосту та історії єврейського народу.
• «Культура мовою ідиш»:
  Дослідження традицій єврейської культури через призму ідишу.
• «Молитва за владу»:
  Історична праця про революційні процеси у відносинах українців та євреїв.
• «Єврейська цивілізація. Оксфордський підручник з юдаїки»:
  Фундаментальний навчальний посібник, що розкриває основи юдаїки.

Вплив на міжкультурний діалог

Видавництво «Дух та Літера» відіграє ключову роль у розвитку міжнаціонального діалогу. Воно не лише випускає книги, а й організовує лекції, презентації та дискусії, сприяючи зустрічам вчених та читачів. Така взаємодія є особливо важливою для єврейської аудиторії в Ізраїлі, оскільки допомагає поглибити розуміння культурної спадщини України та сприяє зміцненню зв’язків між народами.

В аналітичних матеріалах НАновини – Новини Ізраїлю неодноразово наголошувалося, що співпраця у сфері гуманітарних наук є потужним інструментом для створення культурних мостів між Україною та Ізраїлем.

Засновники

Костянтин Сігов

Співзасновник, директор
Вчений-філософ та громадський діяч, директор Центру Європейських гуманітарних досліджень Національного університету «Кієпо-Могилянська академія», організатор щорічної міжнародної конференції «Успенські читання» та Київського літнього богословського інституту. Має багатий досвід викладання у провідних університетах світу (Сорбонна, Оксфорд, Стенфорд, Женева, Лувен та ін.). Автор курсу «Європейська культура: конфлікт інтерпретацій» у НаУКМА. Кавалер Ордену академічних пальм (Франція).

Леонід Фінберг

Співзасновник, головний редактор
Соціолог, головний редактор «Дух та Літера», директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського євреїзму НаУКМА. Відредагував низку книг видавництва, зокрема «Єврейська цивілізація. Оксфордський підручник з юдаїки» (у 2-х томах), «Євреї та слов’яни», «Майдан. Свідчення» (у 2-х томах) та інші. Автор книги «Про різне і трохи про себе». Головний редактор альманаху «Єгупець», член президії Українського відділення Міжнародного ПЕН-клубу, ведучий програми UKRLIFETV – «Дух та Літера: Діалоги про культуру».

Основні виклики та рекомендації

Незважаючи на успіхи, перед видавництвом стоять такі завдання:

• Фінансування та модернізація:
  Необхідно залучати інвестиції для оновлення видавничої інфраструктури та впровадження сучасних технологій.
• Розширення аудиторії:
  Активне просування книг та культурних проектів як в Україні, так і за кордоном.
• Збереження культурної спадщини:
  Адаптація класичних текстів для сучасного читача без втрати оригінального змісту.

Рекомендуємо читачам:

• Ознайомитись із ключовими виданнями (наприклад, «Тегілім – Псалми», «Єврейські адреси України»).
• Участь у культурних заходах, лекціях та презентаціях, що організуються видавництвом.
• Підтримувати проекти, які сприяють зміцненню міжнаціонального діалогу між Україною та Ізраїлем.

Міжнародне співробітництво та перспективи

Перспективи видавництва тісно пов’язані з міжнародним співробітництвом. Розширення партнерських зв’язків із провідними університетами та культурними центрами дозволить не лише збільшити тиражі видань, а й забезпечити доступ до якісної гуманітарної літератури для широкої аудиторії. Це особливо актуально для Ізраїлю, де інтерес до досліджень у галузі юдаїки постійно зростає.

Стратегічні завдання включають:

• Інноваційний розвиток видавничої діяльності з використанням сучасних цифрових технологій.
• Активне залучення інвестицій для модернізації виробництва.
• Зміцнення культурних зв’язків через організацію спільних міжнародних проектів.

Висновок

Видавництво «Дух і Літера» – це унікальний культурний проект, який поєднує українську та ізраїльську традиції через призму літератури з юдаїки. Вже понад 25 років воно служить мостом між народами, допомагає зберігати історичну пам’ять та розвивати діалог між культурами. Якісна література здатна як просвіщати, а й об’єднувати народи, сприяючи взаєморозуміння і культурному обміну.

Ми, команда НАновини, щиро рекомендуємо ознайомитися з творчістю видавництва «Дух і Літера». Підтримка таких ініціатив відіграє вирішальну роль у зміцненні культурних зв’язків між Україною та Ізраїлем, розширюючи обрії знань для всіх зацікавлених.

Підбірка книг з юдаїки видавництва «Дух і Літера» українською мовою –  https://duh-i-litera.com/bookstore/mfp/3f-kategoriya,judaka

Про ініціативу повідомила PR-директор Міжнародного благодійного фонду імені Рабі Нахмана Анастасія Барищникова. За її словами, фонд вже готується до Рош га-Шана і бере участь у передачі офіційного листа українській державі. У 2026 році святкування в Умані відбудеться з 11 по 13 вересня. Українська Державна служба з етнополітики та свободи совісті також підтверджує, що підготовка до прийому паломників вже триває.

За повідомленням 7 серпня 2026 «Умань Медіа — Uman media», у зустрічі брали участь також раббі Шмуель Моше Крамер, офіційний рабин Умані Яаков Шилоах та інші духовні лідери. Вони попросили голову Міжнародного благодійного фонду імені Рабі Нахмана Натана Бен-Нуна передати Президенту України та українському народу лист з подякою та привітаннями з нагоди єврейського Нового року.  

Для НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency в цій історії важливо не тільки саме лист, але й його формулювання. Представники Брацлава підкреслюють, що можливість десяткам тисяч євреїв приїжджати для молитви в державу, яка щоденно живе під загрозою російських атак, вони не вважають чимось автоматичним.

«Ми високо цінуємо зусилля України, яка, перебуваючи в умовах війни, відкриває свої двері для десятків тисяч євреїв, які приїжджають в Умань на молитву. Це не є чимось само собою зрозумілим. Подяка — це наш моральний і єврейський обов’язок. Президент України, центральна та місцева влада приділяють значну увагу організації традиційного паломництва, незважаючи на численні виклики безпеки та логістики», — заявили представники брацлавської громади.

За що саме брацлавські рабини дякують Україні

Тут є важливий контекст.

Україна не просто дозволяє паломникам приїхати в Умань. Для кількох десятків тисяч іноземних громадян необхідно щороку заново організовувати перетин кордону, транспорт, громадський порядок, пожежну безпеку, укриття, медичну допомогу, проживання, харчування та взаємодію між українськими службами та представниками релігійної громади.

14 липня 2026 року Державна служба України з етнополітики та свободи совісті провела окрему міжвідомчу нараду з підготовки паломництва. Для оформлення в’їзду та виїзду планується використовувати 21 пункт пропуску через державний кордон. В Україну повинні прибути 16 медіаторів, які будуть допомагати правоохоронцям у взаємодії з паломниками. В самій Умані вже почав роботу оперативний штаб.

Причина такої розподіленої логістики проста: український повітряний простір закритий для цивільної авіації, тому паломники спочатку прибувають у сусідні європейські країни, а потім продовжують шлях по землі. Серед основних маршрутів називаються Молдова, Румунія, Польща, Угорщина та інші країни. При цьому українські прикордонники попереджають, що маршрути можуть змінюватися і в залежності від ситуації з авіасполученням Ізраїлю.

Одночасно українська сторона не приховує небезпеки. 29 липня МЗС України закликало плануючих поїздку хасидів враховувати військові ризики і відмовитися від візиту в Умань. Серед причин — російські повітряні атаки, можливі проблеми з транспортною інфраструктурою, комендантська година, обмеження воєнного стану, обмежені можливості укриттів та місцевої медичної системи. Таким чином, дві позиції України не суперечать одна одній: держава попереджає, що не здатна гарантувати безпеку під час війни, але готує інфраструктуру для тих, хто, незважаючи на попередження, все ж вирішить виконати релігійну традицію.

Саме ця логіка допомагає зрозуміти слова про подяку. Для української влади завдання полягає одночасно в захисті релігійної свободи, управлінні багатотисячним потоком іноземців та зниженні ризиків для самих паломників і жителів Умані. Для брацлавських хасидів можливість потрапити до могили Рабі Нахмана саме на Рош га-Шана є частиною двохсотлітньої релігійної традиції, тому організаційні зусилля держави сприймаються ними не просто як туристичний сервіс.

Причому нинішня подяка не перша. 28 травня 2026 року раббі Девід Нідерман, президент Об’єднаних єврейських організацій Вільямсбурга і Північного Брукліна, під час зустрічі з керівництвом української Держетнополітики також окремо подякував українській державі за можливість продовжувати паломництво в умовах повномасштабної російської агресії та за підтримку свободи віросповідання.

НАновости раніше розповідали про участь Шмуеля Моше Крамера, Яакова Шилоаха, Натана Бен-Нуна та інших представників Брацлава в підготовці паломництва 2025 року. Тоді ізраїльські релігійні джерела також повідомляли про пряме взаємодію брацлавських рабинів з українською владою. Це показує, що нинішній лист з’явився на тлі вже існуючого постійного контакту, а не як одиничний жест.

Чому саме Умань і хто такі брацлавські хасиди

Щоб зрозуміти значення нинішнього звернення, потрібно розділити два часто змішувані поняття. Не кожна людина, яка приїжджає в Умань на Рош га-Шана, є брацлавським хасидом. Але саме Брацлав створив традицію цього паломництва і залишається його релігійним ядром.

Брацлавський, або бресловський, хасидизм виник навколо раббі Нахмана з Брацлава — правнука Баал-Шем-Това, який жив у 1772–1810 роках. Назва руху походить від українського Брацлава, де раббі Нахман жив і навчав своїх послідовників. Останні місяці життя він провів в Умані і після смерті був похований там.

Рош га-Шана займає в його вченні особливе місце. Ще за життя раббі Нахман закликав учнів збиратися біля нього на єврейський Новий рік. Після його смерті послідовники продовжили щорічне зібрання вже біля могили. Так виник знаменитий «кібуц Рош га-Шана» — тут слово «кібуц» означає зібрання людей і не пов’язане з ізраїльськими сільськогосподарськими поселеннями.

У радянський період масове паломництво було практично неможливе.

Після розпаду СРСР Умань знову перетворилася на світовий центр щорічного зібрання послідовників раббі Нахмана. У липні 2025 року Україна додатково закріпила особливий статус цього місця: Кабінет міністрів перевів «Могилу цадика Нахмана» з категорії пам’яток місцевого значення в категорію пам’яток культурної спадщини національного значення. Об’єкт отримав охоронний номер 230068.

У 2025 році до початку Рош га-Шана українські прикордонники повідомляли вже про понад 35 тисяч прибулих паломників. Інші організаторські та підсумкові оцінки були вищими, тому цю цифру не можна вважати остаточною чисельністю всього паломництва. У 2026 році представники підготовки кажуть, що очікують приблизно минулорічний масштаб, однак фінальної цифри поки немає. Отже, фіксувати зараз прогноз у 40, 45 або 50 тисяч як встановлений факт було б неправильно.

Економічний масштаб також помітний. За даними Суспільного, паломники у 2025 році перерахували в бюджет Умані близько 20 мільйонів гривень туристичного збору — рекордну для міста суму.

При цьому фраза «десятки тисяч хасидів» приховує дуже неоднорідну аудиторію. В Умань їдуть власне брацлавські хасиди різних напрямків, представники інших хасидських дворів, сефардські та литовські харедим, релігійні сіоністи, баалей тшува — люди, які прийшли до релігійного життя вже дорослими, — а також євреї, які не належать до певного хасидського двору, але вважають раббі Нахмана своїм духовним учителем. Тому кількість людей в Умані не можна використовувати як статистику чисельності самої брацлавської громади.

Чому у Брацлава немає одного сучасного ребе

Брацлав суттєво відрізняється від таких відомих хасидських дворів, як Гур, Белз, Вижниц або Сатмар. Після смерті раббі Нахмана новий спадковий ребе не з’явився. Він не призначив наступника, і рух більше двох століть існує без єдиного живого голови.

Його послідовників об’єднують вчення раббі Нахмана, праці його найближчого учня раббі Натана з Немирова та спільна релігійна традиція. Тому сучасний Брацлав — це швидше мережа громад, рабинів, єшив, видавництв і груп, ніж один централізований хасидський двір. Breslov Research Institute прямо вказує, що у руху немає загального списку членів, а його установи управляються незалежно одна від одної.

Ця особливість пояснює і різноманітність людей, пов’язаних з Брацлавом: старі харедимні сім’ї можуть існувати поруч із сефардськими громадами, баалей тшува і людьми, які вивчають праці раббі Нахмана, але формально взагалі не входять в організовану брацлавську громаду.

Постійна брацлавська громада в самій Умані

Умань сьогодні — не тільки місце, куди десятки тисяч євреїв приїжджають на кілька днів Рош га-Шана. У місті існує і постійна брацлавська громада, представники якої живуть тут круглий рік разом із сім’ями.

Найсвіжішу конкретну оцінку у вересні 2025 року наводив рабин Умані Яаков Джан. За його словами, в районі, відомому як «Новий Умань», постійно проживали близько 110 сімей брацлавських хасидів. Окремо він говорив приблизно про 180 сімей місцевих українських євреїв. Таким чином, ці дві групи не можна змішувати: 110 сімей — оцінка саме постійної брацлавської громади, а не всього єврейського населення міста.

Джерела різних років дозволяють побачити, як ця громада формувалася. У 2013 році ізраїльське харедимне видання Behadrey Haredim повідомляло приблизно про 50 брацлавських сімей, які постійно жили в Умані. Вже тоді для їхніх дітей діяли власні освітні структури, а поруч із паломницькою інфраструктурою поступово виникало звичайне сімейне життя.

До 2018 року українські журналісти писали приблизно про 70 постійно проживаючих сімей. У 2020 році JTA і The Times of Israel також називали близько 70 сімей і приблизно 200 релігійних ізраїльтян, які жили в Умані круглий рік. До цього часу у громади вже існували власний рабин, школи для хлопчиків і дівчаток, дитячий садок, кошерні магазини, ресторани та інша релігійна інфраструктура.

Після початку повномасштабної російської агресії в 2022 році частина сімей, перш за все жінки і діти, покинула Україну. Однак постійна громада не зникла. Більше того, оцінка в 110 сімей, наведена в 2025 році, показує, що Умань продовжує залишатися не тільки місцем щорічного паломництва, але й одним із реальних центрів постійного брацлавського життя.

При цьому перетворювати 110 сімей у точне число жителів було б неправильно. Надійної відкритої статистики по кількості дорослих і дітей у цих сім’ях немає, а розміри харедимних сімей можуть суттєво різнитися. Тому коректніше говорити саме про приблизно 110 постійно проживаючих брацлавських сімей станом на 2025 рік, а не намагатися самостійно вираховувати кількість людей.

Для розуміння масштабу це принципово. Десятки тисяч людей, які приїжджають в Умань на Рош га-Шана, — тимчасові паломники з Ізраїлю, США, Європи та інших країн. Постійна ж брацлавська громада значно менша і живе в місті круглий рік. Саме вона підтримує безперервне релігійне життя біля могили Рабі Нахмана між щорічними багатотисячними паломництвами.

Де живуть брацлавські хасиди і які напрямки існують

Історичні центри Брацлава знаходилися на території сучасної України та інших районів Східної Європи.

Після міграцій XIX–XX століть, радянських переслідувань релігійного життя та знищення східноєвропейського єврейського світу під час Голокосту основні постійні громади перемістилися перш за все в Ізраїль і Північну Америку. Breslov Research Institute називає Ізраїль і район Нью-Йорка головними сучасними центрами організованого брацлавського життя, одночасно підкреслюючи наявність невеликих груп по всьому світу.

В Ізраїлі найбільш помітні громади та установи діють в Єрусалимі, Бней-Браку і Цфаті. Крім того, брацлавські структури і групи існують в Бейт-Шемеші, Бейтар-Іліті, Явнеелі, Ашдоді, Тель-Авіві та інших містах.

Особливо важлива для нинішньої новини стара єрусалимська брацлавська середа.

Один з її історичних центрів пов’язаний з Меа-Шеарим і традиційним харедимним суспільством Єрусалима. Саме до цього кола належать раббі Яаков Меїр Шехтер і раббі Шмуель Моше Крамер. Ізраїльські харедимні джерела називають Шехтера одним з найстаріших і найбільш впливових брацлавських рабинів. Крамер очолює брацлавські установи в Єрусалимі і Бейт-Шемеші та входить до керівництва «Еда ха-Харедит».

Це надає їхній подяці Україні додатковий контекст.

Йдеться не про представників ізраїльського державного або релігійно-сіоністського істеблішменту, а про стару харедимну середу, частина якої традиційно дистанціюється від державних інститутів Ізраїлю. Тому звернення до Президента України та українського народу слід сприймати перш за все як релігійно-громадський жест, пов’язаний з Уманню, а не автоматично як політичну підтримку України з усіх питань.

У Цфаті діє окрема історична громада Kiryat Breslov. Її власний ресурс вказує приблизно 130 сімей — ашкеназських і сефардських, спадкових хасидів і баалей тшува, вихідців з різних країн.

У Явнеелі сформувалася громада Heichal HaKodesh, історично пов’язана з раббі Еліезером Шломо Шиком. Сьогодні ця структура вказує свої центри в Явнеелі, Єрусалимі і Маямі.

Всередині сучасного Брацлава існують і інші помітні напрямки. Стара єрусалимська харедимна середа орієнтується на традиційних брацлавських старійшин. Навколо раббі Шалома Аруша і установ Chut Shel Chessed в Єрусалимі сформувався помітний круг сефардських послідовників і баалей тшува. Є Shuvu Bonim — Nechamat Zion, що виникла в кінці 1970-х років середа, пов’язана з поверненням світських ізраїльтян до ортодоксального релігійного життя.

Окремо існують широко відомі в ізраїльському публічному просторі Na Nach — «На-Нахи», послідовники раббі Ісраеля Дов-Бера Одессера. Саме з ними найчастіше пов’язані музичні фургони, вуличні танці і білі кипи з формулою «Na Nach Nachma Nachman Meuman». Однак вважати всіх брацлавських хасидів «На-Нахами» неправильно: це лише один з напрямків набагато ширшого руху.

За межами Ізраїлю найбільш значний історичний центр сформувався в районі Нью-Йорка.

Брацлавські синагоги, заняття і громади існують в Нью-Йорку і його околицях, в тому числі в Брукліні і Монсі; групи є також в Лейквуді і Лос-Анджелесі. Сам Breslov Research Institute працює в США і відзначає наявність регулярної брацлавської діяльності також в Лондоні, Манчестері, Парижі та інших містах.

В Канаді діє Breslev Centre of Montreal з колелем, молитвами, заняттями і молодіжною програмою. У Франції працює франкомовна мережа поширення вчення раббі Нахмана; Breslev.fr вказує роботу з аудиторіями в Парижі, Канаді, Лос-Анджелесі та інших місцях. Невеликі громади і групи послідовників існують також у Великобританії, Південній Африці та інших країнах з помітним єврейським населенням.

Україна при цьому займає зовсім особливе положення. Вона вже не є головним місцем постійного проживання брацлавських хасидів, але саме тут залишається їхній головний світовий сакральний центр — могила раббі Нахмана в Умані. Тому географія сучасного Брацлава влаштована незвично: основні сім’ї та інститути знаходяться перш за все в Ізраїлі і Північній Америці, а точка найбільшого щорічного зібрання — в Україні.

Скільки брацлавських хасидів у світі

Точної цифри не існує. Це не недолік статистики однієї держави, а наслідок устрою самого руху. Немає єдиного ребе, центральної адміністрації або членського реєстру, за яким можна було б скласти кількість сімей.

Breslov Research Institute наводить лише дуже приблизний орієнтир: кілька тисяч сімей в основних традиційних громадах Єрусалима і Бней-Брака, десятки сімей у Цфаті і безліч сімей і невеликих груп у Північній Америці. Крім організованих громад, по світу існують сотні окремих груп і людей, які вважають себе пов’язаними з вченням раббі Нахмана.

Саме тому число паломників в Умані завжди буде значно ширше формального «ядра» руху. Людина може належати до іншої харедимної середовища або взагалі не вважати себе хасидом, але приїхати на Рош га-Шана через особистий зв’язок з вченням раббі Нахмана.

Чому ця подяка важлива для Ізраїлю і України

Для ізраїльського читача Умань — не віддалена українська релігійна історія.

Значна частина паломників приїжджає з Ізраїлю, а війна безпосередньо впливає на їхні маршрути, вартість дороги, прикордонну логістику і вимоги безпеки. Саме можливі зміни авіасполучення з Ізраїлем українська прикордонна служба називає одним з факторів, через які заздалегідь важко визначити основні маршрути паломників.

Є і менш очевидний рівень. Між українською державою і частиною ізраїльського та міжнародного харедимного світу навколо Умані виник постійний практичний канал взаємодії, який не зводиться до звичайної дипломатії: прикордонний режим, охорона, укриття, медицина, релігійна свобода, утримання святого місця і щорічна логістика десятків тисяч людей.

Для України мотивація зрозуміла: йдеться одночасно про дотримання свободи віросповідання, контроль безпеки і відповідальність держави перед великою кількістю іноземних гостей. Для брацлавської сторони мотивація інша: зберегти можливість виконати традицію Рош га-Шана біля могили раббі Нахмана навіть тоді, коли Україна сама перебуває у стані війни.

Саме в цій точці і знаходиться сенс нинішнього листа. Старші брацлавські рабини дякують не за абстрактне «хороше ставлення до євреїв», а за конкретну роботу українських державних і місцевих структур, завдяки якій багатотисячне паломництво продовжує існувати в умовах повномасштабної російської агресії.

При цьому межі фактів необхідно зберігати. Повідомлення «Умань Медіа» підтверджує ініціативу передати лист, учасників зустрічі і зміст публічної подяки. Повний текст самого листа на момент редакційної перевірки не опублікований. Точна кількість паломників, які дійсно приїдуть у вересні 2026 року, також поки невідома. Подяка Шехтера, Крамера та інших учасників зустрічі не є заявою від імені всіх харедим і не означає автоматичної підтримки всіх рішень української держави.

Що перевірила редакція НАновости: вихідне повідомлення про зустріч зіставлено з даними Державної служби України з етнополітики та свободи совісті про підготовку Рош га-Шана 2026, відомостями про паломництво 2025 року, постановою Кабінету міністрів України про національний статус могили раббі Нахмана, а також профільними брацлавськими та ізраїльськими джерелами про структуру руху і рабинів, які брали участь. Там, де існує тільки оцінка самої громади або релігійної організації, це не видається за офіційну статистику.

Джерело (07.08.2026): «Умань Медіа — Uman media», оригінал повідомлення.

Ставши володаркою двох «Оскарів», вона використовує свою славу й ресурси для підтримки України та Ізраїлю — саме тому ми розповідаємо про неї в нашій постійній рубриці «Євреї з України».

Коріння з Галичини: шлях із Бережан до Голлівуду

Барбра Джоан Стрейзанд народилася у 1942 році в Нью-Йорку в єврейській родині. Її дід, Ісаак Моше Стрейзанд, народився у 1879 році в місті Бережани (нині Тернопільська область України), або, за іншими даними, у Бучачі. Родина жила в бідності, в одному опалюваному приміщенні, де спали на дерев’яних лавах.

У 1898 році, у віці 19 років, Ісаак Стрейзанд вирішив емігрувати. Він залишив Бережани, поїхав через Львів до німецького Бремена, а звідти — кораблем до США. Подорож тривала 15 днів. Багато пасажирів не вижили. Ісаак вижив, прибув до Нью-Йорка без грошей, але з надією. Згодом він одружився з Анною Кестон — також єврейкою зі Східної Європи.

Бережани і єврейська спадщина

Єврейська громада Бережан — одна з найстаріших у регіоні. Перші згадки про євреїв у місті датуються 1530-ми роками, коли їм було дозволено проживати та займатися торгівлею. Уже в XVI–XVII століттях євреї активно брали участь в економіці міста: були орендарями, ремісниками, власниками крамниць і млинів.

У 1623 році у Бережанах була збудована перша синагога, а до XIX століття в місті діяли кілька молитовних будинків, єврейські школи та благодійні організації. У 1860-х роках євреї становили приблизно половину населення міста.

Під час Першої світової війни єврейське населення Бережан сильно постраждало, а в роки Другої світової війни настала трагедія: у 1941 році нацисти створили гетто, куди зігнали близько 4 000 євреїв. У 1942–1943 роках майже всіх їх було розстріляно в околицях міста або депортовано до таборів смерті.

Сьогодні пам’ять про єврейську громаду Бережан зберігається в історичних пам’ятках та дослідженнях, що підкреслюють значення єврейської спадщини в історії міста.

Нове життя в Америці й народження легенди

Ісаак і Анна Стрейзанд оселилися в Нью-Йорку, виховували п’ятьох дітей. Працювали тяжко: він — кравець і власник рибної крамниці, вона — кухарка. Їхній старший син Еммануїл Стрейзанд став шкільним учителем, а його дружина Діана — секретаркою в школі, раніше — співачкою-сопрано.

Коли Барбра була ще дитиною, її батько помер від епілепсії, і родина знову опинилася в бідності. Проте дівчина мала унікальний голос і потяг до сцени — і стала зіркою.

Нагороди й досягнення Барбри Стрейзанд

• 2 премії «Оскар» — за найкращу жіночу роль і за найкращу оригінальну пісню
• 8 премій «Греммі»
• 5 премій «Еммі»
• 9 «Золотих глобусів»
• Президентська медаль Свободи США
• Єдина виконавиця, чиї альбоми очолювали Billboard 200 протягом шести десятиліть поспіль

Голос за Україну: UNITED24 та особисті пожертви

24 лютого 2022 року, в день повномасштабного вторгнення Росії, Барбра Стрейзанд рішуче виступила на захист України. У своєму Twitter вона написала:

«Мої бабуся і дідусь по батьківській лінії емігрували з України, і моє серце розривається через мужніх людей, які борються з цим російським вторгненням. путінська пропаганда про “денацифікацію” — найбільша брехня цього століття.»

У вересні 2022 року, за особистим запрошенням президента України Володимира Зеленського, Барбра Стрейзанд приєдналася до платформи UNITED24 як амбасадорка напряму «Медична допомога». У своєму офіційному зверненні вона зазначила:

«Оскільки я маю єврейське походження з українським корінням, я особливо зворушена боротьбою українців за свободу. Стійкість та мужність українського народу стали справжнім натхненням для всіх, хто працює над збереженням демократії та бореться з авторитаризмом. Ви та ваша країна маєте мою повну підтримку.»

Першим її проєктом стала ініціатива 24 000 Friends of Ukraine, яка залучала людей з усього світу до щомісячних пожертв у розмірі 24 доларів. Щоб подати приклад, Барбра одразу перерахувала 24 000 доларів, а згодом зробила це вдруге.

У 2023 році вона також передала 240 000 доларів на медичну допомогу в Україні — ці кошти були спрямовані на закупівлю обладнання та підтримку українських лікарів, які з перших днів війни рятують життя в екстремальних умовах.

У березні 2025 року Барбра знову задонатила на медичний напрям UNITED24 і публічно звернулася до своїх прихильників і всього світу із закликом продовжувати підтримку:

«Українські лікарі — герої. Вони не припиняють свою роботу, навіть коли поруч розриваються ракети. Якщо ви можете — допоможіть. Їхнє життя — це боротьба за інших.»

Зв’язок Барбри Стрейзанд з Ізраїлем: благодійність, музика, солідарність

Барбра і Голда Меїр

У 1978 році Барбра Стрейзанд взяла участь у широко трансльованому телевізійному спецвипуску «The Stars Salute Israel at 30». У ефірі відбулася її бесіда з прем’єр-міністеркою Ізраїлю Голдою Меїр, під час якої вони обговорили сіонізм, єврейську ідентичність і мрію про єврейську державу. Наприкінці випуску Барбра виконала «Га-Тікву» — державний гімн Ізраїлю, зворушивши глядачів у всьому світі.

Пожертви та участь

• У 1984 році Барбра Стрейзанд подарувала Єврейському університету в Єрусалимі, в кампусі Маунт-Скопус, будівлю для єврейських студій імені Еммануеля Стрейзанда — на пам’ять про свого батька, педагога та вченого.
• У 2011 році взяла участь у гала-вечорі зі збору коштів на користь Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ).
• У жовтні 2023 року після терористичних атак на мирних жителів Ізраїлю Барбра висловила глибокі співчуття ізраїльським родинам:

«Після того, як я дізналася про жахливі напади на ізраїльтян і захоплення заручників з-поміж ні в чому не винних цивільних, я перебуваю в шоці. Цей напад — без жодної краплі людяності. Немає слів, щоб описати божевілля того, що сталося, і той сум, що ми до цього дійшли. Я сумую разом з усіма матерями і батьками, які втратили своїх дітей. Ми маємо сподіватися й молитися за повернення всіх заручників.»

Вона також повідомила, що пишається тим, що допомагає Ізраїльському надзвичайному фонду Єврейської федерації Лос-Анджелеса.

Повернення до коріння: Бережани і Тель-Авів

У 2015 році Барбра Стрейзанд особисто приїхала до Бережан, щоб відвідати могилу свого діда Ісаака Стрейзанда, який народився і жив у цьому місті до еміграції до США. Цей візит став для неї важливою духовною подією, підтвердженням зв’язку з корінням і спадщиною.

А в 2013 році, під час візиту до Ізраїлю, в Музеї єврейської діаспори в Тель-Авіві Барбрі представили архівну довідку, що підтверджувала походження її родини з Галичини:

«Прізвище Стрейзанд згадано в місті Бережани…»

Цей документ став важливим доказом її єврейсько-українського походження і був переданий співачці в рамках презентації її родоводу.

Чому Барбра Стрейзанд — у рубриці «Євреї з України»

Барбра Стрейзанд — ідеальний приклад. Її дід родом із Бережан, вона зберегла зв’язок із корінням, підтримує Україну і допомагає Ізраїлю. Її голос звучить не лише зі сцени — його чують у благодійності, у солідарності, у пам’яті.

Її участь у проєктах UNITED24, виступи на захист Ізраїлю, допомога Єврейському університету в Єрусалимі та чесне визнання своїх українських коренів роблять її частиною загальної історії єврейського народу в діаспорі.

Саме тому її історія — частина нашої рубрики.

На НАновости – Новини Ізраїлю ми продовжуємо збирати й публікувати такі історії — чесні, сильні, надихаючі.

Рубрика «Євреї з України» розповідає про видатних представників єврейського народу, чиє коріння пов’язане з Україною.

#євреїзукраїни

На перший погляд новина виглядає китайською: Китай став найбільшим у світі покупцем українського ріпакового шроту. Але якщо подивитися на опубліковані цифри з Ізраїлю, з’являється інша історія.

Ізраїль за один маркетинговий рік збільшив закупівлі українського ріпакового шроту майже втричі — з 21,8 тис. до 64,7 тис. тонн. Тепер країна входить у четвірку найбільших покупців цієї української продукції.

І це вже не кілька випадкових партій.

64,7 тис. тонн — обсяг, який змушує подивитися на українсько-ізраїльську торгівлю не тільки через пшеницю, кукурудзу чи продукти, які ізраїльтянин бачить безпосередньо на полиці супермаркету. Є ще менш помітний кормовий ланцюг. Саме через нього імпортна сільськогосподарська сировина перетворюється на молоко, яйця, птицю та іншу тваринницьку продукцію всередині Ізраїлю.

Чому Ізраїль купує десятки тисяч тонн продукту, про який більшість споживачів взагалі ніколи не чули? І наскільки Україна вже вбудована в цю систему?

Чому ми дивимося на цю історію саме з Ізраїлю

Автор НАновини Anton Pshedinsky не є агрономом або спеціалістом з рецептури комбікормів. У цьому матеріалі його завдання інше: зіставити відкриті торгові дані України та Ізраїлю, дані міжнародної статистики та дослідження ізраїльської залежності від імпортних кормів, а потім відокремити підтверджені цифри від висновків, які ці цифри поки робити не дозволяють.

У липні НАновини вже розбирали іншу сторону тієї ж системи — українську кормову кукурудзу. Тоді виявилося, що Україна поставила в Ізраїль 934 тис. тонн кукурудзи, а сама країна практично повністю залежить від імпорту кукурудзи для кормової та крохмальної промисловості. Цей матеріал доступний тут:
https://nikk.agency/79-kukuruzy-v-izraile-iz/

Тепер з’явилася можливість подивитися на білкову частину кормового раціону.

Ізраїль купив 64,7 тис. тонн на $13,2 млн

Вихідні дані наводить Donbass Center з посиланням на інформацію асоціації «Укроліяпром»:

За маркетинговий сезон 2025/26 Україна експортувала 567,2 тис. тонн ріпакового шроту на $113 млн.

Найбільшими покупцями стали:

• Китай — 257,3 тис. тонн на $49,8 млн;
• Туреччина — 84,9 тис. тонн на $16,9 млн;
• Іспанія — 69,3 тис. тонн на $14,2 млн;
• Ізраїль — 64,7 тис. тонн на $13,2 млн;
• Італія — 23,4 тис. тонн на $4,5 млн.

Таким чином, на один Ізраїль припало приблизно 11,4% всього українського експорту ріпакового шроту у фізичному обсязі.

Причому від третього місця Ізраїль відділили всього 4,6 тис. тонн: Іспанія імпортувала 69,3 тис. тонн.

Але сама позиція в рейтингу тут не найцікавіше.

За один сезон ізраїльські закупівлі зросли майже на 197%

У попередньому маркетинговому році, 2024/25, Україна експортувала 218,5 тис. тонн ріпакового шроту. Ізраїль придбав 21,8 тис. тонн, тобто 9,9% українського експорту.

Тепер — 64,7 тис. тонн.

Редакція НАновини — Новини Ізраїлю окремо перерахувала динаміку:

64,7 тис. тонн проти 21,8 тис. тонн означає зростання приблизно в 2,97 рази, або майже на 197%.

При цьому весь український експорт ріпакового шроту зріс з 218,5 тис. до 567,2 тис. тонн — приблизно на 160%.

Виходить, що закупівлі Ізраїлю росли навіть швидше, ніж український експорт цього продукту в цілому.

Є ще одна цифра. Якщо розділити заявлені $13,2 млн на 64,7 тис. тонн, середня експортна вартість поставленого в Ізраїль обсягу виходить близько $204 за тонну. Середня по всьому українському експорту сезону — приблизно $199 за тонну.

Це розрахунок за сукупною експортною вартістю, а не ціна конкретного ізраїльського контракту: умови окремих угод в опублікованих даних не розкриваються.

Що таке ріпаковий шрот і до чого тут ізраїльський споживач

Після переробки насіння ріпаку отримують олію. Залишкова білкова маса і є ріпаковим шротом.

Для людини це звучить як відхід виробництва. Для тваринництва — навпаки, це товар.

Шрот використовується як багатий білком інгредієнт кормових раціонів і може доповнювати інші джерела рослинного протеїну. Особливо широко така сировина використовується в комбікормовій промисловості та годуванні великої рогатої худоби.

Тут і з’являється ізраїльська сторона історії.

Дослідження ізраїльського Institute for National Security Studies, присвячене стійкості національних ланцюгів постачання, вказує, що в 2022 році Ізраїль імпортував близько 5,5 млн тонн зерна і кормів.

Більше 75% цього обсягу призначалося для годування тварин, а понад 20% припадало на продукти з насіння, які використовуються в тому числі як джерела білка.

Це принципова цифра.

Ізраїльська продовольча система залежить не тільки від імпорту готової їжі. Величезний потік імпортної сировини спочатку йде тваринам і тільки потім виявляється пов’язаний з продуктами, які купує людина.

Тому українські 64,7 тис. тонн слід розглядати всередині набагато більшої системи кормових постачань.

Це не означає, що яйця завтра подешевшають через Україну

Тут важливо не зробити красивий, але неправильний висновок.

З опублікованих цифр не можна встановити, на які саме ізраїльські комбікормові підприємства надійшли українські партії, які конкретно господарства їх використовували і яку частку кожного кормового раціону вони склали.

Тим більше не можна взяти $204 за тонну українського шроту і прямо обчислити зміну ціни літра молока або упаковки яєць.

На кінцеву ізраїльську ціну впливають десятки факторів: світовий ринок сировини, вартість альтернативних білкових компонентів, фрахт, портова обробка, курс валют, внутрішні витрати виробників, регулювання і торгові націнки.

Але це не робить імпорт шроту незначним.

Він знаходиться значно раніше в виробничому ланцюгу — там, де формується собівартість годування тварин.

Україна давно постачає Ізраїлю ріпаковий шрот

Нинішні 64,7 тис. тонн — це різке зростання, але не поява зовсім нового маршруту.

За історичними даними USDA, ще в сезоні 2019/20 Україна експортувала в Ізраїль 54,6 тис. тонн ріпакового шроту. Тоді весь український експорт становив близько 196,6 тис. тонн.

Тобто Ізраїль забирав майже 28% українського обсягу.

Потім структура торгівлі змінювалася.

За імпортною статистикою Ізраїлю за 2023 рік країна ввезла в цілому 267,1 тис. тонн ріпакового шроту. З України було заявлено 46,74 тис. тонн на $16,94 млн.

Це приблизно 17,5% всього ізраїльського імпорту цього товару в тому календарному році. Більше постачали Румунія і Росія.

Отже, український ріпаковий шрот вже кілька років є помітною частиною ізраїльського ринку.

Нинішній стрибок повертає обсяг постачань навіть вище рівня 2019/20.

Україна тепер продає Ізраїлю не тільки зерно

Саме тут ця історія з’єднується з попереднім дослідженням НАновини про кукурудзу.

Тільки кормової кукурудзи Україна експортувала в Ізраїль в сезоні 2025/26 близько 934 тис. тонн.

Тепер до цієї цифри можна додати 64,7 тис. тонн українського ріпакового шроту.

Складати ці продукти в одну статистичну категорію неправильно: у них різне призначення, поживна цінність і структура ринку. Але разом вони показують інше — Україна присутня відразу в кількох ланках кормового постачання Ізраїлю.

Для НАновини — Новини Ізраїлю саме це є головним результатом зіставлення даних.

Україна для Ізраїлю — вже не просто один з зовнішніх постачальників сільгосппродукції. В окремих сегментах мова йде про регулярні і великі потоки сировини, які беруть участь у внутрішньому виробництві продовольства.

Чому Україна змогла поставити стільки шроту

Зміни відбулися і на українській стороні.

За даними «Укроліяпрома», виробництво ріпакового шроту в Україні в 2025 році зросло на 79% і досягло 540,46 тис. тонн.

Переробка насіння ріпаку в сезоні перевищила 1,3 млн тонн, що стало рекордним показником. Асоціація пов’язує те, що відбувається, з переходом від переважного експорту сировини до переробки всередині країни і продажу продукції з більшою доданою вартістю.

Для України логіка зрозуміла: замість того щоб просто відправити ріпак за кордон, переробити його, отримати олію і шрот і вже після цього експортувати кілька продуктів.

Для Ізраїлю результат цієї української промислової перебудови цілком матеріальний — на ринку стає доступний додатковий постачальник кормового білка.

Чому Китай раптово став першим — і чому для України важливий Ізраїль

Китай в сезоні 2025/26 закупив 257,3 тис. тонн українського ріпакового шроту — майже половину всього експорту України.

Але навколо китайського ринку є важлива деталь.

У березні 2025 року Китай ввів 100-відсоткове мито на канадський canola meal. Канадський продукт втратив звичний доступ на величезний ринок, а альтернативні постачальники отримали додатковий простір. Україна виявилася одним з найбільших бенефіціарів цієї перебудови.

Однак ситуація вже знову змінилася.

З 1 березня 2026 року Китай призупинив 100-відсоткове мито на канадський ріпаковий шрот як мінімум до кінця 2026 року. Канадський уряд і Canola Council підтверджують відновлення доступу цього продукту на китайський ринок.

Тому нинішні 257,3 тис. тонн українських постачань у Китай не можна автоматично переносити на наступний сезон.

Китайський ривок може виявитися значною мірою результатом конкретної торгової кон’юнктури.

І саме на цьому тлі Ізраїль стає для України особливо цікавим.

Ізраїль менший за Китай, але український шрот постачався сюди задовго до китайського стрибка: 54,6 тис. тонн у 2019/20, десятки тисяч тонн у наступні роки і тепер 64,7 тис. тонн.

Це вже історія стійкого ринку, а не тільки відкритого тарифного вікна.

Ізраїль одночасно купує ріпаковий шрот і в ЄС

Україна не є єдиним джерелом.

Дані Єврокомісії показують, що в практично завершеному сезоні 2025/26 країни ЄС експортували в Ізраїль близько 79,5 тис. тонн ріпакового шроту. Роком раніше показник становив приблизно 86,2 тис. тонн.

На перший погляд можна сказати: європейські постачання трохи скоротилися, українські різко зросли.

Але стверджувати, що Україна безпосередньо витіснила європейських виробників, поки не можна. Для такого висновку потрібні були б дані по окремих контрактах, походженню сировини і ланцюгах реекспорту.

Зате інше видно абсолютно точно: Ізраїль купує значні обсяги ріпакового шроту з різних напрямків, а Україна стала одним з помітних джерел цього кормового продукту.

У статистиці є деталь, яку варто продовжувати перевіряти

Редакція зіставила також дані UN Comtrade/WITS за календарний 2024 рік.

З української сторони заявлено експорт в Ізраїль 46,67 тис. тонн ріпакового шроту вартістю $11,14 млн.

Але ізраїльська імпортна статистика за той же рік показує 254,98 тис. тонн загального імпорту і перераховує серед найбільших партнерів Кіпр, Люксембург, Румунію, Швейцарію і постачання з невизначеною країною, при цьому Україна окремо в переліку не фігурує.

Це не підстава заперечувати українські постачання.

Розбіжності між дзеркальною експортною та імпортною статистикою виникають через методику обліку, час реєстрації вантажів, торгових посередників, відмінності між країною походження і країною відправлення та інших факторів.

Але поки у НАновини немає документів по конкретних партіях, ми не будемо приписувати розбіжності одній певній причині.

Це одне з питань, яке має сенс відстежувати далі.

Що 64,7 тис. тонн означають для Ізраїлю

Головний висновок тут не в тому, що Ізраїль зайняв четверте місце в українському рейтингу.

Важливіше інше.

За один сезон Ізраїль майже утроїв закупівлі українського ріпакового шроту. Українська частка в експорті цього товару зросла з 9,9% до приблизно 11,4%, незважаючи на гігантський ривок Китаю.

А якщо дивитися ширше, з’являється вже ціла система.

Україна постачає Ізраїлю великі обсяги кормової кукурудзи. Тепер ми бачимо десятки тисяч тонн ріпакового шроту. Ізраїль при цьому сам визнається дослідниками країною, суттєво залежною від імпорту зерна та кормів.

Виходить ланцюжок, якого покупець у магазині зазвичай не бачить:

українське поле — переробка ріпаку в Україні — шрот — морська торгівля — ізраїльська кормова індустрія — тваринництво — продукти харчування.

Це не означає залежності Ізраїлю виключно від України і не означає, що одна українська поставка визначає ціни на ізраїльські продукти.

Але 64,7 тис. тонн вже занадто великий обсяг, щоб вважати український напрямок статистичною дрібницею.

Після історії з 934 тис. тонн української кукурудзи нова цифра додає ще одну частину картини: українське сільське господарство все глибше вбудоване в кормовий ланцюжок Ізраїлю.

І, можливо, саме такі зв’язки найкраще показують реальні відносини двох країн. Не заяви на дипломатичних заходах, а товар, який кожного місяця проходить через порти і стає частиною економіки країни.

А м’ясо корів, яких годують таким шротом, залишається кошерним?

Для ізраїльського читача тут виникає цілком практичне питання: якщо корову годують українським ріпаковим шротом, чи не впливає це на кошерність її м’яса?

Ні. Сам по собі ріпаковий шрот не робить тварину або її м’ясо некошерним.

Велика рогата худоба відноситься до кошерних видів тварин: корова має роздвоєні копита і відноситься до жуйних. Кошерність м’яса визначається передусім тим, як тварина була забита і оброблена: необхідні шхита за правилами Галахи, перевірка туші, видалення заборонених частин і крові та відповідний кашрутний нагляд.

Те, що тварина отримувала в складі раціону ріпаковий шрот, цього статусу не змінює.

Є окремі релігійні обмеження щодо деяких видів кормів та інгредієнтів, проте звичайний рослинний ріпаковий шрот сам по собі до таких проблемних продуктів не відноситься. Навіть статус ріпаку як китнійот для частини ашкеназьких євреїв під час Песаху відноситься до вживання продукту людиною і не перетворює м’ясо тварини, яке отримувало такий корм, у некошерне.

Тому ланцюжок цілком може виглядати так:

український ріпак → переробка в Україні → ріпаковий шрот → корм для ізраїльської ВРХ → кошерна яловичина після відповідної шхити та обробки.

І це ще раз показує, наскільки далеко від магазинної полиці починається ізраїльська продовольча система. Покупець бачить шматок кошерної яловичини, молоко або інші продукти, але частина кормового білка для тварини могла до цього пройти шлях від українського поля до ізраїльської ферми.

Джерела

Основне джерело — Donbass Center з посиланням на дані асоціації «Укроліяпром».

Додатково використані дані «Укроліяпрома», UN Comtrade/WITS, USDA Foreign Agricultural Service, Європейської комісії, Institute for National Security Studies, уряду Канади та Canola Council of Canada.

Попередній матеріал НАновини про роль української кукурудзи в кормовій системі Ізраїлю:
https://nikk.agency/79-kukuruzy-v-izraile-iz/

Аві Єфет розкатував коричневе тісто на маленькому столику, готуючи його до випікання в Старому місті Єрусалима – пише The Media Line.

Прісний хліб, що складається з борошна, насіння коріандру, олії каноли та солі, є караїмським делікатесом, відомим як «массах», який готують щороку на свято Песах. На смак він повністю відрізняється від традиційної маци, яку більшість євреїв їдять під час фестивалю.

Для цієї крихітної єврейської громади Песах і історія звільнення давніх ізраїльтян від єгипетського рабства відрізняється від усіх інших.

Караїми — це давній єврейський потік, коріння якого сягає одкровення на горі Синай, коли, як кажуть, ізраїльтяни отримали Тору, або єврейську Біблію.

«Караїми продовжують свій шлях від одкровення на горі Синай, коли Тора була дана дітям Ізраїлю», — сказав The Media Line член громади Єфет. «Ми не змінилися з тих пір. Євреї-рабини або фарисеї — це ті, хто змінив і додав релігійні закони».

На відміну від звичайних євреїв, караїми відкидають авторитет рабинів і визнають святість лише 24 книг священних писань, що складають єврейську Біблію.

Вони не вірять, що Мойсей також отримав Усний закон, і вважають Талмуд або Мішну, перше велике письмове зібрання єврейського усного закону, культурною спадщиною, а не авторитетними релігійними текстами.

У караїмів немає рабинів, є лише мудреці, за словами Ошри Гезер, заступника голови організації «Універсальний караїмський юдаїзм», і вони дотримуються іншого релігійного календаря, ніж традиційні євреї.

«Найбільша різниця між караїмами і євреями-рабинами полягає в тому, що євреї-караїми ставлять людину у владу; Іншими словами, кожна людина повинна знати Біблію, читати її, вивчати її і тлумачити її відповідно до свого розуміння», — сказав Гезер The Media Line під час недавнього візиту до центру спадщини групи в Старому районі Єрусалима.

«Все, що людина розуміє, це те, що вона повинна робити, і не можна покладатися на когось іншого», як рабин, додав Гезер. «Існує особиста відповідальність».

У Центрі караїмської спадщини в Єрусалимі провідні члени громади прагнуть познайомити широку ізраїльську громадськість зі своїм унікальним способом життя.

Однією з визначних пам’яток центру є синагога 13-го століття — одна з найстаріших у своєму роді в Старому місті — яка вимагає, щоб відвідувачі приймали душ у той же день перед входом. Жінкам під час менструації заборонено входити всередину на підставі біблійної концепції нідди, або ритуальної нечистоти.

Скромний простір вкритий килимами, і молитви проводяться здебільшого без сидячих місць, як у мечетях.

«Синагога — це храм, і караїми охороняють її святість і чистоту, — пояснює Єфет, доглядач синагоги. «Відвідувачі повинні бути чистими і входити без взуття».

Під час свята Пасхи євреї збираються, щоб розповісти і переказати історію Пасхи безлічі поколінь, читаючи Агаду, текст, що оповідає про Вихід з Єгипту.

Як і в багатьох інших випадках, караїмська Агада відрізняється.

«Пасхальний седер [або ритуальний бенкет] у караїмів проводиться по-різному, від тексту, який ми читаємо, до того, як він проводиться», — пояснив Гезер. «Ми зобов’язані сидіти за столом і розповідати нашим дітям історію Виходу з Єгипту. Ми розповідаємо це нашим дітям, як сказано в Книзі Виходу. Вона набагато коротша традиційної Агади. У нас теж написано на івриті, а не на арамейському».

Протягом тисячоліть караїми дотримувалися своєї віри в святість письмового слова, вираженого в єврейській Біблії.

Наразі у всьому світі налічується 50 000 караїмів, переважна більшість з яких проживає в Ізраїлі. Хоча громада невелика, каже Гезер, інтерес до її звичаїв і вірувань в останні роки зріс завдяки рівноправному ставленню до жінок і неприйняттю рабинського нагляду.

Плакат у Центрі караїмської спадщини в Єрусалимі демонструє, як моляться прихожани.

Наприклад, караїми — єдине течія юдаїзму в Ізраїлі, яке може легально вступати в шлюб поза рабинатом. Вони також проводять свої власні розлучення, обрізання і поховання.

«Євреї-караїми — єдина єврейська група, яка отримала юридичний дозвіл на автономне здійснення своєї практики», — сказав Гезер. «Я не впевнений, що цифри зростають; однак останнім часом інтерес до караїмів відновився через [політичну] ситуацію, в якій ми зараз перебуваємо в країні».

«Караїми виступають за гендерну рівність і вірять у неї, — продовжила вона. «Жінки-караїмки мають рівні права і можуть виконувати будь-яку релігійну роль, яку можуть виконувати чоловіки-караїми: вона може бути кантором, обрізувачем, кошерним м’ясником або керувати громадою».

Ізраїльські караїми святкують Песах на тлі відновленого інтересу до альтернативних форм юдаїзму

У березні та квітні світ знав про заблокованих на «Азовсталі» цивільних та військових. І якщо мешканців Маріуполя евакуювати вдалося, то звільнити військових збройним шляхом Україна не могла, а на жодні пропозиції, окрім полону, Росія не погоджувалася. Солдатам залишалося виконувати бойові завдання і тримати оборону до кінця.

Захисники Маріуполя стримали 20 тисяч військових армії РФ, знищили близько 6 тисяч, а також близько 78 танків і понад 100 одиниць бронетехніки, допомігши ЗСУ підготувати оборону Донбасу, майже на три місяці відтягнувши на себе значні сили росіян.

Станом на початок травня на «Азовсталі» не залишилося цивільних.

Увечері 16 травня командир «Азова» Денис Прокопенко звернувся з промовою:

«Захисники Маріуполя виконали наказ. Незважаючи на всі труднощі, 82 дні стримували переважаючі сили противника та дали змогу українській армії перегрупуватися, підготувати більше особового складу і отримати велику кількість озброєння від країн-партнерів»

За кілька днів до цього один із захисників Маріуполя, боєць полку «Азов» Віталій Барабаш, записав від імені присутніх на «Азовсталі» українських євреїв відеозвернення до уряду Ізраїлю з проханням сприяти евакуації з території заводу всіх військовослужбовців, які там залишилися.

Барабаш був тяжко поранений і зазнав контузії. Інший боєць допоміг йому зачитати звернення від імені всіх українських євреїв, які перебувають на «Азовсталі».

Текст цього звернення повністю:

«Я Барабаш Віталій Олександрович, позивний Беня. Мені важко говорити через тяжкі поранення, контузії та хвороби, тому за мене від імені всіх українських євреїв, які зі мною на «Азовсталі», говоритимуть мої побратими.

Усім потрібне мирне небо над головою.

Цими словами я починаю своє звернення до прем’єр-міністра Нафталі Беннета, Кнесету, народу Ізраїлю, журналістів, синагоги «Бейн Стерн Шульман» у Кривому Розі, рабина Лірона Едері.

Я сподіваюся, що наш заклик також почують Юлій Едельштейн, Юлія Маліновська, Євген Сова та Алекс Кушнір.

Тут, в українському Маріуполі, на руїнах заводу «Азовсталь», перебувають такі ж євреї, як я і ви. Ми всі пам’ятаємо, як наші українські предки страждали від сталінського геноциду, а наші єврейські предки — від Гітлера.

Сьогодні ми всі стоїмо перед новою загрозою, яка в особі путіна об’єднує і відроджує дії цих двох тиранів минулого.

Я звертаюся до вас від імені всіх євреїв на обложеній «Азовсталі». Я поранений, тому можу записати це відео. Інші мої товариші зараз на полі бою, захищають кожен клаптик землі, яку український народ завжди ділив з нашими предками.

Росіяни вже третій місяць поспіль знищують усе, що пов’язане з нашими спільними коренями та нашою історією. Наші народи пережили в минулому страшні трагедії, але сьогодні ми зобов’язані воювати за нашу землю і нашу країну. Україна ніколи не відверталася від євреїв, і ми віримо, що Ізраїль не відвернеться від українців, а стоятиме з нами проти російських окупантів, які принесли на нашу землю нову трагедію.

Нам потрібна допомога Ізраїлю в екстракції маріупольського військового гарнізону. Ми просимо вас про порятунок.

Ви, як ніхто, спроможні це зробити. Ми, як ніхто, покладаємо на вас надії. Ми вас чекаємо. Ми вже пишемо історію».

До речі, тоді Беннет просив путіна «розглянути різні варіанти евакуації із заводу «Азовсталь» у Маріуполі».

«Президент путін пообіцяв дозволити евакуацію цивільних, у тому числі поранених, через гуманітарні коридори ООН і Червоного Хреста», — повідомила канцелярія Беннета.

У цей день, 16 травня 2022 року, почався вихід українських захисників із підземель «Азовсталі». Люди, які пережили справжнє пекло під час оборони останньої фортеці України в зруйнованому росіянами Маріуполі, отримали наказ скласти зброю задля збереження життя.

Героїчна оборона Маріуполя та «Азовсталі» тривала 86 днів. Захисники, зокрема бійці полку «Азов», жертвуючи собою, стримували значні сили росіян, намагаючись уповільнити їхній наступ на півдні України в найважчий період повномасштабної війни. І вони впоралися з цим завданням.

У російських таборах досі перебувають сотні захисників «Азовсталі», зокрема «азовці», які зазнають абсолютно нелюдських тортур.

Про захисників «Азовсталі» ми писали:

Україна: в місті Умань боєць з «Азова» з позивним «Равин» обіймається зі своїм єврейським другом-паломником під час святкування Рош га-Шана 5784

Делегація полку «Азов» відвідала Ізраїль: «Маріуполь — наша Масада»

Від Голокосту до російських бомбардувань: історія Ельвіри Бортс та її онука — захисника «Азовсталі» — як єврейська родина в Маріуполі пережила два геноциди + відео

«Тут, в українському Маріуполі, на руїнах заводу „Азовсталь“, перебувають такі ж євреї, як я і ви» — євреї з «Азова» звернулися до уряду Ізраїлю

40 «єврейських героїв» воюють на маріупольській «Азовсталі» — Давид Арахамія

НАновини — Ізраїль — Україна вважає:

• Оборона «Азовсталі» стала символом стійкості та самопожертви, що змінив хід війни.
• Звернення єврейських бійців до Ізраїлю — це історичний крик про допомогу, який не можна було ігнорувати.
• Ізраїль має визнати участь євреїв у захисті України та домагатися звільнення полонених.
• Мовчання у відповідь на такі звернення — це відмова від власної памʼяті.
• Ми зобов’язані памʼятати: серед героїв Маріуполя були євреї. І вони вірили в Ізраїль.

Через кілька років його батько буде змушений ховатися після участі в єврейській самообороні під час кривавого погрому. Сім’я покине Одесу і переселиться в Ерец-Ісраель. А через чотири десятиліття цей одеський хлопчик, вже відомий як Яаков Дорі, очолить перетворення єврейської підпільної оборонної організації в регулярну армію незалежного Ізраїлю.

У його біографії поєдналися дві епохи єврейської історії. У першій євреї Одеси намагалися захистити свої будинки від погромників, часто не отримуючи захисту від влади. У другій з’явилася єврейська держава, що мала власну армію. Яаков Дорі виявився одним з тих, хто провів між цими епохами історичний міст.

…

Одеса, сім’я Достровських і погром 1905 року

Яків Достровський народився 8 жовтня 1899 року в Одесі, яка тоді входила до складу Російської імперії, а сьогодні знаходиться в Україні. Ізраїльський Музей єврейського народу ANU прямо називає його уродженцем Одеси, Україна, і вказує, що сім’я виїхала після антиеврейського погрому 1905 року.

Рання ізраїльська «Енциклопедія засновників і будівельників Ізраїлю» наводить більш детальну сімейну історію. Згідно з цим джерелом, батька майбутнього начальника Генштабу звали Авраам-Цві Достровський, а матір — Міріам, дочка Іцхака Левінсона.

У 1905 році Авраам-Цві брав участь у збройній єврейській самообороні Одеси. Після погрому царська влада мала намір переслідувати євреїв, які чинили опір нападникам. Батько Якова був змушений ховатися і втекти в Ерец-Ісраель. Приблизно через рік до нього приїхали дружина і троє дітей — Шломо, Йохевед і маленький Яків. Спочатку сім’я зустрілася в Яффо, а потім оселилася в Хайфі.

Одеський погром 1905 року став однією з найкривавіших антиеврейських спалахів в історії міста. За даними енциклопедії YIVO, в Одесі було вбито близько 300 євреїв, серед них понад 50 учасників загонів самооборони. Ці загони намагалися захищати єврейські вулиці, будинки і сім’ї, однак зіткнулися не тільки з погромниками, але й з ворожістю або бездіяльністю представників імперської влади.

Не можна стверджувати, що сам Яаков Дорі пізніше публічно називав одеський погром головною причиною свого вибору військової кар’єри. Підтвердженої цитати про це немає. Однак сімейна спадковість очевидна: його батько захищав євреїв Одеси зі зброєю, а син присвятив життя створенню системи, яка мала зробити організований захист єврейського народу обов’язком держави.

Саме тому НАновини — Новини Ізраїлю розглядає історію Яакова Дорі не просто як біографію ізраїльського генерала, випадково народженого за межами країни. Це одна з ключових історій циклу «Євреї з України» — історія одеської сім’ї, досвід якої виявився пов’язаний з формуванням оборонної доктрини майбутнього Ізраїлю.

З Одеси в Хайфу

У Хайфі батько Якова спочатку працював робітником. Дім Достровських був відкритий для єврейських першопрохідців, які переміщалися між Юдеєю і Галілеєю. Серед гостей сім’ї зустрічалися учасники організації «Ха-Шомер», які розповідали про захист єврейських поселень, боротьбу з грабіжниками і необхідність самостійно забезпечувати безпеку громад.

Так тема єврейської самооборони, що виникла в житті сім’ї ще в Одесі, продовжила супроводжувати Якова вже в Ерец-Ісраель.

Він навчався в кількох єврейських школах Хайфи, а потім закінчив знамениту школу «Реалі». Ще в шкільні роки Яків проявляв здібності до організації, планування і підтримання дисципліни. В учнівському об’єднанні він керував групою і отримав перший досвід підготовки маршрутів, розподілу обов’язків і управління людьми.

Пізніше ці якості виявляться не менш важливими, ніж володіння зброєю. Дорі увійде в історію перш за все не як польовий командир однієї конкретної операції, а як інженер, організатор і будівельник військової системи.

Єврейський легіон і перший військовий досвід

Після вступу британських військ у Хайфу Яаков Достровський добровільно вступив у 40-й батальйон Королівських стрільців — один з підрозділів Єврейського легіону в складі британської армії.

Він проходив підготовку в Єгипті, служив на охороні залізничного сполучення між Кантарою і Лодом, закінчив курс кулеметників і отримав звання сержанта. Після цього Дорі сам навчав бійців поводженню з кулеметною зброєю.

Офіційна біографія ЦАХАЛа також підтверджує, що під час Першої світової війни майбутній начальник Генштабу служив у 40-му батальйоні Єврейського легіону.

Після розформування легіону Дорі збирався продовжити службу в єврейському оборонному формуванні. У 1921 році він брав участь у захисті Тель-Авіва під час арабських нападів. Пізніше він приєднався до «Хагани» і отримав підпільне ім’я Дан.

Виникає символічна історична паралель. У 1905 році зброю для захисту євреїв Одеси взяв його батько. У 1921 році захищати єврейські квартали довелося вже сину.

Інженер, який почав будувати армію

Після військової служби Дорі вирушив до Бельгії і вивчав цивільне будівництво в Гентському університеті. Отримавши інженерну освіту, він повернувся в Ерец-Ісраель у 1926 році.

Але його інженерні знання виявилися затребуваними не тільки при будівництві будівель і інфраструктури. Дорі все глибше включався в діяльність «Хагани», яка в той момент ще залишалася підпільною і багато в чому територіально роздробленою організацією самооборони.

Він командував силами «Хагани» в Хайфі та околицях, розробляв план захисту міста, керував технічним бюро і загальнонаціональною системою підготовки бійців.

Офіційна біографія ЦАХАЛа підкреслює, що Дорі був одним з ранніх організаторів «Хагани». Саме його інженерний склад розуму, вміння створювати структури і вибудовувати підпорядкування дозволяли поступово перетворювати добровільні місцеві загони в єдину військову організацію.

Він будував не одну оборонну лінію і не одне укріплення. Дорі створював систему:

• підготовки командирів;
• військового навчання;
• технічного забезпечення;
• планування оборони;
• зв’язку між територіальними підрозділами;
• централізованого управління силами.

Його підхід був інженерним: велика споруда повинна складатися з надійно з’єднаних елементів. Саме такою «спорудою» поступово ставала майбутня армія Ізраїлю.

Від «Хагани» до регулярних збройних сил

У 1939 році Яаков Дорі був призначений начальником Генерального штабу «Хагани». Перед ним стояло завдання перетворити розрізнену організацію самооборони в дисципліновану і підготовлену військову силу.

Дослідники Музею єврейського народу ANU вказують, що саме в період його керівництва відбувався перехід від імпровізованої самооборони до моделі регулярної армії. Дорі займався підготовкою командирів, вибудовуванням штабної роботи і розвитком загальної військової структури.

У різних джерелах зустрічаються невеликі розбіжності щодо останнього року його першого терміну на чолі штабу «Хагани». Архів Міністерства оборони Ізраїлю вказує період 1939–1945 років, а біографічні матеріали ANU і ЦАХАЛа — до 1946 року. Безсумнівно інше: у червні 1947 року Дорі був повторно призначений начальником штабу, коли ймовірність масштабної війни ставала все більш очевидною.

У 1946–1947 роках він також очолював делегацію єврейського ішува, що займалася закупівлею зброї в Сполучених Штатах. Для майбутньої держави, що перебувала під британськими обмеженнями і готувалася до війни, створення каналів постачання мало критичне значення.

Одеське видання «ГРАД», розповідаючи про свого знаменитого земляка, також підкреслює, що Дорі командував силами «Хагани» в районі Хайфи, керував технічним напрямком і брав участь у підготовці оборонної інфраструктури. У самій Одесі його пам’ятають саме як одесита, що став першим керівником ізраїльського Генштабу.

Перший начальник Генштабу ЦАХАЛа

14 травня 1948 року була проголошена незалежність Ізраїлю. Новій державі негайно довелося вести війну за існування. Одночасно необхідно було створити єдину армію, підпорядковану уряду і загальному командуванню.

Сили «Хагани», підрозділи «Пальмаха», колишні підпільні формування, добровольці і нові репатріанти повинні були стати частинами однієї державної військової структури.

При створенні Армії оборони Ізраїлю Яаков Дорі став її першим начальником Генерального штабу і першим офіцером, що отримав найвище звання рав-алуфа, зазвичай відповідне званню генерал-лейтенанта. Офіційні матеріали ЦАХАЛа вказують, що він займав цей пост у 1948–1949 роках.

Іноді в публікаціях зустрічається твердження, що його офіційне призначення відбулося саме 27 липня 1948 року. Однак ізраїльські військові архіви не прив’язують початок його повноважень до цієї дати: Дорі очолював штаб «Хагани» ще до створення ЦАХАЛа і після утворення армії автоматично став її першим начальником Генштабу. Тому історично безпечніше говорити, що він зайняв цей пост при формуванні ЦАХАЛа в 1948 році.

Дорі довелося керувати армією в умовах, для яких не існувало готових інструкцій. Держава тільки з’явилася, фронти змінювалися, зброї і підготовлених кадрів не вистачало, а військовим керівникам доводилося одночасно вести війну і створювати інститути армії.

При цьому здоров’я Дорі серйозно погіршилося. Хвороба періодично не дозволяла йому повноцінно керувати щоденними операціями, тому значну частину оперативної роботи виконував його заступник Ігаель Ядін. Ізраїльські джерела не приховують цього обставини.

Це, однак, не зменшує організаційної ролі Дорі. Він був не єдиним автором перемоги і не керував особисто кожним боєм. Його головне досягнення полягало в іншому: він допоміг створити штаб, систему командування і єдину армію там, де ще недавно існували підпільні організації і територіальні загони.

ЦАХАЛ не виник з пустоти в один день. Його фундамент формувався роками, і Яаков Дорі був одним з головних архітекторів цього процесу.

Основні дати життя Яакова Дорі

Термін служби Дорі на чолі ЦАХАЛа завершився 9 листопада 1949 року. Його наступником став Ігаель Ядін.

Після армії: будівництво наукового Ізраїлю

Після відходу з армії Дорі не відійшов від державної роботи. Він очолив Наукову раду при канцелярії прем’єр-міністра, а в 1951 році став президентом Техніона в Хайфі.

Цю посаду він займав до 1965 року. У період його керівництва Техніон швидко розширювався: створювалися нові наукові підрозділи і дослідницькі центри, формувався новий університетський кампус у районі Неве-Шеанан.

У 1951 році при Дорі був утворений факультет природничих наук, що включав відділення математики, хімії, фізики і механіки. У 1952 році почала формуватися науково-дослідна система, призначена для підтримки інфраструктурного і технологічного розвитку Ізраїлю. У 1953 році був створений факультет авіаційної інженерії.

Так інженер з одеської сім’ї, який допомагав будувати армію Ізраїлю, зайнявся розвитком його наукового і технологічного потенціалу.

Для Дорі безпека держави не обмежувалася кількістю солдатів і зброї. Вона залежала від освіти, інженерії, досліджень, промисловості і здатності самостійно створювати сучасні технології.

У цьому полягала друга частина його життєвої місії. Спочатку він брав участь у будівництві військової системи Ізраїлю. Потім допомагав створювати його наукову інфраструктуру.

Саме цю подвійну роль підкреслює НАновини — Новини Ізраїлю: Яаков Дорі був одночасно солдатом і будівельником, військовим організатором і інженером, людиною армії і людиною науки.

Сімейне продовження

Військову традицію сім’ї продовжив син Дорі — Йерахміель. Він служив в інженерних військах ЦАХАЛа і згодом став командувачем Інженерного корпусу.

Дочка Яакова Дорі, Етана Падан, стала відомим біохіміком і професором мікробної екології Єврейського університету в Єрусалимі.

Таким чином, діти першого начальника Генштабу продовжили обидва головні напрями його життя: оборону держави і розвиток ізраїльської науки.

Яаков Дорі помер у січні 1973 року в Хайфі — місті, в якому пройшли його дитинство, служба, академічна діяльність і більша частина дорослого життя. На його честь були названі військовий об’єкт і вулиці в кількох містах Ізраїлю.

Чому Яаков Дорі — один з євреїв з України

Називати Яакова Дорі «українським генералом» було б історично неточно. Він покинув Одесу приблизно в шестирічному віці, не був військовим діячем української держави і все свідоме життя присвятив єврейському ішуву і Ізраїлю.

Але так само неправильно було б зводити його український зв’язок до випадкового запису про місце народження.

Він був:

• уродженцем Одеси;
• вихідцем з єврейської сім’ї з території сучасної України;
• сином учасника одеської єврейської самооборони;
• дитиною, чия сім’я покинула місто після погрому;
• людиною, яка перенесла сімейну історію боротьби за безпеку євреїв у будівництво інститутів Ізраїлю.

Сучасні українські джерела відносять його до ізраїльських військових українського походження, а одеські видання зберігають пам’ять про нього як про знаменитого одесита. Однак головне значення цього зв’язку полягає не в сучасному національному ярлику.

Історія Дорі показує внесок євреїв, народжених в Україні, у створення держави Ізраїль. Одеса дала Ізраїлю не тільки письменників, учених, лікарів, підприємців і політиків. В Одесі народився і людина, якій судилося стати першим начальником Генерального штабу ЦАХАЛа.

Його батько захищав євреїв на вулицях Одеси в 1905 році, коли державна влада не забезпечила їм безпеку і потім мала намір переслідувати тих, хто чинив опір. Його син через кілька десятиліть очолив армію держави, створеного в тому числі для того, щоб єврейський народ більше не залежав від чужої волі в питанні власного існування.

Яаков Дорі виїхав з Одеси дитиною. Але саме з одеської історії його сім’ї починається шлях від розрізнених загонів єврейської самооборони до регулярної армії незалежного Ізраїлю.

Рубрика: Євреї з України.

Сатмар і Гур проти призову харедим: $1 млн, «Агудат Ісраель», Конгрес США та Гаага

В Ізраїлі історія з призовом харедим отримала несподіване міжнародне продовження.

7 серпня ЗМІ повідомили про зустріч Йоеля Ландау з американського хасидського руху Сатмар з гурським ребе Яаковом Ар’є Альтером — головою найбільшої хасидської громади Ізраїлю та одним з найвпливовіших лідерів «Агудат Ісраель».

На зустрічі обговорювалося фінансування боротьби проти закону про військовий обов’язок. За даними ЗМІ, гроші пропонується направляти не тільки на адвокатів для учнів єшив, затриманих через неявку на призов, але й на міжнародну кампанію: звернення до Конгресу США та скарги проти Ізраїлю в Гаазі. Йоель Ландау та його партнери готові виділити на проект 1 мільйон доларів.

13-й канал, першим опублікувавши запис закритої зустрічі, повідомляє про плани створення спеціальної структури з зовнішнім фінансуванням. На зустрічі представники харедимної сторони говорили про дискримінацію, вибіркове застосування закону, дії поліції під час протестів проти призову і навіть порівнювали те, що відбувається в Ізраїлі, з Північною Кореєю.

Але мільйон доларів — лише видима частина цієї історії.

Щоб зрозуміти, чому представник радикально антисіоністського Сатмара взагалі опинився за одним столом з керівником Гура, який десятиліттями впливає на ізраїльські уряди через «Агудат Ісраель», потрібно повернутися більше ніж на сто років назад.

Хто такі Сатмар

Сатмар — один з найбільших хасидських рухів світу.

Назва походить від міста Сату-Маре, сьогодні розташованого в Румунії. Сучасний Сатмар сформувався навколо рабина Йоеля Тейтельбаума, а після Голокосту його головним центром стали США — передусім Нью-Йорк.

YIVO Encyclopedia визначає Сатмар як ультраконсервативний антисіоністський хасидський рух. При Йоелі Тейтельбаумі протистояння сіонізму стало однією з центральних частин його релігійної ідеології.

І тут важливо розуміти: мова не просто про неприязнь до конкретного уряду Ізраїлю, прем’єр-міністра чи рішень БАГАЦ.

Класична сатмарська позиція значно глибша.

Для Сатмара проблема починається з самого сіонізму

В основі підходу Йоеля Тейтельбаума лежить релігійна ідея про те, що єврейський народ не повинен самостійно відновлювати політичний суверенітет до приходу Машиаха.

Одним з підстав такого підходу стало тлумачення талмудичного фрагмента про так звані «три клятви».

У сатмарській традиції з цього робиться висновок: повернення євреїв на Землю Ізраїлю як релігійна та особиста дія допустимо і важливо, але створення національної держави політичними, дипломатичними та військовими засобами — зовсім інша справа.

Тому для Сатмара можна одночасно:

• любити Землю Ізраїлю;
• вважати Єрусалим святим містом;
• жити в Єрусалимі;
• допомагати євреям Ізраїлю;
• і при цьому не визнавати сіоністську Державу Ізраїль релігійною цінністю.

У цьому і полягає фундаментальна відмінність антисіонізму Сатмара від звичайної політичної опозиції.

Чому для Сатмара так важливі гроші

З цієї ідеології випливає практичний принцип: релігійні інститути повинні якомога менше залежати від сіоністської держави.

Логіка проста.

Якщо держава фінансує школу, єшиву або колель, держава отримує можливість встановлювати умови.

Вона може вимагати викладання певних предметів.

Може контролювати критерії фінансування.

Може пов’язувати бюджет з виконанням законодавства.

А в сьогоднішньому Ізраїлі може пов’язати фінансування релігійних установ зі статусом учнів, які не виконують військовий обов’язок.

Сатмар десятиліттями будує альтернативну систему величезної приватної благодійності.

І саме тут з’являється Йоель Ландау.

Хто такий Йоель Ландау

Ландау — американський бізнесмен з сатмарського середовища і великий донор ультраортодоксальних інститутів.

Calcalist у 2025 році писав, що він заробив статок передусім на бізнесі, пов’язаному з будинками для літніх людей у Нью-Йорку, і оцінював його статок приблизно в півмільярда доларів.

Його відносини з Гуром почалися не вчора.

У 2025 році, коли установи Гура зіткнулися з втратою державного фінансування на тлі кризи навколо призову, Яаков Ар’є Альтер вирушив до США збирати пожертви.

Ландау надав для поїздки приватний літак.

Але разом з транспортом він запропонував Гуру щось набагато серйозніше.

«Перестаньте залежати від держави»

У червні 2025 року харедимне видання B’hadrei Haredim опублікувало зміст листа Ландау Альтеру.

Сенс пропозиції був практично революційним для Гура: перевести його систему установ на сатмарську модель і перестати залежати від бюджетів «сіоністського уряду».

Тобто Ландау пропонував не просто закрити чергову бюджетну дірку.

Він пропонував змінити відносини цілої хасидської громади з Державою Ізраїль.

Рік потому ми бачимо наступний крок.

Тепер приватні гроші пропонується використовувати не тільки замість державного бюджету, але й для опору діям держави — адвокатів, юридичного захисту та міжнародної кампанії.

Саме тому нинішня зустріч настільки важлива.

А хто такі Гур

Гур — інша хасидська традиція і зовсім інша політична модель.

Династія виникла в польському місті Гура-Кальварія. До Голокосту Гур був найбільшим хасидським рухом центральної Польщі і мав величезний вплив на релігійне життя польського єврейства.

Після знищення європейських громад центр руху був відновлений в Ізраїлі.

Сьогодні Гур вважається найбільшою або однією з найбільших хасидських громад країни. Її нинішній голова — Яаков Ар’є Альтер.

Але головна відмінність Гура від Сатмара полягає не в розмірах громади.

Вони дали два зовсім різних відповіді на виникнення Держави Ізраїль.

Сатмар сказав: триматися подалі

Класична позиція Сатмара:

• сіонізм релігійно помилковий;
• тому не потрібно брати участь у створеній ним політичній системі;
• бажано не залежати від неї фінансово;
• єврейське релігійне життя повинно існувати незалежно від держави.

Гур обрав участь

Гур також історично не є сіоністським рухом у звичному ізраїльському сенсі.

Але його стратегія зовсім інша.

Держава існує.

Мільйони євреїв живуть всередині нього.

Отже, харедим повинні мати можливість впливати на його рішення, захищати свої школи, єшиви, сімейний уклад і релігійні норми через політичні інститути.

І тут з’являється «Агудат Ісраель».

Що таке «Агудат Ісраель»

«Агудат Ісраель» з’явилася ще в 1912 році, за десятиліття до створення Держави Ізраїль.

Ізраїльський інститут демократії зазначає, що рух створювався як політичний інструмент збереження ультраортодоксального способу життя перед обличчям модернізації та сіонізму.

Одним з найважливіших учасників формування руху був саме Гур. YIVO пише, що гурський ребе Авраам Мордехай Альтер був помітною фігурою при створенні Agudas Yisroel, а представники руху, близькі до гурських лідерів, пізніше працювали спочатку в польському парламенті, а потім в ізраїльському Кнесеті.

Після створення Ізраїлю «Агудат Ісраель» пішла на історичний компроміс.

Вона не стала сіоністською партією, але увійшла в політичну систему Ізраїлю.

Представники руху брали участь ще в органах формуючої держави, а представник партії працював міністром в перших ізраїльських урядах до 1952 року.

Сьогодні політична схема виглядає приблизно так:

Гур та інші хасидські двори складають основу «Агудат Ісраель».

«Агудат Ісраель» представляє хасидську частину ашкеназського харедимного світу.

Литовських харедим представляє «Дегель ха-Тора».

Разом вони формують політичний блок «Яхадут ха-Тора».

Саме через цю систему харедим отримують депутатів Кнесету, місця в комісіях, вплив на коаліційні угоди та державні бюджети.

Виходить дивний парадокс

З точки зору світського ізраїльтянина конструкція дійсно може виглядати важко пояснюваною.

Політичні представники харедим:

1. беруть участь у виборах;
2. засідають у Кнесеті;
3. входять у коаліції;
4. отримують державні бюджети;
5. добиваються фінансування власних установ;
6. впливають на уряди.

Але одночасно частина їх релігійного керівництва розглядає рішення державних інститутів як вторинні по відношенню до рішень рабинів.

Чому?

Тому що в традиційному харедимному світогляді держава не є вищим джерелом авторитету.

Таким джерелом є Тора і Галаха.

І коли державний закон і рішення рабинського керівництва починають прямо суперечити один одному, конфлікт стає неминучим.

Призов — саме такий конфлікт

Для більшості ізраїльтян питання сьогодні звучить дуже просто.

Ізраїль роками живе в умовах війни та надзвичайного навантаження на армію.

Резервісти проводять на службі десятки і сотні днів.

Сім’ї залишаються без батьків.

Бізнеси втрачають працівників.

Військовослужбовці гинуть і отримують поранення.

ЦАХАЛу об’єктивно потрібні люди.

20 травня 2026 року начальник відділу планування та управління персоналом ЦАХАЛу бригадний генерал Шай Тайеб заявив у Комісії Кнесету з іноземних справ і оборони, що армії не вистачає близько 12 тисяч військовослужбовців, включаючи приблизно 6–7,5 тисяч бійців.

На цьому тлі збереження масштабних винятків для молодих чоловіків-харедім стає для значної частини суспільства все менш прийнятним.

Але харедімне керівництво дивиться на проблему інакше.

Чому армія сприймається як загроза

Йдеться не лише про небажання носити форму або виконувати накази.

Для закритого харедімного суспільства ЦАХАЛ — один з найпотужніших механізмів інтеграції людини в загальне ізраїльське суспільство.

Молодий чоловік виходить з єшиви.

Потрапляє в зовсім іншу соціальну систему.

Спілкується зі світськими ізраїльтянами.

Зустрічається з технологіями та інтернетом.

Бачить інші сімейні моделі.

Працює поруч з людьми, які живуть зовсім інакше.

Після служби йому легше вийти на ринок праці та отримати професійну освіту.

Для держави це може бути перевагою.

Для дуже закритого релігійного суспільства — ризиком.

Тому питання призову перетворюється на боротьбу вже не лише за статус окремих учнів єшив.

Це боротьба за те, наскільки автономним може залишатися харедімне суспільство всередині Ізраїлю.

НАновини — Новини Ізраїлю детально пояснювали устрій харедімних єшив і зміст навчання в них в окремому матеріалі від 15 липня 2026 року. Там важливо побачити одну деталь: для релігійного світу багаторічне вивчення Талмуду і Галахи сприймається не як спосіб уникнути «нормального життя», а як центральний обов’язок і сама модель життя учня єшиви.

Це не скасовує суперечки про рівність обов’язків перед державою. Але без розуміння цієї мотивації неможливо зрозуміти, чому конфлікт виявився настільки важким.

У липні держава вже спробувала зупинити арешти

14 липня 2026 року Кнесет остаточно затвердив тимчасову норму про призупинення арештів учнів єшив, які відповідають встановленим критеріям.

За проголосували 58 депутатів, проти — 54.

Закон поширювався на учнів, які дійсно проводять в єшиві встановлену кількість годин на тиждень, і мав діяти до 30 листопада 2026 року.

У той же період Кнесет прийняв Основний закон про цінність вивчення Тори: 63 депутати підтримали, 52 виступили проти.

Тобто суперечка вже вийшла далеко за рамки кількох арештованих учнів.

Ізраїль фактично намагається юридично визначити, як одночасно поєднати:

• цінність вивчення Тори;
• обов’язок захищати державу;
• рівність громадян;
• потреби ЦАХАЛу;
• автономію харедімного суспільства.

І саме в цей момент у розмову входить американський капітал Сатмара.

Що пропонує Ландау

За інформацією ізраїльських ЗМІ, 13-го каналу і Ynet, пропозиція складається відразу з кількох рівнів.

По-перше — фінансувати адвокатів кожному учню єшиви, який зіткнеться з затриманням або іншими юридичними наслідками.

По-друге — створити спеціальний фонд.

По-третє — документувати випадки, які харедімна сторона вважає дискримінацією або надмірним застосуванням сили.

По-четверте — звернутися до політичних структур США, в тому числі Конгресу.

І нарешті — перенести частину боротьби в міжнародну юридичну площину, включаючи звернення до Гааги.

У публікаціях не уточнюється, який саме міжнародний судовий орган у Гаазі має стати адресатом такої кампанії і яка юридична процедура буде використана.

Але для розуміння політичного значення зустрічі це навіть не головне.

Головне — сам перехід від внутрішньої коаліційної боротьби до зовнішнього тиску.

Чому ця зустріч незвичайна навіть для харедім

Тому що Сатмар і Гур історично знаходилися майже на протилежних кінцях харедімної політики.

Сатмар десятиліттями говорив:

не пов’язуйте релігійне життя з сіоністською державою.

Гур відповідав своєю практикою:

ми можемо не бути сіоністами, але будемо брати участь у державі і використовувати її політичну систему.

І раптом саме сатмарська фінансова модель виявляється затребуваною в момент, коли відносини Гура з державою входять у кризу.

Спочатку Ландау запропонував:

не потрібні гроші держави — зберемо свої.

Тепер наступний етап:

якщо держава застосовує проти ваших учнів закон — оплатимо адвокатів і винесемо боротьбу за кордон.

Це вже не звичайна пожертва.

Це створення альтернативного джерела політичної стійкості.

Гроші змінюють баланс

Держава має можливість впливати на релігійні інститути насамперед тому, що розподіляє бюджети.

Так працює будь-яка сучасна держава.

Хочеш державне фінансування — виконуй встановлені вимоги.

Але що станеться, якщо великі закордонні донори зможуть повністю замінити ці гроші?

Тоді тиск через бюджет різко слабшає.

Саме тому сатмарська модель потенційно набагато важливіша конкретного мільйона доларів.

Сьогодні йдеться про $1 млн на юридичну кампанію.

Але за Сатмаром у США стоїть величезна самостійна мережа шкіл, релігійних установ, бізнесу і благодійності.

Якщо подібна модель пошириться на великі ізраїльські хасидські громади, Державі Ізраїль доведеться мати справу з соціальними структурами, які живуть всередині країни, беруть участь у її політиці, але фінансово все менше від неї залежать.

Чому це особливо важливо зараз

НАновини — Новини Ізраїлю вже писали влітку 2026 року, що проблема призову стала одним з центральних конфліктів навколо майбутнього ізраїльського суспільства.

14 липня ми детально розбирали протистояння навколо тимчасового «імунітету» для харедім, які не з’являються на службу, і позицію ЦАХАЛу.

А ще раніше в проекті «Зрозуміти Ізраїль» розбирали більш широке питання: Ізраїль складається не просто з «релігійних» і «світських». Харедім, релігійні сіоністи, традиційні і світські громадяни по-різному відповідають на фундаментальні питання про природу держави, армії, релігійного права і громадянської відповідальності.

І нинішня зустріч показує цей конфлікт майже в чистому вигляді.

Вони дійсно «погано ставляться до Ізраїлю»?

Для Сатмара таке питання має одну відповідь, а для Гура — іншу.

Сатмар дійсно ідеологічно антисіоністський.

Для його класичного релігійного вчення проблема закладена в самому політичному сіонізмі і самостійному створенні держави до месійного визволення.

Гур — не Сатмар.

Гур не є сіоністським рухом, але десятиліттями є учасником ізраїльської політичної системи.

Тому точніше говорити не про ненависть Гура до Ізраїлю, а про зовсім іншу ієрархію цінностей.

Для більшості громадян держава встановлює закон, а громадянин зобов’язаний його виконувати.

Для харедімного релігійного керівництва вище державного закону знаходиться релігійний обов’язок.

До тих пір поки ці дві системи здатні домовлятися, існує політичний компроміс.

Коли домовитися не вдається — починається те, що Ізраїль спостерігає сьогодні.

У чому головний ризик для держави

Найсерйозніше питання навіть не в тому, чи зможуть які-небудь скарги в Гаазі привести до практичного результату.

Набагато важливіший інший процес.

Якщо Гур та інші великі харедімні структури отримують можливість:

• не залежати від державних бюджетів;
• фінансувати свої установи з США;
• оплачувати власний юридичний захист;
• створювати зовнішні політичні зв’язки;
• і переносити внутрішні ізраїльські суперечки на міжнародний рівень,

то змінюється сама конструкція відносин між харедім і державою.

Раніше це був значною мірою торг всередині Ізраїлю:

• голоси в Кнесеті;
• коаліційна підтримка;
• бюджети;
• винятки;
• міністерські та парламентські посади.

Тепер з’являється ще один рівень — приватна транснаціональна система впливу, яку Ізраїль контролює набагато менше.

Чому це вигідно Сатмару

Тому що для Сатмара це підтвердження власної історичної моделі.

Десятиліттями його лідери говорили іншим харедім:

не робіть існування світу Тори залежним від грошей сіоністської держави.

Гур обрав інший шлях і став однією з найбільш впливових політичних сил всередині Ізраїлю.

Але криза призову показала слабке місце цієї моделі.

Держава може сказати:

гроші отримуєте від нас — значить, повинні виконувати наші умови.

І Ландау фактично пропонує прибрати цю залежність.

Не переконувати Гур завтра стати Сатмаром.

Не змушувати його негайно вийти з Кнесету.

А дати йому можливість сказати державі:

ваші гроші нам більше не потрібні настільки, як раніше.

Політично це може виявитися набагато важливішим за гучні слова про Гаагу.

Головне питання тільки починається

Історія Ландау та Альтера — це не просто дивний епізод про мільйонера з Нью-Йорка, який вирішив оплатити адвокатів ізраїльським учням єшив.

Перед нами зіткнення двох моделей єврейського життя.

Перша каже: Держава Ізраїль — центральний загальний інститут єврейського народу, а його громадяни повинні разом нести обов’язки, включаючи оборону країни.

Друга відповідає: Тора і релігійна громада існували задовго до сучасної держави, і держава не має права руйнувати цей спосіб життя навіть під приводом рівності обов’язків.

Гур десятиліттями намагався жити між цими двома світами — не стаючи сіоністським рухом, але беручи участь у сіоністській державі.

Сатмар десятиліттями доводив, що такий компроміс рано чи пізно призведе до залежності.

Тепер сатмарський донор приходить до лідера Гура саме тоді, коли ця залежність стала болісною, і пропонує гроші.

Спочатку — замість державного бюджету.

Тепер — на боротьбу з державними рішеннями.

І тому головне питання зустрічі не в тому, на що конкретно витратять перший мільйон доларів.

Головне питання — чи починає найбільший ізраїльський хасидський рух поступово переймати сатмарську модель незалежності від Держави Ізраїль, залишаючись при цьому всередині його політичної системи?

Відповіді поки немає.

Але саме за цим варто стежити далі.

Походження інформації: матеріал підготовлений Оленою Гунько для НАновини на основі публікації Israelinfo від 7 серпня 2026 року, ексклюзивного матеріалу 13-го каналу, публікації Ynet, матеріалів Ізраїльського інституту демократії, YIVO Encyclopedia, офіційних повідомлень Кнесету та харедімних джерел про попередні контакти Йоеля Ландау з Гуром. НАновини самостійно додали історичний контекст відносин Сатмара, Гура та «Агудат Ісраель», зв’язок нинішньої зустрічі з кризою фінансування єшив та раніше опублікованими матеріалами редакції про призов харедім.

Межа доведеності: публічні джерела повідомляють про домовленості та обговорення створення юридичної структури, фінансування захисту учнів єшив, звернень до Конгресу США та Гааги. На момент публікації НАновини не мають документів про реєстрацію такого фонду, переказ обіцяного мільйона доларів або вже подану міжнародну скаргу. При появі таких документів ця частина матеріалу має бути оновлена.

Євреї з України, у тому числі й із Галичини, відіграли значну роль у формуванні сучасного Ізраїлю.

Однією із знакових історій стало заснування у 1920 році першої сіоністської комуни «Бейтанія-Ілліт», пов'язаної з молодіжним рухом «Шомер ха-Цаїр». Це був не просто експеримент, а ціла філософія, що лягла в основу багатьох майбутніх кібуців.

Комуна розпалася після 8 місяців важких випробувань, але породила по собі десятки кібуців та лідерів Ізраїлю.

Комуна Бейтанія-Ілліт була розташована в Нижній Галілеї, неподалік Кінерета, в місці перетину доріг до кібуца Алумот.

1964 року тут було відкрито меморіал, присвячений руху «Шомер ха-Цаїр» та 73 кібуцям, заснованим учасниками цього руху. ось де він на карті.

Пам'ятник, що нагадує намет, був спроектований архітектором Йєхіелем Арадом. З вершини меморіалу відкривається панорамний вид на Йорданську долину, Кінерет, Голанські висоти та Гермон.

Саме тут, у 1921 році, завершився експеримент, який став легендою в історії сіонізму.

Про нього розповів докладно Шимон Бріман для сайту «Українсько-Єврейської Зустрічі».

Як все починалося: ідеалізм молодих галичан

Весною 1921 року завершився експеримент, який увійшов до історії як «галицький проект». Молоді євреї з Галичини, натхненні ідеями повернення Землю Ізраїлю, приїхали сюди, щоб будувати нове життя. Їх об'єднувала приналежність до руху “Шомер ха-Цаїр”, заснованому на принципах колективізму, рівності та праці.

Влітку 1920 року «галицький десант» із 131 людини прибув до Галілеї. Це були юнаки та дівчата, багато з яких залишили Львів та інші міста Західної України. Їхня головна мета полягала у створенні нового типу єврейського суспільства.

Проблеми та виклики комуни

Молодь зіткнулася з багатьма труднощами. Життя в Бейтанії було сповнене випробувань:

• Суворі умови проживання: намети та тимчасові укриття не рятували від сильних вітрів та зимового холоду.
• Нестача їжі: харчування було мізерним, а фізична праця — виснажливою.
• Конфлікти у групі: учасники обговорювали особисті якості один одного, що часто призводило до сварок та напруженості.

Постійна нестача ресурсів, хвороби та внутрішні конфлікти зрештою призвели до розпаду комуни навесні 1921 року. Проте її учасники стали засновниками багатьох кібуців в Ізраїлі.

Лідери «галицької хвилі» та їх внесок